Чому ми не чуємо англійські звуки

1. Фуул
2. Кор ю рум
3. кроку
4. Стенд ап форт файт!
5. * * *

... Або точніше, чому ми чуємо зовсім не те, що «повинні» чути. Тобто зрозуміло, що зв'язкова англійська мова не проста для нашої боротьби не англійської сприйняття, з першого разу можна і не розібрати. Але як бути, якщо в субтитрах або в тексті пісні, наприклад, ми бачимо одне, а в аудіо-записи чуємо щось зовсім інше, скільки б раз ми цей фрагмент ні переслуховували. Було? У мене теж.

Часто такі випадки надають нам можливість для зростання, якщо тільки ми зуміємо з ними розібратися. Тому я візьму кілька прикладів з листування (до речі, велике спасибі всім, хто задає питання!) І ми подивимося, що і як там відбувається.

Фуул

Дмитро, у мене таке питання. Голосний в слові «fall» в транскрипції передається звуком [ɔː], а замість довгого «о» вимовляють чомусь «фуул». Як правильно? Дякуємо.

Звичайно, правильно [fɔːl]. Інша справа, що англійська голосний [ɔː] резонує глибше російського «о» і через це звучить дещо більш закрито. У російській же мові сусідній з «о», але більш закритий голосний - це «у». У підсумку нам може чутися «у» просто тому, що мозок так інтерпретує глибокий закритий голосний, вибираючи з відомого йому з рідної мови асортименту.

Кор ю рум

Хотів поділитися з вами однією проблемою. Є пропозиції, де я не чую звуки, які в тексті. Наприклад, замість «go to your room» я чую «кор ю рум». Або замість «out of» чую «ауф». Як бути? Як мені почути ці звуки?

Слухаємо аудіо. Тільки майте на увазі, що в цих фрагментах американську вимову, хоча принципи одні і ті ж, відмінності від британського діалекту тут несуттєві.

http://lingorado.com/wp-content/uploads/2015/10/Go-to-your-room.mp3 «Go to you room» звучить тут [goʊ tə jər rum] (транскрипція американська, але знову ж відмінності не принципові). Давайте по порядку.

• [G oʊ ...]: На відміну від російського «г» англійський приголосний [g] артикулюється нема про верхнє небо, а глибше - про м'яке, через що цей звук звучить не так чітко як російський «г». Його глуха пара [k] артикулюється ще слабше і супроводжується придихом. Ми наш «до» просто приголомшують, і цього достатньо, щоб надійно відрізняти його від «г». А в англійському звуки [g] і [k] вухо відрізняє ще й за наявністю або відсутністю придиху (порівняйте, наприклад, «gap» і «cap»). Так що якщо ви очікуєте почути щось схоже на російський «г», то цілком можете почути щось схоже на «до». 🙂
• [... t ə ...]: В американському англійською [t] між голосними злегка озвончается, через що нагадує «д» або «р». До речі, якщо вам не зрозуміло, як взагалі замість «т» може пролунати «р», то згадайте, що англійська [t] - це апікальний приголосний, так само як і наш «р», і артикулюється самим кінчиком язика.
• [... t ə ...]: Звук [ə] - це дуже слабкий нейтральний голосний. В швидкого мовлення він дуже охоче випадає, тому в цьому прикладі він майже непомітний.
• [... jə r]: Звук «ю» - це просто особиста інтерпретація. Тут знову той же нейтральний голосний [ə], замість якого ми часто чуємо те, що нам хочеться.

http://lingorado.com/wp-content/uploads/2015/10/Finger-out-of-your-nose.mp3 Слухаємо «out of your nose». Транскрипція: [aʊ t əv ...]. Тут знову [t], але вже не розкотистим як в прикладі вище. Чому немає, адже вона між голосними? Тому що другий голосний - слабкий нейтральний, а слідом іде повноцінний приголосний [v], на відміну від півголосних [j] в попередньому прикладі. Тепер, раз [t] НЕ озвончается, то включається інший механізм - гортанним смичка . Взагалі, гортанним смичка більш характерна для британського вимови, але становище мовного апарату в американському і в британському подібне, а воно як раз і має в своєму розпорядженні до її виникнення. У нас в мові такого звуку немає (для нас він звучить як ледь помітна пауза), тому без тренування мозок його не реєструє. Виходить, що для нашого вуха [t] випадає, наступний за нею нейтральний голосний [ə] - теж. Залишається [ау'в]. А «ф» в «of» ми просто беремо з тексту. Насправді «Of» вимовляється [əv] .

До речі, чудова гортанним смичка звучить в тому ж прикладі «and take tha t finger ...» замість останнього [t] в слові «that». Тобто там чітка пауза замість [t].

кроку

Дивні речі кояться. Я чомусь чую слово «sugar» в цій пісні як [ʃʌɡə] замість [ʃʊɡə]. Не розумію в чому справа ...

Тут все цілком природно. Звук [ʊ] - це така нейтральна, безбарвна версія «у». У пісні наголос переноситься на інший склад і звук [ʊ] стає ще більш нейтральним і зміщується до [ə], який завжди і нейтральний, і ненаголошений. Ну, і сам звук [ə] досить відкритий, тобто ближче до російської «а», ніж до «е», з якою у нас його прийнято асоціювати. В американському діалекті багато словники Не будете звертати уваги [ə] і ненаголошений [ʌ] (скажімо, «adult»: [ə d ʌ lt], але [æd ə lt] - порівняйте з британським [æd ʌ lt]). Адам Левін у нас американець. Виходить [ʃəɡə]. Додаємо до цього виспівування: звук [ə] - розслаблений , А то, що ми чуємо в пісні, - це вже не сам звук, а його вокализация.

Стенд ап форт файт!

Дмитро, добрий день! У мене питання, на який я намагаюся давно знайти відповідь, але ніяк не виходить. Є така пісня «You're in the Army Now», відома всім в основному у виконанні групи Status Quo. В одному з куплетів є такі слова: «The sergeant calls: stand up and fight!» У виконанні групи Bolland & Boland (першого виконавця цієї пісні) в вираженні «stand up and fight» чітко чується «and». Але у виконанні Status Quo замість «and» чується щось на кшталт «форт» або «фот», тобто «стенд ап форт файт». Хоча в текстах всюди написано «stand up and fight». Це мені як російськомовному неправильно чується, або Status Quo дійсно співає «стенд ап форт файт»?

Ця ж проблема мені не давала спокою багато років тому, коли ця пісня була популярна в Росії. І я теж тоді чув щось таке, схоже на "форт". Так що, мабуть, це наше вухо так інтерпретує.

Переслушівая цей фрагмент зараз, я ніякого "форт" там не чую. Це швидше "Хунд". У цьому записі абсолютно явне https://youtu.be/ObntvRcKMrE?t=2m6s . А в цьому варіанті https://youtu.be/v6qMD1lIWT0?t=2m7s скрипи на зв'язках дають призвуки, які можна, напевно, інтерпретувати як «форт», але все ж це той же «Хунду", тільки на перевантажених зв'язках.

А «Хунду" легко пояснюється. Цілком фраза звучить [stænd ʌp ənd faɪt].

• [... ʌ p ənd ...]: "Х" - а точніше придих - на початку береться від попереднього [p]. Хоча в кінці слова цей звук зазвичай і не вибуховий, в принципі така схильність у англійського [p] є, тим більше на "сержантському" вигуку.
• [... ə nd ...]: Слово "and" вимовляється [ænd] тільки в словникової формі, тобто під наголосом. У зв'язного мовлення воно практично завжди безударное і вимовляється [ənd]. Ми вже знаємо, що звук [ə] дуже пластичний, завдяки свій нейтральності. До того ж тут він частина різкого, напруженого вигуку, а слідом іде поєднання [nd], що вимагає підйому кінчика і кореня язика, що зовсім не характерно для гласного [ə]. В результаті виходить щось схоже на "у".

* * *

Як не дивно, відповідь на питання «що з цим робити?» Досить простий. В першу чергу потрібно зрозуміти, що в кожній мові свій незалежний набір звуків, фонетичний репертуар . І будь-який звук, який ви чуєте в англійській мові, потрібно ідентифікувати, порівнюючи з англійським же набором фонем. Кілька років розмовної практики в англомовному середовищі Місяць-два цілеспрямованих вправ - і ви будете робити це, не замислюючись.

По-друге, в вимові будь-якої мови є варіативність. Одні і ті ж фонеми звучать трохи по-різному в залежності від конкретного мовця, від швидкості його мови, від сусідніх звуків і т.д. Щоб розпізнавати звуки правильно в різних ситуаціях, ми в першу чергу повинні представляти, як кожен з цих звуків витягується. Як варіант, підписуєтеся на курс вимови і займаєтеся. Через якийсь час ви буквально почнете чути англійські звуки по-новому і все, про що йшлося вище, зможете пояснити самі.