«2000» детально розповіли про рибних запасах України, і стало зрозуміло, чому риби в наших магазинах з кожним роком стає все менше, а на прилавках переважає імпорт. Але мене особисто як мешканку столиці хвилює інше. Гуляючи з дітьми по набережній Києва, не раз помічала, що вода в Дніпрі неприродного зеленого кольору і від неї йде вкрай неприємний запах. Чи можна купатися в такій воді? І ще одне питання, яке турбує мою родину. Як відомо, кияни п'ють дніпровську воду. Я користуюся фільтром, але у мене виникають сумніви, наскільки нешкідлива така вода навіть після очищення. Думаю, що цією проблемою стурбовані всі жителі столиці. Хотілося б, щоб фахівці висвітлили її.
Олена ДЯЧЕНКО, Київ
Цвітіння Дніпра відбувається щорічно через теплу погоду, оскільки у воді різко зменшується рівень кисню. Живі синьо-зелені водорості майже невидимі, вони лише утворюють зеленуватий колір води, а ось відмерлі, збиваючись до берегів, утворюють горезвісну плівку.
Фосфати нам по зубах
За словами голови Асоціації рибалок України Олександра Чистякова, така плівка для купальщиків не є небезпечною, але коли концентрація відмерлих водоростей стає високою, можна отримати легкі опіки на шкірі. Розкладаючись, водорості виділяють сірководень, а потім, змішуючись з водою, утворюють кислоту, що має слабку концентрацію. Для купання бажано вибирати ділянку, де відмерлі водорості не накопичуються.
Після завершення будівництва ГЕС гідрологічний режим течії річки порушився, і Дніпро став мережею стоячих озер. На мілководді вода швидко прогрівається, що призводить до швидкого розмноження синьо-зелених водоростей. Однозначного рішення екологічної проблеми водосховищ немає. Радикальні заходи у вигляді їх спуску, на думку фахівців, тільки погіршать екологічний стан не тільки Дніпра, а й усієї країни.
- Час від часу звучать ідеї, щоб спустити водосховища, але в світі немає досвіду рекультивації земель, які довгий час були під водою, - стверджує пан Чистяков. - Ці землі забруднені донними відкладеннями і важкими металами, а у випадку з Київським водосховищем - радіоактивними опадами. Якщо спустити Київське море, разом з випарами в повітря потраплять тонни радіоактивних речовин. Каскад водосховищ ні в якому разі чіпати не можна.
Одним із способів очищення водойм є їх зариблення рослиноїдних видами риби, такими як товстолобик і білий амур. Також цю проблему можна почати вирішувати, обмеживши на законодавчому рівні застосування фосфатів в миючих засобах. Так, наприклад, надійшли в країнах Євросоюзу.
Справа в тому, що однією з причин аномального росту водної рослинності і, зокрема, синьо-зелених водоростей є вкрай високий рівень в воді фосфатів, які містять майже всі миючі засоби. Азот і фосфор пригнічують імунну систему людини, викликають алергії, а при постійному накопиченні можуть вражати мозок, нирки, печінка і легені. Фосфати - благодатний грунт для розвитку мікроорганізмів. В результаті у воді зменшується кількість кисню, вона починають гнити. Це призводить до масового мору риби.
За словами директора Інституту гідробіології НАНУ Сергія Афанасьєва, пік цвітіння Дніпра припадає на серпень. При цьому воно ще не досягло свого критичного значення, яке було при формуванні каскаду водосховищ в 70-х рр. минулого століття. Тоді довелося затопити великі площі ріллі, яка удобрювати фосфатами, і значна їх кількість потрапило в воду.
- У нас рівень щорічного цвітіння високий, але не критичний, - стверджує пан Афанасьєв. - У 70-х рівень біомаси в воді досягав декількох сотень грамів на літр, зараз 20-30 грамів. Так що у нас в запасі ще є час. Все залежить від рівня скидів фосфатів в Дніпро і кліматичних змін. До оздоровлення водних ресурсів потрібно докласти максимум зусиль.
А поки цього в достатній мірі не відбувається, та й не існує сьогодні державної програми зі зміни ситуації з цвітінням води. Уряд України прийняв технічний регламент ЄС про виробництво побутової хімії без застосування фосфатів ще в 2012 р, проте влітку 2013-го постановою Кабміну впровадження даного регламенту скасували.
