7 вересня (25 серпня) 1917 року

Корнілов готує заколот

Петроград. Замість закритого Тимчасовим урядом центрального органу РСДРП (б) газети «Пролетар» вийшов перший номер газети «Робочий». Деякі матеріали цього номера, в тому числі стаття В.І. Леніна «Політичний шантаж», були передруковані з останнього номера «Пролетария».

У газеті «Робітник» №1 вийшла стаття Сталіна «Або - або». «Країна напередодні голоду. Казань і Н. Новгород, Ярославль і Рязань, Харків і Ростов, Донецький басейн і Центр.-промисловий район, Москва і Петроград, фронт і найближчий тил - всі ці та багато інших пункти переживають гостру продовольчу кризу. Почалися вже голодні бунти, поки ще невміло використовувані агентами контрреволюції »...« Ні для кого не таємниця, що углепромишленнікі Донбасу викликають скорочення виробництва і безробіття »...« Всім відомо, що капіталісти вже перейшли від слів до справи, домігшись розвантаження Петрограда і Москви і закриття цілого ряду заводів »...« Уряд, що дало в короткий термін тисячу і одну репресію і жодної «соціальної реформи», абсолютно не здатний вивести країну із смертельної небезпеки »... у цьому ж номері« Робочого »опубліковано матеріал Сталіна «Союз жовтих». Західні імперіалісти в своїй пресі оголосили російської революції смертельну війну. Але жовтому союзу імперіалістів буде протиставлено червоний союз революційних робітників і солдатів всіх країн.

Заводський комітет механічного і ливарного заводу акц. о-ва «Вулкан» прийняв рішення організувати найсуворіший робочий контроль над охороною заводу.

Збори робітників Російсько-Балтійського моторного заводу одноголосно ухвалив резолюцію, з протестом проти наклепу буржуазної преси на солдатів в зв'язку з проривом німецьких військ Північного фронту, а також проти контрреволюційного походу на комітети і Ради, введення Тимчасовим урядом смертної кари і незаконного ув'язнення в тюрми революціонерів. Робітники вимагали звільнення заарештованих і негайного гласного суду над наклепниками.

На додаток до постанови про «розвантаження» Петрограда Тимчасовий уряд постановив призначити особливо уповноважена особа зі складу Тимчасового уряду, доручивши йому розробити, підготувати і здійснити необхідні заходи з визволення столиці і Петроградського військового округу від усіх осіб, які «без шкоди для національних інтересів» можуть бути виселені в інші місця, а також від фабрик і заводів, які можна перевести в інші райони. Уповноваженій особі надавалося право без суду залучати до відповідальності всіх тих, хто протидіє виконанню постанов про «розвантаження»; реквізувати приміщення, засоби для перевезення і продовольство; встановлювати «перевозочную повинність» і ін. Його права поширювалися і на Москву. Для проведення цих заходів в розпорядження особливо уповноваженої особи відпускався мільйон рублів.

Особлива комісія при військовому відомстві під головуванням генерала Вишнякова закінчила свої роботи по виробленню законопроекту про прийняття репресивних заходів в тилу аж до застосування смертної кари.

Балтійський флот. У зв'язку з проривом німецьких військ Північного фронту Центробалт звернувся до флоту із закликом забути всі розбіжності і особисті інтереси і довести світові, що революційний Балтійський флот, захищаючи вільну Росію, загине, але не відступить перед флотом німецького імператора.

Фінляндія, м Виборг. Об'єднане засідання Ради робітничих і солдатських Депутатів, армійського комітету 42-го окремого армійського корпусу та Ради Селянських Депутатів, заслухавши доповідь про закриття більшовицьких газет «Правда», «Робітник і солдат» і «Пролетар», заявило рішучий протест проти контрреволюційного походу на революційну пресу . Присутні звернулися до ЦВК Рад робітничих і солдатських Депутатів з наступними питаннями: Що він зробив проти незаконного закриття «Пролетария»? Що він передбачає зробити, щоб не була в майбутньому задушена робоча преса? Учасники засідання зажадали негайного повернення конфіскованих газет і відновлення виходу в світ газети «Пролетар».

Північний фронт. Тимчасово виконуючий посаду помічника начальника штабу Двінського військового округу повідомив військовим цензорам про те, що військові і Морські міністри А.Ф. Керенський заборонив вихід у світ газет «Брівайс стрелніекс» ( «Вільний стрілець» - щоденна газета виконавчого комітету Ради латиських стрілецьких полків) і «Циня» ( «Боротьба» - щоденна газета, центральний орган ЦК Соціал-демократії Латиського краю), вимагав затримувати їх поширення.

Володимирська губернія, м Ковров. Виконавчий комітет Ради робітничих і солдатських Депутатів ухвалив в полугодовщіну Лютневої революції організувати демонстрацію під гаслами: «Хай живе III Інтернаціонал!», «Вимагаємо звільнення заарештованих революціонерів!», «Геть банду Романових і царських генералів в тилу і на фронті!»

