Дебет-Кредит № 22 :: Купівля валюти в обліку

Дебет-Кредит № 22 (31.5.2010)
Суть справи :: Практика

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

Коли у суб'єкта господарювання серед контрагентів є нерезиденти або підприємство отримало валютний кредит від фінансової установи резидента, то так чи інакше буде мати справу з іноземною валютою. Ось тут перед ним і виникнуть питання купівлі-продажу валюти і обліку таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Їх і розглянемо.

загальні положення

Режим проведення валютних операцій на території України встановлює Декрет №15-93. Зокрема, там зазначено, що іноземна валюта - це «... іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові обертаються знаки, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за п Едель України ».

Тобто іноземна валюта - це готівкові та безготівкові кошти іноземних держав. Звичайно, на території України єдиним засобом платежу є гривня, а купувати або продавати іноземну валюту уповноважені банки зобов'язані тільки на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів.

Навіщо СГД купувати валюту? Зрозуміло, на виконання своїх зобов'язань перед, можливо, постачальниками-нерезидентами, або банком-кредитодавцем, або інвестором-нерезидентом. Причому проведення таких валютних операцій не вимагає отримання індивідуальних ліцензій Нацбанку. Але якщо потрібно буде використовувати іноземну валюту на території України як засобу платежу, то для цього слід отримати індивідуальну ліцензію Нацбанку. Втім, як і для розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України. Розрахунки у валюті з постачальниками-нерезидентами, як і отримання валюти від покупців-нерезидентів, відносяться до поточних торговельних операцій в іноземній валюті відповідно до п. 10 розділу I Положення №281. А ось розрахунки за зобов'язаннями по кредиту або по сплаті відсотків за таким кредитом, повернення прямих інвестицій і виплата прибутків, доходів, отриманих іноземними інвесторами, - це валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (п. 12 розділу I Положення №281).

Купівля валюти

Підставою для перерахування коштів постачальнику-нерезиденту в оплату товарів (робіт, послуг) буде, в першу чергу, належним чином укладений зовнішньоекономічний контракт, а також платіжне доручення на переказ коштів (валюти) і при необхідності ще ряд документів (див. П. 1 глави 1 розділу ІІ Положення №281). У ст. 3 Закону №185 / 94 передбачено, що Нацбанк має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, а також порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку . Такий термін встановлено в п. 3 розділу ІІІ Положення №281: «... Клієнт-резидент зобов'язаний використати куплену іноземну валюту ... не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлі іноземної валюти. У заяві про купівлю іноземної валюти резидент зобов'язаний доручити суб'єкту ринку продати куплену, обміняну іноземну валюту, що не буде перерахована за призначенням у вищезазначений термін ... ».

Підстави для перерахування коштів постачальнику-нерезиденту

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави) на підставі наступних документів:

• заяви про купівлю іноземної валюти;
• договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;
• вантажної митної декларації (за формою, встановленою відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р №574, зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі, обміну іноземної валюти);
• акта (здавання-приймання тощо.) або іншого документа, що свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;
• документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Пункт 1 глави 1 розділу ІІ «Купівля, обмін іноземної валюти
за поточними торговельними операціями »Положення №281

Фактично на підставі ст. 5 Закону №185 / 94 за умови недотримання вищезгаданих термінів придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. Аналогічно має надійти банк і в разі повернення попередньо придбаної валюти від нерезидента резиденту з тих чи інших причин. Причому, як показує Нацбанк у листі від 13.05.2008 р №13-116 / 2065-6286, «... у разі повернення резидентам іноземної валюти від нерезидентів, яка попередньо купувалася резидентами на міжбанківському валютному ринку України, зазначені кошти в повному обсязі їх повернення або в сумі, яка дорівнює сумі купленої іноземної валюти, повинні бути продані уповноваженим банком без доручення клієнта на міжбанківському валютному ринку України відповідно до вимог статті 5 Закону та [Положення №281] протягом 5 банківських днів з дня їх зарахування я на розподільчий рахунок ».