Наступна спроба винести проблему фосфатів на законодавчий рівень була зроблена в березні 2018 го, коли в парламенті зареєстрували два законопроекти про обмеження використання фосфатів у господарстві. Здебільшого обидва законопроекти сходяться. Головне - поступова відмова від виробництва та ввезення на територію України миючих засобів, що містять фосфатні поверхнево-активні речовини (ПАР).
У першому законопроекті пропонується з 2019-го по 2021 р поступово довести частку фосфатних ПАР в миючих засобах до 0,2%. Альтернативний законопроект пропонує ввести це обмеження відразу після прийняття закону. Втім, головне науково-експертне управління ВР повернула обидва законопроекти на доопрацювання.
Краще марганцю тільки мідь?
Однак фосфатами справа не обмежується. За словами еколога, доктора технічних наук Євгена Яковлєва, здорова річка - це жива екосистема, що має здатність до самоочищення. Дніпро не вмирає, він де-факто мертвий, оскільки позбувся цієї можливості.
Одна з головних проблем - недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Київ зі своїм мільярдним бюджетом не виняток. Фактично столичні комунальні служби не очищають стоки. Багато років не проводиться реконструкція Бортницької станції аерації. Станція була спроектована ще в 60-х рр. минулого століття, і з тих пір ніяких істотних змін в неї не вносилося.
Сьогодні така схема морально застаріла і непридатна для застосування, оскільки змінився склад стічних вод і якість опадів. Проблема і в тому, що від корозійних процесів руйнуються залізобетонні та металеві конструкції технологічних споруд, технологічні трубопроводи. Існуючі мулові поля перевантажені, оскільки відсутні ефективні технології утилізації осадів, що утворюються в процесі очищення стоків.
Тим часом в Києві налічується понад 2,5 тис. Автомийок, і більшість з них скидають свої відходи в зливову каналізацію, щоб не платити за очистку.
Модернізувати обладнання "Київводоканалу" обіцяють до 2020 г. Як до цього терміну зміниться склад води в річках, прогнозувати ніхто не береться. До цього контролювати якість будуть за старою перевіреною технологією і стандартами, яких немає.
Найдивовижніше, що за всю історію існування дніпровських водосховищ, а найстаршому з них в 2017 р виповнилося 85 років, їх розміри ніколи не уточнювалися. За словами доктора географічних наук, професора, головного наукового співробітника Інституту водних проблем і меліорації НААН України Віктора Вишневського, з року в рік у всіх відповідних публікаціях і навіть Правилах експлуатації дніпровських водосховищ поміщають однакові відомості. Вже півстоліття площа Київського водосховища подають величиною в 922 кв. км.
Насправді замулювання водосховища і його заростання зумовили втрату частини акваторії. Супутникові знімки дають підставу вважати, що в даний час розміри водосховищ істотно зменшилися. В умовах нормального підпірного рівня площа Київського водосховища становить 823,7 кв. км, Канівського - 513,7, Кременчуцького - 2090,1, Дніпродзержинського - 526,1, Дніпровського - 300, Каховського - 2131,2 кв. км.
Природоохоронна громадськість стурбована, що в подальшому ситуація може ще більше погіршитися: це призведе до скидання неочищених стоків міста в Дніпро і до виникнення екологічної катастрофи не тільки українського, а й європейського масштабу.
Остап Семерак: «Найбільше забруднюють водні об'єкти своїми стоками підприємства гірничо-металургійного комплексу і комунального господарства»
В цілому по країні, незважаючи на те що кількість промислових стоків помітно знизилося, рівень забруднення продовжує наростати. Міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак каже, що в минулому році загальний обсяг скидів у водні об'єкти стічних вод і забруднюючих речовин склав 2 млрд. 80 млн. Куб. м. В основному це підприємства гірничо-металургійного комплексу і комунального господарства.
В першу десятку забруднювачів увійшли чотири гірничо-металургійних і шість комунальних підприємств. Лідирують «Меткомбінат Азовсталь» (140 млн. Куб. М), ПАТ «Дніпровський меткомбінат» (71 млн.) І ВАТ «Запоріжсталь» (54 млн.). За словами міністра, на тлі обміління водойм підприємства не поспішають скорочувати обсяги викидів в річки і озера відходів своєї господарської діяльності.
