Отто фон Бісмарк
"ЗАЛІЗНИЙ КАНЦЛЕР" ОТТО ФОН БІСМАРК, вбила клин між РОСІЄЮ ТА УКРАЇНОЮ
Збирач німецьких земель "залізний канцлер" Отто фон Бісмарк - великий німецький політик і дипломат. Його сльозами, потом і кров'ю завершилося об'єднання Німеччини в 1871 р
У 1871 році Отто фон Бісмарк став першим канцлером Німецької імперії. Під його керівництвом Німеччина була об'єднана шляхом "революції згори".
Це була людина, яка любила, випити, добре поїсти, на дозвіллі побитися на дуелі, ну і влаштувати пару трійку непоганих воїн. Деякий час Залізний канцлер служив в Росії послом Пруссії. За цей час він полюбив нашу країну, але вже дуже йому не подобалися дорогі дрова, і взагалі він був жмот ...
Ось найвідоміші цитати Бісмарка про Росію:
Росіяни довго запрягають, але швидко їдуть.
Не сподівайтеся, що одного разу скориставшись слабкістю Росії, ви будете отримувати дивіденди вічно. Росіяни завжди приходять за своїми грошима. І коли вони прийдуть - не сподівайтеся на підписані вами єзуїтські угоди, нібито вас опрадивающіе. Вони не варті того паперу, на якому написані. Тому з російськими варто або грати чесно, або взагалі не грати.
Навіть самий успішний результат війни ніколи не приведе до розкладання основної сили Росії. Росіяни, навіть якщо їх розчленувати міжнародними трактатами, так само швидко знову з'єднаються один з одним, як частинки розрізаного шматочка ртуті. Це - неразрушимое держава російської нації, сильне своїм кліматом, своїми просторами і обмеженістю потреб.
Легше розбити десять французьких армій, - говорив він, - ніж зрозуміти різницю між дієсловами досконалого і недосконалого виду.
C російськими варто або грати чесно, або взагалі не грати.
Превентивна війна проти Росії - самогубство через страх смерті.
Імовірно: Якщо Ви хочете побудувати соціалізм, виберіть країну, яку не шкода.
«Могутність Росії може бути підірвано тільки відділенням від неї України ... необхідно не тільки відірвати, але і протиставити Україну Росії. Для цього потрібно лише знайти і виростити зрадників серед еліти і з їх допомогою змінити самосвідомість однієї частини великого народу до такої міри, що він буде ненавидіти все російське, ненавидіти свій рід, не усвідомлюючи цього. Все інше - справа часу ».
Звичайно, великий канцлер Німеччини описувати не сьогоднішній день, але в прозорливості йому відмовити важко. Євросоюз повинен встати на кордонах з Росією. Будь-якими способами. Ця важлива частина стратегії. Недарма США так болісно сприйняли ці відчайдушні метання українського керівництва. Брюссель вступив в цю свою першу значну геополітичну битву.
Ніколи нічого не Радьте проти Росії, тому що на кожну вашу хитрість вона відповість своєю непередбачуваною дурістю.
В рунеті поширена така інтерпретація, більш розширена.
Ніколи нічого не Радьте проти Росії - на будь-яку нашу хитрість вони знайдуть свою дурість.
Слов'ян неможливо перемогти, ми переконалися в цьому за сотні років.
Це непорушне держава російської нації, сильне своїм кліматом, своїми просторами і обмеженістю потреб.
Навіть самий успішний результат відкритої війни ніколи не приведе до розкладання основної сили Росії, яка грунтується на мільйонах власне росіян ...
Райхсканцлер князь фон Бісмарк послу у Відні принцу Генріх VII Рейсс
конфіденційно
№ 349 Довірчо (секретно) Берлін 03.05.1888 рік
Після надходження очікуваного донесення за № 217 від 28 минулого місяця граф Кальнокі має нальоти сумнівів в тому, що офіцери генерального штабу, що передбачали восени початок війни, можливо, все-таки не праві.
На цю тему можна б і посперечатися, якщо така війна, можливо, призведе до таких наслідків, що Росія, за висловом графа Кальнокі, "буде розгромлена". Однак такий розвиток подій, навіть при блискучі перемоги, малоймовірно.
Навіть самий благополучний результат війни ніколи не приведе до розпаду Росії, яка тримається на мільйонах віруючих російських грецької конфесії.
Ці останні, навіть якщо вони згодом міжнародних договорів будуть роз'їдені, так само швидко знову з'єднаються один з одним, як знаходять цей шлях до друг-другу роз'єднані крапельки ртуті.
Це неразрушимое Держава російської нації, сильно своїм кліматом, своїми просторами і своєю невибагливістю, як і через усвідомлення необхідності постійного захисту своїх кордонів. Це Держава, навіть після повної поразки, залишатиметься нашим породженням, які прагнуть до реваншу противником, як це ми і маємо у випадку з сьогоднішньої Францією на Заході. Цим було б створена на майбутнє ситуація постійної напруженості, яку ми будемо змушені прийняти на себе, якщо Росія ухвалить рішення напасти на нас або Австрію. Але я не готовий прийняти на себе цю відповідальність, і бути ініціатором створення нами самими подібної ситуації.
Ми маємо вже невдалий приклад "Руйнування" нації трьома сильними супротивниками, 
набагато слабшою Польщі. Це руйнування не вдалося протягом цілих 100 років.
Життєздатність російської нації буде не менше; ми будемо, на мою думку, мати більший успіх, якщо ми просто будемо з ними поводитися, як з існуючої постійною небезпекою, проти якої ми можемо створити і утримувати захисні бар'єри. Але ми ніколи не зможемо усунути саме існування цієї небезпеки ..
Під час нападу на сьогоднішню Росію, ми тільки посилимо її прагнення до єдності; вичікування ж того, що Росія нападе на нас, може привести до того, що ми дочекаємося раніше її внутрішнього розпаду, перш ніж вона нападе на нас, і до того ж ми можемо дочекатися цього, чим менше ми будемо шляхом погроз, заважати їй скочуватися в глухий кут.
ф. Бісмарк.
Вся діяльність видатного німецького політика, "залізного канцлера" Отто фон Бісмарка була тісно пов'язана з Росією.
Німеччині вийшла книга "Бісмарк. Маг влади ", Пропілеї, Берлін 2013 під авторством біографа Бісмарка Джонатан Стейнберг.
Науково-популярний 750-сторінковий фоліант увійшов до списку німецьких бестселерів. До Отто фон Бісмарка в Німеччині інтерес величезний. У Росії Бісмарк пробув в якості прусського посланника майже три роки, і його дипломатична діяльність була все життя тісно пов'язана з Росією. Широко відомі його висловлювання про Росію - не завжди однозначні, але найчастіше доброзичливі.
У січні 1859 роки брат короля Вільгельм, що був у той час регентом направив Бісмарка посланником в Санкт-Петербург. Для інших прусських дипломатів це призначення було б підвищенням, але Бісмарк сприйняв його як посилання. Пріоритети прусської зовнішньої політики не збігалися з переконаннями Бісмарка, і його видалили від двору подалі, пославши в Росію. У Бісмарка були необхідні на цій посаді дипломатичні якості. Він володів природним розумом і політичної прозорливістю.
У Росії до нього поставилися прихильно. Так як під час Кримської війни Бісмарк противився спробам Австрії провести мобілізацію німецьких армій для війни з Росією і став головним прихильником союзу з Росією і Францією, ще зовсім недавно воювали один з одним. Союз був направленн проти Австрії.
Крім того, йому була прихильна до вдовуюча імператриця, уроджена принцеса Шарлотта Прусська. Бісмарк був єдиним іноземним дипломатом, який тісно спілкувався з царською сім'єю.
Ще одна причина його популярності і успіху: Бісмарк добре говорив по-російськи. Він почав вивчати мову, ледь дізнавшись про нове призначення. Займався спочатку сам, а потім взяв репетитора - студента-правознавця Володимира Алексєєва. І Алексєєв залишив свої спогади про Бісмарка.
Бісмарк мав фантастичну пам'ять. Всього через чотири місяці занять російською мовою Отто фон Бісмарк уже міг спілкуватися по-російськи. Бісмарк спочатку приховував свої знання російської мови і це давало йому переваги. Але одного разу цар розмовляв з міністром закордонних справ Горчаковим і зловив погляд Бісмарка. Олександр II запитав Бісмарка в лоб: "Ви розумієте по-російськи?" Бісмарк зізнався, а цар був вражений тим, як швидко Бісмарк освоїв російську мову і наговорив йому купу компліментів.
Бісмарк зблизився з російським міністром закордонних справ князем А.М. Горчаковим, який сприяв Бісмарку в його зусиллях, спрямованих на дипломатичну ізоляцію спочатку Австрії, а потім і Франції.
Вважається, що спілкування Бісмарка з Олександром Михайловичем Горчаковим - видатного державного діяча, канцлером Російської імперії - зіграло вирішальну роль у формуванні майбутньої політики Бісмарка.
Горчаков готував Бісмарку велике майбутнє. Одного разу, вже будучи канцлером, він сказав, вказуючи на Бісмарка: «Подивіться на цю людину! При Фрідріха Великого він міг би стати його міністром ». Бісмарк добре вивчив російську мову і висловлювався дуже пристойно, і зрозумів суть властивого російським способу мислення, що дуже допомогло йому надалі у виборі правильної політичної лінії щодо Росії.
Однак автор вважає, що Бісмарку, який мав головну мету - створення сильної єдиної Німеччини - дипломатичний стиль Горчакова був чужий. Коли інтереси Пруссії розійшлися з інтересами Росії, Бісмарк впевнено відстоював позиції Пруссії. Після берлінського конгресу Бісмарк розійшовся з Горчаковим. Бісмарк не раз завдавав Горчакову чутливі поразки на дипломатичній арені, зокрема, на Берлінському конгресі 1878 року. І не раз негативно і зневажливо відгукувався про Горчакова. З куди більшою повагою він ставився до генерала від кавалерії і російському послу в Великобританії Петру Андрійовичу Шувалову,
Бісмарк хотів бути в курсі справи як політичної та світського життя Росії, тому читав російські бестселери, в тому числі роман Тургенєва "Дворянське гніздо" і заборонений в Росії герценскій "Дзвін". Таким чином, Бісмарк не просто вчив мову, а й прилучався до культурно-політичного контексту російського суспільства, що давало йому незаперечні переваги в дипломатичній кар'єрі.
Він брав участь в російської царської забаві - ведмежою полюванні, і навіть убив двох, але припинив це заняття, заявивши, що непорядно виступати з рушницею проти беззбройних тварин. В одній з цих полювань він так сильно обморозив ноги, що стояло питання про ампутацію.
Ставний, представницький, зростом під два метри і з пишними вусами, 44-річний прусський дипломат користувався великим успіхом у "дуже красивих" російських дам. Світське життя не задовольняла його, честолюбний Бісмарк нудьгував по великій політиці.
Однак, Бісмарку вистачило всього одного тижня в суспільстві Катерини Орлової-Трубецькой, щоб він виявився в полоні чар цієї молодої привабливої 22-річної жінки.
У 1861 рік король Фрідріх Вільгельм IV помер, і його місце зайняв колишній регент Вільгельм I, після чого Бісмарка перевели послом в Париж.
Роман з княгинею Катериною Орлової - тривав і після його від'їзду з Росії, коли дружина Орлової призначили російським посланником у Бельгії. Але в 1862 році на курорті Биаррица стався переломний момент в їх бурхливий роман. Чоловік Катерини, князь Орлов, був важко поранений на Кримській війні та участі в веселих гуляннях і купаннях дружини не приймав. Зате брав Бісмарк. Вони з Катериною ледь не потонули. Їх врятував доглядач маяка. У цей день Бісмарк пише до дружини: "Після декількох годин відпочинку та написання листів в Париж і Берлін, я вдруге ковтнув солоної води, на цей раз в гавані, коли не було хвиль. Багато плавати і пірнати, двічі поринаючи в морський прибій було б надто багато для одного дня ". Бісмарк сприйняв це як знак згори і більше дружині не зраджував. Тим більше король Вільгельм I призначив його прем'єр-міністром Пруссії, і Бісмарк повністю присвятив себе "великій політиці" і створення єдиної німецької держави.
Російською мовою Бісмарк продовжував користуватися протягом усього своєї політичної кар'єри. Російські слівця регулярно прослизають в його листах. Уже ставши главою прусського уряду, він навіть резолюції на офіційних документах іноді робив по-російськи: "Неможливо" або "Обережно". Але улюбленим словом "залізного канцлера" стало російське "нічого". Він захоплювався його нюансування, багатозначністю і часто використовував в приватному листуванні, наприклад, так: "Alles нічого".
Проникнути в таємницю російського «нічого» допоміг йому один випадок. Бісмарк найняв візника, але засумнівався, що його коні можуть їхати досить швидко. «Нічого-о!» - відповідав ямщик і понісся по нерівній дорозі так жваво, що Бісмарк занепокоївся: «Та ти мене не вивалився?». «Нічого!» - відповідав ямщик. Сани перекинулися, і Бісмарк полетів в сніг, до крові розбивши собі обличчя. У люті він замахнувся на візника сталевий тростиною, а той загреб ручищами пригорщу снігу, щоб обтерти закривавлене обличчя Бісмарка, і все примовляв: «Нічого ... нічого-о!» Згодом Бісмарк замовив кільце з цієї тростини з написом латинськими буквами: «Нічого!» І зізнавався, що у важкі хвилини він відчував полегшення, кажучи собі по-російськи: «Нічого!» Коли «залізного канцлера» дорікали за занадто м'яке ставлення до Росії, він відповідав:
У Німеччині тільки я один говорю «нічого!», А в Росії - весь народ!
Бісмарк завжди із захопленням відгукувався про красу російської мови і зі знанням справи - про його важкою граматиці. "Легше розбити десять французьких армій, - говорив він, - ніж зрозуміти різницю між дієсловами досконалого і недосконалого виду". І, напевно, мав рацію.