Якщо при такому продажу валюти виникає позитивна курсова різниця, то вона повинна бути щоквартально спрямована до держбюджету України. У разі виник нення негативною курей совою різниці остання відноситься на результати господарської діяльності резидента (див. Ст. 5 Закону №185 / 94). Виникає питання: хто повинен перераховувати позитивну курсову різницю до Держбюджету - банк або клієнт банку? На місцях по-різному вирішують цю проблему: то банк перераховує, то самі суб'єкти це роблять. Податкові органи без зволікання надали роз'яснювального листа від 25.12.2008 р №27090 / 7 / 22-5017: «... Позитивна курей совая різниця, яка може виникнути, повинна перераховуватися резидентами на код бюджетної класифікації 21081000« Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства ». Звідси напрошується висновок: уповноважений банк без доручення клієнта продає не використану вчасно валюту і всі отримані від продажу кошти перераховує на поточний рахунок клієнта. А вже останній, т. Е. Наш суб'єкт господарювання, повинен перерахувати щокварталу позитивну курсову різницю до Держбюджету. Причому в разі коли таке перерахування не буде зроблено, податкові органи можуть ініціювати подання (клопотання) про застосування спеціальних санкцій відповідно до ст. 37 Закону від 16.04.91 р №959-XI «Про зовнішньоекономічну діяльність».

У податковому обліку операція купівлі іноземної валюти за гривні, втім, як і обмін (конвертація) однієї валюти на іншу не відбивається, т. Е. Не змінює ні валових доходів, ні валових витрат платника податку відповідно до пп. 7.3.4 Закону про прибуток.

Операція купівлі безготівкової валюти за гривні є операцією, яка підпадає під оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, а платниками такого збору виступають юридичні (незалежно від способу оподаткування) та фізичні особи, які здійснюють такі операції (ч. 5 ст. 1 Закону №400 / 971 ). Про неузгодженості з приводу ставки оподаткування в 2010 році ми писали (див. «ДК» № 8/2010 ). Коротко нагадаємо. Найменшою ставка була в минулому році (в розмірі 0,2%) і встановлювалася ст. 77 Держбюджету на 2009 рік. Оскільки протягом перших чотирьох місяців 2010 року бюджет був відсутній, то повинні були б діяти норми бюджету попереднього года2. Але ПФУ, керуючись нормами базового закону (Закону №400 / 97), а саме п. 6 ст. 4, стверджує, що в 2010 році розмір збору з вказаних операцій повинен скласти 0,5% 3. Ще існує Порядок №17404, такий собі підзаконний акт, також регулює, зокрема, і дане питання. Пунктом 3 цього Порядку також була встановлена ​​ставка в розмірі 0,2%. Але Кабмін постановою від 03.02.2010 р №202 вніс зміни до Порядку №1740, замінивши 0,2% словами «в установленому законом розмірі» 5.

30.04.2010 р вже затверджений бюджет на 2010 рік, але фактично питання про збір до ПФУ з операцій купівлі безготівкової валюти за гривні до дати вступу в силу Закону №21546 (він же Бюджет-2010) залишається законодавчо не врегульованим. А ось з 1 липня 2010 року збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні не стягується згідно зі ст. 86 Закону №2154. Відповідальними за нарахування, утримання та перерахування до спеціального фонду держбюджету такого додаткового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в згаданому розмірі є банки. Вони зобов'язані одночасно з подачею заявки на купівлю іноземної валюти, яку здійснюють за рахунок клієнтів, сплатити зазначену в заявці суму збору, вести податковий облік та подавати звітність органам ПФУ.

1 Закон України від 26.06.97 р №400 / 97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

2 Відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України.

3 Лист ПФУ від 31.12.2009 р №24746 / 03-02 (див. «ДК» № 8/2010 ).

4 Затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р №1740.

5 Постанова КМУ від 03.02.2010 р №202 набула чинності з дня його опублікування ( «Офіційний вісник України» №14 / 2010 від 09.03.2010 р).

6 Закону України від 27.04.2010 р №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Витрати за таким збору в ПФУ платник податку відображає як валові у рядку 04.6 «сума податків, зборів (обов'язкових платежів) ...» декларації з прибутку за відповідний період. При заповненні такого рядка разом з річною декларацією потрібно подавати додаток Р1 «Суми нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), что включаються до валових витрат», де сума сплаченого збору в ПФУ з операцій купівлі-продажу іноземної валюти буде відображена в рядку 4.6 .16 зазначеного додатка. У бухгалтерському обліку такі витрати будуть визнаватися витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені і віднесені до адміністративних витрат у складі витрат на сплату податків, зборів та інших передбачених законодавством обов'язкових платежів. Слід пам'ятати, що при здійсненні операції купівлі валюти платник податків повинен зробити позначку, т. Е. Наголосити на слові «здійснюваліся» в поле «Операції за додатковий ставками у звітному періоді здійснюваліся / НЕ здійснюваліся (необхідне підкресліті)» в таблиці 1 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою ПФУ від 05.11.2009 р №26-1.

Також банк за свої послуги з купівлі валюти має право отримати комісійну винагороду з клієнта. Це фіксується в заяві на купівлю іноземної валюти. Причому така комісія може бути утримана тільки в гривневому еквіваленті (п. 36 розділу I Положення №281). Для клієнта сплата комісійної винагороди вважатиметься у бухобліку витратами того звітного періоду, в якому вони понесені в складі адміністративних витрат як витрати на інші послуги банків (див. П. 18 П (С) БО 16). У податковому обліку витрати зі сплати комісійної винагороди банку відносяться до ВВ на підставі пп. 7.3.7 Закону про прибуток і відображаються в рядку 04.13 декларації з прибутку як інші витрати.

Заява на покупку валюти для юридичних осіб і для підприємців заповнюється українською мовою за зразком, наведеним у додатку 1 до Положення №281, або в довільній формі із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 3 глави 1 розділу ІV Положення №281. Причому воно може направлятися і в електронному вигляді. Таку заяву приймається уповноваженим банком до виконання протягом 90 днів починаючи з дня його оформлення і складається не менше ніж у двох примірниках. Закреслювати слова, робити будь-які інші виправлення або підчищення в заяві не можна, так як це може привести до того, що банк не прийме його до виконання. Про дату надходження заяви в банк буде свідчити підпис відповідального співробітника і відбиток штампа обслуговує клієнта уповноваженого банку в правому верхньому куточку документа. Якщо дата надходження заяви про купівлю іноземної валюти збігається з датою її виконання, то відповідальний виконавець уповноваженого банку має право не проставляти дату його надходження. Тоді може проставлятися в правому нижньому кутку тільки дата виконання, яка також засвідчується підписом відповідальної і відбитком штампа обслуговуючого банку.

Обмін (конвертація) валют

Валюту можна купити за гривні або обміняти на іншу валюту. Другий варіант можливий у тому випадку, коли у суб'єкта вже є валюта, але, наприклад, для виконання своїх зобов'язань йому потрібна інша валюта (є долари, а потрібні євро). Звичайно, можна просто продати за гривні одну валюту і купити іншу, а можна відразу зробити обмін (конвертацію). При проведенні операції з обміну (конвертації) іноземної валюти клієнт подає в обслуговуючий його уповноважений банк заяву про купівлю іноземної валюти в довільній формі, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених п. 3 і п. 4 глави 1 розділу IV Положення №281. Причому банк має право без отримання від клієнта заяви про продаж іноземної валюти здійснювати операцію з обміну (конвертації) іноземної валюти, за умови що в договорі, укладеному між банком і клієнтом, вказані порядок проведення таких операцій і перелік необхідних для цього реквізитів (п. 13 глави 2 розділу IV Положення №281). Фактично відбувається списання з рахунку клієнта однієї валюти та зарахування на валютний рахунок еквівалента іншої валюти.

На відміну від операції продажу валюти за гривні, обмін (конвертація) однієї валюти на іншу в податковому обліку не відображається - це не передбачено податковим законодавством. А з приводу бухгалтерського обліку обміну (конвертації) однієї валюти на іншу існує двояка думка. Деякі фахівці при відображенні такої операції пропонують використовувати рахунки обліку доходів і витрат для операцій з продажу іноземної валюти, а саме субрахунок 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» і субрахунок 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти». Фактично ми набуваємо валюту, але за допомогою продажу іншої валюти. Це один підхід. Інші фахівці (автор також розділяє таку думку) вважають, що в бухгалтерському обліку годі й відображати дохід від продажу валюти. Адже згідно з п. 9 П (С) БО 15 «Дохід», «дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які подібні за призначенням і мають однакову справедливу вартість».

Те, що різні валюти подібні за призначенням, - це однозначно, але ще потрібно, щоб вони мали однакову справедливу вартість. Під справедливою вартістю розуміємо суму, «... по якій може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами» 1. Оскільки ми міняємо певну кількість однієї валюти на певну кількість іншої валюти, то фактично можна помітити, що справедлива вартість валют (однієї й іншої) однакова. Тим більше що Мінфін в листі від 29.07.2003 р №04230-041082 (див. «ДК» № 36/2003 ) Підкреслює: вартісні відхилення можливі до 10%. На практиці такі відхилення значно менше.

1 Пункт 4 П (С) БО 19 «Об'єднання підприємств», затверджене наказом Мінфіну від 07.07.99 р №163.

2 Для визначення подібних активів різниця між справедливою вартістю об'єктів обміну не повинна перевищувати 10 відсотків.

Приклад 1 На рахунку у підприємства 20000 дол. США, отриманих в якості передоплати від покупця-нерезидента, курс НБУ на дату отримання 8,01 грн / дол. На кінець першого кварталу валюта залишена на рахунку, курс НБУ 7,99 грн / дол. У квітні прийнято рішення обміняти 10000 дол. США на євро, необхідні для розрахунку з постачальником-нерезидентом за контрактом на умовах передоплати. На дату обміну курс НБУ 8,05 грн / дол .; 10,73 грн / євро. Обміняні євро переведені в той же день постачальнику-нерезиденту. Всі числа умовні. Операції показані в таблиці 1.

Таблиця 1

Облік конвертації валюти

1. Отримано передоплату 312 / дол. 681 20000 $
160200 160200 - 2. Відображено курсову різницю на кінець кварталу (8,01 - 7,99) х 20000 = 400 945 (84) 312 / дол. 0
400 - 400 * 3. Проведено обмін (конвертація) доларів в євро 334 312 / дол. 10000 $
80500 - - 312 / євро 334 7500 €
80475 - - 4. Списуємо різницю від втрати між курсами на витрати 949 (84) 334 25 - - 5. Проведено перерахунок і відображено курсову різницю 312 / дол. 714 0
1200 - - 6. Сплачено передоплату постачальнику 371 312 / євро 7500 €
80500 - 79900 ** 7. З поточного рахунку списано комісійну винагороду банку за операцію обміну в розмірі 0,2% 92 (84) 311 161 - 161 * Перерахунок в податковому обліку відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток. Витрати потрібно відобразити в рядку 04.13 декларації з прибутку як інші ВР. Балансова вартість валюти в подальшому розраховується за курсом НБУ на останній день кварталу.
** БС придбаної валюти дорівнює БС проданої валюти. А балансова вартість 10000 дол. Розраховується з урахуванням курсу НБУ на останній день кварталу, т. Е. 7,99 грн / дол., І дорівнює 79900. Ця сума потрапить до ВР за датою оприбуткування товарів, згідно з пп. 11.2.3 Закону про прибуток.

Податковий облік покупки валюти

У податковому обліку при операціях з іноземною валютою слід пам'ятати, що важливу роль відіграють такі поняття, як балансова вартість валюти і метод оцінки балансової вартості валюти. Правильне визначення балансової вартості валюти впливає на правильність визначення об'єкта оподаткування від деяких операцій госпдіяльності платника податку на прибуток. У разі придбання валюти на міжбанківській валютній біржі за гривні сума гривень, сплачена платником податку (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважатиметься балансовою вартістю такої іноземної валюти (абзац перший пп. 7.3. 4 Закону про прибуток). У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної визначається на рівні балансової вартості проданої (абзац другий пп. 7.3.4 Закону про прибуток). У цьому випадку вже наявна валюта могла бути отримана від покупців-нерезидентів, тоді її балансова вартість визначається так само, як валові доходи від продажу такому покупцеві-нерезиденту. А саме: перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. А датою отримання (нарахування) доходів є подія перша:

- або дата зарахування коштів від покупця на поточний рахунок;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Тобто в разі отримання передоплати від покупців-нерезидентів БВ валюти визначається за курсом НБУ на дату отримання такого авансу. А в разі отримання оплати за раніше відвантажені товари БВ валюти визначається за курсом НБУ на дату відвантаження товарів. Підтвердження цьому знаходимо в абзаці другому пп. 7.3.1 Закону про прибуток і листі ДПАУ від 17.04.2009 р №8165 / 7 / 15-0217, де також вказується, що балансова вартість іноземної валюти формується за офіційним валютним курсом Нацбанку на дату відвантаження товару.

Але це питання, як і багато інших з нашого законодавства, трактується неоднозначно. У 2004 році думку податкової з приводу визначення БВ валюти при експорті з подальшою оплатою було з точністю до навпаки - рекомендувалося брати курс валюти на дату її отримання. Та й серед фахівців немає єдиної думки.

Автор дотримується все-таки першій позиції (курс на дату відвантаження). Проаналізуємо перший і другий варіанти на прикладі: товар відвантажено на експорт на суму 10000 євро (курс НБУ на дату відвантаження 12) на умовах наступної оплати. Оплата надійшла на поточний рахунок резидента, курс НБУ - 12,5. Яким буде об'єкт оподаткування і оподаткування при першому і другому варіанті, показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив способу визначення балансової вартості інвалюти на оподаткування

Відвантажено товар, курс 12 120000 - - Надійшла оплата, курс 12,5 - 120000 125000 Продаж валюти, курс продажу на міжбанку 13 130000 - -

До ВР при продажу валюти повинна йти її балансова вартість. Тобто в першому варіанті об'єкт оподаткування від операції продажу валюти буде 10000. А в другому випадку, коли курс валюти береться на дату її отримання, - 5000. Як бачимо, в першому варіанті оподаткування відбувається повністю, т. Е. Відвантажили на 120000 і ці ж 120000 враховуються в ВР при продажу валюти. Якщо ж будемо застосовувати другий варіант, то фактично з оподаткування в податковому обліку випаде 5000, а точніше, різниця між курсами на дату відвантаження і дату отримання валюти, помножена на кількість проданої валюти. Все-таки в перерахунку на гривні при зростанні курсу отримуємо більше гривень. І в бухгалтерському обліку при отриманні валюти від нерезидента, як завершальній операції по відвантаженню товарів, будемо відображати дохід, оскільки маємо справу з монетарною статтею. У податковому обліку, відповідно до пп. 7.3.1 Закону про прибуток, ніякого перерахунку раніше відображених ВД робити не повинні. Таким чином, не весь дохід в перерахунку на гривні буде підданий оподаткуванню. А значить, для визначення балансової вартості валюти на умовах подальшої оплати все ж необхідно застосовувати курс на дату відвантаження товару (надання послуг).

Облікова політика підприємства, відповідно до Закону про бухгалтерський облік, визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Хоча визначення методу оцінки балансової вартості іноземної валюти відноситься тільки до податкового обліку, можна рекомендувати закріпити вибраний підприємством метод, зокрема, в наказі про облікову політику. Як зазначено в пп. 7.3.6 Закону про прибуток, «платник податків самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється ». Але для трактування методів ідентифікованої чи середньозваженої вартості слід керуватися правилами П (С) БО 9 «Запаси». Про це свідчать листи ДПАУ від 09.06.2003 р №9118 / 7 / 15-1117 та від 31.01.2004 р №1557 / 7 / 15-1117. Посилання на норми бухгалтерських стандартів можна знайти і в п. 1.43 Закону про прибуток.

Методи оцінки запасів

17. Запаси, які відпускаються, та послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

18. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

19. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

П (С) БО 9 «Запаси»

Якщо у платника податків з тих чи інших причин на кінець періоду, а період - у розумінні Закону про прибутку1, на валютному рахунку, в т. Ч. І в касі, є залишок коштів в іноземній валюті, то відповідно до пп. 7.3.3 Закону про прибуток «... підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, ... яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду». Тобто, якщо на початок періоду або на момент отримання на поточному рахунку було 1500 євро і БС була проведена з розрахунку 10,0, а на кінець періоду на залишку є 1000 євро і курс 10,2. При таких умовах платник податку відображає ВД в сумі (10,2 - 10,0) х 1000 = 200,0 в рядку 01.6 як інші доходи Декларації з прибутку за відповідний період. На початок наступного періоду БВ валюти буде братися вже з розрахунку 10,2 грн за 1 євро. Тобто або при вибутті валюти, або при перерахунку на наступний період БВ валюти буде братися з розрахунку 10,2 за євро. До речі, якщо читати пп. 7.3.3 Закону про прибуток буквально, то там мова йде про наступному звітному періоді, хоча на практиці при перерахунку за пп. 7.3.3 Закону про прибуток розуміють імені не звітний період, а виключно квартал, і це логічно.