У Мінприроди пояснили, що Україна давно належить до країн, забезпечених водними ресурсами в недостатній кількості, однак ситуація ускладнюється тим, що на державному рівні практично не виділяється коштів на очищення водойм. Наприклад, в минулому році уряд виділив 200 тис. Грн. і стільки ж - в нинішньому. Цих грошей недостатньо, щоб очистити одну річку, не кажучи вже про всі водойми України.
Давно назріла необхідність в екологічній модернізації українських підприємств. На жаль, бізнес не поспішає це робити, оскільки штрафи за неочищені стоки в водойми мізерні. Підприємствам вигідніше їх оплачувати, ніж будувати дорогі очисні споруди або модернізувати існуючі.
Одна з найбільш критичних ситуацій склалася з річкою Інгулець. Ще на початку року через постійні викидів мінералізованих вод з гірничорудних підприємств річка практично втратила потенціал до самоочищення. Це створило загрозу для життя і здоров'я людей, адже з річки здійснюється водозабір для Кривого Рогу та м Дніпро.
На багатьох підприємствах варто застаріле фільтрувальне обладнання. В СРСР робився наголос на індустріалізацію економіки, а питання екології вирішувалися за залишковим принципом. Такий підхід до природи Україна декларує починаючи з 91-го і по теперішній час.
Контролювати ситуацію з викидом шкідливих речовин в річки і реагувати на надзвичайні ситуації повинна Державна екологічна інспекція. Але через мораторій на екологічні перевірки руки у інспекторів виявилися пов'язаними.
- Підприємства просто не допускають інспекторів для перевірки їх діяльності. Наприклад, на рівні місцевої влади підприємства отримують дозволи на певну кількість викидів в воду. Але вказуватися в документах може така кількість викидів, а на ділі скидається набагато більше і гіршої якості. Крім того, здійснюються викиди шкідливих речовин у водойми в нічний час, коли ніхто не бачить, - відзначають в прес-службі Держекоінспекції.
Перебудовувати підходи до екологічного моніторингу, аналізу, підбору кадрів, безумовно, необхідно. Але однією реформою Держекоінспекції справа не виправиш, і українські водойми чистіше не стануть. У Національному екологічному раді України наполягають на посиленні відповідальності за забруднення навколишнього середовища аж до введення кримінального покарання. Крім оновлення штрафів в бік збільшення, експерти наполягають на обмеженні діяльності підприємств на час судових розглядів з екологічних злочинів.
Мінприроди спільно з ГПУ і природоохоронними організаціями розробили відповідні поправки до Кримінального кодексу, які передбачають посилення відповідальності для несумлінних підприємців, але ініціативи міністерства напоролися на мораторій, адже порушень без перевірки не виявити, а отже, і карати підприємця не за що.
Тим часом дослідники Національної геофізичної обсерваторії назвали найбільш забрудненими річками в Україні Сіверський Донець, Дністер, Сулу, Західний Буг і Кальміус.
У Західному Бузі вміст азоту перевищує гранично допустиму концентрацію в 15 разів, а важких металів - о восьмій. У притоках Дністра - Тисмениці, спираючись, Лімниці, Бистриці Надвірнянської - з'єднань марганцю більше норми в 29 разів, а міді - в 41.
Тяжка ситуація і в дніпровських водосховищах - Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському. Вміст марганцю і міді в них подекуди більший норми в 80 разів. А ось в притоках Дніпра - Прип'яті, Тетереві, Ірпені, Десні та інших - вміст заліза, марганцю і міді перевищує норму в деяких випадках в 18, 57 і 40 разів відповідно. Медики б'ють на сполох, попереджаючи про небезпеку купання в такій воді. За їх словами, це може викликати шкірні захворювання, а тривале вживання такої води в якості питної, навіть після очищення на водоканалах, - ураження центральної нервової та серцево-судинної систем, а також кишково-шлункового тракту.
Ситуація ускладнюється і тим, що наша країна сильно заощаджує на охорону навколишнього середовища. За весь 2017 року на ці цілі витрачено 31,5 млрд. Грн., В той час як в 2016-му - 32,5 млрд. Капітальні інвестиції складають лише 35%. На поточні витрати йде майже в два рази більше - 65%. На утилізацію відходів витрачено 9,9 млрд. Грн. Витрати на очищення стічних вод склали 9,3 млрд. Грн.
У зв'язку з цим доречно навести дані опитування української неурядової компанії маркетингових і соціологічних досліджень Research Branding Group. У серпні 2017 го вона провела опитування, в результаті якого з'ясувалося, що 89% українців вважають проблеми екології та стану навколишнього середовища актуальними. Не потурбувалися ними лише 8% респондентів.
Залежно від місцевості і регіону проживання стурбованість станом екології та навколишнього середовища в більшій мірі характерна для жителів обласних центрів (93%) і півдня (94%). Поганий і катастрофічною екологічну ситуацію в своїй місцевості назвали більше половини українців (57%), тоді як непоганий - лише третина (34%).
Із запропонованого списку проблем екології і навколишнього середовища найбільш характерними для своєї місцевості жителі України вважають забруднення водойм (34%); атмосфери (29%); скорочення лісів / парків / зелених зон (24%); погіршення здоров'я людей (23%); погана якість питної води (22%); антисанітарний стан території (17%); зміна клімату / парниковий ефект (15%), а також вплив хімічних речовин на продукти харчування (14%).
бруднувата перлина
Вчені стверджують, що вода в вітчизняних водосховищах - 4-го класу, а це категорія особливо брудних вод. Застарілі очисні споруди не справляються, так як розраховані максимально на очистку води 2-го класу. Та ще й п'ятдесятирічної давності водопровідні труби, в яких іржі більше, ніж металу.
В Україні в питному стандарті близько 40 показників, в той час як в Європі їх приблизно 130. За фактом з цих заявлених 40 контролюються менше половини.
- У нас є системи очищення води, проте вони малоефективні, - каже керівник юридичного сектору громадської організації «Захист» Артем Висоцький. - В Україні використовують від двох до трьох ступенів очищення, в той час як в розвинених країнах - від 8 до 12. В основному у нас йде хлорування води, в цивілізованому світі подібні методи давно не використовуються. Адже хлор вступає в реакцію з рядом сумішей, домішок і утворює велику ланцюжок токсичних сполук. У Європі працюють ультрафіолетові, акустичні та інші більш безпечні системи очищення. В умовах наростаючого забруднення великих українських річок, вода яких активно використовується в питній ланцюжку, ми по ефективності очищення відстаємо від техногенних змін і тому формуємо підвищені ризики для здоров'я людей. 37% всіх захворювань безпосередньо пов'язано з вживанням неякісної питної води. Той же Київ вживає воду, критеріїв оцінки якості якої не існує.
На закінчення залишається вказати, що громадяни отримали реальну можливість перевірити, що вони п'ють. За словами першого заступника голови Державного агентства з питань електронного урядування України Олексія Віскуба, вперше в історії країни створено відкритий реєстр якості води. Відповідна інформація міститься на порталі відкритих електронних даних data.gov.ua. Її розпорядником є Державне агентство водних ресурсів, інформація оновлюється раз на 85 днів.
Олексій Віскуб: «Відкритий реєстр якості води потрібен всім українцям»
Говорячи про важливість нововведення, Олексій Віскуб зауважив, що 80% населення забезпечується питною водою з поверхневих джерел, серед них майже 75% - з Дніпра. Ці дані також дозволять громадським активістам краще розуміти вплив промислових відходів на навколишнє середовище і контролювати дотримання законодавства в екологічній сфері. Згідно з останнім випуску Global Open Data Index, тільки 15 країн публікують ці дані у відкритому і друкованому форматі. Лише Фінляндія робить це найбільш якісно, регулярно і в повному обсязі.
Для створення реєстру використані дані, які збиралися протягом 10 останніх років. Проби води бралися в 435 населених пунктах України. Її якість визначали виходячи з вмісту хлору, аміаку, сульфату, амонію, нітрату, нітриту, фосфатів та інших хімічних речовин. Також фахівці враховували обогащенность води киснем.
При зборі даних з'ясували, що найбрудніша питна вода в Одеській обл., За нею ідуть Донецька, Луганська, Миколаївська, Дніпропетровська, Харківська та Київська обл. Замикають список Львівська та Закарпатська обл. Найбільше вода з водопроводу забруднена в великих містах.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Чи можна купатися в такій воді?Краще марганцю тільки мідь?
