Про який би занятті в своєму житті Анатолій Додзьо не розповідав, він завжди додає: «Це досить цікаво!» У 62 роки у цієї людини вистачає сил і енергії, щоб виховувати чотирирічних дітей, подорожувати по світу, відвідувати байкерські зльоти і танцювати сальсу.
Цим коло захоплень Барановицького пенсіонера не закінчується. Та й пенсіонером він себе ще не вважає: «Я відчуваю себе років на сорок, не більше».
«У своєму колі я - Дід»
Одним із захоплень молодості, яке зараз займає велике місце в моєму житті, є мотоцикл. На свого першого залізного коня я накопичив в 18 років, до 20-ти років купив машину. Так все життя на колесах і проходить. Але байкером я став вважати себе порівняно недавно.
РЕКЛАМА
Якось на заправці років 7-8 назад я побачив красивий мотоцикл. Його водій їхав на зліт байкерів в Брест. Мене зачепило. Я повернувся додому і кажу дружині: «Наташа, поїхали на зліт». Ще взяв свою дочку із зятем. І поїхали. Тоді познайомився з іншими байкерами, придбав багато друзів.
Всі байкери отримують, так би мовити, клички. У своєму колі я - Дід. На одному з зльотів мені навіть нагороду вручили за те, що в такому віці я все ще на мотоциклі. У поїздки я в основному вирушаю з байкерами з клубу «Залізні брати». Нас також нагороджували за те, що багато їздимо і робимо це акуратно.
«Якщо ти сів за мотоцикл, це ще не означає, що ти байкер!»
Коли я купив собі хороший мотоцикл, почав замислюватися про тривалих поїздках. Крім того, що об'їздив всю Білорусь, я побував в Польщі, Чехії, Словаччини, Франції. У Білорусі зльоти нерідко перетворюються в звичайну пиятику, хоча в Бресті та Гродно проходять на досить високому рівні. Але за кордоном це - справжнє свято.
У поїздку зазвичай нас збирається людина 5-6, все з різних міст Білорусі. Заздалегідь опрацьовуємо маршрут, вирішуємо проблеми з житлом, шукаємо цікаві місця, які хотілося б відвідати. Збираємося не для того, щоб випити, а щоб поспілкуватися і подивитися світ. Їдемо колоною, ніхто не повинен відставати.
РЕКЛАМА
Поїздка починається з хвилини мовчання. Вшанувати пам'ять тих, хто не доїхав до місця зустрічі, - стара традиція. В основному в аварії потрапляють молоді. Вони люблять поганяти і часто не відчувають заходи. Але якщо ти сів на мотоцикл, це ще не означає, що ти байкер! Справжній байкер завжди думає про безпеку інших і своєї власної. Щоб ним стати, зовсім не потрібно ризикувати зайвий раз і красуватися на мотоциклі по вулицях міста, потрібно з розумом проїхати не одну тисячу кілометрів.
На байкерські зльоти збирається безліч мотоциклів, часом і кілька тисяч! Організатори влаштовують яскраві шоу, запрошують відомих артистів на концерти.
Головна мета під час байкерського параду - подивитися визначні пам'ятки того міста чи країни, де знаходимося. При можливості беремо екскурсовода. Все це справляє набагато більше вражень, ніж сама поїздка. Побачити, як живуть люди в інших країнах, як вони спілкуються - неймовірно захоплююче.
«В першу чергу мотоцикл - це засіб пересування»
Я люблю їзду на мотоциклі, словами не передати всі відчуття під час поїздки. Це свобода, драйв! Для мене мотоцикл - це в першу чергу засіб пересування. Перевага мотоцикла в тому, що ти не відчуваєш часу. Не потрібно стояти в пробках, можна вільно варіювати між іншим транспортом на дорозі. Якщо мені потрібно швидко кудись дістатися, я намагаюся брати мотоцикл.
Мій байк створений для комфорту. У ньому досить вільні сидіння з підігрівом, а це дуже важливо, особливо восени, коли на вулиці похолоднішає, або під час дощу. Адже колона байкерів йде при будь-яких погодних умовах і зупиняється тільки в запланованих місцях (а то й виникає надзвичайних ситуацій). В мотоциклі є місткі багажні відділення. Це не машина, але все необхідне можна взяти з собою.
