Захист прав споживачів купують товари через Інтернет

Не дивлячись на розпал тривалої економічної кризи, інтернет торгівля продовжує успішно розвиватися. Для цього є багато причин. Кількість активних користувачів Інтернету збільшується з кожним роком. Інтернет став для багатьох місцем дозвілля і заробітку. Тут діти шукають розваги, дорослі корисну інформацію, а інтернет комерція допомагає нам усім заощадити час і гроші.

Умови, які пред'являють покупцеві роздрібної та інтернет-торгівлі в Україні, нерідко ігнорують норми законів. Навіть в найкращих магазинах всіляко намагаються зменшити обсяг прав споживача. Тим більше в сфері електронної торгівлі, яка безперечно зручна, але набагато менш контрольована.

Серед частих порушень з боку інтернет-магазинів можна виділити відмову забезпечити заміну або гарантійний ремонт товару; невідповідність товару вимогам нормативних актів; невідповідність документів, супроводжуючих товар, зміна ціни товару при його доставці і багато іншого.

На сьогоднішній день немає спеціального закону, який би регулював електронну комерцію. Але це не означає, що електронна торгівля може здійснюватися поза правого поля. Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в листі № 3502-05 / 43517-14 від 19.11.2012 суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за допомогою мережі Інтернет, повинні керуватися вимогами Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями (далі по тексту - Правила). Звичайно, інтернет-торгівля цілком підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Крім зазначених нормативних актів, продавець в сфері електронної комерції зобов'язаний керуватися і виконувати вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють торговельну діяльність.

Згідно з Правилами продаж товарів на замовлення - вид торгівлі, при якій споживач укладає договір купівлі-продажу товарів з продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця. Під це визначення прекрасно підходять відносини, що виникають між продавцем і покупцем в сфері електронної комерції. Таким чином, продавець (інтернет-магазин) повинен письмово або за допомогою електронного повідомлення надати споживачеві інформацію про:

- найменування продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

- основні характеристики товару;

- ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

- гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару;

- інші умови поставки або виконання договору;

- мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки товару;

- період прийняття пропозицій;

- порядок розірвання договору.

Причому інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку.

Також Правила зобов'язують:

• вказати час прийому і видачі замовлень (доставка замовлень проводиться в узгоджений зі споживачем час);

• на вимогу споживача надати документи, що підтверджують якість, безпеку та ціну товарів.

Покупцеві інтернет-магазину разом з товаром в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проданої продукції, що засвідчує факт купівлі товару та / або надання послуги.

Правилами чітко встановлено, що продавець зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт реалізованих товарів. Т. е. І в електронній комерції відсилати покупця в сервісний центр на інший кінець міста зі словами «ми ремонтом не займаємося» - некоректно, оскільки покупець має право сам вибрати, куди йому звернутися: до продавця або в сервісний центр. Але при покупці товару, що вимагає професійної установки або серйозного технічного обслуговування, не зайвим буде перевірити надані телефони сервісних та / або технічних служб на предмет реальності існування таких служб та їх готовності виконувати відповідні роботи.

Повернення товару - окремий рядок «правотворчості» інтернет-магазинів. Незважаючи на те, що може бути передбачено договором між продавцем і покупцем (наприклад, що товар, відправлений поштою, повинен у разі розірвання договору також бути повернений поштою), будь-які витрати, пов'язані з поверненням товару, покладаються на продавця. Т. е. Продавець зобов'язаний відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням товару. Це стосується випадків правомірного розірвання договору з боку покупця. При цьому зменшення вартості товару внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки товару не позбавляє права споживача на розірвання договору.

Що стосується повернення коштів за товар, куплений в інтернет-магазині, то в разі розірвання договору та порушення термінів повернення сплаченої суми грошей за товар споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки повернення коштів.

Чи варто затівати суперечку з інтернет-магазином? Коли не шкода витрачених на бракований або не замовлені товар грошей і зовсім немає справи до того, вам все одно постраждають ще покупці цього магазину, - затівати суперечку не варто. Якщо ж є інше ставлення, то корисно враховувати наступне.

- спірні моменти можуть бути вирішувані шляхом телефонних переговорів або електронних звернень безпосередньо в електронний магазин з коректними посиланнями на законність вимог, але без судового розгляду.

- варто врахувати, що часто від імені навіть великого і відомого інтернет-магазину виступає не юридична особа, а фізична особа - підприємець. Це легко виявити, придивившись до товаросупровідних документів (якщо вони є). Зрозуміло, що і запитати з такої фізичної особи може бути складніше (в розумінні наявності активів, на які, якщо що, можна буде звернути стягнення).

- потрібно враховувати, що більш-менш активна практика судових спорів за позовами покупців до інтернет-магазинів починається з 2007 року і кількість справ в цій сфері залишається невеликим. А ось характер справ вказує на те, що Інтернет-магазини не часто стурбовані відповідністю своєї діяльності вимогам українського законодавства.

І найголовніше, ймовірність виграти судовий спір у інтернет-магазину досить істотна: за доступними даними лише приблизно в 14% випадків суди першої інстанції повністю відмовляли в задоволенні подібних позовів. При цьому середня тривалість розгляду спору в першій інстанції склала 4 - 5 місяців. Але потрібно враховувати і те, що в разі апеляції з боку інтернет-магазину статистика вже далеко не так прихильна до споживача.

Читайте також схожі статті на нашому сайті:

1. Практичні рекомендації щодо захисту прав споживачів

2. Відкриття Центру з надання безоплатної юридичної допомоги

Чи варто затівати суперечку з інтернет-магазином?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация