23 жовтня виповнилося 55 років з дня початку антикомуністичного повстання в Угорщині, придушеного радянськими військами. Ті криваві події згодом не раз використовувалися для демонізації СРСР і Росії. Вони до цих пір багато в чому визначають російсько-турецькі відносини, так і відносини Росії з колишніми соціалістичними країнами Європи в цілому. 
Фото: AP
Драматичні події 1956 року прямо випливають із підсумків Другої світової війни. Угорщина була союзником нацистської Німеччини. У січні-березні 1945 року радянські війська вели на угорській території кровопролитні бої. У 1947 році був підписаний Паризький мирний договір між державами-переможницями і країнами, що програли у Другій світовій. Угорщина позбулася значної частини території. Понад три мільйони етнічних угорців опинилися в Чехословаччині, Югославії, Румунії та радянському Закарпатті. Радянські війська залишилися в переможеної країні, в ній не без допомоги СРСР до влади прийшли комуністи. В душі багатьох мадярів оселилося почуття національного приниження.
Керівником країни став Матьяш Ракоші, який називав себе "найкращим угорським учнем Сталіна". Всередині правлячої Угорської партії праці (ТВП) почалися жорсткі чистки, багато її діячі були розстріляні, цензура була жорстокої. Паралельно пройшла націоналізація не тільки великих, а й дрібних підприємств. Особливо боляче вдарила по угорцям колективізація - невеликі селянські господарства в аграрній країні давали скарбниці величезний відсоток доходів.
Читайте також: Угорський виклик ліберальним засадам ЄС
Але коли угорські та західні історики і політики говорять про жахи соціалізму, вони забувають деякі речі. Так, на початку 50-х років за допомогою СРСР в Угорщині почали зводити великі промислові підприємства. Будучи інтегрованою в систему створеного в 1949 році Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), Угорщина мала в Радянському Союзі стійкий ринок збуту своїх товарів. А в перші повоєнні роки з СРСР в Угорщину йшли ешелони з зерном. Новому союзнику допомагали навіть ціною голоду 1946-1947 років у власній країні.
Крім того, завдяки радянському заступництву сотні тисяч угорців, яких повинні були виселити з сусідніх країн, залишилися в своїх будинках. Та й окупувати Угорщину на правах переможця СРСР мав право. А в умовах, коли в розпалі була "холодна війна" і на Заході розроблялися плани ядерного удару по нам, Радянський Союз мав всі підстави встановити в Східній Європі лояльні собі режими. Тільки ось мадяри, що не прийняли нову владу, чекали зручного моменту, щоб її скинути.
У 1956 році Угорщина скористалася розвінчанням культу особи Сталіна після ХХ з'їзду КПРС. У ТВП активізувалося реформаторське крило, і населення з натхненням зустріло його посилення. Сталініст Ракоші був зміщений з поста керівника партії і поїхав в СРСР, де і провів решту життя. На чолі держави і партії встав Ерно Гёрё, проте в країні ширився рух на підтримку іншої людини - Імре Надя. Саме останній і став центральною фігурою трагічних подій жовтня-листопада 1956 року.
Читайте також: Угорщина націлилася на реванш
Сучасні правлячі кола Угорщини зробили з Надя "святого борця з режимом". Однак на героя він мало схожий. Під час Першої світової війни він потрапив у російський полон, захопився комуністичними ідеями і згодом взяв участь у Громадянській війні в Росії. Повернувшись на батьківщину, він неодноразово піддавався арешту за свою комуністичну діяльність. У 1930 році Надь переїхав в СРСР, де жив аж до закінчення Другої світової. Він став співробітником НКВС, благополучно пережив чистки в Комінтерні (за деякими даними, він "стукав" на соратників) і рухався по партійною драбиною.
До середини 1940-х років Надь вже був видатним функціонером Компартії, а потім і Угорської партії праці. Після війни він зайняв пост глави МВС Угорщини. Однак переконаним сталіністом він не був - так, Надь противився колективізації, за що був знятий з поста. Але після того, як він через рік "покаявся в омані", його повернули на посаду міністра сільського господарства. У 1953-1955 роках він займав пост глави уряду. Він зменшив податки, полегшив прес колективізації. Так людина з сумнівною репутацією набув популярності в народі, і його відставка була зустрінута багатьма мадярами несхвально.
