Не встигли в Європі з полегшенням зітхнути після президентських виборів у Франції, як вибухнула урядова криза в Австрії. Уряд цієї країни не витримало протиріч між складовими його партіями, коаліція розвалилася, і тепер не порядку денному призначення позачергових парламентських виборів. Їх результат передбачити дуже складно, як і майбутнє Європи в цілому. Бо ситуація в Австрії - це відображення глибокої кризи всієї європейської політичної системи.
австр
Про те, що європейській політичній системі, що склалася за післявоєнний період, приходить кінець, ми писали неодноразово . Один з головних висновків, до яких можна прийти на підставі аналізу ситуації, зводиться до того, що ця система виявилася не в силах вирішити ті проблеми , Які Європа породжує постійно і які регулярно приводять до конфліктів. На нинішньому етапі, перед обличчям сьогоднішніх викликів традиційні механізми (ліві і праві партії, вибори на різних рівнях) не працюють , Вони неефективні при вирішенні актуальних завдань (міграційний криза, грецька криза і бюджетні проблеми в ряді країн зони євро) в актуальних зовнішніх умовах (фактори брекзіта, Трампа, України, деградації Близького Сходу) і на тлі зміни поколінь, в тому числі і на політичній арені.
Відображенням подібної ситуації стала вся історія з президентськими виборами у Франції . Поряд з Макрона, який сприймається як надія Європи, перемогу здобула нова, народжується політична система, вільна від впливу традиційних партій і механізмів. І тому немає підстав вважати, ніби в приходом Макрона в Єлисейський палац майбутнє єдиної Європи виявилося в безпеці; немає, битва за Францію триває , І тим, хто робить ставку на торжество принципів ЄС, рано святкувати перемогу.
У цьому контексті вельми показово, що буквально в дні урочистостей з нагоди інавгурації нового глави Французької республіки вибухнула урядова криза в Австрії - однієї з найбільш благополучних, стабільних, багатих і сильних країн Євросоюзу.
Що там сталося?
Фото: AP
Треба відзначити, що політична стабільність в Австрії давно вже не абсолютна. Традиційна двопартійна система - з лівої Соціал-демократичною партією (СДПА) і правої Народною партією (АНП) - похитнулася третім гравцем: Націоналістичної партією свободи (АПС), аналогом французького Національного фронту. Якщо весь післявоєнний час влада ділили між собою СДПА і АНП, то на рубежі століть АПС вклинилася в цей дует, перетворивши його в тріо. У 1999 році вона стала навіть другий за кількістю отриманих голосів на парламентських виборах і увійшла в уряд в коаліції з соціал-демократами.
З тих пір націоналісти зберігають досить високу популярність, змушуючи традиційні політичні сили шукати способи уникати зростання їх впливу. Так, колишній лідер АПС Йорг Хайдер загинув в автокатастрофі. А його наступник Норберт Хоффер мало не став президентом Австрії: довелося проводити третій тур голосування (зовсім як на Україні).
Однак на сьогоднішній день для багатьох у Відні напевно стало ясно: якщо не вжити рішучих заходів, то на наступних виборах націоналісти мають багато шансів посісти перше місце. Цьому посприяють безперервний міграційний криза, а також зростання напруженості на південних рубежах - на Балканах. Крім того, в повітрі витає передчуття якихось особливих заходів по наведенню порядку і дисципліни в рядах ЄС після виборів в Німеччині: хто б не переміг там (християнські демократи Меркель або соцдеми Шульца), щодо Європи плани у них приблизно однакові.
У тих умовах, які можуть скластися до осені 2018 року (дата чергових австрійських виборів), виборча кампанія в цій країні може стати фактором нестабільності. Буде дуже багато емоцій, дуже високий ризик розколу за прикладом Франції на два протилежних табори, занадто багато спроб вплинути на поведінку виборців ззовні. Є підстави побоюватися і німецької пропаганди (Проти якої попереджав глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер), що ратує за європейський вибір, але також і активних дій з боку Британії, яка буде все більше і більше зацікавлена в ослабленні ЄС (через складних переговорів про умови виходу з союзу).
Оптимальним способом обійти всі ці ризики могли б стати дострокові вибори, які дозволили б сформувати уряд, готове і здатне керувати країною в складний період якісних змін в Європі. Так вчинили в Британії, наприклад.
А Австрія здавна була одним з найближчих союзників Британії на Європейському континенті, виступаючи противагою то Німеччини, то Франції. І зовсім не виключено, що ця стара роль не забута, її цілком можна згадати. Але для цього потрібно змінити покоління лідерів, прибрати тих, хто виріс і сформувався після Другої світової війни, хто з молоком матері увібрав огиду до традиційних європейських інтриг, одвічно породжує війни.
Якщо оцінити австрійську ситуацію в цій логіці, то можна побачити наступне. Криза виникла через те, що віце-канцлер, міністр науки, наукових досліджень і економіки Австрії, голова Народної партії Райнхольд Міттерленер заявив про свій відхід у відставку з урядового і партійного постів. Це поставило під сумнів майбутнє коаліції, в яку АНП входила до сих пір на правах молодшого партнера СДПА, а також майбутнє самої АНП.
В результаті склалася ситуація, при якій все залежить від рішення 30-річного Себастьяна Курца, міністра закордонних справ і інтеграції, який дав згоду очолити АНП. Саме він виявився вигодонабувачем від фактичного перевороту всередині Народної партії, він же відмовився відновити єдність правлячої коаліції, що робить практично неминучим перенесення виборів на осінь 2017 року.
Оскільки головною проблемою у відносинах між коаліційними СДПА і АНП стало питання міграційної політики та дотримання зобов'язань Австрії про квоти на розміщення біженців, зрозуміло, що в цьому принциповому питанні нове керівництво народників буде солідаризуватися з націоналістами. Невипадково Курц, отримуючи призначення на пост глави МЗС, домігся і передачі в його відання питань інтеграції, тобто облаштування мігрантів.
Тому є всі підстави вважати, що восени АНП створить блок з націоналістами з партії свободи і відкололися від них членами альянсу за майбутнє Австрії. Їх платформа напевно буде дуже і дуже помірно європейської.
Соцдеми ж будуть змушені блокуватися з "зеленими" на засадах євроінтеграції.
При цьому не доведеться дивуватися, якщо правим і націоналістам буде надана посильна допомога з Лондона (а можливо, і з Вашингтона). А "червоно-зелені" будуть спиратися на однодумців і Берліна і Брюсселя.
Як ви думаєте, хто переможе?
Читайте останні новини " Правда.Ру " на сьогодні
Що там сталося?Як ви думаєте, хто переможе?
