У житті часто буває так, що людина не може з яких-небудь причин адекватно відповісти своєму кривдникові. І тоді ця людина зриває злість на тих, хто під рукою - на дитину, собачці або взагалі на неживий предмет. Побив ногами стілець - і від серця відлягло.
Підпишіться на новини «ПолітНавігатор» в Telegram , Facebook , Одноклассниках або Вконтакте
Приблизно те ж саме сьогодні відбувається з цілою країною. США і її президенту, гостро бажаючому перестати бути чужим серед своїх, хочеться від душі піддати Північну Корею «визвольним» бомбардуванням. Хочеться, та колеться - улюблена развлекуха американських еліт за довгий період «кидаю бомби на кого хочу» натрапила на стійкого північнокорейського солдатика, про якого можна не тільки зуби, але і щелепу зламати. У відповідь на погрози Трампа Кім Чен Ин зухвало відповів, що його новітні ракети «Хвасон-14» готові атакувати острів Гуам, на території якого давно відстовбурчились база ВПС США.
І тепер, американський «гегемон» оглядає вогненним поглядом околиці, щоб знайти відповідного хлопчика для биття і покарати його за непоступливість і зухвалість Кіма. З іншого боку, карати теж треба з розумом, щоб потім хто попало не звинувачував американського качка в побитті зовсім вже нешкідливого стрілочника. Головне питання, яке мучить тепер американські еліти - як так вийшло, що чучхейци, чиї ракети ще недавно вибухали на старті, раптом домоглися несподіваних успіхів і тепер можуть загрожувати США власної ракетно-ядерної кийком.
На думку ліберального видання «New York Times», за успіхами північнокорейської ракетної програми може стояти Україна і конкретно - вмираюче КБ «Південне» з заводом «Південмаш» у Дніпропетровську.
Як джерело видання посилається на експертний аналіз Майкла Еллемана з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, а також на добірку фотографій з інтернет-сторінки ентузіаста ракетно-космічної техніки з Німеччини Норберта Брюгге, на яких лідер КНДР відображений на тлі стенду для вогневих випробувань ракетних двигунів.
За їхніми оцінками виходить, що ракетники Кіма використовують радянські двигуни РД-250 (в чучхейської виконанні «Пектусан»), але як вони потрапили з України в КНДР - залишається загадкою.
У статті NYT розповідається, що КБ «Південне» з Дніпропетровська за радянських часів було головним підприємством з виробництва МБР СС-18 «Сатана», та й після здобуття Україною незалежності продовжувало працювати на російську оборонну програму. «Так тривало до повалення проросійського президента Януковича», - повідомляє видання.
У статті вказується, що в даний час Дніпропетровськ (в тексті - Dnipro) є одним з найбільш динамічно вимираючих і руйнуються мегаполісів на планеті (населення -17% за період «гідности» і величезна кількість покинутих або зруйнованих будівель). Нещаслива доля спіткала і підприємства ВПК міста, включаючи КБ «Південне». Щоб протриматися на плаву українські ракетники змушені продавати режиму Кім Чен Ина дісталися їм від Росії ракетні двигуни.
Як зачіпки Еллеман використовував інформацію слідчих ООН, згідно з якою шість років тому чучхейци намагалися розжитися на Україні секретними ракетними технологіями, але двоє їх агентів були арештовані. У звіті ООН говорилося, що вони намагалися вкрасти інформацію про ракетні системи, рідинних двигунах і системах подачі пального в ракетах. Слідчі переконані, що Пхеньян зміг успішно викрасти таку інформацію, скориставшись українським хаосом після перемоги «революції гідности».
Однак експерти відзначають, що технологія виробництва ракетних двигунів настільки складна, що КНДР не змогла б дуже швидко перебудуватися на її виробництво і в тому, наскільки швидко північнокорейці її опанували, відчувається чиясь рука.
У липні «Південмаш» спростував повідомлення про те, що завод переживає важкі часи і бореться за виживання, продаючи технології за кордон, зокрема в Китай. На сайті компанії зазначається, що вона не передавала небезпечні технології за межі України і не буде цього робити. Американські слідчі не вірять в ці запевнення. Хоча немає ніяких доказів, що президент Петро Порошенко знав або контролював можливий витік технологій з заводу.
Видання нагадує, що президент США Дональд Трамп звертав увагу тільки на Китай як на головного партнера КНДР, який міг надати необхідну технічну підтримку. Він ніколи не звинувачував Україну або Росію, хоча Держсекретар Тіллерсон говорив про економічну підтримку з боку Москви і Пекіна, яка дозволила Пхеньяну побудувати ракети. Зокрема, в статті згадується випадок 25-річної давності, коли в московському аеропорту була затримана група російських ракетників з КБ ім. Макєєва, що вилітають в одну з далекосхідних країн з транзитом через Пхеньян.
Правда, сам експерт відзначає, що компактний двигун Р-27 макіївського КБ, розроблений для МБР радянських атомних субмарин, був у той час непідйомною завданням для науки і промисловості Північної Кореї, та й рейс був транзитним, але плюнути в бік російських було просто необхідно.
Є в статті дуже цікаві подробиці. Наприклад, згадується, що в 2014 році президент США Обама віддав наказ на проведення диверсій проти північнокорейської ракетної програми. У центрі уваги перебував проект «Мусудан» - розробка ракет середньої дальності. Але потім, нібито, ракетники Кіма раптово перейшли на новий тип двигунів, причому американська розвідка проспала цей момент.
Зокрема, наводиться шматок інтерв'ю колишнього директора ЦРУ Леона Панетти, дане в недільній передачі «Face the Nation» на телеканалі CBS, в якому головний цереушників визнається, що «північнокорейці розробляють МБР з ядерними боєголовками швидше, ніж іноземні розвідки встигають на це реагувати».
Загалом, незрозуміло, хто саме несе відповідальність за те, що чучхейської ракети стали так добре літати - на думку Елемана, у кожної з американських розвідок є на цей рахунок своя теорія. Одна обставина, на думку аналітика, варте уваги: руйнування промисловості і безробіття інженерно-технічних працівників відповідного профілю.
А хто більше за інших країн підходить на цю роль? Україна. У світі не знайти іншого такого держави, яке з такою ж зневагою відносилося б до власних інтелектуальних ресурсів.
Власне, фахівці в області ракетних технологій давно відзначали, що ракетна програма КНДР була збірною солянкою. З миру по нитці - бідному сорочка. Якісь застарілі ракетні комплекси були ними отримані від СРСР і Китаю. Щось було розроблено спільно з іранськими і пакистанськими вченими. Якісь технології модернізації SCUD (до слова, західнонімецькі) були куплені в Іраку, після першої війни в затоці. Щось було передано єгиптянами. Ну, а після ліквідації концерну «Антонов» і колапсу оборонних підприємств України, виживає виключно за рахунок кооперації з Росією, дуже навіть можливий витік технологій і втеча вчених за кордон.
На статтю NYT уже відреагував секретар РНБО України Турчинов, який запевняє, що ЗМІ «марно звинувачують Україну в продажу ракетних технологій Північній Кореї», оскільки «Україна вважає режим Північної Кореї тоталітарним, небезпечним і непередбачуваним, підтримуючи все санкції проти цієї країни». І, тут же, щоб остаточно зіпхнути все з хворої голови на здорову, Турчинов нагадує, що «з 2014 року Україна припинила поставки в Росію зброї, військової техніки і технологій» та «точно так само підтримує санкції проти Російської Федерації, режим якої все більше нагадує північнокорейський ».
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.
А хто більше за інших країн підходить на цю роль?