«Залізний канцлер» був твердо впевнений, що війна з Росією може бути вкрай небезпечна для Німеччини. Наявність секретного договору з Росією 1887 року - «договору перестраховки» - показує, що Бісмарк не гребував діяти за спинами своїх союзників, Італії та Австрії, щоб зберегти status quo як на Балканах, так і на Близькому Сході.
Суперництво між Австрією і Росією на Балканах означало, що Росія потребує підтримки з боку Німеччини. Росії необхідно було уникнути загострення міжнародної обстановки і вона була змушена піти на втрату деяких переваг своєї перемоги в російсько-турецькій війні. На Берлінському конгресі, присвяченому цьому питанню головував Бісмарк. Конгрес вийшов на подив ефективним, хоча Бісмарку для цього довелося постійно лавірувати між представниками всіх великих держав. 13 липня 1878 Бісмарк підписав Берлінський трактат з представниками великих держав, який встановив нові кордони в Європі. Тоді багато хто з перейшли до Росії територій були повернуті Туреччини, Боснія і Герцеговина були передані Австрії, сповнений подяки турецький султан віддав Британії Кіпр.
У пресі Росії після цього почалася гостра кампанія пан-славістів проти Німеччини. Знову виник кошмар коаліції. Перебуваючи на межі паніки, Бісмарк запропонував Австрії укласти митне угоду, а коли та відмовилася, навіть договір про взаємний ненапад. Імператор Вільгельм I був переляканий припиненням колишньої про-російської орієнтації німецької зовнішньої політики і попередив Бісмарка про те, що справа йде до укладення союзу між царською Росією і стала знову республікою Францією. При цьому він вказував на ненадійність Австрії як союзника, яка ніяк не могла розібратися зі своїми внутрішніми проблемами, а також на невизначеність позиції Британії.
Бісмарк намагався виправдати свою лінію, вказуючи, що його ініціативи зроблені і в інтересах Росії. 7 жовтня 1879 року він уклав з Австрією «Обопільна Договір», що штовхнуло Росію на союз з Францією. Це було фатальною помилкою Бісмарка, яка зруйнувала близькі стосунки Росії та Німеччини. Між Росією і Німеччиною почалася жорстка тарифна боротьба. З цього часу Генеральні штаби обох країн стали розробляти плани превентивної війни один проти одного.
PS Спадщина Бісмарка.
Бісмарк своїм нащадкам заповідав ніколи прямо не воювати з Росією, так як дуже добре знав Росію. Єдина можливість послабити Росію по канцлеру Бісмарку - це вбити клин між єдиним народом, а потім стравити одну половину народу на іншу. Для цього потрібно було провести українізацію.
І ось ідеї Бісмарка про розчленування російського народу, завдяки зусиллям наших ворогів, втілилися. Україна відокремлена від Росії 23 року. Настав час повернення Росії російських земель. Україна залишиться тільки Галичина, яку Росія втратила в 14 столітті і вона вже встигла побувати під ким завгодно, і з тих пір ніколи не була вільна. Тому-то бандерівці такі озлоблені на весь світ. Це у них в крові.
Для успішного виконання ідей Бісмарка був придуманий український народ. І в сучасній Україні мусується легенда про якийсь таємничий народ - укрів, які нібито прилетіли з Венери і тому є винятковим народом. Звичайно, ніяких укрів і українців в давнину ніколи не було. Жодні розкопки цього не підтверджують.
Це наші вороги здійснюють ідею залізного канцлера Бісмарка з розчленовування Росії. З початку цього процесу, Російський народ витримав вже шість різних хвиль українізації:
- з кінця 19 століття і до Революції - в окупованій австріяками Галичині;
- після Революції 17 року - за часів «бананових» режимів;
- в 20-ті роки - найкривавіша хвиля українізації, що проводиться Лазарем Кагановичем та іншими. (В Українській РСР у 1920-ті - 1930-ті роки повсюдне впровадження української мови і культури. Українізацію в ті роки можна розглядати як складовий елемент загальносоюзної кампанії коренізації.)
- в період гітлерівської окупації 1941-1943 років;
- за часів Хрущова;
- після відторгнення України з 1991 року - перманентна українізація, особливо загострилася після узурпації влади оранжад. Процес українізації щедро фінансується і підтримується Заходом і США.
Термін українізація зараз використовується по відношенню до державної політики в незалежній Україні (після 1991 року), спрямованої на розвиток української мови, культури та впровадження його у всіх областях за рахунок російської мови.
Не слід розуміти, що українізація велася періодично. Ні. Вона, ще з початку 20-х років, велася і ведеться безперервно; список ж відображає тільки її ключові моменти.
ДЖЕРЕЛО http://prad-media.ru/
Олександр II запитав Бісмарка в лоб: "Ви розумієте по-російськи?» - відповідав ямщик і понісся по нерівній дорозі так жваво, що Бісмарк занепокоївся: «Та ти мене не вивалився?
