Демографія і пенсійна система: скільки у нас часу на реформу

Як примирити демографію з пенсійною системою? #VoxUkraine

Примітка редакції: публікуємо матеріал наших партнерів VoxUkraine, в якому науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко з'ясовує, чи готова Україна до пенсійної реформи і чи варто нам поспішати з її проведенням.

На початок 2016 року в Україні налічувалося 830 000 осіб віком до пенсійного віку, які отримували так звані «ранні» пенсії. Середній вік виходу на пенсію в Україні в середньому на 8 років менше, ніж в країнах ЄС. При цьому у країни не дуже хороші демографічні перспективи. Як Україні уникнути колапсу державних фінансів і забезпечити гідне життя людям похилого віку.

Чи треба боятися старості? Багато людей бояться старості. Напевно, це одвічна проблема всього людства. Давньоримський філософ Цицерон виділяв чотири причини, чому у людей старість асоціюється зі стражданнями:

• обмеження діяльності;
• тілесна слабкість;
• позбавлення насолод;
• наближення до смерті.

Кожен з нас повинен змиритися з тим, що старіння - біологічний процес, на який ми не можемо ніяк вплинути. Цицерон підкреслював, що мудра людина повинна ставитися до старості спокійно. Він відзначав, що легка старість - нагорода за чесно і красиво прожиті роки.

Разом з тим старості потрібно чинити опір. Як? Стежити за здоров'ям, займатися спортом, правильно харчуватися. Але найголовніше - не припиняти розвивати пам'ять і постійно розширювати свій кругозір.

Старість і економіка

У кожного життєвого етапу є свої переваги. Головний економічний «дивіденд» старості - довічна рента у вигляді пенсії. Ставши пенсіонером, ви можете максимізувати ефекти від інвестицій, зроблених в свій капітал протягом усього життя. Наявність і розмір такого дивіденду залежать як від зусиль самої людини, так і від суспільства. У тому числі і від соціальної політики держави.

Існує дві форми матеріального забезпечення в старості:

• приватно-сімейна (підтримка з боку сім'ї, індивідуальні заощадження, накопичення матеріальних активів);
• громадська (участь в колективних системах пенсійного страхування, підтримка з боку держави).

У кожної з цих форм свої переваги і обмеження. Дуже добре, коли їх вдається поєднати.

Пенсійна система і демографія

Існує два аспекти конфлікту демографії та пенсійної системи. Вони дуже нагадують вічний і недозволений філософська суперечка про те, що первинне - курка чи яйце.

З одного боку, дуже часто доводиться чути про те, що впровадження державних або підтримуваних державою пенсійних систем призвело до зниження ролі сім'ї в суспільстві. Зокрема, до падіння народжуваності і руйнування сімейних зв'язків. Тому потрібно розвивати приватно-сімейну форму забезпечення в старості.

Альтернативна думка - демографічні зміни, зокрема, старіння населення, потребують зміцнення пенсійної системи і державних гарантій. Тому важливо розвивати соціальні форми забезпечення старості.

Демографічні показники України

Рівень народжуваності в Україні близький до середнього в країнах Євросоюзу (діаграма 1). Найвища народжуваність в ЄС - у Франції і країнах Північної Європи. У цих країнах найвищий рівень зайнятості жінок, а чоловіки більше залучені в виховання дітей. Тобто народження дитини не порушує звичного ходу життя жінки.

Діаграма 1. Сумарний коефіцієнт народжуваності дітей на одну жінку, 2014 рік

При цьому в Україні дуже сильні родинні зв'язки. Частка дітей, народжених поза шлюбом в нашій країні, є однією з найнижчих в Європі: 20 проти 40% в середньому по країнах ЄС. Якщо говорити про всю Східній Європі, також можна відзначити дуже низькі показники позашлюбних народжень. У деякому роді вони близькі до українських або навіть нижче. Зате в країнах Північної Європи більше половини дітей народжуються поза шлюбом. І це не проблема для суспільства. Нові форми сім'ї залишають людям більше особистого простору.

Головна демографічна проблема України - висока передчасна смертність. Як наслідок, тривалість життя населення у нас одна з найнижчих в Європі, особливо у чоловіків (діаграма 2). Тому подолати депопуляцію в Україні можна тільки завдяки продовженню життя і максимальної капіталізації інвестицій в людину.

Діаграма 2. Очікувана тривалість життя при народженні, років, 2014 рік

Друга діаграма також ілюструє значний гендерний розрив в тривалості життя в країнах Східної Європи і Балтії в порівнянні з іншими країнами Європи. Найнижчий розрив в тривалості життя між чоловіками і жінками знову-таки спостерігається в країнах Північної Європи. Отже, можна зробити висновок, що виховання на основі гендерної рівності вигідно в першу чергу чоловікам. У такому випадку їх спосіб життя максимально наближений до оптимального.

Ми звикли чути, що Україна - одна з «найстаріших» країн у світі. З цим можна погодитися, якщо розглядати лише показник 60+, тобто частина населення старше 60 років. А ось частка населення у віці 65+ в Україні значно нижче, ніж в країнах Євросоюзу (15,6 проти 18,9% в середньому по ЄС). Це відбувається за рахунок того, що в інтервалі від 60 до 65 років помирає досить велика кількість людей. Саме тому сьогодні демографічне навантаження в Україні порівняно невисока (діаграма 3). З іншого боку, ми повинні розуміти, що наша пенсійна система в значній мірі виживає через невеликої тривалості життя українців. Ми не капіталізуємо нашу старість.