Їжджу я постійно з музикою. У навушниках слухати її не люблю, по-моєму, це погано для слуху. А в мотоцикл вбудовано чотири динаміки, і під час поїздок можу без проблем слухати улюблені композиції. Музика здорово розслабляє, коли я в дорозі.
«Щоб дозволити собі подорож - потрібні гроші»
Хороші мотоцикли коштують чималих грошей, сама поїздка також вимагає витрат. Я вже кілька років пенсіонер. І щоб дозволити собі дорогі подорожі - займаюся бізнесом (продажем запчастин). Я і до пенсії жив в достатку. Ріс без батька, тому з дитинства знав, що таке заробляти. Класу з 8-го на канікулах підробляв в організації, яка займалася заготовками. Пам'ятаю, полуницю перебирали, баночки якісь переносили. Після школи довгий час працював механіком, кілька років до пенсії був начальником гаража в автопарку одного з підприємств міста.
Але я не лінувався підробляти і у вільний час. Після роботи ремонтував мотоцикли, потім якийсь час розводив хутрових звірів, кролів, нутрій, блакитного песця. Я взагалі вважаю, що чоловік повинен забезпечувати сім'ю, він добувач, а дружина - хранителька сімейного вогнища.
«Головний показник життя - це рух»
Багато хто дивується, як я підтримую себе у формі. Як вже сказав, я багато працюю. Вважаю, що праця облагороджує людину. Крім того, я стежу за харчуванням. Їм мало, не захоплююся алкоголем і активно рухаюся. Адже рух - це головний показник життя. Велику увагу приділяю спорту.
Влітку я багато їжджу на мотоциклі, працюю на дачі. У нас 75 соток землі, великий сад, близько 200 дерев, яблунь і груш. Зростає кілька дерев лимона. Це така краса, особливо коли все починає розквітати. Весь рік ми всією сім'єю їмо власні яблука, та й лимонів пристойний урожай виходить - до семи плодів з дерева. Займаюся бджолами, у мене вже більше 20 вуликів. І я відчуваю, що не тільки хочу це робити, але я зобов'язаний, повинен додивитися все своє домашнє господарство. І так у всьому.
Взимку недолік руху доповнюю танцями. Я танцюю з дитинства, не можу без танців. П'ять років я займався бальними, а сьогодні ходжу на сальсу. Це дуже цікаво. Адже в танці ти розкриваєшся сам, відкриваєш можливості свого тіла.
У минулому році ходив на курси гри на гітарі. Це одне з моїх останніх хобі. В цьому році я мало займаюся гітарою, але обов'язково освою і цю справу.
За життя у мене не буває депресії, тому що я постійно чимось займаюся.
РЕКЛАМА
Наталя, Тимур, Анатолій і Ренат Додзьо мріють подорожувати всією родиною
«Хочу бути хорошим прикладом для своїх дітей»
Я вдруге одружений, у мене двійня, два чудових хлопчика чотирьох років. Зараз це стимул моєму житті. Від першого шлюбу у мене також двоє дітей - син і дочка, і з ними я теж добре спілкуюся.
З дружиною ми разом вже 14 років. До вагітності вона їздила зі мною на все зльоти. Зараз малюки підросли, і ми іноді катаємо їх на мотоциклі. Одягаємо з Наташею шкіряні жилетки, синочок - шапочки, щоб вуха не продуло, - і вперед.
Нещодавно ми придбали мікроавтобус. Тепер зможемо подорожувати всією родиною. Я дуже люблю своїх дітей і хочу, щоб і вони подивилися світ, побачили красу, яка є на землі. Сподіваюся, що вже в цьому році вийде взяти дружину, дітей, завантажити мотоцикл і поїхати куди-небудь в Європу.
Поки інтерес до життя не пропадає. Не знаю, на скільки мене вистачить. Але хочеться прожити якомога довше. Моя дружина мене береже, та й я сам за собою стежу. Тому що знаю, якщо не буде мене, моєї сім'ї буде складно.
Я хочу бути прикладом для своїх дітей. Хочу навчити і їх лавірувати в цьому складному житті. У мене не було батька, тому доводилося самому приймати рішення. А своїх дітей хочу направляти і своїм прикладом показувати те, як жити щасливо. Саме життя полягає в тому, щоб відчувати себе здоровим, потрібним іншим людям і щось залишити поколінням, тоді, по-моєму, життя буде прожите не дарма.
Автор: Ольга ШИРОКОСТУП
