Через численні проблем аеропорт «Бориспіль» відлякує не тільки побоюються за свій багаж пасажирів, але і авіакомпанії

1. «Україні потрібні не стільки нові термінали, скільки нові підходи до ведення авіаційного бізнесу»
2. «Заправити літак в" Борисполі "коштувало дорожче, ніж в більшості європейських аеропортів»
3. «Ціни на їжу в нашому головному аеропорту, як в самому розкішному ресторані»

Навесні минулого року з аеропорту «Бориспіль» в столичні Жуляни перейшла відома low-cost компанія Wizz Air. Бюджетні авіалінії на порядок збільшили пасажиропотік аеропорту «Київ», зробивши його п'ятим за обсягами перевезень в країні. З початку цього року з «Борисполя» більше не літає і авіакомпанія «ЮТейр-Україна». А незабаром в «Київ» перебереться один з найбільших російських авіаперевізників - «Трансаеро». Для «Борисполя» це стане відчутною втратою - адже росіяни можуть щорічно перевозити по маршруту Москва - Київ - Москва близько 220 тисяч пасажирів. Докладних коментарів представники авіакомпаній не дають, однак люди, обізнані про стан справ в галузі, вважають, що серед причин можуть бути претензії до сервісу і вартості обслуговування.

«Україні потрібні не стільки нові термінали, скільки нові підходи до ведення авіаційного бізнесу»

Втеча авіаперевізників з головних повітряних воріт країни активно обговорюється не тільки в ЗМІ, але і на різних інтернет-форумах. На думку відомих блогерів, перебазування авіакомпанії з одного аеропорту в інший - це ще півбіди. Найнеприємніше, що в Україні як і раніше не хочуть приходити європейські лоу-костери (бюджетні авіаперевізники). В результаті авіаквитки в нашій країні коштують дорожче, ніж де-небудь в Європі.

- Ні міністри, ні президенти, ні великий бізнес не ставлять перепони для іноземних лоу-костерів, - пише в своєму блозі керівник Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко. - Причина надзвичайно банальна - завищені розцінки аеропортів, які роблять невигідними дешеві пасажирські перевезення. Іноді просто цікаво порівнювати, скільки послуги аеропорту стоять в Україні і за кордоном. Наприклад, дивує, чому процес сканування мене і моїх речей (називається це збором за авіаційну безпеку) в «Борисполі» коштує 4 долари, а в берлінському Тегеле 0,74 євро, тобто менше 1 долара. Можливо, в Берліні гірше система безпеки? Сумнівно ... Це питання жадібності, яка ні до чого доброго не приводить ...

В кінці липня одне з українських інтернет-видань зробило відеорепортаж в порожньому терміналі D аеропорту «Бориспіль». Наскільки мені відомо, ситуація з того часу не дуже змінилася. Здогадайтеся чому? Можливо, Україні потрібні не стільки нові термінали, скільки нові підходи до ведення бізнесу - і, зокрема, бізнесу авіаційного?

Представники авіакомпаній в своїх коментарях на цю тему менш відверті. Як, наприклад, відзначають в Wizz Air, робота в Жулянах більше відповідає бізнес-моделі бюджетної компанії. Втім, за словами експертів, за цією дипломатичною фразою ховається досить прозаїчний зміст: за півтора року обслуговування в Жулянах у компанії не зареєстровано жодного випадку крадіжки багажу. Тим часом в «Борисполі» за минулий рік зафіксовано близько трьохсот крадіжок, а за перше півріччя 2012-го - близько сотні. Але ці цифри, треба розуміти, верхівка айсберга: значне число обкрадених виявляють пропажу занадто пізно або далеко від аеропорту, і лише деякі з них повертаються, щоб повідомити про крадіжку. Адже жертвами злодіїв найчастіше стають пасажири, які летять транзитом.

Як запевняють знаючі люди, крадіжки відбуваються перед подачею речей на багажну карусель. Хоча в відділенні розвантаження повно систем відеоспостереження, деякі вантажники так вміло прикривають багаж своїм тілом, що камер не засікає їх злочинних дій. Злодюжки обзавелися пристроями, які сканують вміст сподобалися валіз.

Спіймати їх за руку вкрай складно. Вантажникові досить навіть під час обшуку непомітно викинути крадене, і він чистий перед законом.

- Протягом трьох місяців цього року ми в «Борисполі» перевіряли всіх, - каже начальник прес-служби Головного управління МВС Київської області Микола Жукович. - Знайшли багато «безгоспних» речей. Наприклад, в багажному відсіку літака коштує вантажник, і у його ніг лежать сережки. Запитуємо: «Твоє?» А він: «Ні, нічого не знаю». Ми забираємо речі, оформляємо і віддаємо пасажирам. Не виключено, що сережки могли лежати у вантажника в кишені, і він їх вчасно викинув. Але це неможливо довести.

Микола Жукович пояснює, що загублений річ навіть не може вважатися краденій: заяви про її зникнення на той момент в міліцію не надійшло, адже пасажир навряд чи стане перевіряти свої речі прямо в аеропорту.

Пасажири, знайомі з реаліями «Борисполя», старанно обмотують свій багаж плівкою, намагаючись уберегтися від крадіжки. Упаковка речей (досить ганебне, по суті, явище) перетворилася в головних повітряних воротах України в масштабний бізнес - в аеропорту працює близько 30 апаратів по обмотування плівкою валіз і сумок! (Для порівняння: в головному аеропорту Франції Шарль-де-Голль така машина всього одна.) Вартість послуги з пакування валізи - 30-35 гривень. (За оцінками експертів, в рік виходить близько двох мільйонів доларів.) Пасажири між собою називають ці гроші «податком на страх». Правда, ніякої гарантії від розтину вашого багажу целофан не дає - просто повозитися з обмотаним валізою доведеться довше, ніж з необмотанним.

* В «Борисполі» за минулий рік зафіксовано близько трьохсот крадіжок, а за перше півріччя 2012-го - близько сотні. І навіть додаткова упаковка нерідко не є гарантією збереження багажу

«Заправити літак в" Борисполі "коштувало дорожче, ніж в більшості європейських аеропортів»

Зрозуміло, що злодійство в аеропортах не зникне в один момент як за помахом чарівної палички. Викорінювати його треба системно, а це процес тривалий. Насправді жоден аеропорт в світі не може похвалитися повним вирішенням проблеми крадіжок багажу. Але створити механізм, який би максимально протидіяв крадіжок, в «Борисполі» без сумніву можна. Звичайно, і зараз з крадіжками борються: в травні в аеропорту на гарячому було затримано угруповання з п'яти чоловік. Влітку заарештували ще трьох вантажників і співробітника департаменту внутрішньої безпеки аеропорту, які систематично обкрадали валізи. Серед краденого - золоті ланцюжки, хрестики, кілька десятків кілець, дорогі запонки, кулони і браслети, близько 30 наручних годинників. «Умільці» також витягали з сумок фотоапарати, окуляри і навіть парфуми. Справедливості заради треба відзначити, що останнім часом гучні випадки крадіжки не так часті, як ще кілька років тому - коли, наприклад, з кубка нашої шахової збірної вкрали діамант. Як же припинити злодійство багажу в аеропорту? Експерти вважають, зробити це можливо, лише найнявши працівників не з місцевих, бориспільських. Що дозволить побороти «земляцтво», за багато років міцно пустило коріння в «розвантажувальний бізнес». На жаль, кадрове питання в аеропорту поділений між українським філіалом міжнародної компанії Swissport і місцевою адміністрацією. Для порівняння: в Жулянах Swissport самостійно приймає на роботу вантажників і контролює навантаження-розвантаження.

Як відзначають представники авіаперевізників, проблема крадіжок б'є насамперед по їхньому іміджу, адже відповідальність за збереження багажу за законом несе авіакомпанія. Але що-небудь зробити авіалінії не можуть при всьому своєму бажанні, так як не вони наймають вантажників.

- У зарубіжних аеропортах ми провели тендер і вибрали ті хендлінгової компанії (фірми, що займаються наземним обслуговуванням авіарейсів. - Ред.), Які вважали найбільш надійними, - повідомив представник однієї з провідних українських авіакомпаній. - У «Борисполі» ми стикаємося з монополією і такої можливості не маємо.

