- розшифровка записів
- Історія щоденника Анни Франк
- Як були зроблені приховані записи
- «Брудні» жарти
- нескромні міркування
- «Голос часу»
Дослідники з Нідерландів розшифрували приховані більше 75 років записи з щоденника Анни Франк. Свою рукопис дівчинка вела з притулку, в якому сім'я євреїв переховувалась від нацистів протягом двох років. У числі дівчачих секретів виявилися вульгарні жарти і 33 рядки міркувань про проституцію, контрацепції та статеве виховання. 
розшифровка записів
Про розшифровці записів розповіли в прес-службі музею Анни Франк в Амстердамі. Приховані записи були зроблені 28 вересня 1942 року в першому щоденнику дівчинки, який вона почала вести 12 червня. Пізніше Анна заклеїла їх щільною коричневою папером. Однак під час чергової перевірки стану рукописів сторінки сфотографували з використанням сильної фотоспалахи і розшифрували за допомогою сучасних цифрових технологій обробки зображення.
«Анну Франк було 13 років, коли 6 липня 1942 року його зникла в притулок від нацистів. Пізніше вона перечитала свої щоденникові записи, внесла поліпшення і перекреслила деякі слова і фрази. В її першому щоденнику, з його червоної обкладинкою, дві цілі сторінки покриті коричневою папером », - повідомляється в публікації.
«Музей Анни Франк разом з Інститутом історії Нідерландів Гюйгенса і Інститутом війни, голокосту та геноциду представляє прихований текст, написаний на двох заклеєних папером сторінках в першого щоденника Анни Франк в червоній обкладинці. Завдяки новим технологіям текст став читабельним вперше за 70 років з дня публікації щоденника. Записи були зроблені 28 вересня 1942 року ».
Історія щоденника Анни Франк
Притулок, звідки Анна вела свої записи, розміщувалося в задній частині будинку на набережній Принсенграхт-263. 25 місяців там ховалися вісім євреїв: подружжя Отто і Едіт Франк з дочками Ганною і Марго, Герман, Августа і Петер ван Пельс, а також Фріц Пфеффер. Забезпеченням сімей продовольством і предметами першої необхідності займалися добровільні помічники.
На початку серпня про притулок донесли в гестапо. 4 серпня переховувалися заарештували і відправили в Освенцім. Потім сестер Франк відокремили від матері і перевели в концентраційний табір Берген-Бельзен. Там вони підхопили висипний тиф і померли в лютому 1945 року, не доживши всього два місяці до звільнення табору англійцями.
Після арешту євреїв голландка австрійського походження Міп Гіз, яка допомагала нелегалам, змогла забрати щоденник з притулку і зберігала його у себе, поки не дізналася про смерть Анни. Після цього вона передала записи Отто, який виявився єдиним, хто вижив з усієї родини Франків. Рукопис вперше опублікували в 1947 році. Публікацію готував батько Анни Франк і, можливо, вносив свої правки. Через це достовірність записів згодом ставили під сумнів.
Як були зроблені приховані записи
У другій половині 28 вересня 1942 року - у понеділок - робітники були зайняті знесенням офісного туалету, що розташовувався безпосередньо під секретної прибудовою. Будь-який звук з укриття був небезпечний, тому весь день Анна присвятила свого щоденника. Анна прикидалася, що переписується з уявними друзями Кіті, П'єн і Лутье. У той день вона написала в цілому чотири «листи» всім їм.
Крім того, вона редагувала ранні записи, зробивши не менше 18 помарок. Ними, зокрема, стали доповнення до підписів до фотографій, до листів батька і своєї подруги Жаклін Ван Маарсен. А ще дівчинка склала рейтинг краси, що складається з 12 пунктів, і оцінила себе за цими параметрами. На думку дослідників, це говорить про те, що тоді вона уважно вивчала себе і свою сексуальність.
«Брудні» жарти
Під щільною клейкою папером ховалися чотири вульгарні жарти. Зокрема, повідомило Associated Press , Вона написала: «Чи знаєте ви, як чого дівчата німецького вермахту знаходяться в Голландії? Як матраци для солдатів ». Ще однією жартом став анекдот на постільну тему: «В одного чоловіка була дуже потворна жінка, і він не хотів мати з нею інтимних відносин. Одного вечора він повернувся додому і побачив свого друга в їх ліжку. Потім чоловік сказав: «Він звик, і я повинен!»
