Руїни заводу, до яких нікому немає діла ... Раніше українську столицю називали «місто-сад», але є великі побоювання, що Київ незабаром - при повному потуранні влади - перетвориться в «місто-смітник», де жити буде просто небезпечно
Наша столиця вже давно прописалася в антирейтингах найзабрудненіших міст Європи. Але є місця, в яких знаходитися особливо небезпечно. Так, за даними Госпотребслужби, вміст ртуті в повітрі над заводом «Радикал» (раніше - Київський завод хімікатів, «Завод №1000», фабрика мінеральних добрив), розташованому в Дніпровському районі (вул. Червоноткацька, 61), перевищує гранично допустиму норму в 30 раз. А концентрація отруйної речовини в грунті в деяких місцях вище в 14,5 разів.
Справа в тому, що завод, побудований ще в 1951 р, був одним з трьох підприємств в СРСР, який виробляв рідкісну і необхідну для оборони, енергетики та хімічної промисловості продукцію, для створення якої застосовували ртуть.
Влітку 1996 року розпочався процес банкрутства підприємства. З 1996-го по 1998 р всі роботи на заводі зупинили, але абсолютно проігнорували обов'язкові для подібних виробництв норми і регламенти. Зокрема, на «Радикалові» залишилися небезпечні хімічні речовини. Причому територію підприємства ніхто не охороняв.
Хоча в ході перевірки в 1998 р було встановлено, що на 60 га території заводу зберігалося 134,6 т ртуті, 109 т сірчаної кислоти, 44 т ртутних шламів, 62 т соляної кислоти, 12,5 т аміаку і близько 2,5 тис . т інших відходів.
Постановою Арбітражного суду Києва від 4 серпня 2000 р ВАТ «Радикал» було визнано банкрутом, і щодо заводу почалася процедура ліквідації.
У вересні та грудні 2000 р при обробленні заводського обладнання на металобрухт на підприємстві три рази виникали осередки займання. До 2001 року через аварійний стан заводського обладнання та розкрадання кольорових металів шкідливі хімічні речовини і відходи протікали в грунт. А в жовтні 2001 р стався великий витік декількох десятків тонн ртуті.
Після виділення коштів з Державного фонду охорони навколишнього середовища до листопада 2001 року на території заводу було зібрано 100 т ртуті та 80 т ртутьвмісних шлаків, які відправили на Микитівський ртутний комбінат у Горлівці (Донецька обл.) Для переробки. Відзначимо, що сьогодні цей комбінат контролюється т. Н. «ДНР» і переробляти зараз на його потужностях (якщо їх ще не розпиляли на металобрухт) відходи з «Радикалу» неможливо.
Колишні цеху «Радикала» - епіцентр екологічної небезпеки
У лютому 2002 р постановою Господарського суду Києва ВАТ «Радикал» визнали особливо небезпечним підприємством хімічної промисловості. Дійсно, на той момент на території заводу залишалося 117 т олеума, 109 т сірчаної та 62 т соляної кислоти, 44 т ртутьвмісних шламів, 12,55 т аміаку, близько 3,2 т твердих радіоактивних відходів і більше 2,5 т інших промислових відходів і хімікатів.
Проте в 2002-2008 рр. роботи з вивезення та утилізації відходів не проводилися через відсутність фінансування. Тільки навесні 2009 р з «Радикалу» вивезли 120 т ртуті. Втім, в грунтах залишилося оціночно ще 200 т ртуті.
У лютому 2010 р земельну ділянку заводської території площею 3,95 га було передано комунальному підприємству «Житлоінвестбуд-УКБ» в постійне користування, при цьому 1,45 га з виділених земель вирішили використовувати під житлову забудову.
3 листопада 2011 року тодішній голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов оголосив, що на місці київських заводів «Радон», «Радикал» та «Захід» після очищення їх території від небезпечних речовин і відходів буде створена промислова зона.
Втім, в цей же день Віктор Балога, на той момент глава МНС, повідомив, що на заводі «Радикал» залишилося близько 200 т металоконструкцій, забруднених ртуттю. За його оцінкою, вартість робіт з очищення території заводу становила тоді 160 млн. Грн.
Навесні 2012 р частина заводських приміщень перебувала в напівзруйнованому стані, інші були перебудовані і здані в оренду. Всього на території заводу в цей час працювали близько чотирьох десятків компаній, в т. Ч. Офісні приміщення і склади, фірми з виробництва лакофарбових виробів, СТО, магазини з продажу побутової техніки і автомобільних шин, вантажоперевізники і т. П.
Восени 2012 р ізраїльська SI Group Consort Ltd вивезла з заводської території 4,4 т хлорорганічних відходів для утилізації в Польщі. Витрати на транспортування цієї партії склали 121,5 тис. Грн.
Так як вирішити проблему «Радикала» силами міста неможливо (просто у мерії немає таких коштів), влада планувала почати екологічну санацію «Радикала» в 2013 р за рахунок держбюджету. При цьому загальний обсяг фінансування на п'ять років становив 134 млн. Грн.
Втім, кошти в 2013-2015 рр. не виділялися, отже, роботи зі збору, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення ртутьвмісних відходів так і не почалися.
Мінекології в 2013 р розробило проект закону «Про затвердження Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 рр.». Цим законом передбачалося в т. Ч. І фінансування робіт на «Радикалові» в обсязі 59,56 млн. Грн. на 2014 р
Але відповідно до постанови КМУ від 01.03.2014 №65 «Про економію державних коштів і недопущення втрат бюджету» все очисні роботи на території «Радикала» були припинені. І по сьогоднішній день комплекс природоохоронних заходів так і не виконано.