На жаль, «Бориспіль» славиться подібним «стилем» ведення бізнесу не тільки в тому, що стосується розвантаження і завантаження багажу. Наприклад, три роки тому тут спалахнув «гасовий» скандал, коли дві компанії, які постачають паливо, накрутили на нього ціну до абсолютно неадекватного рівня. В результаті заправка літака в головному українському аеропорту виявилася однією з найдорожчих в світі. Вартість тонни гасу в аеропортах Амстердама була дешевше на 300 доларів. В результаті і компаніям-поставщицей, і самому «Борисполю» були висунуті звинувачення в зловживанні монопольним становищем.

Слідча група Антимонопольного комітету з'ясувала, що завищували не тільки ціна палива, але і послуги по заправці. За тонну гасу, яка закачувалася в бак літака, в «Борисполі» вимагали 480 гривень, що помітно перевищувало відповідні ціни в аеропортах Австрії, Чехії, Франції, Італії, Іспанії. В результаті аеропорту довелося заплатити величезний штраф. Проте, як недавно зазначив топ-менеджер однієї з працюючих в Україні авіакомпаній, європейські бюджетні авіалінії як і раніше не хочуть літати в нашу країну через дорожнечу заправки літака.

- «Бориспіль» може знизити розміри аеропортових зборів, але це не вирішить проблему приходу лоу-костерів, - заявив він.

«Ціни на їжу в нашому головному аеропорту, як в самому розкішному ресторані»

Варто відзначити, що своєю прихильністю до різного роду монопольним послуг «Бориспіль» здобув собі недобру славу і у пасажирів. На багатьох сайтах для мандрівників висять попередження про те, що кава і чай в зоні вильоту аеропорту продає лише одна фірма. Причому чашка кави в кафе коштує 49 гривень - дорожче, ніж в аеропортах Мілана, Парижа чи Лондона.

- Я купую капучино за 1,95 євро в італійських аеропортах, що значно дешевше, ніж в Україні, - ділиться спостереженнями один з відвідувачів сайту.

Чи не задовольняє споживача ні кількість точок громадського харчування, ні якість їжі в аеропорту.

- За останні два роки стався просто дикий відкат у минуле, - зазначає менеджер однієї з київських фірм Ілона Мальчевская, яка за службовим обов'язком літає з «Борисполя» по кілька десятків разів на рік. - По-перше, щоб перекусити в аеропорту, треба порядком пройтися, кафе розкидані по терміналах без будь-якої зрозумілої системи. Ціни в них - як в розкішному тризірковому «мішленівських» ресторані. А ось якість ... Та бортове харчування деколи краще! З недавніх пір не працюють магазини безмитної торгівлі duty-free, в яких можна було придбати хоч якусь нормальну їжу, не кажучи вже про інші товари. Я можу собі уявити, що про нас думають іноземці.

Величезні незручності приносять пасажирам і переміщення між терміналами. Особливо тим, хто подорожує з маленькими дітьми.

- На початку серпня повернулися з сімейного відпочинку в Туреччині, - розповідає киянин Андрій Варченко. - Рейс був рано вранці, однорічний синочок, ясна річ, заснув на руках. Вийшли з терміналу F, до зупинки скайбуса у терміналу C, здавалося б, рукою подати. Але в маленький автобус, що під'їхав до терміналу, ми не сіли. Хто прилетів без нічого, той і встиг. Почекали наступний - та ж історія. Довелося нам тягнутися з валізами до зупинки майже кілометр. Ось такий «сервіс».

На думку експертів, піти з «Борисполя», ймовірно, хотіли б багато перевізників. Однак деяким невигідно переходити в Жуляни або переводити туди частину рейсів через технічні причини, пояснює заступник директора Центру політичного і економічного аналізу Антон Кравченко. За його словами МАУ і «АероСвіт» базуються в «Борисполі», у авіакомпанії «Сибір» - договір про співпрацю з МАУ, у «Аерофлоту» - з «АероСвітом». До того ж ці авіакомпанії часто більш зосереджені на стикувальних пасажирів. Тому, незважаючи на всі свої незручності, «Бориспіль» багато в чому залишається безальтернативним варіантом - як для авіакомпаній, так і для пасажирів. А це означає, що Україні доведеться зробити так, щоб головний аеропорт країни все-таки переглянув своє ставлення до авіаційного бізнесу.

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter