Як зняти з України «прокляття податку на додану вартість»

Це, виявляється, дуже просто, і суть полягає в тому, щоб трохи звільнити фіскалів від «поганий роботи»

Податок на додану вартість (ПДВ), введений в Україні в 1992 році, унікальний багато в чому. Головною його унікальністю я б назвав те, що збиток від нього можна порівняти з тією користю, яку він дав.

В чому причина? Чому податок, який має найширшу базу оподаткування і найбільшу ставку - 20% ( ст. 193 Податкового кодексу України (Далі - ПКУ), разом з надходженнями до бюджету створює для нього величезну проблему відшкодування ПДВ; як він став інструментом незаконного вилучення коштів з бюджету, а отже - причиною масштабної корупції; а ще - найскладнішою і дуже витратною системою адміністрування, що в підсумку майже повністю нівелює його позитивний для бюджету ефект?

Почнемо з об'єкта оподаткування. ПДВ - це податок на додану вартість, але об'єктом його оподаткування, згідно зі ст. 185 ПКУ, є вартість продажу продукції, товарів, робіт або послуг плюс вартість імпортних товарів. Причому це закладено не тільки в нашому законодавстві, а й у європейському. Наприклад, в статті 2 Директиви Ради Європейського Союзу 2006/112 / ЄС про спільну систему податку на додану вартість визначений той самий об'єкт оподаткування. Може, це просто якась плутанина в термінології або невдало підібрано назву податку? Ні, все так, як і було задумано.

Додана вартість - це ніщо інше, як сума прибутку плюс нарахована заробітна плата разом з відрахуваннями в соціальні фонди (ЄСВ), включена в ціну продажу товару або послуги. Це відомо кожному, хто знає основи економіки, незалежно від того, що він вивчав - «політекономія» або «Economics». Таким чином, додана вартість - це прибуток плюс зарплата.

Мрія будь-якого фіскала - ввести новий податок. В середині 1950-х років французькі фіскали вирішили втілити мрію в реальність. Треба було вирішити, що обкладати новим податком? Найпривабливіше - це, звичайно ж, прибуток суб'єктів господарювання і заробітна плата працівників. Але ось невдача. І податок на прибуток вже існує, і податок на доходи працівників - теж. Обкласти ще одним податком якось не виходить ... Рішення знайшов «винахідливий» фіскал Моріс Лорі , Якому прийшла в голову ідея ввести не прямий, а непрямий податок на зарплату та прибуток. Причому змусити його платити не виробників доданої вартості, а покупців, додавши до вартості продукції, товарів або послуг виробника суму ПДВ. Так з'явився цей непрямий, я б його назвав побічним, податок.

Так з'явився цей непрямий, я б його назвав побічним, податок

Як працює ця схема

Про це необхідно сказати, інакше зрозуміти суть рецепта зняття «прокляття податку на додану вартість» буде складно.

Вартість будь-якої продукції (товару, послуги) складається з сировини, матеріалів, товарів і т. П, а також з амортизації використаного при її виготовленні обладнання, будівель, споруд. Все це купується, як правило, з оплатою ПДВ. Винятки опускаємо. Припустимо, ми придбали це все за 120 000,00 грн., В тому числі 20 000,00 грн. ПДВ.

ПДВ (20 000,00 грн.), За діючими вимогами ПКУ, ми не можемо включити в собівартість нашої продукції. Це податок, і він належить державі.

Зверніть увагу, 20 000,00 грн. ПДВ сплатили до бюджету фактично ми. Адже це ми перевели цю суму постачальникам разом з оплатою за товари і послуги. А вони тільки перерахували її в бюджет. ПДВ вже в бюджеті! В результаті постачальник нічого не втратив, бюджет свій податок отримав, а ми, не створивши ще ніякої доданої вартості, не отримавши ніякої вигоди, вже сплатили ПДВ до бюджету. Недарма сплачену таким чином суму ПДВ називають податковим кредитом. Це ми кредитуємо бюджет.

Скажете, що це надумана проблема, адже сплачений постачальникам ПДВ нам повертають з того ж бюджету або вираховують із суми наших податкових зобов'язань з ПДВ.

Формально-то так. Але реально - не так все просто. Повернення ПДВ з бюджету - це багатомісячний серіал, трилер, комедія і трагедія разом узяті.

Ви знаєте, який сенс у зустрічних платежах?

Сума повернення ПДВ з бюджету не може перевищувати суму, визначену відповідно до вимог п. 200 1.3 ПКУ (Пояснити коротко не вийде, тому не зараз), обов'язково проходить етап податкової перевірки, нерідко додається етап судових розглядів, і «хеппіендом» це все закінчується не завжди.

Додайте до цього автоматичне блокування податкових накладних (в середньому по 120 тисяч в місяць) та інше.

Тому проблема відшкодування ПДВ з бюджету - не надумана, за 25 років не вирішена і для законослухняних платників податків це і ще «болячка».

Припустимо, що нашому підприємству, яке оплатило 20 000,00 грн. ПДВ при купівлі товарів, продукції або послуг, як-то вдалося повернути ці кошти з бюджету собі на рахунок.

Чудово! Але що в підсумку вийшло? Ми сплатили постачальникам при купівлі товарів, продукції або послуг 20 000,00 грн. ПДВ, постачальники перерахували їх у бюджет, а бюджет повернув нам! Навіщо все це було необхідно, адже кожен залишився при своїх? У разі сплати ПДВ при імпорті ситуація ще більш анекдотична. При ввезенні імпортного товару ви платите ПДВ безпосередньо в бюджет, а потім бюджет вам його повертає! Будь-яка розсудлива людина розуміє, що ніякого сенсу в таких зустрічних платежах немає. Але тільки не фіскали! Для них ці переклади величезних мас грошей через їх руки мають велике значення і сенс. І ми знаємо чому.

А навіщо 4 (чотири!) Рази одні і ті ж гроші туди-сюди ганяти?

Тепер про другий можливості повернути собі податковий кредит по ПДВ - шляхом зниження наших податкових зобов'язань на суму податкового кредиту. Це можливо тільки після того, як ми створимо додану вартість (продукцію або послугу) і продамо її. Весь цей час ви кредитуєте бюджет, вилучаючи свої фінансові ресурси з обороту.

Повертаємося до нашого прикладу. Маючи сировину, матеріали, обладнання тощо на 100 000,00 грн., працівники підприємства своєю працею виробили продукції, створивши додану вартість на 50 000,00 грн. Приймемо це за умову для простоти розуміння.

Безумовно, власник підприємства не віддасть всю додану вартість на оплату праці робітників. Скажімо, він 10 000,00 грн. взяв собі, заклавши в вартості продукції у вигляді прибутку, а 40 000,00 грн. витратив на оплату праці та відрахування в єдиний соціальний внесок.

Отже, ми маємо продукцію, яку можна продати за 150 000,00 грн. Оскільки ми платники ПДВ, то додаємо до її вартості 20% ПДВ і отримуємо вартість продажу 180 000,00 грн.

Після того, як ми все це продамо, і 180 000,00 грн. надійдуть до нас на рахунок, 30 000,00 грн. ПДВ стають нашими зобов'язаннями перед бюджетом по ПДВ. У цей момент ми і отримуємо право на зниження зобов'язань по ПДВ на податковий кредит (Не забули? Це - 20 000,00 грн.), Якщо ми не отримували їх у вигляді відшкодування ПДВ з бюджету. Отже ми повинні перерахувати в бюджет 10 000,00 грн. (30 000,00 грн. (Податкові зобов'язання) - 20 000,00 грн. (Податковий кредит)) - це фінальна сума платежу в бюджет за підсумками всіх операцій. Якщо нам все-таки вдалося отримати відшкодування ПДВ з бюджету податкового кредиту 20 000,00 грн. на момент продажу нашої продукції, то в цьому випадку в бюджет ми повинні будемо сплатити всі 30 000,00 грн. ПДВ, отримані від покупців нашої продукції.

