1. Душа в словнику Ушакова ДУША ', і, вин. душу, мн. душі, душам ж. В релігійних і ідеалістичних...
2. Душа в словнику Ушакова

Душа в словнику Ушакова

ДУША ', і, вин. душу, мн. душі, душам ж.

• В релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини.
• У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини.
• Внутрішній, психічний світ людини.
• Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями.
• Почуття, чуйність, запал.

1. У релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини. Д. і тіло. Безсмертна д. Душі померлих. 2. У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини. 3. Внутрішній, психічний світ людини. В душі росло увагу до людини. М. Грькй. Д. поета стрепенеться. Пшкн. А душу можна ль розповісти? Лрмнтв. Д. соромиться ліричним хвилюванням. Пшкн. Вилити душу кому-н. 4. Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями. Людина з відкритою душею. Низька д. Боязка д. І добра д. Продовжувала ридати про своє нещасливому одного. Тргнв. Я виріс у похмурих стінах, душею дитя, долею монах. Лрмнтв. Чорнильна д. (Див. Чорнильний). 5. Почуття, чуйність, запал. Говорити з душею. Скільки душі в його грі. У ньому душі немає. Вкладати багато душі в справу. 6. перен. Натхненник, головний організатор, центральна особистість (розм.). Він був душею підприємства. Д. суспільства. 7. перен. Сутність, найголовніше (кніжн. Устар.). Присудок - д. Пропозиції. Птбня. 8. Людина (розм.). На вулиці ні душі. Жодна д. Нічого не дізнається. По скільки з душі? 9. Кріпак (істор.). Ревізька д. Якщо набереться душ тисячкі два родових, той і наречений. Грбдв. || Наділ землі на одну ревизскую душу (істор.). 10. Дружнє фамільярне звернення до кого-н., Частіше з додатком слова «моя» (розм.). Д. моя, Павло. Пшкн. Д. моя, Тряпичкин. Гоголь.

До душі (розм.) - 1) в знач. присудка, кому-чому подобається, за смаком. Ця людина мені до душі. 2) в знач. нареч. абсолютно щиро й сердечно. Скажи мені до душі, чи не ти заварив цю кашу?

Від (всієї) душі (розм.) - щиро, від доброго серця. Від душі бажаю вам успіху.

Жити душа в душу (розм.) - дружно, в злагоді.

В душі - 1) про себе, подумки. Він в душі протестував проти того, що робилося на його очах. 2) за своїми природним нахилам. Він поет в душі.

Для душі (частіше іронії.) - для задоволення яких-н. внутрішніх потреб, інтересів. Інженер для душі зайнявся грою на скрипці.

Д. Н. Ушаков

Без душі - 1) від кого-чого, в захваті, сильно любить (розм.). Вона без душі від чоловіка. 2) без пам'яті, несвідомо (устар.). Пустився без душі додому. Крлв.

Ні за душею у кого (розм.) - 1) зовсім немає. Ні гроша за душею (немає). 2) про відсутність міцних, щирих переконань. У цього письменника нічого за душею немає.

Відвести душу (розм.) - висловити все, що накопичилося, наболіло, про що довго доводилося мовчати.

Душа не лежить до кого-чого (розм.) - немає схильності, прихильності до кого-чого-небудь

Лежить на душі (розм.) - забуття, гнітить.

Кривити душею - см. Кривити.

Брати на душу що (устар.) - приймати на свою моральну відповідальність.

Душі не сподіватися в кому (розм.) - сильно любити, любити кого-н.

З душі тягне або верне (розм. Фам.) - огидно, огидно.

Душу каламутить (розм.) - те ж значення.

Душа не приймає (розм.) - 1) пересичений, більше не хочеться; 2) не в змозі внаслідок відрази.

Вимотати (всю) душу кому (розм.) - довести до повної знемоги, змучити, набриднути до краю.

У чому душа тримається (розм.) - про кого-н. дуже хворобливому, кволому.

Скільки душа забажає (розм.) - без будь-яких обмежень. вдосталь.

Душею і тілом (розм.) - цілком, у всіх відносинах. Відданий душею і тілом.

