Чи варто дивитися американські військові фільми?

Мій батько, учасник Великої Вітчизняної війни , Нічого проти США не мав. Але і його сильно коробило те, що американські фільми в значній мірі були абсолютно казкові фантазії, коли якийсь американський вояка поодинці «кришить» на м'ясо батальйон ворога і при цьому сам не отримує навіть подряпини.

Старший брат матері пройшов дорогами війни від дзвінка до дзвінка, отримавши найпочесніший полководницький орден - Олександра Невського , І купу інших нагород, ставши в мирний час в званні полковника начальником вищих офіцерських курсів в Москві . Його, як і мого батька, в живих давно немає. Але я пам'ятаю їх слова про те, що американське кіно - саме погане кіно про війну з великою кількістю брехні.

Докази? Я знайшов їх потім сам. Пропоную читачам ознайомитися.

Постер до фільму «Лють»

Не настільки давно (у 2014 році) на екрани вийшов фільм США «Лють». У західних ЗМІ він був широко розрекламований як самий правдивий фільм про війну. Що ж в ньому сильно бентежить глядача, який має можливість за допомогою Інтернету знайти дані, які говорять про нахабне брехня в стрічці?

Але спочатку в декількох словах про сюжет. Фільм повністю присвячений діям на Західному фронті. У ньому навіть натяку немає про те, що війна йшла і на Східному фронті (російською). Але тут, звичайно, право сценариста і режисера відображати лише те, що хочеться відображати. Однак слід все ж хоча б натяком визнати, що більш значимі події відбувалися на Східному фронті, де як раз і вирішувалася доля гітлерівської Німеччині ціною мільйонів життів радянських солдатів. Але фільм цілком про американську участь у війні. Перекіс дуже помітний.

В основі сюжету героїзм американського екіпажу танка в квітні 1945 року. Танкісти невідомо як виявляються в місці, де можуть завдати великої шкоди німцям. І наносять, гинучи один за іншим. Все логічно, добре вписується в жахи війни. Але лише до тих пір, поки фільм не дивляться справжній танкіст і правдивий історик. Вони відразу бачать велику кількість кіношних ляпів. Причому ляпів фантастично дурних!

Танк з фільму «Лють»
Фото: kinopoisk.ru

Весь сюжет з танком вигаданий від початку і до кінця. У показується ситуації під час війни не був ні один американський танк «Шерман». Немає ніяких документальних відомостей, що вказують на реальність сюжету. Гаразд, залишимо це на совісті кіношників.

Дивимося технічні дані танка «Шерман» і дивуємося тому, як вільно кіношники з дуже слабкого танка зробили невразливу броньовану фортеця.

Стріляти рикошетом (щоб осколки накривали піхоту), та ще фугасними снарядами даний танк - та й всі інші танки - не можуть за визначенням. Мабуть, американські казкові кіношники пропускали в школі уроки фізики.

Але далі ще смішніше. Щоб кидати з танка гранати, треба не тільки відкрити люк, як це показується кілька разів у фільмі, а й висунутися назовні до пояса, щоб розмахнутися рукою з гранатою. «Метальшік» гранат буде легко знятий навіть пістолетним пострілом німців, що оточили танк.

КВ-1, встановлений у музею-діорами «Прорив блокади Ленінграда» біля Кіровська
Фото: ru.wikipedia.org

Але справжнє диво військової тактики - американський танкіст гранатами з танка (!) Знищує величезну кількість німців, а сам залишається в живих.

Історія ВВВ знає тільки один документально зафіксований приклад, коли екіпаж танка зупинив на добу танкову дивізію (!) Німців. Це був радянський танк КВ-1. Про це унікальний випадок легко знайти інформацію в Інтернеті. З якого дива американці придумали казку?

Неймовірно, але факт: в США намагаються не знімати фільми про те, як під ударами радянської армії припав Берлін . Замість цього знімають казочки про героїчних американських солдатів-богатирів, яких куля не бере.

Кадр з фільму «Прапори наших батьків»
Фото: kinopoisk.ru

Фільм «Прапори наших батьків» (вийшов у 2006 році і до цих пір показується в США) - як раз з цього розряду. Сюжет дуже простий. Невелика група американських солдат б'ється за крихітний скелястий острівець в океані і в фіналі піднімає на ньому американський прапор.

Сюжет не зовсім вигаданий. Справа в тому, що навесні 1945 року США дійсно захопили японський острівець Іводзіма. Агресія США проти Японії підноситься як героїзм країни, яку ніхто нікуди не кликав. Тим більше зі зброєю. І знову немає навіть натяку на те, що навесні 1945-го світ стежив зовсім не за діями американців в Тихому океані, а за тим, як рухнув Третій рейх.

Читаючи американські видання, бачу, що в США не визнається внесок СРСР в звільнення світу від фашизму. Але зате дуже багато пишеться про те, як США допомагали СРСР продовольством і зброєю. І ні слова про те, що за них Радянський Союз тут же розплачувався з США золотом.

Кадр з фільму «Прапори наших батьків»
Фото: kinopoisk.ru

А хіба не факт те, що аж до 1944 року США постачали Німеччини стратегічно важливі для ведення війни матеріали? Причому поставляли на пільгових умовах! Лише бажання взяти участь в післявоєнному перебудові Європи підштовхнуло США до військових дій проти Німеччини.

На жаль, не можу назвати хоч один військовий фільм Голлівуду, в якому не було б брехні і не було б вихваляння Америки . Чи варто дивитися тоді таке?