«Будь-який, хто прочитає виявлені уривки, не зможе втриматися від посмішки. "Брудні" жарти - класика серед підлітків. Вони показують, що Анна, з усіма її талантами, була насамперед звичайною дівчинкою-підлітком », - пояснив директор інституту війни Франк ван Бреши.
Дослідники відзначили, що Анна часто записувала жарти, які чула від батька, сусіда по притулку Германа ван Пельс або по радіо.
«Після кількох жартів від Германа Ван Пельс і« брудної жарти »від її батька вона написала:« Вони хороші, так? »- відзначили в прес-службі музею.
нескромні міркування
Після жартів Анна перейшла до розмов про проституцію.
«Всі чоловіки, якщо вони в порядку, йдуть з жінками, жінки пристають до них на вулиці, а потім йдуть разом. У Парижі у них для цього є великі будинки. Папа був там », - написала вона. Отто Франк помер у 1980 році, тому не можна перевірити, як часто він відвідував Париж і його публічні будинки. У столиці Франції з 1932 року жили його брат Герберт з дружиною.
Щоденникові тексти показують, що інформацію на тему сексуальності Анна почерпнула від батьків, особливо від батька, від своєї подруги Жаклін і з книг. Через півтора року після появи прихованих записів вона підкреслила важливість хорошого і ретельного статевого виховання, дивуючись, чому дорослі так потайливі в цьому.
Розмірковуючи про секс, дівчинка написала, що менструація, яка, як правило, починається у дівчини приблизно в 14 років, є «ознакою того, що вона дозріла, щоб мати відносини з чоловіком, але ніхто не робить цього, звичайно, перш ніж одружитися» .
Приховані більше 75 років вульгарні жарти або записи про статеве життя не є чимось винятковим в щоденнику Анни. В інші дні вона теж писала на ці теми, відзначили дослідники. Наприклад, вона відкрито писала про інтимні темах, таких як її розмови з Пітером ван Пельс про секс і сексуальності. А в березні 1944 року вона включила в свій щоденник докладний опис власного тіла.
«Приховані сторінки не змінять нашого ставлення до Анни. Вона регулярно записувала "брудні" жарти або щось сексуальне в своєму щоденнику. Протягом десятиліть вона була світовим символом Голокосту, і Анна-дівчина відійшла на другий план. Ці рядки виводять на перший план допитливого і багато в чому передчасно розвиненого Анну-підлітка », - додали в прес-службі музею.
«Голос часу»
Історик Третього Рейху, письменник, публіцист Костянтин Залеський в розмові з «360» поділився своїми думками про щоденник і про те, чому його можна називати «голосом часу». Є теорія, що щоденник - фальсифікація. «Ще не доведено назад, офіційно вважається, що щоденник є. Публікація, яка вийшла, була автентичною. Російською мовою вона з'явилася в 60-му році - це була підготовлена батьком Анни Франк копія. У 1991 році вийшло оновлене розширене видання, яке вважається наближеним. Там щоденник Анни Франк є, він сам не фальсифікований. Є його рукописний варіант, який при бажанні можна досліджувати », - розповів Залеський.
Нередактірованний щоденник існує з 1991 року. Там значаться кілька фрагментів, які викинув її батько. Він це зробив тому, що там були фрагменти, пов'язані з поганими відгуками Анни про його родичів, тобто особистісні моменти. «Питання в тому, що навіть розширена версія щоденника - це неповна публікація, поки щоденник формально не опублікований повністю. Можна вже видати спокійно, тому що авторські права закінчилися », - зазначив письменник.
Що стосується звинувачень у фальсифікації, тобто експертизи, які стверджують, що це оригінал. Неодноразово деякі фахівці намагалися довести, що ця редакція щоденника є підробкою.
Письменник припустив, що Франк писала щоденник з наміром згодом перетворити його в літературний твір. «Це голос часу. Тим більше щоденник добре написаний. Він не просто уривчастий », - підкреслив він.
«Після кількох жартів від Германа Ван Пельс і« брудної жарти »від її батька вона написала:« Вони хороші, так?
