Йшов 1943 рік. Відгриміли найбільші битви Великої Вітчизняної війни: Сталінградська, Курська. В результаті був зломлений становий хребет фашизму. Сотні тисяч полонених гітлерівців розміщувалися у віддалених куточках СРСР. Тільки в результаті Сталінградської перемоги в полон було взято 91 тисяча солдатів противника 2500 офіцерів, 24 генерали.
За панування в повітрі йшли запеклі бої з фашистською авіацією. Військово-повітряні сили маршала Герінга (Люфтваффе) несли великі втрати. Імена тричі Героїв Радянського Союзу - А.І. Покришкіна, особисто збив 59 літаків супротивника, і І.М. Кожедуба, який знищив 62 літаки, - наводили паніку на німецьких льотчиків.
Мені, учневі Абакановской середньої школи, в далекому 1943 році вдалось подивитися на одного з фашистських асів, які потрапили в полон. Одне з наших двоповерхових шкільних будівель було віддано під тимчасове перебування гітлерівських льотчиків. Нас перевели в стояло поряд, сусіднє. Моя мама була вчителькою, ми жили зовсім поруч зі школою, в учительському будинку.
Якось вискочивши на великій перерві на вулицю, я побачив німецького льотчика, що стоїть за дротом. Він був в пошарпаної льотній формі і, що мене вразило, з лицарським хрестом на шиї. Їм зазвичай нагороджували льотчиків-асів ВПС Німеччини Я підійшов майже впритул до нього, але не став нічого питати, хоча в школі ми вивчали німецьку мову. Німець був високого зросту, приблизно років сорока, може - трохи молодше. Особа породисте, довгасте і похмуре, замислене. Не виключено, що це міг бути відомий льотчик Другої світової війни Еріх Хартманн. Те, що він знаходився в череповецком таборі, я дізнався з не так давно вийшла книги В.Б. Конасова і А.Л. Кузьміних "Фінські військовополонені Другої світової війни на Європейському Півночі" (Вологда, 2002 г.). Автори відзначають, що Хартманн збив 352 радянських літака. 
Цифра викликає сумнів своєї неправдоподібно. Коли фашисти раптово на пали на нашу країну, їх авіація розбомбила ряд радянських аеродромів, на яких відкрито стояли сотні літаків. (Деякі льотчики були навіть відпущені на вихідний.) Тому німецькі аси, що пройшли війну в Європі і мали великий досвід, цілком могли скористатися даними і цих бомбардувань. Кількість літаків, знищених цілої ескадрильєю, за свідченнями наших ветеранів, приписувалося кожному, хоча вони були збиті в загальному бою. А автори книги не спромоглися внести пояснення до цієї цифри.
У роки війни через табори і госпіталі Вологодської області пройшли близько 80 тисяч військовополонених німців, фінів, румун, угорців, іспанців і інших.
Коли з Абаканово відвезли льотчиків, то їм на зміну прибули німецькі та румунські солдати. На земельних ділянках за селом було задіяно підсобне господарство. Вирощували картоплю, капусту, брукву і так далі. Продукцію споживали самі і значну частину відправляли в Череповецький табір №158.
На роботу німці і румуни йшли зазвичай під маршову пісню, з сільськогосподарським реманентом: лопатами, граблями ...
Війна закінчувалася, і десь в кінці 1944 року Абакановскій табір спорожнів, всіх військовополонених вивезли.
Полонені офіцери ВПС Німеччини утримувалися за колючим дротом, був влаштований КПП (контрольно-пропускний пункт охороною). Ніхто з німців не працював. Доходили чутки, що з ними проводиться антифашистська робота.
Володимир Міхєєв
Джерело: Голос Череповця. - 2009. - 16 червня (№23). - С.9.
