Про майбутню роботу чернечого напрямки XXIII Міжнародних Різдвяних освітніх читань розповідає прес-секретар Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва, настоятель московського подвір'я Свято-Введенської Оптиної Пустині архімандрит Мелхиседек (Артюхін).
- Батько Мелхиседек, 22-23 січня в Стрітенському ставропігійному чоловічому монастирі Москви почне свою роботу напрям «Спадкоємність святоотеческих традицій в чернецтві Руської Церкви». Синодальний відділ у справах монастирів і чернецтва на протязі трьох років виступає організатором цього напрямку. Скажіть, які завдання стоять на цей раз перед учасниками майбутнього форуму?
- У патерик ми читаємо, що головне роблення ченців це виконання Заповідей Божих, покаянна молитва і вопрошеніе старців. Чернече напрямок Міжнародних Різдвяних Читань, як і інші наші форуми, - по суті, і є вопрошеніе старців, людей, навчених досвідом духовного життя, - з Афона, з Греції, з Кіпру, з Франції, Німеччини, Великобританії та інших куточків земної кулі. Хтось мудрий сказав, що все знає тільки невіглас. Для ченців життя за порадою - необхідна складова духовного подвигу. Спілкування з ігуменами, іугменіямі, духівниками монастирів дає нам можливість пізнавати нове, корисне не тільки з книг, але і з особистого духовного досвіду цих людей. Один з наших богословів сказав, що всі послідовники Христові називалися Його учнями, і якщо ти не хочеш вчитися, то ти і не послідовник Христовий. А вчитися, в тому числі і чернецтва, слід все своє життя.
У Кіккський монастирі, який за своїм значенням для Кіпрської Церкви порівняємо зі Свято-Троїцької Сергієвої Лаври для Росії, символом обителі є бджола. У цього символу є, звичайно, своя історія, але загальножительні монастирі взагалі часто порівнюють з бджолиним вуликом. Бджоли - громадські (соціальні) комахи, вони живуть великою родиною, в якій є глава, строго розподілені обов'язки між усіма членами. Монаха теж нерідко порівнюють з бджолою. Бджола збирає нектар з квітів і переробляє його, щоб отримати мед. Подібно бджолі, чернець покликаний брати все добре з зовнішнього середовища, з якою стикається. Чернече спілкування на форумах такого рівня - це і є збирання духовного нектару. Зручність для нас полягає в тому, що нам не доводиться, образно кажучи, літати за нектаром: квіти приносять на нашу землю, і «бджолам» треба тільки вибрати необхідне, щоб перенести в свої вулики.
- Розкажіть, будь ласка, про секції чернечого напрямки Різдвяних читань.
- Доповіді секцій напряму «Спадкоємність святоотеческих традицій в чернецтві Руської Церкви» присвячені внутрішньому статуту і богослужіння в монастирях. Ми пам'ятаємо, що святий рівноапостольний князь Володимир вибрав православну віру після того, як вислухав своїх послів, вражених візантійським богослужінням. 2015 рік названо в Росії роком князя Володимира. Одна із секцій нашого напряму носить назву «Богослужіння як основне вираз чернечого діяння». Богослужіння в своєму повному вигляді зберігається сьогодні в монастирях і є стрижнем чернечого життя. Ніяке інше співтовариство людей не визначає богослужіння і молитву своїм основним діянням. Тому на наших зборах часто говорять про досвід побудови літургійного життя монастирів, келійно молитви, святоотецької традиції, і немає нічого ціннішого, ніж особистий духовний досвід, яким ченці діляться один з одним. Все це, звичайно ж, має бути пропущено через призму вітчизняних реалій, і сприйнято те, що корисно і здійсненно для нас. Як бджола не бере готовий мед, так і ченці повинні побачити, почути, сприйняти і застосувати те, що може бути застосовано. Антоній Великий говорив, що головна чеснота монаха - розсудливість.
Коли в 93-му році я вперше побував на Афоні, мене вразила підпорядкованість усього життя монастиря богослужіння. Богослужіння у афонітов завжди на першому місці. Братія в повному складі завжди молиться в храмі і тільки потім виконує всі послуху. Паломники бачать, що монахи зайняті молитвою, і всіма силами прагнуть допомогти в забезпеченні життєдіяльності монастиря. Крім того 3-4 години часу афоніти приділяють келійною молитві. Побут, трапеза, реставрація, будівництво - все інше після молитви.
Ті, хто не бував на Афоні, дізнаються про приклади чернечого життя, в тому числі і завдяки нашим формами. Так на зборах ігуменів і ігумень монастирів Руської Православної Церкви в Свято-Троїцької Сергієвої Лаври, присвяченому 700-річчю Преподобного Сергія, дуже сильне враження залишив доповідь архімандрита Єлисея, ігумена афонського монастиря Сімонопетра про келійною молитві. Приклад життя насельників цієї обителі, хочеться вірити, здатний надихнути всіх, хто прагне до духовної висоті в чернецтві.
- Учасники круглого столу «Актуальні проблеми міських монастирів та шляхи їх вирішення», який повинен відбутися в Стрітенському монастирі 23 січня, мабуть, обговорять і можливість застосування афонського досвіду в міських монастирях?
-Феофан Затворник, розмірковуючи про міських монастирях, задавався питанням: чому ж керувалися організатори обителей в містах? Адже вони не могли не знати про труднощі, на які приречені насельники міських обителей. Але, відповідаючи, говорив, що як свічка повинна не стояти під посудину, але світити всім (див. Мт. 5:15), так монастир покликаний служити миру. Міста освячувалися молитвою ченців. У свою чергу навколо монастирів, які створювалися в віддалених місцях, утворювалися поселення, посади, міста розросталися. Якщо життя ченця зосереджена у Христі, йому ніщо не завадить бути з Богом. Для того і збираються ченці, щоб послухати тих, у кого вийшло щось хороше. Намісник Данилова ставропігійного монастиря в Москві архімандрит Олексій (Полікарпов) часто говорить, що монахом може стати той, хто бачив ченця. І ще дуже важливо нам вміти чути одне одного. Слухання здатне спонукати до внутрішнього чернечому ділання. Старця Паїсія, прославленого недавно Константинопольським Патріархатом, мало хто бачив з російських ченців. Мені пощастило, я один раз розмовляв з преподобним. Багато хто не бачили, але читали і слухали його. Паїсій Святогорець став для нас своїм через читання. Так і наші зборів, конференції та круглі столи є лише приводом до вопрошений і відповіді, і чим більше ми здатні побачити, почути і сприйняти, тим швидше вирішаться всі наші здивування.
Перший крок до досконалості - це усвідомлення своєї недосконалості. Я згадую свої відвідини схіархімандрита Зосими (Сокура), духівника Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря у селі Нікольське Волновахського району Донецької області. У 90-ті роки минулого століття, багато в чому завдяки молитвам і духовним повчанням схіархімандрита Зосими, Української Православної Церкви вдалося уникнути розколу і відходу в автокефалію, якого домагався позбавлений сану Філарет (Денисенко). Приїхавши в монастир до старця, я побачив в його келії стопки книг, які йому регулярно привозили зі столичних видавництв. Показуючи на ці стопки, він говорив, звертаючись до мене: «... Я не перестаю вчитися». Духівник єпархії, старець, до якого йшли за порадою і священики, і єпископи, і державні діячі, і прості люди, здавалося б, повинен був знати все, але процес його самоосвіти ніколи не припинявся.
- Отче, а як Ви ставитеся до думки про те, що спілкування шкодить монахам, і зборів лише забирають час і сили, яких і без того часом недостатньо для духовного життя?
- В основному, на зборах такого рівня присутні намісники, благочинні або духівники монастирів. Вони постійно спілкуються з народом, часто їздять у справах обителі, вирішуючи не тільки духовні питання, а й юридичні, економічні та багато інших. А збори та конференції -це якраз один з найприємніших приводів для відвідування столиці. На Різдвяних читаннях та інших чернечих форумах ми чуємо думки людей, які живуть життям монастирів, діляться особистим досвідом вирішення духовних проблем. Вивчення такого досвіду не можна порівняти з досвідом учасників, скажімо, мережевих дискусій, хоча і він теж важливий для повноти картини. І все-таки міркування на рівні «що б я зробив, якби був генералом» відрізняються від розповідей самих генералів. Коли ігуменя розповідає, як їй бути ігуменею, це дорогого коштує, і краще все-таки черпати інформацію з першоджерела. У наших зборах особливо приємно те, що тут мова завжди йде від першої особи. Майданчик для виступів надана тим, хто відповідає за духовне життя обителей. Якщо людина вважає, що він не потребує спілкування, в духовному знанні, значить, він знаходиться в стані духовної заспокоєності, і зростання вже не відбувається. На читаннях учасники можуть задавати питання доповідачам (на це буде спеціально виділено час), спілкуватися в неформальній обстановці і тим самим сприймати і осмислювати досвід, накопичений не тільки в нашій Церкві, а й у Вселенському Православ'ї.
Скажіть, які завдання стоять на цей раз перед учасниками майбутнього форуму?Феофан Затворник, розмірковуючи про міських монастирях, задавався питанням: чому ж керувалися організатори обителей в містах?
Отче, а як Ви ставитеся до думки про те, що спілкування шкодить монахам, і зборів лише забирають час і сили, яких і без того часом недостатньо для духовного життя?