У підсумку: одна і та ж сума ПДВ чотири (!) Рази переганяли з рахунку на рахунок - ми перерахували постачальникам, постачальники - в бюджет, бюджет - нам, і нарешті ми знову в бюджет.

Ще три питання - для тих, хто сумнівається

Нескладно помітити, що після реалізації своєї продукції ми сплатили податок 10 000,00 грн. тільки з доданої вартості 50 000,00 грн. Але що входить в цю додану вартість? Правильно, заробітна плата по ЄСВ (40 000,00 грн.) І прибуток власника (10 000,00 грн.)! Це підтверджує очевидне: фактичної базою оподаткування ПДВ при діючій зараз схемою визначення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, є витрати на оплату праці і прибуток суб'єктів господарювання.

Звичайно, виникає питання: навіщо створювати стільки труднощів, витрачати стільки часу, ресурсів і т. Д, коли можна після закінчення місяця взяти суму нарахованої заробітної плати і відрахувань до ЄСВ, зазначених у звітності з ЄСВ ( затверджена наказом Мінфіну №435 від 14.04.2015 р), і суму прибутку по фінансовій звітності ( затверджена НСБО №1 ), Все це скласти і, помноживши на ставку податку, отримати суму ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету.

В цьому і полягає рецепт зняття з України «прокляття податку на додану вартість»! Він викладений в моїй петиції до Президента України .

Якщо, прочитавши цю статтю, ви погодитеся з тим, що такі зміни необхідні і можливі, то заходите на сайт петицій і голосуйте за її прийняття.

Неможливо в форматі невеликої статті розповісти про всі деталі пропонованих змін, все їх пояснити і аргументувати, але на три питання, які явно напрошуються, я хочу відповісти.

1. Чому разом зі змінами порядку розрахунку ПДВ (ст. 200) не змінений об'єкт оподаткування ПДВ (ст. 185) і база (ст. 188-191)?

Це було б кардинальним і правильним рішенням. Але сьогодні ми повинні гармонізувати свою податкову систему з податковою системою ЄС, і такі значні зміни зараз вносити не можна.

2. Друге питання виникне про повну відмову від відшкодування ПДВ з бюджету. Як бути тим платникам податків, які, нехай з горем навпіл, але все ж користуються цим правом і повертають собі вилучені з обігу кошти?

Аргументи такі:

А) відшкодування ПДВ з бюджету - це лише відстрочка платежу ПДВ до бюджету, і нормально функціонуючого підприємства така відстрочка не потрібно. Адже період «імпорт - продаж» або «купівля - продаж», як правило, коротше періоду «імпорт - відшкодування з бюджету» або «купівля - відшкодування з бюджету»;

Б) для імпортерів можна передбачити відстрочку платежу ПДВ до бюджету або інші способи регулювання сплати ПДВ при імпорті;

В) пропоновані зміни дозволяють не включати в розрахунок суми податкових зобов'язань з ПДВ суми ПДВ, отримані у вигляді авансів (передоплати) за продукцію, послуги. Це дозволить в значній мірі компенсувати втрати суб'єктів господарювання від повної відмови відшкодування ПДВ з бюджету.

3. Виникають певні нюанси із застосуванням запропонованих змін до Податкового кодексу України (ПКУ). Наприклад, при покупці платником податку товарів, робіт або послуг у неплатника ПДВ, у разі використання придбаних товарів, робіт або послуг в негосподарської діяльності платника податків і в інших ситуаціях. Зараз ці ситуації врегульовані в ПКУ особливими правилами, і в новій редакції ПКУ ці ситуації теж повинні бути врегульовані особливими правилами.

