Влітку минулого року "Правда.Ру" припустила , Що Сирія - це тільки початок, перший і далеко не останній етап створення розгалуженої системи російської присутності на Близькому Сході. Наступним кроком на цьому шляху має стати встановлення міцних зв'язків з Ліваном - країною, що колись була невід'ємною частиною Великої Сирії. сьогодні є підстави стверджувати, що ця задача успішно вирішується. 
Росію відвідав прем'єр-міністр Лівану Саад Харірі. Він провів переговори на рівні уряду, зустрівся з главою російського кабінету міністрів Дмитром Медведєвим, після чого попрямував в Сочі до президента РФ Володимира Путіна.
Теми своїх переговорів у Москві і Сочі Саад Харірі називав напередодні візиту. Їх список переконує: Ліван ставиться до Росії вкрай серйозно і розуміє, що з нею потрібно дружити і співпрацювати. Тому серед питань для обговорення на одному з перших місць стояли поставки російського озброєння і військової техніки для ліванської армії.
Буквально за кілька днів до візиту Харірі ліванські військові провели вдалу операцію проти ісламістських бойовиків на лівано-сирійському кордоні. Це продемонструвало ефективність дій Лівану на антитерористичному фронті, і цілком може служити підставою для отримання суттєвої військової допомоги.
Ця проблема ставилася в Сочі на рівні президента РФ. "Обговорили військову допомогу Лівану, а також те, як ми могли б розвивати ці відносини", - заявив Харірі після зустрічі з російським лідером.
Швидше за все, питання буде вирішене на користь розширення військово-технічного співробітництва між РФ і Ліваном. "У нас була довга розмова про цю тему з президентом Путіним, і я думаю, що ці відносини між країнами будуть хорошими", - прокоментував переговори гість.
Однак потенціал російсько-ліванського співробітництва виходить далеко за рамки одного лише ВТС. Справа в тому, що Ліван, розташований, як і Сирія, в Східному Середземномор'ї, може дати російським компаніям вихід до багатющим запасам вуглеводнів з родовищ на шельфі.
І Саад Харірі привіз до Москви відповідні пропозиції про залучення російських нафтовиків і газовиків до розвідки і розробки покладів в ліванському секторі Середземного моря. "Є компанії, зайняті в газовій сфері. Є реальні можливості домогтися успіху в цьому проекті, і ми закликаємо російські компанії в Ліван", - заявив він на підсумковій прес-конференції.
Прекрасно розуміючи, що робота над нафтогазовими проектами потребують створення відповідної інфраструктури, ліванський прем'єр запросив в свою країну і більш широке коло інвесторів з Росії. Їх можуть зацікавити, зокрема, перспективи участі в модернізації і відтворенні транспортної мережі, портового господарства, енергетики Лівану, житлового будівництва.
Не слід відмовлятися і від можливості створення на території Країни кедрів і промислово-логістичної бази з післявоєнного відновленню Сирії. "Коли політичне врегулювання там завершиться, Ліван може стати платформою для відновлення Сирії", - запропонував Харірі.
Одним словом, Ліван здатний бути вигідним партнером Росії в регіоні з усіх точок зору: і в військово-стратегічному, і в економічному, енергетичному, транспортному відношенні.
Саад Харірі з Дмитром Медведєвим в Горках (2010)
Важливий і ще один факт: Ліван - це найбільший міжнародний фінансовий і банківський центр, через який можна налагодити плідну співпрацю з арабськими фінансовими і діловими колами. Для Росії це може становити особливий інтерес: на тлі західних санкцій розширення доступу до фінансових та інвестиційних ресурсів арабського світу є нагальною потребою. І саме за допомогою ліванських банкірів можна знайти оптимальне рішення цієї проблеми.
Поряд з перерахованими факторами співпраці у військово-технічній та економічній сферах величезне значення має і така обставина, як нерозривний зв'язок між Ліваном і Сирією. Колись це була єдина територія, розділена по волі західних господарів.
Незаперечним є факт найтіснішого взаємозалежності між тим, як розвиваються політичні процеси в Сирії і Лівані. Досить сказати, що трагедія 2-11 року, коли в Сирії почався внутрішній конфлікт, який переріс у громадянську війну, своїм корінням сягає в історію лівано-сирійських взаємин. Саме режим Асада - тоді ще Хафеза Асада, батька нинішнього президента САР - Захід звинувачував у втручанні в справи Лівану, що і стало початком широкої антисирійської кампанії, яка не припиняється досі.
Тому відповідальне ставлення до процесів стабілізації в Сирії вимагає великої уваги до розвитку ситуації в Лівані. Росія саме таку відповідальність і демонструє, розвиваючи широку взаємодію з Ліваном паралельно з нарощуванням миротворчих зусиль в САР.
Таки чином, цілком очевидно, що Росія облаштовує свої позиції на Близькому Сході, причому робить це з усією ретельністю і з великим знанням регіональних реалій. Вона повернулася в регіон всерйоз і назавжди.
Читайте статтю на англійської версії Pravda.Ru
