БУКВА І ЗВУК

БУКВА І ЗВУК

Що ж виходить? Мабуть, російську мову з якоїсь причини зовсім не знає і не вживає звуку «ф»?

Нічого подібного. Я говорив не про звук, а про букву. Звук «ф» в нашій мові нітрохи не менше звичайний, ніж у багатьох інших.

«Дозвольте! - ймовірно, здивуєтеся ви. - Але хіба звук і буква - не одне і те ж, не два назви одного явища? »Пам'ятайте вірш« Бродвей »В. Маяковського?

Янки підошвами шльопати ліниво:

Простий і кур'єрський ліфт.

О сьомій годині людський приплив,

О сімнадцятій годині - відливи.

Вслухайтеся уважно: який звук вимовляєте ви в тих місцях, де в надрукованих рядках стоять літери «В»?

Ніяких сумнівів: усюди в кінцях слів і перед глухими приголосними ви ясно і виразно вимовляєте «ф» замість письмового «в».

Дивіться: поет без вагань визнав слово «ліфт» римується зі словами «приплив», «відплив», «ледачий». Та це й не дивно: недарма іноземці, які не знають російської правопису, наші прізвища, що закінчуються на «ов», зображують нерідко за допомогою закінчення «офф»: «Іванофф», «Владімірофф» і т. Д. Вони в цих випадках пишуть так , як ми їх вимовляємо.

Значить, в російській мові звук «ф» зустрічається дуже часто (наприклад, і в слові «фстречается», і навіть в поєднанні слів: «ф слові»). А буква «ф», як ми бачили, - рідкісна гостя у нас.

Так, рідкісна! Але чому ж тоді все-таки вона існує у нас? Чому не так давно було навіть цілих дві літери для звуку «ф» - «еф» і «фіта» [37] . Звідки вони взялися? Кому спало на думку їх вигадати, якщо обидві вони були нам, мабуть, не потрібні?

Згадаймо історію російської писемності. Вона імпортована до нас, як і до багатьох східнослов'янських народів, з Балканського півострова. Там вона була створена, по-перше, під сильним впливом і за прямим зразком грецького, візантійського, листи, а по-друге, з основною метою зробити можливим переклад на слов'янські мови книг, написаних саме по-грецьки.

Грецька абетка за своїм складом багато в чому відрізнялася від тієї, яка була потрібна слов'янам. У греків існували такі, скажімо, слова, як «Ксенія» (гостинність

в інший не було жодної потреби: всі ці слова можна було чудово зображувати за допомогою поєднання букв «п + с», «до + с». Але укладачі слов'янської азбуки вважали за краще точно зберегти те, що вони бачили в Візантії. Обидві букви проіснували в Росії до початку XVIII століття.

Точно так же без особливої ​​потреби були введені в слов'янські алфавіти і дві сестри-гречанки «фе» і «фіта». У греків їх існування мало сенс: кожна з них означала свій особливий звук. Буква «фе» висловлювала звук «ph» (пх), «фіта», або «тета», - звук «th» (ТХ); греки їх одне до одного не плутали.

Такі слова, як «Філіп», «фарос» (вітрило), писалися у них через «фе»; зате такі, як «Феодор» або «математіке» (у другому складі), - через «фіту».

Слов'янам для зображення їх власного звуку «ф» це було абсолютно не потрібно, але укладачам слов'янської азбуки здалося дуже важливим точно передати написання грецьких імен або окремих слів (тут багато було пов'язано ще з релігійними міркуваннями). Тому вони і не зважилися відмовитися ні від «фе», ні від «фіти».

Ось чому в російській мові дуже довго трималося двоїсте, неясне правопис (і навіть вимова) запозичених з грецької слів і коренів.

Грецьке слово «теос», що означало «бог», писалося з «Татою» на початку. Наше ім'я «Федір» означає «божий дар», стало, хоч воно і відбувається від цього грецького слова, писатися через «ф», в той час як на Заході воно скоро перетворилося в «Теодор». Це сталося через те, що ім'я «Федір» швидко стало на Русі рідним, російським ім'ям, втратило всякий присмак чужоземних. А ось, скажімо, інше, більш рідкісне грецьке слово «атеос» (безбожний), що походить від того самого кореня, довго передавалося у нас як «афей»; «Афеизма» (так воно виглядає ще в листуванні А. С. Пушкіна), тобто через «фіту». Лише до кінця XIX століття встановилося наше нинішнє його вимова і правопис: «атеїзм», «атеїстичний» і т. П.

Точно так само ми зустрічаємо у нас поруч два слова: «Афанасій» (ім'я, яке по-грецьки означає «безсмертний») і «танатефобія» (медичний термін, що означає «страх смерті»). Вони хоч і пишуться по-різному, але пов'язані за походженням з одним грецьким словом «танатос» (смерть).

Не доводиться дивуватися, що російські «Орфографія» [38] фахівці з правопису, при першій же можливості постаралися звільнити наш алфавіт від абсолютно зайвою «фіти».

Буква ж «ф» збереглася. Вона виконує і сьогодні свою зовсім особливу функцію - є своєрідною «перекладачкою з іноземних мов» в російській абетці.

Тепер, я думаю, вам стало остаточно ясно, що звук і буква - далеко не одне й те саме, і плутати їх ніяк не можна.

Так для чого ж придумано таку незручність? Давайте краще писати так, як ми чуємо і говоримо!

Навряд чи, однак, подібна зміна правил було б більш зручним. Втім, судіть самі.