«Дочка приїхала в Київ рятувати сина, а сама загинула ...» - ЗМІ

«Дочка приїхала в Київ рятувати сина, а сама загинула ...» - ЗМІ

Журналісти газети "Факти" поспілкувалися з Денисом Дергачовим, якого мама привезла з Луганська до Києва на операцію. Але, на превеликий жаль, вона загинула під колесами автомобіля в день свого приїзду. Повний текст статті нижче:

Мешканка Луганська привезла 13-річного сина в столицю для термінової операції на серці і потрапила в ДТП. Залишившись круглим сиротою, Денис Деркачев благополучно переніс хірургічне втручання і вже збирається додому - піднімати на ноги молодшого братика.

На минулому тижні в столичний Центр дитячої кардіології та кардіохірургії звернулася жінка з Луганська з сином-підлітком, у якого була тяжка серцева патологія. Мама і син з величезними труднощами виїхали з території «ЛНР» і дісталися до Києва. Операцію запланували на 2 квітня. Однак напередодні хірургічного втручання мама Дениса загинула під колесами автомобіля. Лікарі відклали операцію і не знали, як заспокоїти дитину: захлинаючись сльозами, він благав їх не віддавати його в дитячий будинок.

- Рано вранці нам подзвонили лікарі з Центру дитячої кардіології та кардіохірургії, - розповідає фахівець програми «Адресна допомога» Гуманітарного штабу Ріната Ахметова Юлія Герасименко. - Повідомили, що у них знаходиться хлопчик з Луганська. У нього порок серця і вроджена аномалія - ​​немає кисті правої руки. Минулої ночі маму Дениса збила машина. Дитина залишилася абсолютно один в чужому місті. Батька у нього немає, а проживає в «ЛНР» бабуся приїхати не може: у жінки немає ні пропуску, ні грошей. Медики сказали, що Денис постійно плаче і що йому потрібна моральна підтримка. Чому кардіологи звернулися за допомогою саме до нас? По-перше, фонд Ріната Ахметова довгі роки співпрацював з центром по проблемі вродженої вади серця. По-друге, лікарі центру знають, що штаб зараз опікується діток із зони АТО.

Відразу після дзвінка я вирушила в кардіоцентр. На той час лікарі зняли у дитини істерику за допомогою заспокійливих препаратів. Розговорившись з Денисом, я дізналася, що він давно мріє про власний мобільному телефоні. Хлопчик знає напам'ять бабусин номер, але зателефонувати їй не може. Тому перше, що ми зробили, - придбали для нього телефон, картку, поповнили рахунок, щоб підліток міг підтримувати зв'язок з бабусею. Крім того, накупили різної смакоти. Увечері поїхали передати це все Денису.

Дізнавшись від лікарів, що йому везуть мобільний телефон, хлопчик чекав нас біля ліфта. Це зворушило до сліз. Денис дуже зрадів подарунку. Тут же відкрив коробку, став розглядати апарат. Подзвонив бабусі, потім записав наші номери телефонів. Вночі надіслав sms-ки: «Спасибі вам велике за допомогу!» - і багато смайликів. На наступний день подзвонив і знову дякував за підтримку. Коли ми відвідували Дениса в лікарні, він просив: «Будь ласка, зробіть так, щоб мене не віддали в дитячий будинок!» Ми запевнили дитини, що зі свого боку постараємося йому допомогти.

Поки луганські волонтери шукали можливість відправити бабусю Дениса до онука до Києва, стан хлопчика погіршувався. Відкладати операцію було не можна. Згідно із законом хірургічне втручання дитині можна проводити тільки за згодою родичів. Але в разі Дениса отримати їх підписи було неможливо. Тоді лікарі, взявши на себе всю юридичну відповідальність, провели операцію. Долею сироти з «ЛНР» перейнялися всі співробітники столичного Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. Директор центру Ілля Ємець тримає випадок Дениса на особистому контролі.

- У дитини був вроджений порок серця, або, кажучи медичною мовою, коартація аорти, - коментує ситуацію лікар Дениса Ігор Лебідь. - Така патологія створювала перешкоди виходу крові з серця на великому магістральному посудині. У віці трьох років хлопчика прооперували луганські кардіохірурги. Тоді звуження просвіту аорти усунули, але в міру росту дитини розвинулося повторне звуження. Цього разу ми застосували щадний хірургічний метод - ендоваскулярне втручання. Через артерію на нозі хлопчика ввели стент у вигляді металевого каркаса, зроблений зі спеціального сплаву. Цей стент дозволить відновити кровотік і запобіжить утворенню звужень просвіту аорти. Денис буде практично здоровий.

Журналіст «ФАКТІВ» відвідала Дениса у вівторок, 7 квітня, коли його перевели з реанімації в звичайну палату. Мене здивувало, що хлопчик, відмовившись від допомоги медсестер, переодягнувся сам. Незважаючи на відсутність правої кисті, зробив це швидко і вправно. Після цього Денис став шукати в палаті свої шльопанці. І дуже здивувався, виявивши їх ... в коридорі.

- Така у нас традиція: коли дитину забирають на операцію, його тапочки ставлять зовні біля дверей палати, - пояснює лікар-кардіолог Ігор Лебідь. - Бачите, в коридорі стоять крихітні в'язані пінетки, шльопанці, босоніжки? Чекають своїх маленьких господарів. І обов'язково дочекаються - це добра прикмета.

- Ну і що, що у мене немає кисті? - знизує плечима 13-річний Денис Деркачев. - Зате я здорово ганяю на велосипеді і навіть вмію водити машину. Влітку, коли в Луганську не було води, прімастеріл до велосипеда люльку і їздив на ньому до уцілілому криниці. Ставив в люльку 50-літровий бідон і розвозив воду нашим стареньким сусідам. Адже вони не могли ходити до колодязя, та й обстрілів боялися. А я вже не боявся. Хоча спочатку було страшно. Зазвичай я перечікував бомбардування в підвалі разом з молодшим братом Данилом. Йому два роки і вісім місяців. Коли не було світла, щоб братик не боявся, я здобував електрику з батарейки. Так я все можу руками робити! І по господарству, і на городі. Підтягуюся на перекладині, віджимаюся. А ще я кращий нападаючий у футбольній команді нашого двору.

Правда, останнім часом я вже не міг м'яч ганяти. Коли почалася війна, все кардіохірурги виїхали з Луганська. А мені раптом стало гірше. Ноги аж викручували, носом постійно йшла кров. Лікарі сказали, що терміново потрібно робити операцію, і порадили їхати в Росію чи в Київ. Мама вибрала Київ. Ми довго збирали гроші на дорогу. У Луганську адже вже вісім місяців нікому нічого не платять. Їхали в об'їзд, через територію Росії, звідти - на Харків. Приїхали до Києва 1 квітня. А наступної ночі така трагедія трапилася ...

Увечері мама поїхала ночувати в гуртожиток, адреса якого дізналася через знайомих. Вона хотіла і мене з собою взяти, але лікар не відпустив. У моїй палаті лежав хлопчик після операції. Я попросив у його мами, тітки Тані, телефон і о десятій годині вечора зателефонував мамі. Вона сказала, що вийшла на вулицю за сигаретами. На наступний день мама повинна була приїхати в лікарню о сьомій годині ранку. Я чекав її, чекав ... Потім знову попросив у тітки Тані телефон. Мені відповів чоловічий голос. Це був слідчий. Він сказав: «Твою маму ... трохи збила машина» і велів дати трубку комусь із дорослих. З ним розмовляла тьотя Таня. Від неї я і дізнався, що мама загинула.

Як повідомили «ФАКТАМ» в столичній міліції, ДТП сталося о другій годині ночі на Дніпровській набережній. Мама Дениса, 35-річна Інна Деркачева, переходила дорогу в недозволеному місці. За словами очевидців трагедії, жінка стояла на тротуарі і раптом кинулася перебігати проїжджу частину. Водій не встиг зреагувати. Від удару автомобіля Інна отримала несумісні з життям травми і померла на місці. Водій викликав «швидку» і міліцію. Правоохоронці зафіксували, що чоловік був тверезий.
Розслідуванням цього випадку займається слідче управління столичного міліцейського главку. Залишається загадкою, що жінка робила в такий пізній час в районі набережної. Це близько півтори години ходьби від гуртожитку, де Інна залишила свої речі. Швидше за все, припускає слідство, жінка заблукала в незнайомому місті. Що зробив наїзд водій зв'язався з родичами загиблої. Він співчуває їхньому горю і готовий надати родині матеріальну допомогу.

- Якби в той вечір я перебував поруч з мамою, такого б не сталося, - каже крізь сльози Денис.

- Я зумів би її захистити ... Мама наснилася мені на наступну після трагедії ніч. Вона стояла до мене спиною, а потім стала повільно йти в далечінь ...

Денис тримається і міркує, як дорослий чоловік.

- У мене питали, чи хочу залишитися в Києві, - каже підліток. - Моя відповідь ні". Чи не тому, що я проти України або за «ЛНР». Я проти війни. У ній немає правди: стріляють і ті, і інші. Хочу повернутися в своє рідне місто. Це моя земля, там я народився і там повинен жити. Потрібно молодшого брата поставити на ноги і закінчити школу. Потім буду думати, якою дорогою йти далі. Опускати руки немає сенсу.
Поважаючи право Дениса жити на рідній землі, лікарі Центру дитячої кардіології та кардіохірургії звернулися за допомогою до волонтерів. Ті взялися забезпечити хлопчикові безпечний шлях додому, а медики центру зголосилися супроводжувати Дениса до самого будинку. Операція адже була важка, мало які ускладнення можуть виникнути.

У той час, коли я спілкувалася з Денисом, до нього приїхала бабуся.

- Донька дуже переживала, що Дениса в Києві не приймуть, - не може стримати сліз Людмила Сергіївна (на фото). - Подзвонила сюди, а їй кажуть: «Приїжджайте! Операцію зробимо безкоштовно ». Коли Інна з Денисом збиралися в дорогу, у нас такий ураган почався! Дахи будинків зносило і дерева з корінням вирвало. Я зрозуміла, що це поганий знак, і попросила дочку відкласти поїздку. А вона: «Лікар сказав, що зволікати не можна». Виходить, приїхала в Київ рятувати сина, а сама загинула ... Донька закінчила машинобудівний інститут, працювала на заводі, в поодинці виховувала дітей. Ще й мені допомагала. Вона була моєю надією, а тепер її немає ...

Онуків не кину, хоча сама інвалід. Буду оформляти опіку. Добре, що Денис вже дорослий і мій перший помічник по господарству. Коли війна почалася, він допомагав мені відновлювати все у дворі. Разом хвіртку відремонтували, дірки від осколків в будинку заклали.

Тим часом штаб Ріната Ахметова заявив про свій намір брати участь у подальшій долі Дениса Деркачева. Співробітники штабу вже купили багато одягу для хлопчика і його молодшого братика. І готують для Дениса ще один сюрприз: форму від футбольного клубу «Шахтар» і м'яч з підписами гравців команди, за яку вболіває підліток.

- Штаб готовий закупити медикаменти для підтримки роботи серця хлопчика і забезпечити його післяопераційну реабілітацію в спеціалізованому санаторії, - каже керівник програми «Сирітству - ні» фонду Ріната Ахметова Дар'я Касьянова. - Для засновника нашого фонду і штабу, Ріната Леонідовича, дуже важливо підтримувати дітей з охопленого війною Донбасу. Тому ми допоможемо бабусі Дениса оформити опіку над осиротілими онуками. Хоча це дуже непросто.

Жінка проживає на окупованій території, а там немає можливості оформити опіку через обмежену роботи судів і соціальних служб. Тому Людмилі Сергіївні доведеться тимчасово переїхати на українську територію, де ми допоможемо їй зібрати пакет документів.
З цим будуть великі труднощі. Наприклад, потенційному опікуну потрібно надати довідку про його доходи за останні шість місяців. Весь цей час бабуся Дениса не отримувала ніяких виплат і, зрозуміло, що такої довідки теж не отримає.

Згідно із законом соціальні служби повинні перевірити, в яких умовах проживає бабуся, чи немає небезпеки для здоров'я дітей. Але як це зробити, якщо житло знаходиться на території «ЛНР»? Будемо підключати наших волонтерів. Спочатку плануємо допомогти бабусі оформити тимчасову опіку за спрощеною процедурою. Потім, коли соціальні працівники переконаються, що жінка в стані забезпечити онукам необхідні догляд і виховання, оформимо повноцінну опіку.