А давно не бьло музиккльной теми.
... Майбутній композитор народився в місті Землянський Воронезької губернії. Його батько мав булочну і чайну. Після того як батька призвали в армію, сімейну справу очолив дядько Іллі Михайло. Він і займався вихованням племінника. Побачивши його тягу до музики, купив йому балалайку і гармонь, і хлопчик освоїв ці інструменти. Після смерті батька в 1893 році Іллю визначили вихованцем взводу трубачів в Гродненський гусарський полк у Варшаві. У полковий музичної команді він навчився грати на барабані, духових інструментах. У 1895 році вступив до Варшавського музичний інститут, який закінчив в 1900 році зі званням військового капельмейстера.
У березня 1903 року новоспечений музикант призначений капельмейстером 214-го Мокшанского резервного батальйону. У Златоусті він прийняв на себе керівництво оркестром. 30 червня 1904 року в місто прибув імператор Микола II. Оркестр під керівництвом Іллі Шатрова грав на параді перед государем. Цар благословив полки на ратні подвиги.
18 лютого 1905 року Мокшанська полк вступив в бої з японцями. В одному з боїв полк був оточений. Загинув командир полку, закінчувалися боєприпаси. І тоді Шатров віддав наказ грати бойові марші. Під музику оркестру полк безперервно атакував ворога і, врешті-решт, прорвав оточення.
Фото в березні 1905 року, де 58 піхотний Прагського полк на переправі в Сандел, Маньчжурія. .За цей подвиг Шатров був удостоєний ордена Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами ...
Фото капельмейтера Шатрова. Підсумок війни для Мокшанского полку виявився сумним: втрачено понад половину особового складу. Війна залишила глибокий слід і в душі Іллі Шатрова, враженої стражданнями і загибеллю товаришів. Переживання композитора виявилися в прекрасній мінорній музиці - вальсі «Мокшанська полк на сопках Маньчжурії» (нині відомий під назвою «На сопках Маньчжурії»).
У вересні 1906 року полк перевели в Самару. Тут капельмейстер познайомився з педагогом і композитором О. Ф. Кнауб, який допоміг І. А. Шатрову завершити роботу над вальсом. Шатров диригував духовим оркестром, який виконав перед самарцями вальс, що став згодом знаменитим.
У тому ж 1907 році в Самарі з'явився перший нотне видання вальсу. Через рік О. Ф. Кнауб переїхав до Москви і організував видавництво. Серед іншого публікував він і ноти вже досить популярною мелодії. За три роки ноти були перевидані 82 рази! Грамофонні платівки із записом вальсу продавалися тисячами.
На цю музику було складено кілька віршів. Найбільшу популярність здобули вірші С. П. Петрова (Блукача).
Дореволюційна запис з платівки. Музика: І. Шатров. Виконує: М. Вавіч 1905р. Це треба слухати. Надалі текст пісні був змінений.
У Самарі молодий капельмейстер закохався в купецьку дочку Олександру Шіхобалова і присвятив їй вальс «Дачні мрії», у свій час теж часто виконувався. Але незабаром кохана Іллі Шатрова померла. Ще одна тяжка втрата! Він важко переживав її. Почуття композитора виявилися в музиці вальсу «Осінь настала». У 1907 році Ілля Шатров одружився на матері своєї померлої коханої - на купецької вдові Е. П. Шіхобалова.
У квітні 1913 року капельмейстер Ілля Шатров був звільнений в запас. Аж до революційних подій 1917 року він жив в Самарі.
У 1918 році композитор опинився в Сибіру. Нові випробування долі: тиф, потім мобілізація до Червоної Армії, де він, як і раніше, служив капельмейстером.
Демобілізувавшись, Ілля Олексійович викладає музику, а в тридцяті роки знову служить капельмейстером - в кавалерійському полку в Павлограді.
У роки Великої Вітчизняної війни капельмейстер Шатров керував оркестром танкового полку гвардійської механізованої дивізії. Його знаменитий, але з роками кілька призабутий вальс пережив друге народження і знову став популярним. І знову його музика кликала на подвиги.