При візуальному огляді проммайданчиків можна побачити скупчення будівельних відходів, металобрухту, калюжі з невстановленої хімічною рідиною і т. П.
Київська міськдержадміністрація направила звернення до тодішнього прем'єр-міністра Арсенію Яценюку про необхідність визначення варіанту очищення промислового майданчика київського заводу і про підготовку проекту окремого розпорядження уряду щодо фінансування робіт за рахунок коштів державного фонду охорони навколишнього природного середовища протягом 2015-2018 рр.
Були навіть внесені зміни до Бюджетного кодексу, що передбачають значне збільшення ресурсу місцевих бюджетів за рахунок збільшення відсотка (до 80%) зарахування екологічного податку до загального фонду бюджету Києва, щоб вирішити проблему за рахунок коштів столиці. Проте питання визначення варіанту очищення проммайданчика «Радикала» так і не був розглянутий.
При цьому вирішити екологічну проблему за рахунок коштів міського бюджету як і раніше неможливо. Наприклад, в бюджеті столиці за 2016 р надійшло від екологічного податку лише близько 32 млн. Грн. Отже, виділення держбюджетних асигнувань все ще необхідно.
Голова правління Міжнародного благодійного фонду «Життя всупереч» Олександр Пілкін:
- Пропонуємо розглянути питання про відкриття фінансування природоохоронних заходів, спрямованих на зниження викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та поліпшення їх якісних показників. Джерелом фінансування доцільно розглянути Державний фонд охорони навколишнього природного середовища Мінприроди України (далі - Фонд).
Зокрема, законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» регулюється питання витрачання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища.
Для відкриття фінансування природоохоронного заходу за рахунок Фонду необхідно розробити законопроект (відкоригувати існуючі) із залученням вчених Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (УНГІЕП). Участь галузевого НДІ в розробці проекту гарантує максимальний екологічний ефект і обгрунтованість бюджетних витрат.
Необхідно створити при департаменті охорони навколишнього природного середовища КМДА міжвідомчу комісію, до складу якої включити представників організації «Життя всупереч».
Здійснити аналіз обсягів фактично виконаних заходів по ліквідації джерел забруднення території ВАТ «Радикал».
Визначити перелік невідкладних природоохоронних заходів на 2018-2019 рр., Джерела їх фінансування, етапи виконання.
Щомісяця звітувати керівництву КМДА і представникам парламенту щодо виконання певних заходів.
Внести пропозиції до Верховної Ради про підписання і ратифікації Мінаматской конвенції про ртуті. Дана конвенція з'явилася в результаті катастрофи, викликаної отруєнням ртуттю в японському місті Мінамата в травні 1956 р
Сток промислових вод компанії Chisso в бухту Минамата тривав тривалий час, в результаті чого тисячі жителів навколишніх міст захворіли, споживаючи рибу і молюсків. Було встановлено, що проблеми зі здоров'ям почалися через отруєння ртуттю. З'явився термін «Мінаматская хвороба».
Неорганічна ртуть, яку донні мікроорганізми в своєму метаболізмі перетворювали в метилртуть - один з найбільш токсичних нейротоксинов, багаторазово більш токсична, ніж неорганічні сполуки ртуті. Це з'єднання накопичується в організмах, в результаті чого концентрація цієї речовини в тканинах зростає з підвищенням їх положення в харчовому ланцюжку. Так, в рибі в затоці Мінамата зміст метилртути становило від 8 до 36 мг / кг, в устрицях - до 85 мг / кг, в той час як у воді її містилося не більше 0,68 мг / л.
Метилртуть вражає головним чином центральну нервову систему. Симптоми включають оніміння і слабкість в ногах і руках, втома, дзвін у вухах, звуження поля зору, втрату слуху, нечленороздільні мова. Деякі з важких жертв хвороби Мінамата божеволіли, втрачали свідомість і вмирали протягом місяця після початку хвороби.
Є також жертви з хронічними симптомами хвороби Мінамата, такими як головні болі, часта втома, втрата нюху і смаку, а також забудькуватість, які малопомітні, але надзвичайно ускладнюють повсякденне життя. Крім того, є пацієнти з вродженою хворобою Мінамата, які народилися з патологією в результаті впливу метилртуті, коли вони ще знаходилися в утробі своїх матерів, які вживали в їжу заражену рибу. Від хвороби Мінамата ще не придумали засіб, тому лікування полягає в спробах послабити симптоми і в застосуванні фізичної реабілітаційної терапії.
Ртуть входить в список ООН як одне з десяти небезпечних хімічних речовин, що загрожують здоров'ю людини і навколишньому середовищу.
10 жовтня 2013 р текст Мінаматской конвенції про ртуті був прийнятий Конференцією повноважних представників Японії і з цього моменту був відкритий для підписання. Мета конвенції полягає в охороні здоров'я людини і навколишнього середовища від антропогенних викидів. У ній викладаються заходи, які необхідні для досягнення цих цілей. До їх числа відносяться заходи по контролю за пропозицією ртуті і торгівлею нею, включаючи обмеження на деякі конкретні джерела ртуті, такі як первинна видобуток, і заходи по контролю за продуктами з додаванням ртуті і виробничими процесами, в яких застосовуються ртуть або ртутні сполуки.
Звернутися до Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Шигекі Сумі з приводу підписання і ратифікації Мінаматской конвенції про ртуті.
Необхідно звернутися до урядових структур з пропозицією розглянути питання про фінансування робіт з безпечного збирання, перевезення та утилізації ртутьвмісних відходів.
Визнати, що подальше зволікання з вирішення екологічних проблем заводу «Радикал» є неприпустимим з огляду на значний негативний вплив цього об'єкта на навколишнє середовище і загрозу для здоров'я людей.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
