На кожних виборах, парламентських або місцевих, обов'язково з'являються політичні сили, які користуються бажанням частини виборців поміняти старі ліжка на нові
Про веселих, сумних, повчальних і просто цікавих історіях на виборах пропонуємо вам згадати в нашій рубриці "Історія українських виборів" в рамках проекту "Вибори-2019. Який нам потрібен президент" .
У 90-х роках на парламентських виборах боролися ідеологічні партії - "рухівці", комуністи, соціалісти, центристи або партії, створені за професійною або гендерним принципом, - різноманітні "селяни", Партія жіночих ініціатив і т. П. На виборах 1998 р засяяла Партія зелених Віталія Кононова. Екологічною тематикою "зелені" змогли зацікавити 5,43% українців, отримавши 19 мандатів. Партія сприймалася як нове віяння, а її висуванці - як альтернатива нацдемів і лівим. Однак уже через чотири роки колись успішний політпроект виявився на 11-му місці, отримавши всього 1,3% голосів.
На тих виборах з'явилося відразу кілька учасників, які вибудовували свою кампанію на технології "нових облич" і "третьої сили". Найгучніший проект - "Команда озимого покоління", розкручена з нуля за допомогою телебачення. Місця в списку отримали представники дрібних партій, які декларували в якості своєї ідеології ліберальні цінності. Валерій Хорошковський, Інна Богословська, Микола Вересень, Ірина Горіна сприймалися частиною суспільства як нова еліта, яка потрібна країні. Але цієї частини виявилося недостатньо для проходження "Копів" в парламент - з 2,1% вони зупинилися на 9-му місці.
Інший схожий, але не настільки розкручений і ресурсний проект "Нова генерація України", вів на вибори Юрій Мірошниченко. Той самий "регіонал", який представляв Віктора Януковича в парламенті, а після Революції гідності вибачився і пустив сльозу. У 2002-му "Нова генерація" набрала всього 0,77%, в результаті посівши 15-е місце з 33 учасників виборів. Свою агітаційну кампанію партія проводила під гаслом повного оновлення влади, а запам'яталася в першу чергу завдяки помітному гаслу на агітаційних плакатах "Геть старих пердунів!".
Технологія, незважаючи на небачений для тих часів агітаційний креатив, не спрацювала, і Мірошниченко виявився спочатку поруч з вічно молодим і перспективним Сергієм Тігіпком, а потім з "регіоналами".
У 2006 р до виборців зі своїми "новими обличчями" пішли кілька партій - "Нова сила" на чолі з Юрієм Збітнєвим, ПОРА-ПРП, де першим номером був Віталій Кличко, партія "Третя сила", головною "зіркою" в її списку блищав ректор "кулька" Михайло Поплавський. Були ще кілька екологічний партій. Однак всі ці проекти особливої підтримки у виборців не мали. Вище за всіх стрибнула ПОРА - 10-е місце, 1,47%.
Через рік, на позачергових парламентських виборах, кількість партій-учасниць істотно зменшилася. До того ж у політичних акціонерів не було часу вкладати ресурси в розкрутку "нових облич". Тому цю технологію ніхто на озброєння не взяв. Та й в виборах 2012 р зі словом "нова" в назві була тільки одна партія - "Нова політика" на чолі з зовсім не новим Володимиром Семиноженком. Вона зайняла 18-е місце з 0,10%. Тоді основне протистояння було між Партією регіонів і опозиційними їй силами. Тут не до "нових облич".
А вже на дострокових виборах 2014 го роль "третьої сили" успішно зіграла "Самопоміч", тим самим актуалізувавши запит суспільства на нових людей при владі. Цю хвилю на місцевих виборах успішно використовувала партія "Нові обличчя", якій вдалося отримати безліч мандатів в місцевих радах Київщини. Дуже скоро виявилося, що не такі вони і нові, що багато причетні до гучних скандалів з дерибаном земельних та інших ресурсів в Київській області.
За останні роки кількість проектів, учасники яких заявляють про необхідність перезавантаження влади за рахунок молоді, зросла. "ДемАльянс" Василя Гацько та єврооптимістів, рух "Хвиля" Віктора Чумака, "Рух нових сил" Саакашвілі і Дерев'янко, "Розумна сила", на чолі якої стоїть Олександр Соловйов, і т. Д. Для розкрутки цієї технології телеканал ICTV проводив цілий телепроект "Нові лідери". Схожий проект здійснює Вадим Рабинович на каналі "112 Україна". Партія "За життя" теж позиціонує себе як "третя сила". У ЗМІ різноманітні експерти наполягають на необхідності участі в майбутніх виборах нових осіб, наших Макрона.
Успіх цієї технології в Україні цілком зрозумілий. По-перше, ключові політики на увазі десятки років, проте йти на політичну пенсію не бажають. Частина суспільства просто втомилася бачити одних і тих же, їх асоціюють з корупцією і парманетнимі економічними кризами. Правда, чим нові краще, поки незрозуміло. У всякому разі, істотно оновлений парламент зразка 2014 р відповіді на це питання не дав.
По-друге, "третя сила" - це хороша можливість заховати старих політиків, помінявши їм стиль і риторику. Акціонерів вітчизняної політики цілком влаштовує подібний апгрейд, інакше б вони не підігрівали інтерес виборців до "нових облич".
Читайте також: БІЛЕ БРАТСТВО. ЯК В УКРАЇНІ З'ЯВИЛАСЯ МОДА НА ПАРТІЙНУ уніформі
