Газпром загруз в корупції: Чому так важливий скандальна доповідь аналітика Ощадбанку

  1. Новини по темі

Голова правління ПАТ "Газпром" Олексій Міллер Фото з відкритих джерел

У світовому інформаційному полі є не тільки обмовки за Фрейдом, але і бани по Фрейду. Хоч це словосполучення звучить не цілком милозвучно, але так воно по суті і є. Як відомо, аналітик "Ощадбанку РФ" Олександр Фек був звільнений з аналітичної служби банку за особистою вказівкою голови правління Германа Грефа. Зазвичай аналітиків звільняють за помилки в прогнозах, коли фінансова установа вплутуватися в який-небудь ринок або інструмент в надії на зростання, а в реальності приходить "ведмідь".

Новини по темі

Новини по темі

Але роблять це тихо, без шуму і пилу. Адже поганий аналітик - це скоріше пляма на репутації банку, ніж пляма на костюмі аналітика. Банки не звикли визнаватися в тому, що вони помилилися в своїх прогнозах. Але так, щоб звільнили після громадської обструкції, та ще й з благословення першої особи - таке відбувається нечасто. У цей момент десятки українських аналітиків з радістю видихнули - у нас в країні в подібній ситуації вся фейсбучная рать знесла б до моху зарвався голови правління, а сам опальний аналітик ще б змусив себе вмовляти залишитись на роботі і в найближчій перспективі став би реальним кандидатом в народні депутати . Саме в подібній ситуації починаєш виразно відчувати, що "Україна - не Росія", як сказав колись другий після першого.

У доповіді Олександра Фека порушена таборування для російського істеблішменту тема - "Газпром і його команда", точніше план капітальних інвестицій газового монополіста на найближчі роки. Російський аналітик досить чітко окреслив основні проблеми інфраструктурних витрат найбільшої російської компанії: економічно невиправдано (більшість проектів не розвивають нові ринки збуту, а лише вдосконалять підступи до них); нерентабельно: терміни окупності різних прожектів відносяться до далекої другій половині ХХІ століття, коли з урахуванням індустріальної революції 4.0. і переходу до шостого-сьомого технологічного укладу роль традиційних вуглеводнів в структурі енергетичного балансу світової економіки може істотно знизитися. Крім того, препаровані аналітиком проекти є непрозорими з точки зору їх реалізації (процедура фінансування і відбору генеральних підрядників), а також - політично мотивованими, коли від економіки в них залишається лише текст наївною презентації.

По суті, аналітична записка Фека - це унікальна пам'ятка для різних контролюючих органів, і мова не про пріснопам'ятного Слідчому комітеті, а про західних структурах, які борються з корупцією і відмиванням грошей, особливо на європейському городі. Як показав аналітичну доповідь: шукати треба не в самому "Газпромі", а в конгломераті його контрагентів, включаючи кінцевих бенефіціарів, які, як правило, збігаються з фігурантами кремлівського списку.

Як показав аналітичну доповідь: шукати треба не в самому Газпромі, а в конгломераті його контрагентів, включаючи кінцевих бенефіціарів, які, як правило, збігаються з фігурантами кремлівського списку

112.ua

На даний момент у "Газпрому" є один базовий зовнішній ринок збуту (Європа) і міфічний резервний (Китай). Почнемо з першого. Поставки природного газу з РФ в європейські країни зросли з 138 млрд м куб. у 2010 році до 158 млрд в 2015-му і 178 млрд в 2016-м.

112.ua

Кластер європейських споживачів, які уклали контракти з "Газпромом", можна розділити на два базових ринкових сегмента. У перший входять країни Західної, Північної та Південної Європи, включаючи Туреччину. На цей ринок росіяни поставили в минулому році 156 млрд м куб., Перш за все: в Німеччину (майже 53,44 млрд), Італію (24 млрд), Великобританію (16 млрд), Туреччину (29 млрд), Францію (12 млрд) , Австрію (більше 9 млрд).

112.ua

Другим напрямком поставок можна назвати країни Центральної Європи і Балкани. Ємність даного сегмента ринку склала в 2017 р більш 36,3 млрд м³ куб., Серед основних покупців необхідно виділити Польщу (10,5 млрд), Угорщину (5,8 млрд), Чехію (5,8 млрд), Болгарію (3 , 3 млрд), Словаччину (4,6 млрд).

На даний момент у "Газпрому" є наступні діючі транзитні маршрути.

  1. Українська ГТС, при плановій потужності в 178 млрд м куб., Фактичне завантаження в 2016 році склала 82,2 млрд, або 46%.
  2. Білоруський маршрут "Ямал - Європа", при проектній потужності в 39 млрд м куб. був завантажений на 84% (32,9 млрд).
  3. "Північний потік - 1" у вигляді двох ниток по 27,5 млрд м куб. кожна. Завантаження 80%, або 43,8 млрд.
  4. "Блакитний потік" - 16 млрд по паспорту і майже 13 млрд за фактом (завантаження 81%).

Крім того, в стані розробки перебувають ще два проекти: "Північний потік - 2" з плановою потужністю 55 млрд м куб. і "Турецький потік" (чорноморський маршрут), за яким можна буде поставляти більш 31 млрд м куб.

і Турецький потік (чорноморський маршрут), за яким можна буде поставляти більш 31 млрд м куб

112.ua

Як відомо, в результаті конфлікту з Україною і судового фіаско в Стокгольмі "Газпром" став завзятим апологетом відомого принципу "нормальні герої завжди йдуть в обхід". Хоча будівництво обхідних шляхів почалося не вчора. До 2012 року залежність росіян від українського маршруту була критичною для їх національної безпеки, і ніяких "російських весен" до цієї крапки репера бути не могло. Наприклад, в 2010 році частка України в транзиті російського газу доходила до 70%. Але з запуском в 2012 році "Північного потоку - 1" транзитна зашморг на шиї "Газпрому" почала слабшати, і це стало прологом до першого акту відбулася трагедії.

Саме на політичну ангажованість нових проектів і звернули увагу аналітики "Ощадбанку", а також на їх основних виконавців. Найбільшими підрядниками "Газпрому" з будівництва нових транзитних маршрутів стали компанії "Стройгазмонтаж" Аркадія Ротенберга і "Стройтранснефтегаз" Геннадія Тимченко. У своїй доповіді Олександр Фек справедливо зазначив, що нові транзитні маршрути не відкривають нових ринків і є лише інфраструктурою для поставок російського газу європейським споживачам, які і так вже на абонементі. Єдина їхня роль - чинити політичний тиск на Україну.

Особливо яскраво економічна "доцільність" нових транзитних магістралей видно при аналізі такого проекту, як "Сила Сибіру", щодо постачання російського природного газу в Китай. Спочатку китайці пропонували поставляти газ за маршрутом "Алтай", і вартість цього проекту склала б усього 10 млрд дол., Але росіяни наполягли на іншому, більш капіталомісткому напрямку, мотивуючи це тим, що завдяки цьому будуть освоєні нові родовища. Кошторис при цьому зросла в 5,5 рази - до 55,4 млрд дол. Даний проект вигідний саме контрагентам "Газпрому", адже дозволяє розділити шматок пирога порівну між основними підрядниками: 20 млрд дол. Піде на освоєння нових Чаяндінского і Ковиктинського родовищ. Крім того, доведеться побудувати Амурський ГПЗ (14 млрд дол.). При цьому сам проект був прив'язаний до вартості нафтового кошика: при укладенні контракту бралася ціна за барель в діапазоні 100-110 доларів. Зараз ціни на паливо істотно нижче, отже, буде скорочуватися і ціна на газ. У будь-якому випадку на плановий орієнтир окупності проект зможе вийти (і то при повному завантаженні) лише за умови, що ціна нафти перевищить 110 доларів за барель протягом приблизно найближчих 10-15 років.

Поки ж, за даними російських аналітиків, "чиста приведена вартість (NPV) цього проекту буде негативною і складе близько 11 млрд доларів". Розрахунок зроблений на базі ціни нафти в 65 доларів.

Всього на інвестиційні проекти (п'ятирічна програма) "Газпром" виділяє 130 млрд доларів: 41% - на утримання діючих потужностей, 34% - на "Силу Сибіру", 14% - на "Північний потік - 2" і "Турецький потік". Не важко помітити, що при порівнянній пропускної здатності капіталовкладення "Газпрому" в "Силу Сибіру" істотно перевищують аналогічні витрати на "Північний потік - 2" і "Турецький потік". Позначається близькість Європи і її наглядових органів, все-таки "капіталомісткі" проекти "простіше" реалізовувати з китайцями, ніж з європейцями.

Висновки російських аналітиків підтримала і Асоціація професійних інвесторів, яка ініціювала звернення до уряду Федерації з пропозицією збільшити розмір дивідендів "Газпрому", мотивуючи це тим, що краще платити акціонерам і залучати нові інвестиції в акціонерний капітал, ніж плодити проекти з окупністю в 2040-2050- х роках і негативною чистою приведеною вартістю.

Для України вся ця історія примітна з кількох причин. По-перше, в нашій експертному середовищі пройшло практично непоміченим призначення Олексія Кудріна керівником Рахункової палати РФ. Для цього колишній керівниці Тетяни Голікової довелося спішно ретируватися. Як відомо, Олексій Кудрін - беззмінний керівник міністерства фінансів з початку нульових, кращий російський економіст сучасності і автор ешелонованої системи фінансового хеджування у вигляді Резервного фонду і Фонду національного добробуту. Йому також належить ідея обмежити фіксованим відсотком розмір нафтогазового трансферту (розміру нафтових доходів, що направляються в доходи федерального бюджету), а також нафтогазового дефіциту (розміру нафтових доходів, що спрямовуються на покриття дефіциту федерального бюджету). Виключно завдяки цим заходам РФ змогла протистояти західним санкціям і не скотитися в прірву кризи. Сьогоднішнє пришестя Кудріна у владу пов'язують з мегамасштабним проектом по поверненню на батьківщину капіталів втікачів еліт, яким стало жарко в Лондоні та інших західних столицях. Власникам цих грошей пропонують вкластися в федеральні облігації з фіксованою дохідністю, які дозволять відбілити вкладені в них кошти.

Проблема в тому, що люди, які скористаються цією пральні, дуже вправні в підрахунках грошей і їм не байдуже, куди вони будуть витрачені. Саме тому найближчим часом буде встановлено негласний контроль за системою державних витрат, в тому числі і в сегменті бюджетоутворюючих державних компаній. Рахункова палата під керівництвом Кудріна повинна стати саме таким моніторинговим центром. У всякому разі це поки єдиний представник російської еліти, якій беззастережно вірять на Заході і всередині бізнес-еліти країни. Саме тому реакція на закриту доповідь аналітиків стала настільки болючою, адже будь-який витік інформації може порушити досягнутий консенсус еліт, а це вельми ефемерна субстанція. Критика інфраструктурних проектів відтепер під негласною забороною.

Україна могла б цілком успішно взяти на озброєння досвід російських аналітиків. Протидіяти "Газпрому" потрібно, обмежуючи його щупальця, тобто транзитні маршрути. І волати до совісності президента Німеччини тут безглуздо. У Берліні сльозам не вірять. Потрібні ефективні розслідування фактів корупції і зловживань при будівництві обхідних газопроводів, аналітичні дослідження щодо ефективності капіталовкладень "Газпрому". Простими словами - потрібен не інформаційний шторм, а постійний крапельний полив цієї теми, а крапля, як відомо, "Газпром" точить. Крім того, необхідна координація з європейськими та іншими міжнародними органами, які ведуть розслідування в області політичної корупції. Вкрай важливо виявляти кінцевих бенефіціарів будь-яких масштабних інвестиційних проектів і знаходити можливості щодо внесення оних в санкційні списки. Судові позови, які "Нафтогаз" зараз подає щодо арешту майна "Газпрому", спрямовані на забезпечення рішень Стокгольмського арбітражу, потрібно активізувати саме в країнах, закільцьованих на великі транзитні проекти: Німеччини, Туреччини і навіть Китаї.

Єдина перешкода тут - афілійовані зв'язку великого російського бізнесу в середовищі нинішньої провладної політичної еліти нашої країни. У такому випадку будь-які розслідування можуть вивести на розслідувачів. А значить, єдина надія, як це не парадоксально, чесні російські аналітики.

Олексій Кущ

Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на blog @ 112.ua .

Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация