На головну / / / Азербайджан - одна з держав, яке по праву може пишатися своєю культурою, історією, звичаями і тонким релігійним чуттям. З давнини в Азербайджані проживали представники самих різних релігійних напрямків: зороастризму, іудаїзму, християнства та ісламу. Історично азербайджанський народ завжди був терпимий до інших релігій і ставився до них з повагою. Це національна риса азербайджанського народу, невід'ємна частина його менталітету.
Історія християнства в Азербайджані нараховує вже 2 тисячі років. Поява християнства на території сучасного Азербайджану нерозривно пов'язане з ім'ям одного з дванадцяти учнів Ісуса Христа - апостола Варфоломія. Саме він першим оголосив євангельською проповіддю цю древню землю. Церковний переказ свідчить про те, що святий Варфоломій постраждав і прийняв смерть за Христа в м.Баку в 71 р н.е. У центрі міста біля підніжжя Дівочої вежі знаходиться пам'ятне місце, де була пролита кров апостола, і це місце святе відзначається християнами протягом 2-ух тисячоліть. До 1936 року місце це було відзначено каплицею, пам'ятна дошка на якій повідомляла про це. У I тисячолітті християнство широко поширилося в Кавказької Албанії, на території якої знаходиться сучасний Азербайджан, і в 4 столітті тут була організована самостійна Албанська Церква, яка проіснувала аж до початку 19 століття.
Відомо, що християнство було широко поширене на території сучасного Азербайджані і протягом усього середньовіччя. Однак, оскільки політична історія Південного Кавказу була дуже складною і напруженою, то християнство пережило всі ті потрясіння, які довелося винести народам тодішнього Азербайджану.
Новий імпульс християнство для свого розвитку отримало в XΙX - XX століттях, особливо в зв'язку з розвитком індустрії в Баку. З появою російського населення в Азербайджані стала здійснювати свою діяльність Російська Православна Церква. У великих містах Азербайджану - Баку, Гянджі, Шемахе були побудовані російські православні храми. У зв'язку зі збільшенням православної християнської громади і для впорядкування релігійного життя в 1905 році була заснована Бакинська архієрейська кафедра (єпархія). Надалі єпископи отримали титул "Бакинський і Прикаспійський". До складу єпархії входили парафії по західному узбережжю Каспійського моря. У ті роки в Азербайджані діяли мечеті, православні собори, церкви і каплиці, кірха і синагоги, молитовні будинки. У той же час були утворені римо-католицька, лютеранська, а також ряд протестантських громад.
До початку XX століття етноконфесійні структура Азербайджану вже встигла скластися в своїх основних рисах. Для цього періоду був характерний бурхливе економічне зростання країни, в результаті якого м.Баку за короткий проміжок часу перетворився з порівняно невеликого міста в великий економічний центр.
XX століття внесло свої зміни в релігійну, політичну життя всього простору, яке згодом отримало назву Радянський Союз. Репресіям було піддано й християнські і мусульманські та іудейські релігійні діячі. Більшість з них мученицьки закінчило своє життя. У Баку з 17 православних храмів тільки 3 були знесені. Але віруючі як і раніше жили разом, таємно продовжували святкувати свої релігійні свята, збиралися на цвинтарях, які в той час стали місцями релігійного поклоніння. Після відновлення церковного життя в 1943 році, в Баку в 1944 році був знову відкритий православний храм, а потім ще ряд православних парафій на території Азербайджану. А два роки по тому жителям м Хачмас навіть вдалося побудувати нову церкву.
Як відомо, в 90 - их роках 20 - го століття на території колишнього СРСР вибухнув бурхливий політичну та економічну кризу. Він торкнувся і Азербайджану. І, звичайно ж, були й такі люди, які вже до існуючих конфліктів хотіли також додати конфронтацію на релігійному грунті. Але зусиллями релігійних діячів Азербайджану подібні конфлікти не були допущені.
У 1998 році була знову відроджена Бакинського-Прикаспійська єпархія Руської Православної Церкви, яка виходить із існування зі смертю останнього бакинського єпископа Митрофана (Полікарпова) в 1934 році. На даний момент єпархія об'єднує приходи, що знаходяться на території Азербайджану і Дагестану. У 2001 році в Баку був знову відкритий собор свв. Жінки-Мироносиць, що став головним храмом Бакинського-Прикаспійської єпархії. Хочеться відзначити, що храм був побудований на початку 20 століття і відновлений на початку 21 століття на кошти відомих меценатів - азербайджанців Зейналабдіна Тагієва і Айдин Курбанова. А на урочистому відкритті собору був присутній президент Азербайджанської Республіки Гейдар Алієв. Це є безсумнівно високим показником толерантності, що склалася в країні серед представників традиційних релігій протягом багатьох століть мирного співіснування та взаємоповаги.
На початку 21 Азербайджан відвідали відомі релігійні діячі. Двічі в Баку був настоятель Російської Православної Церкви Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій II. Також двічі країну відвідав предстоятель Грузинської Православної Церкви каталикос-патріарх Ілія II. Гостем столиці Азербайджану в 2003 році став предстоятель Константинопольської Церкви патріарх Варфоломій, який підніс у дар кафедральному собору свв. Жінки-Мироносиць частку мощей св. ап. Варфоломія - покровителя м.Баку. У 2002 році в Баку побував глава Римо-Католицької Церкви папа Іван Павло II. Бакинські храми відвідують також відомі громадські діячі та дипломати акредитованих в Азербайджані іноземних місій.
На даний момент в Азербайджані функціонують 6 православних храмів, 3 з яких знаходяться в Баку. Богослужіння в бакинських храмах відбуваються щодня, що дає можливість віруючим у зручний для них час задовольняти свої духовні потреби. Святкові і недільні богослужіння збирають повні храми моляться. Православна громада Азербайджану налічує близько 200 тисяч чоловік, що складає 2,5% населення країни. Треба сказати, що чадами Православної церкви в Азербайджані є не тільки російські, але й українці, і білоруси, і греки, і грузини, представники інших народів, які проживають в Азербайджані.
Хотілося б, щоб світова громадськість дала належну оцінку взаєминам між народами і різними конфесіями в Азербайджані. І щоб ця оцінка послужила тому, щоб Азербайджан зайняв гідне місце серед держав світу, і щоб народи і весь світ переконалися в тому, що Азербайджан твердо налаштований, побудувати нове благополучне життя, при якій би не тісно жилося в країні представникам різних народів і релігій.
