БІЛЬШЕ, НІЖ ПОЕТ. МІФИ І НЕВІДОМІ ФАКТИ Про Гавриїлом Державін. Обговорення на LiveInternet

1. татарське коріння
2. Де народився поет?
3. Погано говорив по-російськи?
4. Державін і Казань
5. Про спадщину Державіна
6. Чому його звільнили з посади міністра?

Гавриїл Державін відомий більшості як російський поет. Однак він був більше, ніж поет. Маючи за плечима два класи Казанської чоловічої гімназії, він, завдяки самоосвіті, займав високі пости при трьох государях - Катерині II, Павла I і Олександра I. Доріс до першого міністра юстиції Росії, був губернатором в двох регіонах. Його ім'я оточене міфами. Наприклад, до цих пір авторитетні історики в Татарстані заявляють, що поет погано говорив по-російськи. Міфи про Державіна для «АиФ-Казань» розвінчує директор музею Лаішевском краю імені Г. Державіна Фаріда Муртазіна.

татарське коріння

Герб роду Державіних включає півмісяць і серп, що позначають вихідців з Великої Орди. Державін вважали, що їх рід вів свій початок від мурзи Багріма (спотворене Ібрагім), який виїхав з Великої Орди за часів Василя Темного. Князь хрестив його, нарік Іллею і завітав вотчини в трьох губерніях.

Гавриїл Державін. Фото: Нацмузею РТ

Серед його нащадків був Олексій Нарбеков на прізвисько Держава, який служив в Казані. У XVII столітті Державін володіли маєтками на берегах Мёші, селян було не більше 40-50 душ. Маєтку Державіних в Бутирях, Кармачах, Сокур пізніше увійшли до маєтку поета. Коли батько помер від сухот, мати Текле Андріївна віддала Сокури за 100 руб. в довічну оренду.

Де народився поет?

Місце народження Державіна точно невідомо, так як немає метрик. Але вважається, що, повертаючись з Казані через Сокури, його мати - вагітна Текле Андріївна - впала з кибитки, і у неї почалися передчасні пологи.

Цю легенду селяни передавали з покоління в покоління.

Первісток Державіних Гавриїл народився недоношеним. За звичаєм таких дітей «запікали в хлібі» - дитини обмазували тестом і ставили ненадовго в теплу піч, ніби робили прогрівання.

Погано говорив по-російськи?

Перше слово маленький Гавриїл сказав, коли йому було півроку. Взимку 1744-го хлопчик побачив в небі комету і був так вражений, що вимовив не "мама" або "тато", а «Бог». Це слово він проніс через все життя і в 1784 році написав однойменну оду. Твір ще за життя поета перевели на 17 мов світу. До речі, до Державіна жоден російський поет не писав оду Богу.

А розмови про те, що він не знав російської, пішли від рядків листа Олександра Пушкіна: «Перечёл я Державіна вчора ... Цей дивак не знав ні російської грамоти, ні духу російської мови ...». Мабуть, автор не врахував, що Державін був першим поетом російською Парнасі. До слова, приймаючи Гавриїла Романовича в члени Секретної комісії, Олександр Бібіков поцікавився знанням мов. На що Державін відповів, що російську мову він знає, так як він сам російський, з татарським трохи знайомий, а німецьким володіє дуже добре. Татарською мовою Державін писав. До речі, цієї весни в Казані вперше видали книгу з творами поета в перекладі на татарський.

Герб роду Державіних. Фото: Нацмузею РТ

Державін і Казань

У селі Сокури Гавриїл прожив всього 11 років, до 19 років навчався в Казані. З гімназії його забрали рядовим в Преображенський полк, що було немислимо для того часу: в архіві відразу не знайшли документів, що підтверджують його дворянський титул. Причому за 15 років він дослужився тільки до прапорщика. За роки військової служби він двічі бував в Казані - в 1763 році в чині капрала і в 1767 році, в період Пугачевського повстання. Він використовував будь-який випадок, щоб повернутися в рідні місця.

Перейшовши на держслужбу, Гавриїл Романович навідувався в рідні краї, щоб познайомити мати з молодою дружиною - Катериною Бастідон. Він мріяв, щоб його призначили губернатором Казанської губернії. Навіть речі відправив у місто, не дочекавшись указу Катерини II. Але вона передумала і відправила його першим губернатором в Олонецкую губернію. У серпні того ж року Гавриїл Романович в останній раз приїжджав в Сокури. Але попрощатися з матір'ю не встиг, вона померла за три дні до його приїзду. Поет замовив усипальницю, написав священику села Егорьева лист про проведення щотижневої літургії з покійною за рахунок доходів маєтки і більше не повертався в рідні краї.

