Міф про німецьку грунтовність не обійшла стороною навіть наших ветеранів, які зламали хребет фашистському звірові. Свій відбиток наклало і те, що в речмішки солдат вермахту знаходили шоколад і шампанське - абсолютно неможливу розкіш для радянських бійців. Архіви, мемуари і документальні свідоцтва малюють більш правдиву картину минулої війни. У гітлерівській армії зустрічалися не тільки недоліки, саботаж, але і звичайна людська дурість. 
Яку країну не візьми, скрізь п'ють, але не скрізь, як в СРСР, були витверезники. Та й в Радянському Союзі вони були далеко не повсюдно. В "винних" республіках Закавказзя такі заклади існували у великих туристичних центрах, отже, для дорогих гостей, а не для власних потреб. До чого це я? Майже завжди є винятки з правил. Правильно. На жаль, не буває винятків з головотяпства і дурості. Це вічно, незнищенна і повсюдно.
Німецька інженерна думка завжди надихала російських колег. "У німця на все інструмент є", - говорить прислів'я. Володимир Ілліч Ленін, говорячи про революційному перетворенні "відсталою Росії", хотів бачити тут синтез німецької промисловості з американською організацією праці. Військова справа, як воно було поставлено в Пруссії королями Фрідріхом Вільгельмом I і його сином Фрідріхом II, теж багато чому навчило європейських полководців. Солдати імператорської, радянської та російської армій карбують на парадах крок так, як це робили пруссаки.
Незважаючи на всі досягнення наших європейських сусідів, "російські прусських завжди бив", як зауважив непереможний Суворов. В області науки і промисловості бувало відставали, а бувало й випереджали. А все тому, що всім без винятку народам властиві як гідності, так і недоліки. Недоречний жарт грає з деякими з нас психологія. У сусіда в щах м'яса більше, і дружина його красивіше своєї баби буде. Пора кінчати з заздрістю, тим більше що для православного - це гріх.
Німецьких військовослужбовців обкрадали не тільки в Третьому рейху, а й на передовій, і навіть перебувають у Сталінградському котлі. Ще до початку війни проти СРСР генеральну помилку допустили верховне командування вермахту і фюрер, захоплені ідеєю бліцкригу і не подбали про зимовий обмундируванні для німецьких військовослужбовців. Це не робить їм честі як стратегам. Не тільки тому, що на точно такі ж граблі наступив Наполеон, за іронією долі перейшов Німан майже день в день з Гітлером, але і по здоровому міркуванню. Як збиралися існувати на окупованих територіях люди, одягнені в літній одяг, коли прийдуть морози?
Генерал Гюнтер Блюментрит (Günther Blumentritt), начальник штабу 4-ї армії в складі Групи армій "Центр", так описував зиму 1941 року в своїй книзі "Московська битва" (Schlacht um Moskau):
"З постачанням військ справи йшли неважливо. До нашого району бойових дій підходило лише кілька залізниць, та й їх часто перерізали партизани. У парових котлах паровозів, не пристосованих до умов російського клімату, замерзала вода. Кожен паровоз міг тягти тільки половину звичайної кількості вагонів . Багато з них, покриті снігом і льодом, цілими днями простоювали в тупиках залізничних станцій. Наша величезна потреба в артилерійських снарядах задовольнялася з працею. в той же час, щоб підбадьорити солдатів, з Франці і та Німеччини доставлялися на Східний фронт цілі потяги з червоним вином. Ви, звичайно, уявляєте собі, яке огидне відчуття виникало у солдатів і офіцерів, коли замість снарядів, без яких війська буквально задихалися, їм привозили вино. Втім, і вино нерідко потрапляло на фронт в непридатному вигляді: при перевезенні воно замерзало, пляшки лопалися, і від нього залишалися тільки шматки червоного льоду ".
Не дарма в англійському перекладі спогади генерала вермахту назвали The Fatal Decisions, точно так само вчинили в 1958 році і в столичному "Військвидаві", написавши на обкладинці "Фатальні рішення". Ні в мемуарах Блюментріта? та й інших генералів? ми не знайдемо поіменного списку тих, з чиєї вини до гинуть в оточенні голодним солдатам надсилали НЕ боєприпаси і продовольство, а презервативи, чорний перець, майоран і партійну літературу. Мабуть, для складання такого списку знадобився пухкий тому, якщо не громіздка багатотомна енциклопедія.
Взагалі, зауваження імператора Миколи Павловича про те, що насправді не він керує Росією, а чиновництво, втім, не знімаючи з себе відповідальності за все, що відбувається, - це істина справедлива для всіх епох і народів. Бюрократи в Третьому рейху нічим не відрізнялися ні від своїх попередників під час правління кайзера, ні від своїх спадкоємців у Євросоюзі. Тупість і корисливість притаманні цій незнищенною мізерний публіці, немов рідна шкіра.
Припустимо, просчиталось керівництво рейху з "блискавичної війною" і повинно було зробити належні висновки. Адже німецькі дивізії мерзли не тільки в продуваються всіма вітрами степах Сталінграда, але і в благодатному Криму, де лютих морозів не буває. В Наприкінці листопада 1942 року військовослужбовцям вермахту, сяк-так пристосувалися до окопної життя на "російської Рив'єрі", зверху надійшла інструкція про те, як при температурі нижче нуля використовувати армійські шкарпетки. У ній казенним військовою мовою, як пише командир протитанкового розрахунку Ганс Бідерман, було викладено, що "треба прорізати в шкарпетці два отвори для великого і вказівного пальців".
Теж своєрідна турбота про особовий склад - поради бувалих солдатів молодого поповнення. Ось тільки вся іронія полягає не в тому, що інтендантські служби і військове начальство в цей час жирували. Майже у всіх шкарпетки зносилися до дірок і німецьким солдатам вже "було неважко знайти отвори для всіх п'яти пальців". Зауважимо, нову білизну їм не надходило не через того, що на тилових комунікаціях лютували радянські партизани. Це не Білорусь і війна ледь почалася. А поки начальство здогадалось спуску вже не давали безперервні атаки червоноармійців і згубний приморський клімат.
Заснований ще 13 вересня 1933 року громадський фонд Winterhilfswerk des Deutschen Volkes ( "Зимові роботи з надання допомоги німецькому народові") був покликаний допомагати державі у наданні допомоги безробітним і бідним верствам населення. Сама по собі ідея чудова і на ділі продемонструвала свою ефективність. Але тільки не перестає мучити питання, як військовослужбовці опинилися прирівняні до жебраків і чому "зимову допомогу" повинна була надавати громадська організація, а не державні органи? Питання не пусте.
Думаєте, друга зима в Росії 1942 року істотно відрізнялася від першої зимової кампанії 1941 роки? Залишається згадати кадри легендарної військової кінохроніки з обмороженими фрицами в ганчір'я, жіночих кацавейках і різних лахмітті під Сталінградом. Поки що жодному идиоту не спало на думку сказати, що це "постановочні" кадри. Але історію потихеньку переписують, тому скоро і така маячня в Мережі з'явиться.
Проте страшний положення під Сталінградом підтверджують не тільки кінодокументалісти, а й інші незалежні джерела: мемуари, листи догодили в котел, донесення. Сталінградська битва виявилася другим за важливістю боєм після Москви, але і тут була допущена та ж сама помилка. Тенденція, однак, як каже чукча в анекдоті.
Читайте також:
"Великий вальс" ворогів на вулицях Москви
Млин міфів: про того, який не стріляв
Щи да каша, їжа російських селян і воїнів
Українська хунта - пародія на Третій рейх
Нациста Вільгельма Кубе знищило гестапо?
До чого це я?Як збиралися існувати на окупованих територіях люди, одягнені в літній одяг, коли прийдуть морози?
Ні в мемуарах Блюментріта?
А й інших генералів?
Але тільки не перестає мучити питання, як військовослужбовці опинилися прирівняні до жебраків і чому "зимову допомогу" повинна була надавати громадська організація, а не державні органи?
Думаєте, друга зима в Росії 1942 року істотно відрізнялася від першої зимової кампанії 1941 роки?
