<<< БІБЛІОТЕКА >>>
смерть
Страх смерті
Боятися смерті може тільки той, хто не хоче йти до Христа, а не хотіти йти до Христа властиво тільки тому, хто не вірить, що він почне царювати з Христом (сщмч. Кипріян Карфагенський, 64, 251).
***
... <Боязнь смерті> відбувається ... від нестачі віри, - від того, що ніхто не вірить в істину обіцяного Богом ... (сщмч. Кипріян Карфагенський, 64, 253).
***
Смерті повинен боятися тільки той, хто, не будучи відроджений водою і духом, готує себе в жертву полум'я геєнського ... (сщмч. Кипріян Карфагенський, 64, 259).
***
Смерті повинен боятися той, хто при виході з цього світу, буде вічно мучитися і для кого продовження перебування тут служить тільки тайм-ауту страждання і стогонів (сщмч. Кипріян Карфагенський, 64, 259).
***
Смерть для людей, котрі розуміють, є безсмертям, а для простаків, які не розуміють її, є смерть. І цієї смерті не слід боятися, а (боятися треба) смерті душевної, яка є незнання Бога. Ось що жахливо для душі! (Прп. Антоній Великий, 89, 71).
***
На жаль, на жаль, як страшний час смертний, коли душа розлучається з тілом! Тоді будуть супроводжувати не батько синові, що не мати дочки, не дружина чоловікові, що не брат брату, але тільки справи кожного і що він зробив доброго чи злого. Тому пошлемо перед собою добрі діла, щоб, коли самі підемо, вони прийняли нас до міста святих (прп. Єфрем Сирин, 31, 259).
***
Прийде день, браття, неодмінно прийде, і не мине нас день, в який людина залишить все і всіх, і піде один, усіма залишений, принижений, присоромлений, оголений, безпорадний, не маючи ні заступника, ні супутників, неготовий, безмовний, якщо тільки той день для вас застане його в недбальстві, - в день, в оньже не бог зна, і в годину, в оньже дуже любить (пор .: Мф. 24, 50), тоді як він веселиться, збирає скарби, розкошує, віддається недбальство. Бо раптово прийде одну годину, і всьому кінець; невелика гарячка, і все звернеться в марноту і суєту; одна глибока, похмура і болісна ніч, і людина піде, як підсудний, куди поведуть поемлющіе його. Багато тоді тобі, людина, потрібно буде путеуказатели, багато помічників, багато молитов, багато содейственніков в цей час розлучення душі. Великий тоді страх, великий трепет, велике таїнство, великий переворот для тіла при переході в тамтешній світ. Бо якщо і на землі, переходячи з однієї країни в іншу, маємо потребу в якихось путеуказатели і керівників, скільки ж більш будуть вони потрібні, коли переходимо в безмежність століття, звідки ніхто не повертався? Ще повторюю: багато потрібно тобі помічників в цей годину. Наш цю годину, а не інший який; наш шлях, наш час, і година страшний; наш це міст, і немає по оному проходу; це загальний для всіх кінець, загальний і для всіх страшний; важка дорога, але по якій повинні проходити всі; шлях вузький і тісний, але все на той вступимо, це гірка і страшна чаша, але все іспіем її, а не іншу; велике і потаємно таїнство смерті, і ніхто не може пояснити оного. Страшно і жахливо, що тоді відчуває на собі душа; але ніхто з нас не знає цього, крім тих одних, які випередили нас там, крім тих одних, які зазнали це на досвіді (прп. Єфрем Сирин, 32, 237-238).
***
Господь всесвіту страшно погрожував усім ім'ям смерті, і жах її для того простяг на смертних, щоб більше вони не грішили (прп. Єфрем Сирин, 33, 396).
***
Страх смертний вклав Творець в грішників, щоб, заради смерті, зненавиділи люди гріх (прп. Єфрем Сирин, 33, 396).
***
Якщо хто істинно гідний сліз, то це ті, які ще бояться і тремтять смерті, які не вірують воскресінню (свт. Іоанн Златоуст, 44, 47).
***
... Якщо боїшся смерті, будеш любити сну; якщо журишся про померлих, то журись про який споживає і п'є: як це річ природна, так і те ... (свт. Іоанн Златоуст, 45, 75).
***
<Християнин>, ти воїн, і невпинно стоїш в строю; а воїн, який боїться смерті, ніколи не зробить нічого доблесного (свт. Іоанн Златоуст, 45, 77).
***
... Станом тремтіти ні перед смертю, а перед гріхом. Чи не смерть народила гріх, але гріх справив нам смерть, смерть же стала ліками гріха (свт. Іоанн Златоуст, 45, 739).
***
Якщо ... смерть представляється страшною, то причиною цього слабкість людей (свт. Іоанн Златоуст, 48, 342).
***
Чому ти боїшся смерті за Бога, якщо, як визнано, померти необхідно? Якщо це так, то краще померти за Бога (свт. Іоанн Златоуст, 49, 257).
***
... В'язень тоді особливо сумує, коли виводять його на суд; тоді особливо тріпоче, коли наближається до судилища, коли повинен дати звіт. Ось чому багато ходить і оповідей про жахи при останньому кінці і страшних явищах, яких самий вид нестерпний для вмираючих, так що лежать на одрі з великою силою вражають його і страшно дивляться на майбутніх, тоді як душа силкується втриматися в тілі і не хоче розлучитися з ним, жахаючись бачення майбутніх ангелів. Якщо ми, дивлячись на страшні людей, тремчу, то якою буде наше мука, коли побачимо, що наближаються грізних ангелів і невблаганні сили, коли вони душу нашу спричинять і будуть заперечувати від тіла, коли багато буде вона ридати, але марно і без користі? (Свт. Іоанн Златоуст, 50, 552).
***
Якщо слід боятися смерті, то, звичайно, такий, яка осягає нас по заслугах, тому що прийняв несправедливу смерть через це саме вступає в спілкування з усіма святими (свт. Іоанн Златоуст, 55, 771).
***
... Страх смертний засмучує чоловіка, обвинувачуваного своєю совістю (прп. Ісаак Сирин, 58, 15).
***
Людина, поки в недбальстві, боїться години смертного; а коли наблизиться до Бога, боїться стрітення суду; коли ж цілком надійде в стояли перед тоді любов'ю поглинається той і інший страх. Чому ж це? Тому що, коли залишається хто в веденні і житії тілесному, жахається він смерті; коли ж буває у веденні духовному і в житії добром, <тоді> розум його кожен день буває зайнятий пам'яттю майбутнього суду, так як право стоїть він по самому єству, рухається в духовному чині, займається своїм знанням і житієм, і добре влаштований для того, щоб наблизитися до Бога (прп. Ісаак Сирин, 58, 164-165).
***
Не сумуй про тілесні ушкодження, тому що абсолютно візьме їх у тебе смерть. Не бійся смерті, тому що Бог все приготував, щоб соделаться тобі вище її (прп. Ісаак Сирин, 58, 404).
***
Боязнь смерті є властивість людського єства, що сталося від непослуху; а трепет від пам'яті про смерть є ознака нерозкаяних грішників. Боїться Христос смерті, але не тремтить, щоб ясно показати властивості двох природ (прп. Іоанн Ліствичник, 57, 71).
***
Як олово відрізняється від срібла, хоча і подібно до нього по виду, так і відмінність між природним і неприродним страхом смерті для розсудливих ясно і очевидно (прп. Іоанн Ліствичник, 57, 72).
***
Сльози про вихід із цього життя народжують страх; а коли страх породить безбоязно (тобто надія), тоді засяє радість; коли ж досягне кінця радість вічна, животіє колір святої любові (прп. Іоанн Ліствичник, 57, 85).
***
... Для грішника звістку про переселення отселе в інше життя зазвичай буває страшна і трепетна (прп. Феодор Студит, 92, 314).
***
Страх смерті - рятівний страх; але <буває>, рятівничість ця знищується відсутністю надії порятунку (свт. Феофан, Затв. Вишенський, 81, 29).
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
<<< ЗМІСТ >>>
Чому ти боїшся смерті за Бога, якщо, як визнано, померти необхідно?Чому ж це?
Помітили помилку в тексті?
