У глобальних задумах забороненого в Росії «Ісламської держави» (ІГ) і його кураторів вагоме місце належить Африці. поки що ворожать , Куди поділося з Сирії ядро ІГ, єгипетський президент ас-Сісі вже не раз висловлював свої побоювання з приводу того, що наступній атаці цієї терористичної організації піддасться Африканський континент: перш за все, сама багатонаселеної арабська країна Єгипет (близько 95 млн чоловік) і сусідня, багата нафтою, але розколота Лівія. Підтвердженням цього є безперервні вилазки терористів на єгипетській території і розширюється зона контролю ІГ в центрі лівійського узбережжя, в районі Сирта.
Багато експертів вважають, що ІГ накопичує сили для здійснення найближчим часом великого настання на Лівію і Єгипет. Основне завдання - створення в Північній Африці «нової імперії», яка компенсувала б екстремістам втрату Іраку і Сирії. У мережі поширюється нібито відданий Абу Бакр аль-Багдаді наказ бойовикам ІГ концентруватися в південній Лівії, щоб звідти почати наступ на весь континент.
ІГ виводить свої сили з Іраку та Сирії в напрямку Північної Африки
Провести подібну операцію з перекидання великих сил ІГ без відома, а скоріше сприяння, Пентагону неможливо. Якщо можна активно використовувати ігіловцев проти Б. Асада, то чому не можна направити їх на «сильну людину» Лівії проросійськи налаштованого генерала Хафтара або свавільного президента Єгипту ас-Сісі? В якомусь сенсі Лівія для американців навіть більш привабливий об'єкт докладання зусиль, ніж Сирія. Нафтові багатства там незрівнянно більше, а опір очікується менше.
Основна причина підштовхування ІГ до Африки криється в геополітичних розрахунках США. За останні роки вони так швидко втратили там свої позиції, що для повернення їх потрібні екстраординарні заходи.
У домінуючу на Африканському континенті державу впевнено перетворився Китай. Обсяг його торгівлі з африканськими країнами досягає 400 млрд доларів на рік, майже в чотири рази перекриваючи аналогічні американські показники (близько 100 млрд дол.). В Африці Китай є абсолютним лідером і з інвестицій, і по наданої допомоги. У наприкінці 2015 року китайський лідер Сі Цзіньпін заявив про готовність додатково профінансувати в Африці різні проекти на 60 млрд дол.
Пекін в Африці проявляє і військово-політичну активність. Ще в 2005 році близько 600 китайських миротворців були відправлені до Ліберії. «Блакитні каски» Китаю проводили миротворчі операції в Західній Сахарі, Сьєрра-Леоне, Кот-д'Івуарі, Конго, Малі та Південному Судані. У Чаді китайці допомагали противникам президента країни Ідрісса Дебі, необачно визнав Тайвань.
А1 серпня 2017 року Китай офіційно відкрив в Республіці Джибуті, розташованої на Африканському Розі, свою першу закордонну військову базу. У безпосередньому сусідстві від неї знаходиться найбільша в Африці вояків база США Кемп-Лемонье (4 тис. Військовослужбовців). Вашингтон платить за зміст Кемп-Лемонье $ 63 млн на рік, в той час як китайці збираються виділяти на утримання своїх військових об'єктів в Джібуті по $ 100 млн щорічно. Не дивно, що дипломатичні демарші американців, які пропонували владі Джібуті відмовитися від відкриття китайської бази, були залишені без уваги.
Урочисте відкриття китайської військової бази в Джибуті
У той же час, згідно з військової доктрини США, наявність поруч з їх базою аналогічного об'єкта «конкуруючої», а тим більше «ворожої» держави становить загрозу національній безпеці. Від загрози треба позбутися. Ресурсів для прямої дії проти китайської бази, не кажучи вже про злам домінуючого положення Пекіна в Африці, у американців не вистачає. І відповідно до канонів гібридної війни вони шукають можливості застосування інших інструментів підриву позицій противника.
Товарообіг Росії з країнами Африки виглядає поки скромно - до 20 млрд дол. В рік. Але за своїми інвестиціям на континенті - також до 20 млрд дол. - Росія вже заявила про себе досить серйозно. Москва здійснює ряд довгострокових великих проектів і посилює свою присутність в стратегічно важливому трикутнику Єгипет - Лівія - Судан. Особливо слід відзначити підписання угоди про будівництво першої в Єгипті атомної електростанції загальною вартістю в 29 млрд дол., З них 25 - в якості довгострокового кредиту з низьким відсотком надасть Каїру Москва. Продовжує обговорюватися проект угоди про будівництво російського промислового району в економічній зоні Суецького каналу, куди буде інвестовано близько 7 млрд дол. Росія вела переговори і про створення своєї військової бази в Джибуті, але потім призупинила їх з фінансових міркувань. Однак в будь-який момент вона може знову повернутися до цієї ідеї, що теж не по нутру Вашингтону. Стурбований він і перспективою створення нового російського пункту військового базування в районі єгипетського Сіді-Баррані або лівійського Бенгазі.
У прийнятій в кінці 2017 року Стратегії національної безпеки США щодо Африки особливо підкреслюється необхідність повернути Америку на позиції ключового економічного партнера континенту, потіснивши Китай. При цьому ставиться завдання співпраці з місцевими громадами в справі «закінчення довготривалих конфліктів». У Стратегії сформульовано також обіцянку «взаємодіяти» з африканськими партнерами в боротьбі «з терористичними організаціями і іншими, хто загрожує їм і американським громадянам» (to defeat terrorist organizations and others who threaten US citizens and the homeland). А це вже заявка на можливе силове втручання в справи Африки в дусі випробуваних Америкою методів. Адже від «поїзда» економічного суперництва з Китаєм на континенті США давно відстали. Звідси спокуса застосування «нестандартних прийомів», в тому числі потенціалу ІГ.
Перенаправлення сил «Ісламської держави» на Африку з точки зору Вашингтона може служити вирішення низки завдань. Перш за все, терористів можна використовувати як інструмент підриву впливу Пекіна і Москви на континенті. Ймовірно наявність й іншої мети - переорієнтація активності ісламського екстремізму з Західного світу на Китай і Росію. Крім того, створення в результаті експансії ІГ атмосфери «загальноафриканського хаосу» вимагатиме «миротворчості» Сполучених Штатів. На цій хвилі США зможуть нарешті, як малюється американським стратегам, повернути втрачені позиції на континенті і взяти його долю в свої руки. Чи не прорахований, однак, інший варіант: коли країни Африки виявлять, що реальна загроза їхній безпеці виходить саме від Сполучених Штатів і їх «роману» з «Ісламським державою».
* Організація, діяльність якої заборонена в Росії.
Якщо Ви помітите помилку в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter, щоб відіслати інформацію редактору.
Асада, то чому не можна направити їх на «сильну людину» Лівії проросійськи налаштованого генерала Хафтара або свавільного президента Єгипту ас-Сісі?
