Слово в Прощену неділю

Багато віруючих люблять цей святий вечір. З радістю поспішають до церкви, щоб брати участь в чині вибачення. Але чи всі чітко уявляють собі, яку відповідальність ми беремо на себе? Бо, на жаль, нерідко цей зворушливий чин у деяких з нас носить відтінок формального виконання взаємного прощення.

Підійшли один до одного, сказали: «Прости мене!» - і навіть з посмішкою поцілувалися, а в серці при цьому нічого не змінилося. Затаєна образа, недоброзичливість так і залишилися. Чи не цього, дорогі, чекає від нас Господь. Він чекає, що в цей святий вечір відкриються наші серця для щирої взаємної любові. Чекає, що, перемігши за допомогою Божої в собі гордість, ми знайдемо в собі силу і з чистим серцем і відкритою душею підійдемо до скривдженого нами і скажемо: «Прости мене Бога ради!»

Чекає, що ми вирвемо зі своїх сердець і взаємне озлоблення, і взаємне засудження, і все те, що оскверняє нас і віддаляє нас від Бога.

А чи здатні ми пробачити саме так, як цього вимагає Правда Божа?

Знайте, що не потрібно Богу наше лицемірство. Богу потрібна наша готовність - нікого, крім себе самих, не засуджувати, всіх любити і всім прощати. Потрібна наша рішучість в наступаючому вже завтра посту скласти з себе накопичені нами, можливо довгими роками, гріхи.

Якщо з таким настроєм ми сьогодні прийшли сюди, тоді ми можемо приєднати свої голоси до звуків церковного хору і всією силою своїх духовних можливостей волати до Бога: «Не відверни лиця Твого від отрока Твого ... Я Твій, Господи! І прошу Тебе: скоро вислухай мене! »

Але перш ніж просити прощення один у одного, ми повинні просити вибачення у Господа за те, що платили Йому черствою невдячністю і за Його Голгофські страждання, і за Його хресну смерть, які Він переніс заради спокутування наших гріхів. За те, що так мало у нас любові до Нього.

Архімандрит Іоанн (Крестьянкин)

Читайте повністю на сайті:

http://www.pskovo-pechersky-monastery.ru/russian/sermon/lent/172/