Діаграма 3. Чисельність людей 65+ в розрахунку на 100 чоловік у віці 15-64 років (демографічне навантаження літніми людьми)

Демографічні перспективи України

В майбутньому рівень старіння населення і демографічна навантаження будуть збільшуватися за рахунок скорочення людей працездатного віку (діаграма 4). Також цьому сприятиме і катастрофічне скорочення народжуваності, яке відбулося в 1990-х роках.

Діаграма 4. Прогнозовані навантаження літніми людьми на 100 осіб у віці 15-64 років, різні сценарії демографічного розвитку

Крім іншого, демографічні зміни дуже легко спрогнозувати. Тому дуже важливо, щоб держава враховувало їх при формуванні своєї політики.

Якщо в Україні буде відзначатися висока народжуваність і низька тривалість життя, то рівень старіння буде помірний: до 20% в кінці 2060-х років. Що це означає? Якщо в країні буде зростати народжуваність, але ми не будемо дбати про збільшення тривалості життя, то навантаження на пенсійну систему можна «законсервувати». Але в сучасному світі такі демографічні показники притаманні тільки найбіднішим і найменш розвиненим країнам.

Якщо ми вибираємо європейський шлях розвитку, потрібно примиритися з низькою народжуваністю і докладати всіх зусиль для досягнення високої тривалості життя. По суті, разом з європейським шляхом ми вибираємо старіння: кількість людей у ​​віці 65 і старше досягне 35% всього населення. А в розрахунку на 100 чоловік у віці 15-64 років - 64%. Іншими словами, якщо зараз одна людина у віці 65+ може розраховувати на підтримку 4,5 осіб працездатного віку, то до 2060 року коефіцієнт підтримки знизиться до 1,5.

Чи зможе витримати це наша пенсійна система?

Уже зараз в Україні пенсійні витрати складають 15% від ВВП (діаграма 5). Це один з найвищих показників в Європі. Крім цього, він значно перевищує аналогічний показник країн з істотно більш високим рівнем старіння: Швеція, Фінляндія, Великобританія, Норвегія, Швейцарія.

Діаграма 5. Пенсійні витрати,% до ВВП, 2013 або на 2014 рік

З урахуванням пільгових пенсій (55 років у порівнянні з 63,1 року в середньому в країнах ЄС) (діаграма 6) пенсійний вік в Україні - один з найнижчих в Європі. Середня тривалість трудового стажу в нашій країні (періоду, протягом якого людина заробляє собі пенсію) однакова як для чоловіків, так і для жінок - близько 34 років.

Діаграма 6. Фактичний вік виходу на пенсію, років, 2013 рік

Як примирити демографію з пенсійною системою?

Щоб вирішити цю проблему, потрібна комплексна соціально-економічна політика держави: реформи в пенсійній системі, активна політика на ринку праці, розвиток загальної інфраструктури за принципом універсального дизайну, підтримка сім'ї тощо. При цьому потрібно розуміти, що демографічні зміни - тривалий, але не єдиний параметр пенсійної реформи. Також впливають і зміни в характері зайнятості та громадських відносин.

Україна не перша країна, в якій необхідно реформувати пенсійну систему. Зміни в цьому напрямку відбуваються в усьому світі. Більшість реформ спрямовані на збалансування тривалості періодів зайнятості та отримання пенсій, зокрема:

• підвищення пенсійного віку і / або вимог до стажу;
• обмеження можливостей раннього виходу на пенсію;
• сприяння зайнятості літніх працівників, активної і здорової старості;
• скорочення гендерних розривів (включаючи вирівнювання пенсійного віку для чоловіків і жінок).

Є й інші напрямки реформування системи:

• впровадження державних гарантій мінімального рівня виплат по старості;
• розвиток додаткових приватних пенсійних заощаджень (в тому числі через професійні та корпоративні пенсійні програми);
• зміцнення солідарності між поколіннями.

В Україні з жовтня 2011 року почали підвищувати пенсійний вік для жінок. І цей процес триває. У 2017 році українки будуть виходити на пенсію в 58 років, а в 2021 році їх пенсійний вік зрівняється з чоловічим і складе 60 років. З 2015 року в нашій країні намагаються скоротити варіанти раннього виходу на пенсію, але при цьому ні одну пільгову категорію повністю так і не скасували. На початок 2016 року в Україні налічувалося 830 000 осіб молодше пенсійного віку, які отримували «ранні» пенсії (7% загальної кількості пенсіонерів).

Чи готова Україна до пенсійної реформи? Чи варто нам поспішати її проводити? Такий складний і відповідальний процес вимагає не швидкості і поспіху, а зваженості і послідовності перетворень. А головне - правильного визначення цілей і пошуку найбільш прийнятних шляхів їх досягнення. Але при цьому важливо розуміти, що своєчасно реалізована реформа дасть значно більший ефект протягом тривалого часу. У такій ситуації спрацьовують загальноекономічні закони. Адже пенсійна реформа, як і будь-яка інша соціальна інновація, - це інвестиція в людський капітал.

джерело: VoxUkraine