Ні душею ні тілом (розм.) - абсолютно ні. Чи не винен ні душею ні тілом.

До глибини душі і т. П. Вирази - см. Глибина.

Душа на оранку у кого (розм.) - про людину відвертому, що не вміє нічого приховувати.

Чи ж не на місці - см. Місце.

Душа в п'яти пішла (розм. Шутл.) - дуже злякався.

Покласти душу за кого-що (кніжн. Устар.) - пожертвувати життям.

Мертва душа - фіктивно числиться де-н., Насправді не здійснює своїх прав і обов'язків [вираз йде з епохи кріпосного права, коли так називалися померлі кріпаки, що значилися в ревізьких казках; пор. «Мертві душі» Гоголя].

Віддати Богу душу (устар.) - померти.

Душа з богом розмовляє або розмовляє (розм. Шутл. Устар.) - про гикавці.

Влізти в душу (розм.) Або залізти в душу (простореч.) Кому - 1) заволодіти чиїмось н. увагою, втертися кому-н. в довіру; 2) зуміти вивідати у кого-н. що-н., що стосується його інтимного життя.

За душам з ким (говорити, розмовляти і т. П .; розм.) - дружньо, щиро, відверто.

За милу душу (розм. Фам.) - не замислюючись, охоче (зробити що-н. Погане). Він і вкраде за милу душу.

Стояти над душею чиєю (розм.) - невідступно, набридливо просити, вимагати чогось н. від кого-н.

Душа в словнику Ушакова

ДУША ', і, вин. душу, мн. душі, душам ж.

• В релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини.
• У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини.
• Внутрішній, психічний світ людини.
• Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями.
• Почуття, чуйність, запал.

1. У релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини. Д. і тіло. Безсмертна д. Душі померлих. 2. У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини. 3. Внутрішній, психічний світ людини. В душі росло увагу до людини. М. Грькй. Д. поета стрепенеться. Пшкн. А душу можна ль розповісти? Лрмнтв. Д. соромиться ліричним хвилюванням. Пшкн. Вилити душу кому-н. 4. Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями. Людина з відкритою душею. Низька д. Боязка д. І добра д. Продовжувала ридати про своє нещасливому одного. Тргнв. Я виріс у похмурих стінах, душею дитя, долею монах. Лрмнтв. Чорнильна д. (Див. Чорнильний). 5. Почуття, чуйність, запал. Говорити з душею. Скільки душі в його грі. У ньому душі немає. Вкладати багато душі в справу. 6. перен. Натхненник, головний організатор, центральна особистість (розм.). Він був душею підприємства. Д. суспільства. 7. перен. Сутність, найголовніше (кніжн. Устар.). Присудок - д. Пропозиції. Птбня. 8. Людина (розм.). На вулиці ні душі. Жодна д. Нічого не дізнається. По скільки з душі? 9. Кріпак (істор.). Ревізька д. Якщо набереться душ тисячкі два родових, той і наречений. Грбдв. || Наділ землі на одну ревизскую душу (істор.). 10. Дружнє фамільярне звернення до кого-н., Частіше з додатком слова «моя» (розм.). Д. моя, Павло. Пшкн. Д. моя, Тряпичкин. Гоголь.

До душі (розм.) - 1) в знач. присудка, кому-чому подобається, за смаком. Ця людина мені до душі. 2) в знач. нареч. абсолютно щиро й сердечно. Скажи мені до душі, чи не ти заварив цю кашу?

Від (всієї) душі (розм.) - щиро, від доброго серця. Від душі бажаю вам успіху.

Жити душа в душу (розм.) - дружно, в злагоді.

В душі - 1) про себе, подумки. Він в душі протестував проти того, що робилося на його очах. 2) за своїми природним нахилам. Він поет в душі.

Для душі (частіше іронії.) - для задоволення яких-н. внутрішніх потреб, інтересів. Інженер для душі зайнявся грою на скрипці.

Д. Н. Ушаков

Без душі - 1) від кого-чого, в захваті, сильно любить (розм.). Вона без душі від чоловіка. 2) без пам'яті, несвідомо (устар.). Пустився без душі додому. Крлв.

Ні за душею у кого (розм.) - 1) зовсім немає. Ні гроша за душею (немає). 2) про відсутність міцних, щирих переконань. У цього письменника нічого за душею немає.

Відвести душу (розм.) - висловити все, що накопичилося, наболіло, про що довго доводилося мовчати.

Душа не лежить до кого-чого (розм.) - немає схильності, прихильності до кого-чого-небудь

Лежить на душі (розм.) - забуття, гнітить.

Кривити душею - см. Кривити.

Брати на душу що (устар.) - приймати на свою моральну відповідальність.

Душі не сподіватися в кому (розм.) - сильно любити, любити кого-н.

З душі тягне або верне (розм. Фам.) - огидно, огидно.

Душу каламутить (розм.) - те ж значення.

Душа не приймає (розм.) - 1) пересичений, більше не хочеться; 2) не в змозі внаслідок відрази.

Вимотати (всю) душу кому (розм.) - довести до повної знемоги, змучити, набриднути до краю.

У чому душа тримається (розм.) - про кого-н. дуже хворобливому, кволому.

Скільки душа забажає (розм.) - без будь-яких обмежень. вдосталь.

Душею і тілом (розм.) - цілком, у всіх відносинах. Відданий душею і тілом.

Ні душею ні тілом (розм.) - абсолютно ні. Чи не винен ні душею ні тілом.

До глибини душі і т. П. Вирази - см. Глибина.

Душа на оранку у кого (розм.) - про людину відвертому, що не вміє нічого приховувати.

Чи ж не на місці - см. Місце.

Душа в п'яти пішла (розм. Шутл.) - дуже злякався.

Покласти душу за кого-що (кніжн. Устар.) - пожертвувати життям.

Мертва душа - фіктивно числиться де-н., Насправді не здійснює своїх прав і обов'язків [вираз йде з епохи кріпосного права, коли так називалися померлі кріпаки, що значилися в ревізьких казках; пор. «Мертві душі» Гоголя].

Віддати Богу душу (устар.) - померти.

Душа з богом розмовляє або розмовляє (розм. Шутл. Устар.) - про гикавці.

Влізти в душу (розм.) Або залізти в душу (простореч.) Кому - 1) заволодіти чиїмось н. увагою, втертися кому-н. в довіру; 2) зуміти вивідати у кого-н. що-н., що стосується його інтимного життя.

За душам з ким (говорити, розмовляти і т. П .; розм.) - дружньо, щиро, відверто.

За милу душу (розм. Фам.) - не замислюючись, охоче (зробити що-н. Погане). Він і вкраде за милу душу.

Стояти над душею чиєю (розм.) - невідступно, набридливо просити, вимагати чогось н. від кого-н.

Душа в словнику Ушакова

ДУША ', і, вин. душу, мн. душі, душам ж.

• В релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини.
• У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини.
• Внутрішній, психічний світ людини.
• Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями.
• Почуття, чуйність, запал.

1. У релігійних і ідеалістичних уявленнях - нематеріальне початок життя, протиставлять тілу; безтілесне істота, яке залишається після смерті людини. Д. і тіло. Безсмертна д. Душі померлих. 2. У старій психології - сукупність психічних явищ, переживань, основа психічного життя людини. 3. Внутрішній, психічний світ людини. В душі росло увагу до людини. М. Грькй. Д. поета стрепенеться. Пшкн. А душу можна ль розповісти? Лрмнтв. Д. соромиться ліричним хвилюванням. Пшкн. Вилити душу кому-н. 4. Властивість характеру, основні риси особистості, а також осіб з тими чи іншими властивостями. Людина з відкритою душею. Низька д. Боязка д. І добра д. Продовжувала ридати про своє нещасливому одного. Тргнв. Я виріс у похмурих стінах, душею дитя, долею монах. Лрмнтв. Чорнильна д. (Див. Чорнильний). 5. Почуття, чуйність, запал. Говорити з душею. Скільки душі в його грі. У ньому душі немає. Вкладати багато душі в справу. 6. перен. Натхненник, головний організатор, центральна особистість (розм.). Він був душею підприємства. Д. суспільства. 7. перен. Сутність, найголовніше (кніжн. Устар.). Присудок - д. Пропозиції. Птбня. 8. Людина (розм.). На вулиці ні душі. Жодна д. Нічого не дізнається. По скільки з душі? 9. Кріпак (істор.). Ревізька д. Якщо набереться душ тисячкі два родових, той і наречений. Грбдв. || Наділ землі на одну ревизскую душу (істор.). 10. Дружнє фамільярне звернення до кого-н., Частіше з додатком слова «моя» (розм.). Д. моя, Павло. Пшкн. Д. моя, Тряпичкин. Гоголь.

До душі (розм.) - 1) в знач. присудка, кому-чому подобається, за смаком. Ця людина мені до душі. 2) в знач. нареч. абсолютно щиро й сердечно. Скажи мені до душі, чи не ти заварив цю кашу?

Від (всієї) душі (розм.) - щиро, від доброго серця. Від душі бажаю вам успіху.

Жити душа в душу (розм.) - дружно, в злагоді.

В душі - 1) про себе, подумки. Він в душі протестував проти того, що робилося на його очах. 2) за своїми природним нахилам. Він поет в душі.

Для душі (частіше іронії.) - для задоволення яких-н. внутрішніх потреб, інтересів. Інженер для душі зайнявся грою на скрипці.

Д. Н. Ушаков

Без душі - 1) від кого-чого, в захваті, сильно любить (розм.). Вона без душі від чоловіка. 2) без пам'яті, несвідомо (устар.). Пустився без душі додому. Крлв.

Ні за душею у кого (розм.) - 1) зовсім немає. Ні гроша за душею (немає). 2) про відсутність міцних, щирих переконань. У цього письменника нічого за душею немає.

Відвести душу (розм.) - висловити все, що накопичилося, наболіло, про що довго доводилося мовчати.

Душа не лежить до кого-чого (розм.) - немає схильності, прихильності до кого-чого-небудь

Лежить на душі (розм.) - забуття, гнітить.

Кривити душею - см. Кривити.

Брати на душу що (устар.) - приймати на свою моральну відповідальність.

Душі не сподіватися в кому (розм.) - сильно любити, любити кого-н.

З душі тягне або верне (розм. Фам.) - огидно, огидно.

Душу каламутить (розм.) - те ж значення.

Душа не приймає (розм.) - 1) пересичений, більше не хочеться; 2) не в змозі внаслідок відрази.

Вимотати (всю) душу кому (розм.) - довести до повної знемоги, змучити, набриднути до краю.

У чому душа тримається (розм.) - про кого-н. дуже хворобливому, кволому.

Скільки душа забажає (розм.) - без будь-яких обмежень. вдосталь.

Душею і тілом (розм.) - цілком, у всіх відносинах. Відданий душею і тілом.

Ні душею ні тілом (розм.) - абсолютно ні. Чи не винен ні душею ні тілом.

До глибини душі і т. П. Вирази - см. Глибина.

Душа на оранку у кого (розм.) - про людину відвертому, що не вміє нічого приховувати.

Чи ж не на місці - см. Місце.

Душа в п'яти пішла (розм. Шутл.) - дуже злякався.

Покласти душу за кого-що (кніжн. Устар.) - пожертвувати життям.

Мертва душа - фіктивно числиться де-н., Насправді не здійснює своїх прав і обов'язків [вираз йде з епохи кріпосного права, коли так називалися померлі кріпаки, що значилися в ревізьких казках; пор. «Мертві душі» Гоголя].

Віддати Богу душу (устар.) - померти.

Душа з богом розмовляє або розмовляє (розм. Шутл. Устар.) - про гикавці.

Влізти в душу (розм.) Або залізти в душу (простореч.) Кому - 1) заволодіти чиїмось н. увагою, втертися кому-н. в довіру; 2) зуміти вивідати у кого-н. що-н., що стосується його інтимного життя.

За душам з ким (говорити, розмовляти і т. П .; розм.) - дружньо, щиро, відверто.

За милу душу (розм. Фам.) - не замислюючись, охоче (зробити що-н. Погане). Він і вкраде за милу душу.

Стояти над душею чиєю (розм.) - невідступно, набридливо просити, вимагати чогось н. від кого-н.