Але приводом до повстання стала реакція на події червня 1956 року в Польщі. Там комуністична влада придушила виступ робітників в Познані, проте за результатами тих подій вважався сталіністом керівник країни Болеслав Беруть був замінений на більш ліберального (і також, як Імре Надь, який постраждав під час чисток кінця 1940-х років за критику суцільної колективізації) Владислава Гомулку. Мадяри спробували діяти по польським лекалами, але вийшло все куди драматичніше.
Читайте також: Парламент Угорщини "помстився" лівим опонентам
Для широкомасштабного кровопролиття в Угорщині були всі умови. Після війни пройшло ще мало часу, багато прихильників колишнього союзного Гітлеру режиму (в тому числі і відверті нацисти) зачаїлися, приховавши зброю, яке в будь-який момент могло бути вилучено на світло. Значне число втекли від комуністів їх супротивників осіли в сусідній з Угорщиною Австрії. Звідти (не без участі західних спецслужб) були налагоджені канали переправлення озброєнь в Угорщину. Свою роль в підігріванні натовпу зіграли і віщали з Австрії на угорській мові західні радіостанції.
В середині жовтня 1956 року студенти ряду угорських вузів вийшли з Комсомолу. По всій країні йшли демонстрації, де звучали не тільки гасла повернення Надя на пост прем'єра, а й відмови від соціалістичного вибору країни, припинення обов'язкового вивчення російської мови в школах, виведення радянських військ, демонтажу пам'ятника Сталіну в центрі Будапешта. 23 жовтня в столиці почалася демонстрація, яка переросла у відкрите виступ проти режиму.
Увечері того дня натовп атакував казарми будбату поблизу Будапешта, захопивши зброю. Багато солдатів приєдналися до маніфестантів. Тоді ж противники комуністів спробували взяти Будинок радіо в центрі Будапешта, який обороняли співробітники держбезпеки. Вогнища повстання з'являлися в усі нових районах міста. В таких умовах було прийнято рішення все-таки призначити Імре Надя прем'єром. А начальник Генштата СРСР маршал Василь Соколовський віддав радянським військам наказ допомогти угорському уряду у відновленні порядку.
Читайте також: Угорський прем'єр-футболу "забив гол"
Але порядок відновити не вдалося. Багато солдатів Угорської народної армії приєднувалися до бунтівників, були і випадки переходу на їх бік радянських солдатів - серед них антикомуністи також вели агітацію. Наступні два дні угорська столиця перетворилася на справжнісіньку арену боїв. Мадяри підпалювали танки і відкривали вогонь по радянським солдатам, ті відповідали. Число убитих швидко пішло на десятки, потім на сотні.
Заворушення стрімко поширювалися по країні. Райкоми і міськкоми Партії праці, відділення держбезпеки піддавалися розгрому. Партпрацівників і спецслужбистів часто просто вішали на деревах і ліхтарних стовпах. В Угорщині розгорілася громадянська війна, в яку були втягнуті і радянські війська. 27 жовтня 1956 року прем'єр Надь закликав усіх припинити вогонь і почав переговори про виведення радянських військ з Угорщини. Відтак до 30 жовтня радянські частини були відведені до місць постійної дислокації.
Зміни відбулися і в керівництві партії. 27 жовтня 1956 генсеком ТВП став Янош Кадар, який керував країною і партією аж до кінця 80-х років. Він не був ортодоксальним сталіністом і схилявся швидше до лінії найлютішого ворога Сталіна югославського вождя Йосипа Броза Тіто, за що кілька років провів у в'язниці. СРСР знехотя прийняв подібну зміну. Здавалося б, тепер при владі в Угорщині знаходилися два антисталіністами - Кадар і Надь. Однак конфлікт аж ніяк не був вичерпаний. Навпаки ...
Читайте також: Угорські ультраправі взяли владу
Радикальні антикомуністи зайняли будівлю офіційної комуністичної газети "Непсабадшаг" і почали випускати свою. З багатьох в'язниць разом з політв'язнями випустили запеклих кримінальників. Продовжилися вбивства партпрацівників, деяких прибивали до полам цвяхами і вкладали їм у руки портрети Леніна. Обстрілювали і казарми з радянськими військами, серед наших військових були численні загиблі. На барикадах часто піднімалися прапори угорських нацистів (салашістов).
У цих умовах прем'єр Надь встав на сторону повсталих. 30 жовтня 1956 він вирішив відновити багатопартійну систему і провести вільні вибори. Через два дні він оголосив про вихід Угорщини з Варшавського договору і звернувся до ООН з проханням захистити нейтралітет своєї країни. Це був вже виклик Радянському Союзу. З огляду на міжнародну обстановку (тоді Британія, Франція і Ізраїль оголосили війну Єгипту, ніж зачепили інтереси СРСР), радянське керівництво не збиралося миритися з втратою свого сателіта.
В результаті Кадар по "дуже нагальною" прохання Радянського Союзу очолив нове "робітничо-селянський уряд". І формально саме воно звернулося з проханням про повторне введення в Будапешт радянських військ. 4 листопада вони знову ввійшли в столицю, але натрапили на збройний опір. Тільки до 11 листопада 1956 року ці фірми взяли ситуацію під контроль. Захід, на допомогу якого розраховували повсталі, на допомогу не прийшов, визнавши, що відбувається внутрішньою справою соцтабору. Його куди більше займав Суецький криза і невдала війна британо-французько-ізраїльської коаліції проти Єгипту за оволодіння Суецьким каналом.
Читайте також: Європу чекає "угорський конфлікт"
Результатом антикомуністичного повстання стала загибель (як мінімум) 2652 угорців і 661 радянського солдата. Всього ж за участь у повстанні судовому переслідуванню піддалися 26 тисяч осіб. Сотні тисяч мадярів втекли з країни - в одній тільки Австрії осіли 200 тисяч угорців. Доля Надя склалася трагічно. Після придушення повстання він сховався в посольстві Югославії. Однак його обманним шляхом вивезли до Румунії, яка і видала його Угорщини. Після минулого над ним суду колишній прем'єр 16 червня 1958 року було розстріляно.
Після цього Угорщина ще на 30 з гаком років залишилася в соціалістичному таборі. Правда, Яноша Кадара виправдано називають найбільш ліберальним з соціалістичних керівників. Більше свобод, ніж в Угорщині, не було ні в одній соцстранами - навіть в Югославії ... Мадяри отримали безплатний багатомільярдний кредит від СРСР на відновлення країни, з нашою допомогою було побудовано багато промислових об'єктів. Але про це в сьогоднішній Угорщини воліють говорити куди менше, ніж про придушення повстання 1956 року.
Сьогодні в Угорщини Імре Надя шанують як національного героя. Ще в 1989 році відбулося його урочисте перепоховання, коли полум'яну промову виголосив політик-антикомуніст, а нині прем'єр-міністр Віктор Орбан. Радянський Союз (і Росію, як його спадкоємицю) в нинішньої Угорщини часто таврують як окупанта, перешкодити мадярам досягти справжньої свободи. Те, що Угорщина увійшла до Євросоюзу і НАТО, багато в чому стало реакцією на події 1956 року.
У кожної зі сторін була своя правда. Радянський Союз запобіг вихід із соцтабору одного зі своїх сателітів, відстрочив його розпад і подальше розширення НАТО. Загроза того, що слідом за Угорщиною підуть Польща, Чехословаччина і НДР, була величезною - в кожній з цих країн були свої антикомуністичні виступи. Та й чи можна було втратити обличчя, коли Захід і Ізраїль намагалися повалити союзника СРСР Насера в Єгипті? Крім того, восени 1956 року в Угорщині підняли голову неонацисти. Та й як було реагувати на кривавий хаос з судом Лінча, коли до того ж обстрілюють своїх солдатів?
Але своя правда була і в угорців. Соціалізм був привнесений в країну радянськими військами - без їхньої допомоги комуністи не змогли б прийти до влади. Перетворення країни на радянський лад з колективізацією, одержавлення і відсутністю демократичних свобод угорці (як і чехи, поляки, східні німці) не приймали. Ситуація, коли всі рішення за угорців приймалися в Москві, принижувала їхню гідність. Тому й відвертий спротив радянським військам було таким жорстоким.
Про головні міжнародні події читайте в розділі "Світ"
Та й чи можна було втратити обличчя, коли Захід і Ізраїль намагалися повалити союзника СРСР Насера в Єгипті?Та й як було реагувати на кривавий хаос з судом Лінча, коли до того ж обстрілюють своїх солдатів?
