Древнекитайская писемність або ворожіння на кістках

Китайська ієрогліфічна писемність - виняткове явище серед сучасних писемностей. Вона одна на протязі всієї своєї історії змогла пристосуватися до мінливих умов розвитку китайської цивілізації і залишатися складним, але прийнятним для Китаю засобом листи.
Слово "ієрогліф", як відомо, запозичене з грецької мови. Первісне його значення - "священні письмена, висічені на камені". При цьому малися на увазі грецькі письмена. Надалі поняття "иероглифика" і "ієрогліфічне письмо" отримали ширший сенс і стали позначати не тільки давньогрецькі, а й інші, в тому числі китайські, письмена. Однією з особливостей ієрогліфічного тексту є те, що сенс слів нерідко розкривається не в точних і обмежених рамках, а за подібністю, за суміжністю, а іноді і по протилежності. І тому китайський текст часом немов домислюється читачем. Слово, виражене ієрогліфом, багатогранно, і навряд чи можливий односторонній або однозначний підхід до нього. Ця особливість ієрогліфічним писемності часом створює чималі труднощі в розумінні справжнього сенсу, і ці труднощі найбільш відчутні, коли доводиться мати справу зі старими ієрогліфічним текстами, в яких взагалі не було ніяких розділових знаків.
Першим джерелом відомостей про найдавніший період розвитку китайської писемності є написи на ворожильних кістках, виявлених у великій кількості при розкопках останньої столиці династії Шан, яка перебувала на місці сучасного села Сяотунь повіту Аньян провінції Хенань. (За сучасним адміністративним поділом повіт Аньян входить в провінцію Хебей).
З "Бамбукових анналів" відомо, що шанский цар Пань Ген в 14 рік свого правління (1387 р.до н.е.) переніс столицю з Янь на північ в Мен і назвав її Інь. Столиця Інь була містом в сучасному розумінні цього слова, вона була розміщена на в кількох селищах по обидва боки річки Хуанхе. Тому до іньскому городища відносяться розкопки не тільки в Сяотуне, але також і в навколишніх селищах. Це місто - Інь - залишався столицею династії Шан до кінця існування в 1122 до н.е.
Для створення писемності потрібні як графічні, так і технічні умови. У Китаї найдавнішим дійшли до наших днів матеріалом є лопаточні кістки великих ссавців і панцири черепах. Про це свідчать існуючі написи на ворожильних кістках, причому для додання лініях більшої контрастності використовувався чорний барвник, який заповнював продряпайте борозенку.

Ворожіння на кістках відбувалося наступним чином: жрець-віщун нагрівав ділянку кістки розпеченим металевим стрижнем. Від нагрівання на ній утворювалися тріщини, форма і напрямок яких тлумачилися як позитивну або негативну відповідь на питання. Один і той же питання міг здаватися кілька разів у різній формі, всі вони записувалися там же. При кожному ворожінні вказувалися дата і ім'я гадателя, така структура написів на ворожильних кістках давала можливість визначити їх датування і послідовність в часі, встановити імена і хронологію правителів останніх століть династії Шан, а також основних подій в державі і сім'ї правителя, з приводу яких ці гадання відбувалися.
Конструкція і графіка стародавніх знаків на ворожильні кістках істотно відрізняється від сучасного їх зображення. Часто зустрічаються варіанти одного і того ж знака, нерідкі і суміщені написання двох-трьох знаків в одному. Всі написи розташовуються вертикально, як правило, справа наліво, хоча іноді написи були розкидані по кістки в безладді, але знову-таки тільки по вертикалі. Окремі знаки в иньских письменах наочно передають контури зображуваних предметів, або містять в собі найбільш характерні риси. І хоча графічні зображення, наприклад, Сонця, Місяця, вози, коні з плином часу змінювалися, все ж багато хто з тих найдавніших малюнків дійшли до наших днів і до певної міри збереглися в сучасній иероглифике.
Таким чином, ієрогліф, що виник на грунті релігійних уявлень, означав "вгадувати", "пророкувати", "гадати". Ці початкові значення збереглися і в сучасній ієрогліфічним писемності. Аналіз знаків на ворожильні кістках, які отримали назву цзягувень, дозволяє з упевненістю говорити про те, що вже в той час склалася досить розвинена ієрогліфічна система, виникнення і формування якої передував тривалий історичний період.
Ієрогліфічне письмо походить від піктограми, що добре видно в знаках цзягувень і цзіньвень. В результаті тривалого процесу розвитку піктограми удосконалювалися, набували переносне значення, символічне значення. Ієрогліф був вже не зображенням конкретного предмета, а носієм більш загального, абстрактного сенсу, якоїсь ідеї. Піктограми поступилися місцем ідеограму, малюнки - сенсів. З плином часу ідеограми ускладнювалися - до них стали додавати знаки, які вказували на приблизне значення всього ієрогліфа.
Ієрогліфи иньских написів отримали свій подальший графічне розвиток у вигляді головастікового листи. У китайських літературних джерелах містяться вказівки на те, що головастіковое лист використовувалося в початкові період династії Чжоу (1066-777 рр. До н.е.). Кожен ієрогліф зображувався кілька збільшеним у верхній частині і поступово зменшувався в розмірі в нижній, набуваючи вигляду пуголовка.

Відкриттю иньской писемності передувала цікава історія. У деяких пекінських аптеках в минулому столітті продавалися так звані кістки дракона, які представляли собою фрагменти панцирів черепа, лопаток кісток великих ссавців з нанесеними на них незрозумілими знаками. Кістки дракона продавалися як лікарські речовини і в стовченому вигляді, використовувалися деякими лікарями китайської медицини для лікування ран. В кінці минулого століття цими кістками і особливо написами на них зацікавився військовий міністр цинского уряду Ван Іжун, який дав розпорядження з'ясувати їх походження. Проведене його підлеглими розслідування показало, що панцирі і кістки з незрозумілими знаками доставляються до Пекіна з міста Аньяна сусідній провінції Хенань.
Ван Іжун оцінив важливість цих написів як ранніх зразків китайського письма і приступив до написання колекції. Коли матеріалів накопичилося достатньо для їх дослідження, цими колекціями зайнявся видатний китайський історик і палеограф Ван Говей, якому вдалося прочитати написи на кількох десятках предметів. Вдалося з'ясувати, що за змістом вони представляють собою запис питань духам предків при ворожінні, запис відповідей на них, вказівка ​​на те, чи збулося пророцтво. В результаті його праць вдалося визначити, що ці написи відносяться до останнього періоду історії династії Шан.
Сто тисяч кісток черепашачих -
Лопаток, совків та щитків, -
Побачив нащадок вчорашній,
Скопати царства шанів альков.
Від царської династії залишилися
Відповіді і таємниці шанди.
Віщуни марно намагалися
У малюнках дізнатися волю «ді».
Лопатку і щит черепахи
Кидали в вогонь, щоб потім
Осягнути неосяжне махом -
Що річок обпалений тотем.
Чи допоможе в тому ієрогліф
Заритий за дві тисячі років ?!
У Китаї ми шукаємо апокриф
Як ключ від негараздів і від бід.
А в відблисках вогню бога шанів
Шань-інь ту ж пісню співає:
Нехай у вічність летить СЮАНЬНЯО -
Народу гніздо життя в'є!
(Е.Грісліс "Ворожіння на кістках").
Значення ієрогліфічної писемності в розвитку китайського суспільства величезне. Иероглифика, ставлячись до числа настільки ж мудрих, як і дивовижних породжень народу, являє собою невід'ємну, органічну частину китайської культури і мистецтва. Саме завдяки цій писемності зафіксовані, збережені і через тисячоліть донесені до нас скарби китайської духовної культури, твори античної цивілізації, багатющі літературні пам'ятники і пам'ятники стародавньої філософської думки.
_____________________________
Шанди - верховне божество і легендарний родоначальник иньцев. - прим. автора.
Ієрогліф в стилі цзягувень і що означає поняття "віз".

рецензії