Всі матеріали на одній сторінці 
Матеріал № 1 Матеріал № 2 Грін, Олександр Степанович
(Псевд. Олександра Степановича Гріневського) (1880-1932).
Видатний рус. сов. прозаїк, більш відомий произв. ін. жанрів (романтичної прози), нині один з найбільш популярних вітчизняних авторів, творець унікального худож. світу, чиє тв-во близько і до фентезі, і до утопії, і до літературі про надприродне. Рід. в г.Слободскій (Вятської губ.), провів важке дитинство, перепробував безліч професій: був матросом, вантажником, золотошукачів, лісорубом, плотогоном, маляром, гасильником нафтових пожеж, виступав шаблековтачів в бродячому цирку. Записався в армію, двічі тікав з батальйону; захопившись есерівської пропагандою, зайнявся революційною діяльністю, піддавався тюремного ув'язнення і посиланнях (вибрав літ. псевд., тому що розшукувався поліцією). Друкуватися почав з 1906 р .; з 1910-х рр. - професі. письменник. Після Окт. революції тримався зухвало осторонь від «генеральної лінії» сов. літ-ри, зустрічаючи нерозуміння і ворожість критики (хоча уникнув тієї цькування, к-раю дісталася Е. Замятін, М. Булгакову і ін. «неприєднаних»); результатом стало поступове відлучення Г. від літератури і читачів. Помер в Старому Криму від раку, в злиднях і самотності.
Пік читацької популярності Г. припав на період хрущовської «відлиги» (незадовго до цього, в розпал кампанії проти «безрідних космополітів», произв. Письменника були викреслені з планів изд-в, не видавались в б-ках); в 1960-х рр., на хвилі новий. роматіческого підйому в країні Г. перетворився в одного з найбільш видаваних і шанованих вітчизняних авторів, кумира молодого читача. Тоді ж з'ясувалося, що мн. аспекти його тв-ва - вигадана письменником, ніколи не існувала на геогр. картах Країна Грінландія, зовні реалістична і худож. досконала, також пронизує майже всі гл. произв. фантастика (в широкому спектрі - від НФ до фентезі, готичного роману і «літератури жахів») і загальна романтична недомовленість, - дозволяють вважати Г. одним з недооцінених при житті основоположників сов. фантаст. літ-ри. У той же час його проза насилу піддається точній жанрової класифікації, і будь-яка прив'язка до вже існуючих «ярлика» неминуче призведе до спотворення реального - унікального - місця Г. у вітчизняній літературі.
У сов. час вийшли 11 зб. р-поклик Г., а також великі речі - «повість-феєрія» «Червоні вітрила» (1923) і романи: «Блискучий світ» (1923; 1924), «Золотий ланцюг» (1925; 1926), «Скарб Африканських гір »(1927),« та, що біжить по хвилях »(1928),« Джессі і Моргіана »(1929),« Дорога нікуди »(1930). Спроби об'єднати їх робилися ще до революції - Собр. соч. в 3-х тт. (1913), незакінчену ПСС в 15-и тт. (1928-29) - і були продовжені в останні десятиліття: Собр. соч. в 6-й тт. (1965) та ін. Хоча ряд фахівців взагалі схильний заперечувати приналежність Г. до фантаст. літературі, її елементи легко помітні у всьому його тв-ве. Мн. герої мають фантаст. здібностями: ходять по воді, «аки по суху» - «Вогняна вода» (1917), «Та, що біжить по хвилях»; літають як птахи - «Змагання в Ліссе» (1921), «Блискучий світ»; їм притаманний дар ясновидіння - як в р-зе «Шлях» (1911), або жахлива сила - як в р-зе «ГАТТ, Вітт і Редотт» (1924); проте всі ці властивості ніяк науч. не обгрунтовані і є худож. прийом «символічної» (за визначенням самого Г.) прози. Однак можна виявити в ній і пряме використання елементів НФ: в «Золотий ланцюг» діє робот - слуга, а в р-зе «Сірий автомобіль» (1925), що наближається до жанру «літератури жахів», - ще одна механічна «лялька », ополчилися на свого творця.
Більш ніж вільна екранізація останнього р-за (див. «Пан оформлювач») має мінімальне відношення до першоджерела; вихід фільму підсумував низку численних і - за винятком, м.б., нефант. фільму «Червоні вітрила» (1961) - відверто невдалих вітчизняних екранізацій Г. (див. «Та, що біжить по хвилях», «Блискучий світ», «Золотий ланцюг»). Методи комбінованої зйомки дозволяли показати летить людини, в той час як, за влучним висловом самого Г., «це зовсім не людина літає, це ширяння духу!» (Про роман «Блискучий світ»). Худож. світ Г. по-своєму утопічний ідеальний і населений часто ідеальними героями, що знайшли своє щастя і втілили в життя свої мрії, - і цим принципово відрізняється від світу произв. Е. По і А. Бірса, з до-римі письменника найчастіше порівнюють. Вплив його на вітчизняну НФ - в осн., Непряме, проте «в значній мірі йому ми зобов'язані тим, що наша фантастика, полиском металом зорельотів і счетнорешающіх машин, потепліла в 50-60-і роки людськими пристрастями» (А. Брітіков).
Літ. :
В. Ковский «Олександр Грін. Преображення дійсності »(1967).
В. Ковский «Романтичний світ Гріна» (1969).
Е. І. Прохоров «Олександр Грін» (1970).
«Спогади про Олександра Гріна» (1972).
В. В. Харчев «Поезія і проза Гріна» (1975).
Л. Михайлова «Олександр Грін. Життя. Особистість »(1972; доп. 1980 -« Олександр Грін. Життя. Особистість.
ворчество »).
Н. А. Кобзєв «Роман Олександра Гріна» (1983).
Ц. Вольпе «Мистецтво несхожості» (1991).
Грін, Олександр Степанович
(Гриневський). Рід. 1880 розум. 1932. Письменник-романтик, поет. Твори: «Червоні вітрила» (1923), «Та, що біжить по хвилях» (1928), романах «Блискучий світ» (1924), «Дорога нікуди» (1930) та ін.
Всі біографії російських письменників за алфавітом:
А - Б - В - Г - Д - Е - Ж - З - І - До - Л - М - Н - Про - П - Р - З - Т - У - Ф - Х - Ц - Ч - Ш - Щ - Е - Я
Десятка найпопулярніших біографій:
- біографія Пушкіна
- біографія Лермонтова
- біографія Булгакова
- біографія Гоголя
- біографія Єсеніна
- біографія Достоєвського
- біографія Чехова
- біографія Маяковського
- біографія Євтушенко
- біографія Даля