Поет написав всього чотири вірші, пов'язаних зі своєю малою батьківщиною - Казанської губернією. Це ода «На хід Імператриці в Казань», «Пісенька відсутнього чоловіка», «Арфа», а також епітафія на батьківському надгробку: «О, праотців моїх і народили прах священний! Я не приніс на труну вам злата і сріблом і не розмножив ваш собою рід поважний, винюся: я жив, як міг, для загального добра ». Так як старі надгробки занепали, в 2003 році їх відновили по малюнку з автографом поета.

Письмовий стіл поета. Фото: З архіву Нацмузею РТ

Про спадщину Державіна

Багато хто вважає, що Державіним належав маєток Державино поблизу Лаїша. Насправді однойменне маєток знаходився в Оренбурзькій губернії. Батько поета отримав його, будучи військовим. А сам Гавриїл Романович, перейшовши на статський службу, отримав на додачу 300 душ в Білорусії.
Від матері поет успадкував маєток і два будинки в Казані - на вул. Проломной і Малої Червоної, які здавав постояльцям. До кінця життя у нього було до 4000 селян. Маєтком в Казанської губернії управляли родичі. Більшими податками він, згідно з документами, селян обкладав.

Чому його звільнили з посади міністра?

Вважається, що чиновники не злюбили Державіна за чесність. Коли на престол зійшов Павло I, поет написав: «Лише правда над Всесвіту цар» і дотримувався цієї думки. Він відповідав за збір податків і недоїмок, організовував постачання продовольства для армії. Одним з перших розгорнув боротьбу з корупцією. Ще будучи членом Секретної Комісії, він писав казанському губернатору: «Треба зупинити грабіж, або, щоб сказати ясніше, невпинне хабарництво, яке майже цілком виснажує людей. ... це всього більше підтримує виразку, яка тепер лютує в нашій батьківщині ».

Письмове приладдя поета. Фото: З архіву Нацмузею РТ

Вже тоді у нього траплялися сутички з можновладцями в губерніях, де він бував з секретними дорученнями. Коли ж Державіна відправили губернатором в Тамбов, він здивувався, що там немає доріг. Виявилося, чиновники замість того, щоб направити отримані гроші на благоустрій, роздавали їх населенню під відсотки. При Державіна в Тамбові намостіть дороги, побудували дамбу, осушили болото в центрі, побудували дамбу, щоб місто не страждав від паводків.

У Тамбові він домігся відкриття першої друкарні. Видавав першу провінційну газету «Тамбовські ведомости», при ньому вийшло 54 номери.

Який губернатор буде два місяці їздити по губернії, щоб вивчити її топографію і етнографію? Хто буде писати статути і правила для казенних установ? Він все брав на себе.

В яку б губернію ні направили Державіна, він всюди наводив порядок. Саме Державін домігся збереження водоспаду Кивач в Карелії, зупинив вирубку лісів. Він заснував Кемь, відкрив там першу лікарню, аптеку. Упорядкував Петрозаводськ.

Його викривальна ода «Феліція», яку захоплена Катерина II розіслала всім осміяним, тільки додала поетові ворогів. Пост міністра юстиції він втратив «за надто ревне служіння».

Ім'я поета було настільки значущим для Казані, що суспільство любителів словесності в 1832 році зібрало гроші на пам'ятник Державіну. Імена меценатів вмістилися на тисячу шістсот шістьдесят сім (!) Аркушах. А ось в радянські роки школярам про поета розповідали тільки в прив'язці до Пушкіну. Але в 1943 році, коли відзначалося 200-річчя з дня народження поета, незважаючи на війну, країна згадала про творчість Державіна. Саратовське книжкове видавництво випустило книгу, яку безкоштовно розіслали по фронтах. Солдати і офіцери читали вірші про військові дії, сторінки військової біографії поета, спогади сучасників про нього. Так серед солдатів піднімали бойовий дух і патріотизм. До речі, проїхатися по державинским місцях можна і зараз.

Тижневик АіФ / Персона / 21.7.2016