1 Квартал, півріччя, 9 місяців, рік.

Розглянемо на прикладі відображення в бухгалтерському та податковому обліку операції купівлі валюти.

Таблиця 3

Операція купівлі валюти в податковому та бухгалтерському обліку

№ п / пНазва операціїБухгалтерський облікСума,
валюта /
грнПодатковий облікД-тК-тВДВВ

1. Перераховано гривні згідно з попереднім розрахунком 333 311 82000 - - 2. Зараховано валюту на рахунок (курс НБУ - 7,9) 312 333 10000 $
79000 - - 3. Нараховано збір до ПФ 0,5% (8,1 х 10000 х 0,5%) 92 651 405 - 405 4. Банк перерахував збір до ПФ з операції купівлі безготівкової валюти за гривні 651 333 405 - - 5 . Погашено комісійні витрати банку 92 333 405 - 405 6. Зараховано на поточний рахунок зайво перераховані кошти 311 333 190 - - 7. Відображено різницю між курсом НБУ і курсом придбання валюти на МВБ (8,1 - 7,9) х 10000,0 949 (84) 333 2000 - - 8. Визнано дохід від курсової різниці на дату перерахування коштів постачальнику-нерезиденту (8,0 - 7,9) х 10000,0 312 714 1000 - - 9. Перераховано кошти постачальнику (курс НБУ 8, 0) 371 312 10000 $
80000 - 81000 * * Ця сума становить балансову вартість придбаної валюти. А значить, на підставі пп. 7.3.2 Закону про прибуток буде визначати ВР, які, правда, будуть мати місце тільки за фактом оприбуткування товарів за таким контрактом (пп. 11.2.3 того ж Закону).

Приклад 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техногалпостач» подало заявку до уповноваженого банку Райффайзен банк «Аваль» МФО 325570, рахунок - 260092684 (див. Зразок) на покупку 10000 дол. Для виконання умов контракту на поставку товару на умовах передоплати. За попереднім розрахунком з поточного рахунку перераховано 82000 грн на покупку валюти. Комісія банку - 405 грн, які були включені в попередній розрахунок. Курси НБУ: на дату зарахування на валютний рахунок - 7,9 грн / дол .; на дату перерахування коштів нерезиденту - 8,0 грн / дол. Валюта придбана на МВБУ за курсом - 8,1 грн / дол. Відображення операції купівлі валюти в податковому та бухгалтерському обліку показано в таблиці 3 на с. 28 (числа умовні).

зразок

нормативна база

• Закон №185 / 94 - Закон України від 23.09.94 р №185 / 94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
• Декрет №15-93 - Декрет КМУ від 19.02.93 р №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
• П (С) БО 21 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р №193.
• Положення №281 - Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою НБУ від 10.08.2005 р №281.

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»

Спецводокористування-2010
Суть справи :: Практика
ДПА України в листі від 07.05.2010 р №9040 / 7 / 15-0817 роз'яснює особливості адміністрування збору за спеціальне водокористування у 2010 році. У справлянні цього збору відбулися зміни у зв'язку з прийняттям Закону України від 27.04.2010 р №2154-VI «Про Де ...

Кінцеві бенефіціари - продовження історії
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
Ажіотаж, який піднявся навколо надання держреєстраторам інформації про
кінцевих бенефіціарів власників (контролерів) юросіб, змусив
законодавців прийняти 21.05.2015 р Закон України №475-VIII «Про внесення
змін до деяких законів України у ...

Поступка права вимоги «єдиннику»
№ 22 (1.6.2015) :: Суть справи :: Практика
ТОВ на загальній системі хоче поступитися право вимоги боргу в 10 тис. Грн.
Поступається ТОВ на єдиному податку. Варіанта два: поступка за 3 тис. Гривень або
поступка безкоштовно. Який варіант вигідніший з точки зору оподаткування?
Коли виникає д ...