Проблема проведення виборів в Донбасі, про яку стільки говорили українські політики, могла б бути вирішена досить просто якби Україна йшла в ногу зі світовим прогресом. Саме технічна відсталість нашої країни стала першопричиною нинішніх передвиборних труднощів. Традиційне голосування виявилося занадто вразливим перед обличчям терористичної загрози. Ситуацію могло б врятувати електронне голосування (e-voting), яке давно вже практикується в ряді розвинених країн, але в Україні не було навіть спроб проведення такої реформи. Навіть зараз, коли недоліки старої системи стали очевидні всім, в суспільстві не почалася дискусія на цю тему.
Тим часом, на останніх виборах в пострадянській Естонії 24% виборців проголосували за допомогою інтернету прямо на дому - це досить значна цифра. Май жителі Донбасу таку ж можливість голосувати, не виходячи з дому - нікому б не вдалося поставити під сумнів легітимність майбутніх виборів в Україні.
Парадоксальна річ. Маючи в своєму арсеналі будь-які засоби комунікації і сотні сучасних гаджетів, що дозволяють виходити в інтернет практично з будь-якої точки країни, українці досі голосують так, як це робили люди ще на початку минулого століття. Урни, кабінки, купу папірців, вкидання, каруселі, переписані протоколи, шахраюваті тітки в комісіях - все це, здавалося, повинно вже давно зникнути, але технічний прогрес, як ніби, існує десь в паралельній реальності. За двадцять років, поки світ стрімко змінювався, в українському виборчому процесі головною реформою стала заміна непрозорих урн прозорими.
Існуюча досі архаїчна система навмисно не змінювалася роками, оскільки створювала необмежені можливості для фальсифікацій. У підсумку через корупційні інтересів правлячої верхівки під загрозою опинилася не лише прозорість виборів, а й національна безпека всієї країни.
Електронне голосування давно вже стало реальністю європейських країн. При цьому, під електронним голосуванням там розуміють як голосування через інтернет, так і використання на ділянках спеціальних терміналів з сенсорними екранами. На зразок тих, які сьогодні використовуються в Україні для поповнення телефонних рахунків і оплати комунальних послуг. Останні вимагають явки виборця на дільницю, зате зводять нанівець проблему фальсифікацій на місцях - голос виборця відразу потрапляє в електронну базу даних, яка зберігається на сервері в столиці.
Е-voting повністю переформатує нинішню околовиборную реальність. Зникає необхідність у виборчих комісіях, довгих нічних підрахунках і кабінетних засіданнях. Як явище зникають урни, ручки на мотузочках і інші пережитки 1990-х років. Сьогоднішні електронні та інтернет-технології дозволяють за відносно невеликі гроші організувати процес виборів, в яких можливість підтасування результатів буде практично дорівнює нулю. Давно пора усвідомити, що ми живемо в комп'ютерну епоху. Термінали для оплати різних послуг зараз стоять в кожному зубожілому магазині - це давно вже така ж поширена штука, як мобільний телефон.
Інтернет-голосування, яке дозволило б проголосувати 30-40% жителів Донбасу прямо з дому, в умовах відсутності виборів в країні, вже є повсякденною реальністю для Швейцарії, Естонії, Канади, Нідерландів, Бразилії, США, Франції та інших держав. Воно широко використовується під час урядових і муніципальних виборів, а також на референдумах.
Для України особливо показовим є успішний досвід Естонії, який цілком міг бути застосований і в нашій країні, якби на те була відповідна політична воля. Естонія вперше використовувала систему інтернет-голосувань для національних виборів на загальнодержавному рівні ще в 2007 році. Тоді голосувати в інтернеті можна було три дні - з 26 по 28 лютого. Проголосували подібним чином всього трохи більше 30 тисяч жителів країни, але все відзначили великі перспективи у такого способу волевиявлення. У 2011 році в інтернеті проголосувало вже 140 800 чоловік, і в подальшому очікується ще більше зростання цих показників.
Для електронного голосування естонці використовують ідентифікаційну карту, яка є регулярною і обов'язковим державним документом, що посвідчує особу. Ідентифікаційна картка є смарт-картою з вбудованим електронним чіпом, в Україні у населення таких поки немає, і це теж показник технічної відсталості. По хорошому, подібними смарт-картами варто давно замінити паперові бланки платника ІПН, які давно вже морально застаріли.
Є й інший шлях, що дозволяє обходитися без електронних чіпів. Кожен бажаючий проголосувати через інтернет може отримати свій індивідуальний код доступу до електронного бюлетеню для голосування по СМС або на електронну пошту. Така система працює за принципом добре знайомого українцям інтернет-банкінгу «Приват 24», і практично виключає можливість махінацій. Рівень захисту інформації в цьому випадку все одно набагато вище, ніж при традиційному голосуванні, що дає безліч можливостей для обману.
Безумовно, технічне оснащення потребує значних фінансових вливань, але позитивний ефект від реформи варто того. Якби Україна почала експериментувати з електронним голосуванням ще в 2000-х, як інші європейські країни, то до теперішнього часу процес оснащення був би вже доведений до кінця. Найцікавіше у всій цій історії те, що середні витрати на розробку програмного забезпечення, комп'ютеризацію та установку спеціальних виборчих терміналів на ділянках приблизно співмірні з тим, що було витрачено (розпиляно) на китайські веб-камери для парламентських виборів 2012 року. Тоді, як ми пам'ятаємо, Янукович викинув на вітер цілий мільярд гривень!
Ніякого ефекту від відеокамер, зрозуміло, не було - зняті ними порушення були просто проігноровані, і потрібний результат для партії влади врешті-решт все одно був намальований. А ось прогнозований ефект від комп'ютеризації передвиборчого процесу складно переоцінити. Електронне голосування дозволить в он-лайн режимі відслідковувати хід процесу. Протягом дня кожен бажаючий зможе бачити динаміку голосування в мережі. Можна буде відкрити на екрані будь-яку ділянку і бачити, як голосують по позиціях і яка явка виборців в даний момент (тут просто неможливо щось вкинути). Остаточний результат виборів країна зможе дізнатися практично в момент закінчення голосування. Так в Бразилії, де використовується система e-voting, в 2010 році результат виборів був відомий через 75 хвилин після закриття дільниць. І це при тому, що проголосувало близько 135 млн чоловік!
В недалекому майбутньому така система буде працювати в ЄС, і Україні варто задуматися про впровадження електронних технологій вже найближчим часом. Занадто довго відставали ми від цивілізованих країн, щоб дозволяти собі це робити і далі. Залишається тільки сподіватися, що хоча б нинішні виклики і загрози змусять новий український уряд працювати над цією необхідної реформою.
написав для Острова