Війну Шатров закінчив з двома медалями та орденом Червоної Зірки. Творець «російського національного вальсу» помер в Тамбові 2 травня 1952 року і був похований на місцевому Воздвиженському кладовищі.
Іван Козловський
Як нескладно зрозуміти, у виконанні Івана Козловського пролунав перший варіант, хоча і з трохи іншими словами. Наприклад "кривава тризна" - це все таки занадто круто, навіть якщо взяти до уваги стан історичного моменту (а про "кровожерливість" російського народу ми наслухалися вже вдосталь!). Крім того, політика і справжнє мистецтво несумісні.
У 1945 році поетом-фронтовиком Павлом Шубіним був написаний ще один віршований тест на музику Іллі Шатрова. Ідею тексту навіяли бої Червоної армії з військами мілітаристської Японії. Цей текст можна вважати найменш відомим, тим більше дивно що запис вальсу збереглася в грамзапису. У 2007 році ця, раніше невідома дослідникам запис, була зроблена Костянтином Вершиніним з платівки Артілі "Пластмас" під номером 1891. Запис пісні у виконанні П.Т.Кірічека датується 1958 роком.
Петро Киричок
І так, вальс облетів весь світ. За кордоном він називався «Російським національним вальсом». У Росії ж ім'я його автора почали потихеньку забувати. Спочатку з назви вальсу зникло посвячення Мокшанська полку. Залишилося просто «На сопках Маньчжурії». Потім зникло і ім'я автора. На радянських пластинках писали, що вальс став просто «старовинним».
Марш
До кінця своїх днів сам І.Шатров наполягав на тому, що "На сопках Маньчжурії" - це не реквієм в ритмі вальсу, а пояснення в любові до Батьківщини. Однак доводиться визнати, що цей твір дійсно дуже схоже на реквієм. Причина в тексті.
вальс
Вальс, написаний композитором взагалі не мав тексту, він замислювався не для того, що б перетворитися в пісню. Текст, написаний Скитальцем, передбачив появу популярної мистецької течії, яка отримала згодом назву декадентства. Для русла сформованих поетичних течій того часу цей текст зовсім не був чимось видатним. Цим і пояснюється така велика кількість досить вільних текстів, прісочіненних паралельно простим народом. Русь скорбила по жертвам, але пісня, в якій про це співалося, виконувалася чомусь таким чином, що більше нагадувала чи то світський романс чи похоронний марш.
Зикіна
Саме тому мені більше подобається радянський варіант. Говорячи простою мовою, його текст привертає нашу увагу до майбутнього і в ньому немає невтішного надриву, ні спраги сліпої помсти, ні могильно-цвинтарних ідеалізацій. Справа в тому, що дореволюційний варіант пісні, який сьогодні здається нам таким екзотичним, був для свого часу цілком традиційний і за формою і за змістом. Росія переживала важкі роки, і поразка в російсько-японській війні стало одним з факторів, які вплинули на формування напрямків розвитку поетичної думки. Однак ще задовго до 1904 року сучасникам вже марилося, що Росія - на краю загибелі, творчу громадськість мучили нічні кошмари, сумні думки про майбутнє, в поетичних колах з'явився новий напрям, яке згодом отримало назву декадентства. Прихильники цього напрямку писали твори, наскрізь просякнуті духом розчарування, небажанням жити, очікуванням неминучої загибелі.
Хворостовський
Кращим пам'ятником йому став вальс, який сьогодні звучить не тільки у виконанні скромних духових оркестрів, а й на найпрестижніших світових сценах у виконанні народного артиста Росії, всесвітньо відомого баритона Дмитра Хворостовського та заслуженого артиста Росії Олега Погудина.
Вже після прочитання поста наша Галина дала ще одне посилання гідного виконання цього твору .: "Я додам ще одне виконання цього вальсу чудовою співачкою Євгенією Смольянинову, воно дуже незвичайне, своєрідне і теж дуже талановите ..."
Сподобався наш сайт? Приєднуйтесь або підпишіться (На пошту будуть приходити повідомлення про нові теми) на наш канал в МірТесен!
Сподобався наш сайт?