Тамбов. З 25 по 27 серпня проходив губернський з'їзд селянських депутатів. Були присутні представники від повітових селянських з'їздів, виконавчих комітетів і солдатів місцевого гарнізону, а також члени губернського виконавчого комітету. Майже всі делегати були членами партії есерів. Вирішено проводити в Установчі збори виключно представників цієї партії.

Західний фронт. Повідомлялося, що після семиденного розгляду в корпусному суді закінчилося справу 67 солдатів, які були звинувачені в невиконанні бойового наказу. 23 солдата визнані винними і засуджені.

Мінськ. Працівники міліції висловили рішучий протест проти розпорядження по міліції помічника губернського комісара про закриття газети «Зірка» - органу Мінського комітету РСДРП (б), вони заявили, що це розпорядження, зроблене без відома безпосереднього начальника міліції М.В. Фрунзе, є втручанням помічника губернського комісара «в діяльність по суті не підвідомчого йому установи». У заяві в міську думу працівники міліції висловили протест проти спроб урядових властей перетворити міліцію в орган політичної боротьби і розшуку зразок старої поліції і вказали, що міліція повинна підкорятися міському самоврядуванню, а не губернському комісаріату.

Ставка. Відбулася друга зустріч члена Державної думи В.М. Львова з верховним головнокомандуючим генералом Корніловим. Корнілов заявив, що для порятунку батьківщини він не бачить іншого виходу, як передача йому «всієї військової і цивільної влади». У той же день Корнілов віддав накази про відправлення вірних йому військ в район Петрограда, в Москву і Фінляндію.

Генерал А.І. Кримов видав наказ, в якому повідомляв, що за наказом генерала Корнілова він вступив в головнокомандування Окремою петроградської армією. Балтійським флотом, районом Петроградського військового округу (з Петрограду градоначальство), Фінляндією і фортецею Кронштадт; вся ця територія оголошувалася на облоговому положенні; у всіх гарнізонах пропонувалося створити військово-польові суди; жителям не дозволялося виходити на вулицю з 19 години вечора до 7-ї години ранку; заборонялося проводити мітинги, збори і страйки, відпускати солдатів з казарм, випускати періодичні друковані видання та журнали без попередньої цензури; всім військовослужбовцям, що не належить до частинам, установам або військовим закладам Петроградського гарнізону, пропонувалося в триденний термін виїхати з міста, а жителям - здати наявну в них зброю в найближчі комендантські управління. Винні у порушенні наказу підлягали розстрілу на місці. «Попереджаю всіх, - говорилося в наказі, - що на підставі наказу верховного головнокомандуючого війська не будуть стріляти в повітря».

Генерал А.І. Кримов віддав наказ командиру Кавказької тубільної ( «дикої») кінної дивізії, в якому повідомив, що генерал Корнілов наказав йому «відновити порядок» в Петрограді, Кронштадті і Петроградському військовому окрузі, причому вказав, що проти слухається цивільних або військових осіб має бути вжито зброю «без жодних вагань або попереджень». На виконання цього Кримов наказував «не пізніш ранку 1 вересня вступити в м Петроград» і зайняти Московську, Ливарну, Олександро-Невської і Різдвяну частини міста, а також обеззброїти гарнізони Павловська і Царського Села. На командира дивізії покладалося завдання роззброїти в Петрограді все війська (крім училищ) і всіх робочих зазначених районів, поставити в необхідних місцях караули, організувати денний і нічне патрулювання району, приборкати силою зброї «всі спроби до заворушень» і всяке непокору наказам, встановити охорону в'язниць та інших місць ув'язнення, ні в якому разі не випускаючи заарештованих, зайняти вокзали залізниць, виробляти ретельну перевірку документів.

З газети «Робочий» №1 від 25 серпня (7 вересня) 1917 року:

Кадетська ігуменя. (До вибір, в Центр, гір. Думу.) 20 Серпня., В день виборів в Ц. р думу, на Басейній вулиці стояла група солдатів. Повз них до найближчого виборчій дільниці йшло кілька монашок з посвідченнями і запечатаними конвертами. - Який же номер-то ви написали? Напевно, 9-й? - запитали солдати. - А ми не знаємо, - відповідали монашки: - нам ігуменя сама писала. - А хіба подивитися, - сказала одна, побойчее, і розірвала свій конверт: там красувалася цифра 9. Інші монашки наслідували її приклад. Скрізь фігурувала та сама цифра 9. - Чи не хочемо за цей список голосувати, - заявили монашки і повернули назад. Хто ця турботлива матуся-ігуменя? Чи не та сама чи сама, яка і на виборах до районних думи змусила голосувати монашок за партію «народної свободи»?

(Джерела: Велика Жовтнева соціалістична революція. Хроніка подій в 4 томах; Н. Авдєєв. «Революція 1917 року. Хроніка подій»; Збірник «Правда №№ 1-227, 1917, випуск V; Й.Сталін. Твори; В.І . Ленін. Твори)