Інтерв'ю з Джоном Ву

режисер Джон Ву , Автор безлічі чудових фільмів, зроблених в Китаї і США, відвідав Москву, щоб представити перший фільм своєї грандіозної дилогії « переправа », Заснованої на події громадянської війни в Піднебесній і розповідає про переплетення людських доль на тлі важких років становлення Нового Китаю. Ми зустрілися з уславленим режисером, щоб з'ясувати, наскільки важлива історична правдивість в кіно, ніж Джона Ву не влаштував Голлівуд і чи можна очікувати, що він зніме російсько-китайську картину.

- Почати хотілося б з дещо незвичної сторони. Нещодавно міністерствами культури Росії та Китаю було оголошено про укладення довгострокового партнерства наших країн в галузі кіновиробництва та кінопрокату. Що ви думаєте про це? Що Китай може запропонувати Росії і чого чекає, в свою чергу, у відповідь?

- Безумовно, співпраця Росії і Китаю відкриває найширші перспективи. У наших країн, наших народів дуже багато точок дотику, що робить нас зрозумілими один одному. У той же час відмінностей між нами не менше, а це завжди залишає певну загадку, простір для подальшого вивчення один одного. Що стосується кіно, то, звичайно, я про це чув, але вважаю, що загальними словами тут обмежуватися не потрібно, давайте поговоримо про це тоді, коли на екрани вийдуть перші спільні проекти двох наших країн. При цьому не варто забувати, що бурхливо розвивається кінематограф Китаю зараз активно співпрацює і з Індією, і з США, і з іншими державами. Ми відкриті для партнерства і з радістю приймемо цікаві пропозиції з усього світу. І якщо партнерські відносини з Росією приведуть до серйозних, глибоких проектам, я із задоволенням в цьому візьму участь.

- Російські глядачі не дуже добре знають внутрішню історію Китаю. Розкажіть, наскільки важливі події, показані у вашій «переправи», для Китаю в цілому і для вас особисто.

- З боку може здатися, що китайська ідеологія не сприймає різних трактувань подій другої половини 40-х років минулого століття в нашій країні. Але насправді зараз це зовсім не так - з'являються нові дослідження, відкриваються архіви, з'явилися оригінальні думки про природу відбувалися тоді трагічних подій. Безумовно, громадянська війна в Китаї - вкрай важлива сторінка нашої історії, і я давно хотів звернутися до цього пласту, але ця значимість не повинна тиснути. Фільм повинен бути живим, а не гранітним пам'ятником. Саме тому в «переправи» поєднується романтика і батальні сцени, фантазії героїв і сувора реальність важкого побуту. Історія становлення Нового Китаю повне захоплюючих сюжетів, яскравих характерів героїв, що запам'ятовуються, і я лише відкрив завісу, що приховує їх.

- У російському кіно великий упор робиться на історичний реалізм, існують цілі суспільства, які перевіряють сценарій на відповідність фактам. Чи існує подібний контроль в Китаї і чи не стане подібний тиск причиною скутості режисерів?

- Звичайно, я не припускаю ніякого тиску на мою творчість. Ніякі сили не можуть і не повинні впливати на художника в передачі його думок. Інша справа, що і сам я не люблю відходити від фактів, історичний пласт, порушене мною в «переправи», настільки цікавий, що придумувати щось, допускати якісь серйозні правки подій мені не довелося. Баланс, безумовно, повинен бути дотриманий, глядач дуже цінує правду і завжди відчуває, коли його намагаються обдурити, тому я цілком за історичний реалізм, але виходити він повинен від автора, а не ззовні, від якихось контролюючих органів. Установка зверху швидше нашкодить фільму, ніж поліпшить його. Я вважаю за краще дотримуватися рівновагу, не відбілювати нікого, очорняти, моя задача - показати почуття і емоції людей, а все висновки зробить глядач. Партія Гоміньдан, консервативна партія Китаю, в моєму фільмі показана набагато більш детально, ніж комуністична, але нічого, крім реальних історичних подій, я в фільмі не демонструю. Мені не важливо, про стародавні часи я знімаю, про минуле століття або сьогоднішній день, головне - передати дух історії і не намагатися брехати.

- Ваш фільм вийшов неймовірно романтичним. Наскільки важко вам було поєднати красу героїв і післявоєнну розруху, не мала до любові?

- Своїм фільмом я пов'язав воєдино долі людей і історичні факти, тому місце знайшлося всьому - політиці, романтику, любові, обману, жорстокості, смерті, війни. Мені хотілося показати у своїй картині, чому в період кінця 40-х років частина китайців вирішили покинути свою батьківщину, чому вони вибрали вигнання, що рухало ними, що їм довелося залишити, які надії їх живили. У той же час ті, хто залишилися, не менше цікаві. Це було страшне, важке, голодне час, але навіть в ці похмурі дні хтось думав про кохання. Чому дороги героїв розходилися, чому, незважаючи на гроші та бюрократичні перешкоди, люди все-таки вибирали еміграцію - ось що цікавило мене. І це неймовірно романтично. Романтичні почуття в ці дні не тільки не померли, вони палали ще яскравіше, проникали ще глибше, люди проносили свою любов через хвороби, розставання, смерті. Це здалося мені дуже красивим, і про це я зняв свій фільм.

- Не можемо не запитати в висновок про вашому голлівудському досвіді. Чи варто вважати цей етап перевернутої сторінкою?

- Я не звик бути категоричним в якихось своїх обіцянках або планах. Робота в Голлівуді стала колосальним досвідом для мене, я зміг реалізувати багато таких своїх ідей, які навряд чи мені вдалося б втілити в Китаї. Але з часом я зрозумів, що американське кіно для мене занадто просте, мені стали пропонувати знімати фільми, в яких я не бачив глибини, в яких не було справжньої іскри. Повернувшись в Китай, я зміг знайти теми, які мені цікаві. У своєму теперішньому творчості я спираюся на історично складні моменти, які можу пронести через себе, осмислити й інтерпретувати так, щоб це було цікаво глядачам. У Голлівуді це почуття складності, багатогранності я майже втратив. Якщо воно повернеться, то я із задоволенням знову стану там працювати, але зараз Китай дає мені все для того, щоб я міг реалізувати свої самі грандіозні плани.

Яндекс Дзен

Instagram

Telegram

Твіттер