А тепер - перевіримо себе

Як будуть визначатися податкові зобов'язання після внесення зазначених змін? Нагадаю, ми купили сировину, матеріали і т. Д. За 120 000,00 грн., В тому числі 20 000,00 грн. ПДВ. Тепер вся ця сума, відповідно до нової редакції ПКУ ( дивись п. 200.1.1 петиції ), Включається в собівартість реалізованої продукції, яку ми реалізували за 180 000,00 грн. Причому вся ця сума 180 000,00 грн., Разом з 30 000,00 грн. ПДВ, згідно з новою редакцією ПКУ ( дивись п. 200.1.2 петиції ), Включається до оподатковуваного доходу. Визначаємо базу оподаткування, тобто додану вартість: 180 000,00 грн. - 120 000,00 грн. = 60 000,00 грн. Це ті самі 40 000,00 грн. нарахованої зарплати і ЄСВ, 10 000,00 грн. чистого прибутку власника і 10 000,00 грн. ПДВ. Визначаємо податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до вимог нової редакції ПКУ: 60 000,00 грн. х ((100% + 20%) / 20%) = 60 000,00 грн. / 6 = 10 000,00 грн. Як бачимо, результати залишилися незмінними за всіма показниками.

Це природно, адже і ставка податку, і об'єкт оподаткування залишилися незмінними. Змінився тільки порядок визначення бази оподаткування та розрахунку суми ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету. Пропоновані зміни не вимагають міняти договори і ціни. У митних, бухгалтерських та інших документах ПДВ як і раніше буде вказуватися в тому ж порядку, тобто буде визначатися від ціни продажу. При цьому вже не буде ніякого відшкодування (повернення) ПДВ з бюджету та ніяких податкових накладних.

При цьому вже не буде ніякого відшкодування (повернення) ПДВ з бюджету та ніяких податкових накладних

Чому пропонуються саме такі зміни?

Зверніть увагу на те, які заходи адміністрування і контролю зараз використовують фіскали. Вони настільки масштабні, що важко уявити щось більш ефективне і потужне.

Як в таких умовах, коли фіскали мають всю документацію по ПДВ по кожному платнику ПДВ і можуть перевірити всіх його постачальників і покупців хоч до «десятого коліна», коли кожному відшкодування передує податкова перевірка, може статися незаконне відшкодування ПДВ? Відповідь очевидна. Проблема не в системі адміністрування та контролю, а в самих податківців.

Тому ніяке посилення адміністрування і контролю ПДВ не потрібно і марно. Тим більше, коли цим займаються ті, хто і є причина всіх бід.

Що стосується відмови від оформлення податкових накладних. З 2015 року дані бухгалтерського обліку законодавчо визнані фіскалами. Всі операції купівлі-продажу відображаються в бухгалтерському обліку, в його первинних документах, з виділенням окремим рядком ПДВ. Всі безготівкові платежі фіксуються банківськими документами, а більшість готівкових розрахунків оформляється із застосуванням касового апарату, і сфальсифікувати їх дуже складно.

Тобто вся необхідна фіскалам інформація є і документально підтверджена. Навіщо ж ще й оформляти податкові накладні, які не є повноцінним документом? Чому для визначення зобов'язань платника податків з податку на прибуток даних бухгалтерського обліку досить, а для ПДВ - ні?

Відмова від податкових накладних рано чи пізно станеться. Так навіщо ж чекати, коли буде пізно? Краще це зробити зараз.

Валерій Карєв, експерт, Київ

В чому причина?
Може, це просто якась плутанина в термінології або невдало підібрано назву податку?
Треба було вирішити, що обкладати новим податком?
Ви знаєте, який сенс у зустрічних платежах?
Але що в підсумку вийшло?
Навіщо все це було необхідно, адже кожен залишився при своїх?
А навіщо 4 (чотири!) Рази одні і ті ж гроші туди-сюди ганяти?
Не забули?
Але що входить в цю додану вартість?
1. Чому разом зі змінами порядку розрахунку ПДВ (ст. 200) не змінений об'єкт оподаткування ПДВ (ст. 185) і база (ст. 188-191)?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация