kyiveuromarathon
Оригінал на сайті ИноСМИ
Відразу після аварії комуністичних режимів почалася масштабна експансія німецького бізнесу в країни, що раніше знаходилися в сфері впливу СРСР і РЕВ (Ради Економічної Взаємодопомоги). У найкоротші терміни Німеччина стала головним економічним партнером колишніх соцкраїн, сьогодні входять до Вишеградської четвірки (Чехія, Словаччина, Угорщина і Польща). Майже 30 років по тому економісти задаються питанням: чи допомогло цим країнам входження в німецьку зону поділу праці?
Чи вдалося їм подолати історичне відставання від старих "центрів капіталізму", перш за все Німеччини? Відповідь на це питання очевидна. Незважаючи на певний економічний прогрес, відставання від Західної Європи в останні роки не тільки збереглося, а й посилилося. Країни Вишеградської четвірки залишаються для німецьких концернів "складальним цехом", джерелом дешевої робочої сили і низької собівартості виробництва.
Тепер уже стало очевидно, що країни Центральної Європи ніколи не наблизяться за рівнем життя та оплати праці до німецької метрополії. Європейські аналітики називають це новою "Священною Римською імперією німецької нації", в якій індустріально-технологічний центр висмоктує соки з своєї периферії.
Новини по темі
Новини по темі
Економічне "одужання" Німеччини після 2000 року зазвичай пов'язують з двома чинниками. Перший - це прийнята під натиском канцлера Герхарда Шредера програма радикальних реформ "Агенда 2010" (Agenda 2010), що забезпечила лібералізацію трудового законодавства. Другим, але не менш значним фактором стало винесення виробництва в країни Центральної Європи. Американський економіст Стівен Гросс вважає, що успіх Німеччини як чемпіона світу з експорту у вирішальній мірі заснований на комерційній і виробничій експлуатації країн Центральної та Східної Європи. Ось уже чверть століття найбагатша Німеччина виносить виробництво в "ближню закордон" так само, як США це роблять щодо Мексики. Виникла і утвердилася система нерівноправного економічного партнерства Німеччини з країнами Вишеградської групи.
Необхідно врахувати, що торгово-економічні зв'язки між Німеччиною і Центральною Європою (Mitteleuropa) існують понад тисячу років, а перед Першою світовою війною ці регіони вже входили в німецьку систему поділу праці. Чехія (Богемія) була індустріальним серцем Австро-Угорщини, а Сілезія (сьогодні Польща) - найважливішим промисловим регіоном Німеччини. Після 1945 року Центральна Європа тимчасово випала зі сфери впливу німецького капіталу, проте вже в 70-і роки завдяки "східній політиці" канцлера Віллі Брандта німецькі концерни стали впроваджуватися тут в рамках спільних підприємств.
Новини по темі
Новини по темі
Але справжній бенкет для німецьких корпорацій почався після падіння Берлінської стіни в 1989 році, коли почалася приватизація державної власності колишніх соцкраїн. Найважливішим етапом стало придбання концерном "Фольксваген" чеського автомобільного заводу "Шкода" в 1991 році. Використовуючи цю виробничу базу, "Фольксваген" зміг налагодити надзвичайно вигідну збірку ще до вступу Чехії до Євросоюзу. Цьому сприяв закон ЄС від 1986 року, який дозволяв без митних обмежень вивозити комплектуючі та повертати готову продукцію.
Це стосувалося не тільки автопрому, але також виробництва всієї гами продукції - від побутової техніки до електроніки та текстилю. Серед країн Західної Європи саме Німеччина з найбільшим успіхом використовувала механізм зовнішньої переробки. В результаті вже протягом перших десяти років після падіння комуністичних режимів економіка країн Центральної Європи опинилася під повним контролем корпорацій ФРН.
Починаючи з кінця 90-х років минулого століття настає друга фаза німецької економічної експансії в регіоні. На зміну зовнішньої переробці приходять прямі інвестиції. Транснаціональні корпорації ФРН вже не обмежуються частковим виносом виробництва, вони будують підприємства там, де є низька вартість робочої сили. У період з 1991 по 1999 рр. обсяг прямих німецьких інвестицій в Східній Європі виріс в 23 рази. Німецькі концерни повністю використовували переваги робочої сили зі Східної Європи. Більш технічно і професійно підготовлена, ніж в Азії, вона коштувала недорого і перебувала в крокової доступності від Німеччини, відпадала необхідність везти готову продукцію через моря і океани.
Новини по темі
Новини по темі
Ще в 2010 році середня зарплата в країнах Вишеградської групи становила чверть від німецької. Таким чином, Німеччина отримала відмінний індустріальний тил з населенням в 73 млн осіб, а фактично - платформу для перенесення виробництва. До 2004 року, коли "вишеградці" вступили в Євросоюз (при активному лобіюванні з боку Німеччини), економічна анексія регіону була завершена. В результаті світової фінансової кризи 2008 року залежність від Німеччини ще більш посилилася.
Чеський політолог Володимир Хандлі пише в зв'язку з цим: "Стався історичний парадокс. Розширення Євросоюзу, яке було задумано як стримування німецької економічної експансії після закінчення холодної війни, зробило Німеччину гегемоном Центральної Європи". Якщо подивитися на карту континенту, то виразно проявляться контури нової німецької промислової імперії, "тверде ядро" якої експлуатує кваліфіковану робочу силу в східних провінціях. Йдеться про напівколоніальному статус економік Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини, які повністю залежать від свого німецького господаря. Саме існування цієї залежною периферії дозволило німецькому капіталу провести атаку на трудящих в самій Німеччині, адже наявність дешевого конкурента в сусідніх країнах автоматично означало урізання зарплат в метрополії, де мінімальна погодинна оплата була знижена з 12 до 9 євро.
Новини по темі
Новини по темі
Польський економіст Конрад Поплавський також зазначає, що парадоксальним чином Німеччина стала головним бенефіціаром багатомільярдної структурної допомоги ЄС країнам Вишеградської групи. Завдяки програмам регіонального розвитку ЄС в Польщі, Чехії та інших країнах Вишеградської групи була значно поліпшена інфраструктура, що забезпечило надійної логістикою саме німецькі фірми.
Які результати німецької економічної експансії для самих країн Вишеградської групи? Відповідь неоднозначна. З одного боку, німецькі інвестиції дозволили модернізувати промислову базу, залучити нові технології, підняти продуктивність праці і заробітну плату, створити робочі місця. Але все це відбувається в умовах триваючої економічної та технологічної залежності: контроль за виробництвом залишається у Німеччині.
Крім того, рівень життя і зарплати в країнах Вишеградської групи, хоча і трохи підріс, тримається на строго певній позначці: половина, а в найоптимальніших варіантах - дві третини від німецького подушного ВВП. У разі якщо ця планка долається, відбувається відтік капіталів і настає криза. Залізна логіка сучасного капіталізму така, що статус економічної периферії Німеччини "вишеградці" подолати не зможуть ніколи. Однак їм можуть позаздрити країни Балтії, Румунія і Болгарія, де рівень життя і зарплати значно нижче.
Дмитро Добров
Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на [email protected].
Майже 30 років по тому економісти задаються питанням: чи допомогло цим країнам входження в німецьку зону поділу праці?Чи вдалося їм подолати історичне відставання від старих "центрів капіталізму", перш за все Німеччини?
Які результати німецької економічної експансії для самих країн Вишеградської групи?
