Уніфікація озброєння в країнах ОДКБ: живі перекази, а віриться з трудом

Нинішній рік для держав-членів Організації Договору про колективну безпеку обіцяв стати знаменним - приводом того була обіцянка Генерального секретаря організації, що в 2015 році Колективні сили оперативного реагування (КСОР) ОДКБ повністю перейдуть на уніфіковане озброєння і спецтехніку Нинішній рік для держав-членів Організації Договору про колективну безпеку обіцяв стати знаменним - приводом того була обіцянка Генерального секретаря організації, що в 2015 році Колективні сили оперативного реагування (КСОР) ОДКБ повністю перейдуть на уніфіковане озброєння і спецтехніку. Така смілива заява була зроблена Миколою Бордюжей ще в 2010 році.

Після таких гучних слів білоруський ГВПК почав подумувати про те, чим же Росія може оновити підрозділи 103 гвардійської окремої мобільної бригади, що входять до складу КСОР.

У тому ж 2010 році після цієї заяви пішли чутки, що якщо вже Росія так серйозно взялася за переозброєння ОДКБ, то Білорусі, як її найближчого союзника, «перепаде» трохи більше, ніж десяток нових БТР-ів.

Зокрема, аналітики почали всерйоз розмірковувати про те, що на території Білорусі незабаром може з'явитися саме передове російське озброєння, таке як С-400 і «Іскандер». І чутки ці були цілком виправдані, адже Білорусь і Росія - це не тільки союзники по ОДКБ, але і єдине Союзну державу (незважаючи на наявні проблеми у взаєминах, і як би це голосно не звучало), у якого загальна оборонний простір, єдині регіональна система ППО і регіональне угруповання військ, які вимагають однакового озброєння. Виходячи з цього, технічне оснащення збройних сил обох держав має дотримуватися якогось єдиного плану. До того ж, вищі військові чини російської армії самі неодноразово заявляли про плани постачання в Білорусь і комплексів «Іскандер», і С-400, тим самим тільки підігріваючи інтерес ЗМІ і військових експертів до цього питання.

Однак уже в 2013 році, генеральний секретар ОДКБ з високої трибуни наголосив на винятковій «дорожнечу планів і заявив, що терміни їх реалізації будуть перенесені, розвіявши тим самим всі мрії країн ОДКБ на сучасне озброєння і закривши тему С-400 і« Іскандерів »для Білорусі.

Офіційний Мінськ не став миритися з таким ставленням до себе як до партнера і союзника - і вже сьогодні вітчизняний ВПК стоїть на порозі створення власного оперативно-тактичного ракетного комплексу , Аналогічного (а по ряду параметрів навіть перевершує) російському «Іскандеру», і на будь-яку уніфікацію озброєння вже і не розраховує. Сьогодні Збройним силам Білорусі уніфікація в цій сфері навіть не вигідна. Навіщо витрачати гроші на розробку і виробництво РСЗВ «Полонез», а потім доводити її до рівня ОТРК, який може зробити переворот на ринку озброєнь, а потім міняти його раптом на «Іскандер»?

Що стосується інших видів озброєнь, то і тут потрібно віддати належне білоруському військово-політичному керівництву. У вкрай складній економічній ситуації в країні воно знайшло кошти ще й для того, щоб придбати в Росії більше десяти сучасних БТР-82А. Світло на деталі цієї угоди восени 2015 року пролив особисто Міністр оборони Білорусі генерал-лейтенант Андрій Равка. На семінарі-практикумі для керівників республіканських ЗМІ в Барановичах він заявив, що приблизна вартість однієї машини становить близько $ 900 тис.

Зрушення з питань переозброєння і уніфікації були також і в ВВС і військах ППО. Так, в 2014 році Білорусь придбала у Росії чотири навчально-бойові літаки Як-130, два дивізіони зенітних ракетних комплексів "Тор-М2». Козирем 2014 року стали чотири комплекси С-300, які Москва продала ВС Білорусі за залишковою вартістю .

Однак на тлі того, як активно наші західні сусіди займаються переозброєнням і накопиченням військового потенціалу, всі вищенаведені факти здаються просто краплею в морі. Для відновлення паритету у західних кордонів ОДКБ необхідно не тільки збільшення кількості військової техніки, а й активна уніфікація озброєнь і техніки, проте вона була перенесена на невизначений термін, по суті і не розпочавшись.

В цілому, в рамках ОДКБ приймаються серйозні рішення, підписуються документи, а їх реалізація залишається на низькому рівні. І в кінцевому підсумку це веде до того, що колективна оборона на пострадянському просторі буде існувати тільки на папері, а сама ОДКБ не здатна вирішувати виникаючі загрози безпеці її членів.

Навіщо витрачати гроші на розробку і виробництво РСЗВ «Полонез», а потім доводити її до рівня ОТРК, який може зробити переворот на ринку озброєнь, а потім міняти його раптом на «Іскандер»?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация