Його величність Базар
Роман Губрієнко
Після розвалу Радянського Союзу українська промисловість пережила найгостріший кризовий період «лихих» дев'яностих. Населення країни відчуло на собі всю «красу» ліберальних реформ, з якими закінчився час відносного добробуту і спокою. Почали з'являтися так звані депресивні міста і навіть цілі райони.
Безробітним і зубожілим людям на виручку прийшло таке нехитре заняття, як торгівля. Почалася «базарна епоха».
Знаменитий на всю Західну Україну ринок в Хмельницькому в своєму роді унікальний. Хоча є й більші ринки (скажімо, Озерка в Дніпропетровську, Барабашово в Харкові, Троєщинський в Києві), тут штовханина (як називають її самі хмельничани) за своїм семантичним значенням відрізняється в корені.
В цілому територія хмельницького базару займає близько 30 гектарів. Кожен день (крім вихідних та свят), щоб стати за прилавки, на роботу виходять 20 тис. Чоловік. «Немає базару - немає міста» - так говорять самі тутешні жителі, оскільки жодне місто в Україні не залежить від ринку настільки, що його функціонування (кількість робочих місць і надходження до місцевої казни) стає містоутворюючим чинником, без якого неможливе життя обласного центру.
Свою історію ринок веде з 1987 р, коли місцева влада дала дозвіл облспоживспілки на облаштування речового базару. Вже через десять років він перетворився на величезний ринковий комплекс. Криза 90-х став сприятливим грунтом для зростання обсягів роздрібної торгівлі та стимуляції зайнятості в цьому секторі.
Базар став притулком для всіх, кого промисловий колапс викинув на вулицю. З тих пір економічна ситуація покращилася ненабагато. Зараз ринок - перше «гарантоване» робоче місце багатьох випускників місцевих вузів. Цю тенденцію підтверджує навіть офіційна статистика міського центру зайнятості. Наприклад, в минулому році з числа кожного, хто звернувся безробітних 61% становила молодь у віці до 35 років. Не рідкість зустріти людину навіть з двома дипломами, який торгує мобільними телефонами або сантехнікою. Хтось торгує, маючи і іншу роботу, але оскільки зарплати занадто мізерні, додатковий заробіток доводиться шукати за прилавком.
Деякі торговці, вправно освоїли справу і притершись до «філософії» базарного праці, непогано розвиваються, нарощуючи мережу точок збуту. Однак тисячі тих, хто приходить в цей бізнес, зовсім не проти поміняти свій ларьок на постійне і добре оплачуване місце роботи. Але таку можливість мають далеко не всі. Минуле промислову велич Хмельницького пішло разом з великою країною.
промисловий дедлайн
У «Неві» тепер катаються
За часів СРСР Хмельницький вважався наймогутнішим індустріальним містом. Найбільшими були підприємства оборонної промисловості, що забезпечують тисячі робочих місць. Після розвалу Союзу саме ці заводи зазнали найбільшої шкоди. До середини 90-х практично повністю припинили свою діяльність такі гіганти, як «Катіон», «Новатор», «Нева» і «Темп», а також багато інших підприємств машинобудівного і металообробного комплексу, що спеціалізуються на виготовленні трансформаторних підстанцій, тракторних агрегатів, ковальсько -пресове обладнання і т. п.
В кінці 90-х - початку 2000-х справи вдалося поправити. За підтримки держави промисловість міста змогла трохи «підбадьоритися». Зокрема, налагодилася робота на ДП «Новатор», що спеціалізується на виробництві сучасної радіолокаційної і навігаційної апаратури для всіх видів літаків і вертольотів, що випускаються у нас і в країнах СНД, побутових газових лічильників роторного типу, побутових і промислових лічильників гарячої та холодної води, а також медичної фізіотерапевтичної апаратури. Але втрати за роки ліберальних реформ непоправні, темпи і обсяги виробництва - в рази нижче. При Союзі на цьому заводі працювали 9 тис. Осіб, зараз всього 1700.
Наочним посібником з історії промислового колапсу Хмельницького по праву можна вважати «Катіон». Колись завдяки цьому підприємству місто мало цілісний фундамент для зростання і розвитку. За кошти флагмана «оборонки» за 20 років - з 1969-го по 1989 рр. (З моменту присвоєння заводу назви «Катіон») було побудовано дванадцять багатоповерхових будинків, з них п'ять кооперативних (і це не рахуючи квартир, отриманих від міста на основі співфінансування будівництва), три дитячих садка на 900 місць, два гуртожитки на 1100 осіб, санаторій «Лісова поляна», база відпочинку на Чорному морі і Будинок культури.
Тепер же «Катіон» в руїнах, і місцева влада не може впоратися навіть з обслуговуванням житлового фонду, який залишився від підприємства.
Завод «Нева» (виробництво приладів для військової та цивільної авіації) постраждав не менше. У 2008 р Фонд держмайна виставив на конкурс 81,872% акцій ВАТ «Завод« Нева »при стартовій ціні пакета в 5,437 млн. Грн. Покупець знайшовся тільки в 2011 р, і напівмертве підприємство пустили з молотка вже за 1,806 млн. Грн. Але «ефективний власник» не врятував завод і не повернув колишню міць. Унікального виробничого комплексу більше немає, зате четвертий поверх корпусу заводу відвели під екстрим-парк. Тепер 900 кв. м приміщення використовуються для катання на скейтах, роликах і велосипедах.
Під знаком депресивного лику
Глибоко помиляються ті, хто вважає, що депресивні міста існують тільки на південному сході. Хмельницький - класичний депресивне місто, і це можна стверджувати без будь-якої натяжки. Феномен гігантського базару, що маскує загальний занепадницький тренд, не більше ніж ілюзія збалансованої життя міста. Тепер не виробляють, тепер торгують. Наявність величезного ринку, а головне - кількість поставлених в залежність від його функціонування людей - гнітючий фактор, що підкреслює економічне виродження Хмельницького.
До слова, і цей мізерний шматок хліба, що видобувається торгівлею, у людей намагаються відняти. Минулого літа недалеко від базару був побудований торговий комплекс «Європа» (примітне, до речі, назва, особливо з урахуванням ситуації). За структурою товарного наповнення - прямий конкурент товкучки. Вкладені величезні кошти в будівництво і рекламу. На замітку візьмемо, що той, хто вклав гроші в торговий комплекс, по всій видимості, небайдужий місцевій владі.
Справа в тому, що добиратися до «Європі» важкувато. Однак місцева влада (з чого б це) надали надзвичайну милість власникам торгового центру. У його напрямку були пущені нові маршрути громадського транспорту. Мало того, побудували платформу, щоб зробити нову зупинку для перехожих приміських електричок! Стара зупинка Кам'янецький переїзд була ліквідована, і це при тому, що звідти приїжджають з сіл і районів було куди зручніше потрапити прямо на базар. Ще абсурдніше це рішення виглядає з урахуванням того, що зупинка розташована практично біля центру міста.
Без концептуального плану розвитку, будівництва нових або відродження старих промислових підприємств і активної позиції влади в питанні створення робочих місць Хмельницький назавжди залишиться «базарним» містом.
Так і живе він, як і вся Україна, - виробництва немає, торгівля заради виживання, а влада завжди готова прислужитися якийсь «Європі».
Фото надано автором
Ваш старенький диванчик має не зовсім презентабельний вигляд? хочете купити м'які меблі ? На divani.com.ua ви зможете знайти широкий вибір і низькі ціни.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
