Карійці, лікійці, лідійці, фрігійці та інші стародавні народності Малої Азії писали літерним листом, запозиченим у греків . У греків ж запозичив лист народ, що мешкав на острові Лемнос (біля західного узбережжя Малої Азії). До написи з острова Лемнос давно вже прикута увага вчених - адже подібним листом писали стародавні етруски, загадковий народ, що жив в першому тисячолітті до н. е. на території сучасної Італії. Лемносская напис - один з доказів «східного» походження етрусків (про проблему походження етрусків досі ведуться запеклі суперечки серед істориків).
Етруські алфавіти сходять до грецьких - в цьому тепер важко сумніватися. У свою чергу, до етрусському листа сходить, поряд з іншими, латинське письмо, настільки широко поширився по землі до нашого часу. З латинського алфавіту були вилучені деякі букви, наявні в грецькому і етруську алфавітах, деякі букви змінили свою форму, були додані і нові літери. Латинь згодом широко поширилася по Європі, де в різних країнах вона набувала ті чи інші форми - виникали «національні стилі» латиниці. Змінювалося лист і в зв'язку зі змінами знарядь і матеріалів листи. Якщо в стародавні часи «писали» на камені, то пізніше стали писати на воскових табличках, а ще пізніше (можливо, в VI ст. Н. Е.) Стали користуватися пір'ям птахів; ними писали спочатку на папірусі і пергамені; в Європі папір з'явився лише в XI столітті.
Поширившись в Європі, латинське письмо «перекинулося» потім і на інші країни світу. Латинський алфавіт був пристосований до багатьох мов Африки, Азії, Америки, Австралії та Океанії.
Латинський алфавіт широко використовується в міжнародній транскрипції - уніфікованому і точному позначенні звуків, наявних в різних мовах. Транскрипція грає велику роль в мовознавстві - адже з її допомогою можна не тільки точно передати вимову, існуюче в даній мові, але і різні особливості вимови, властиві різним діалектам, різним стилям мови (наприклад, «швидкої» розмовної мови, нейтральному стилю мови, яку ми чуємо по радіо) і навіть різним людям (так звані індивідуальні особливості мови). Але не тільки для мовознавства важлива транскрипція: ті, хто займається англійською мовою, знають, що без транскрипції їм було б вивчати цю мову набагато важче.
Справа в тому, що алфавітний лист володіють одним «поганим» якістю - в той час як мова постійно змінюється, лист не змінюється (якщо ми самі не змінюємо його): тому лист як би відстає від мови: більшість англійських слів пишуться не так, як вони вимовляються зараз, а так, як вони вимовлялися багато десятків років тому. Те ж вірно і щодо інших мов, наприклад французька та німецька, але в англійському це невідповідність особливо впадає в очі.
Грецьке лист IX століття н. е. послужило основою для створення слов'янських писемностей. Зазвичай вважають, що первісна слов'янська абетка була винайдена в середині IX ст. візантійським місіонером в Моравії Кирилом, проте не виключено, що слов'янське письмо існувало і до Кирила; з іншого боку, самі ранні з дійшли до нас пам'ятників слов'янського письма відносяться до більш пізнього часу - до кінця IX - початку X століття. Неясно, який саме вид мало первісне слов'янське письмо; складність полягає в тому, що до нас дійшли дві початкові слов'янські азбуки, а не одна. Азбуки ці носили назви «кирилиця» і «глаголиця» і містили перша 43 і друга - 40 букв.
Кирилиця є видозміна грецького алфавіту зі значними доповненнями, які позначають особливі звуки чи звукосполучення (так, грецька «бета» послужила не тільки основою для слов'янського В, але і для слов'янського Б: в грецькому в цю епоху звуку Б не було, однак деякі букви виникли з сполучень «йоти» з наступним гласним.
Глаголиця є вельми своєрідний алфавіт, що складається з букв дуже складною, химерної форми (наприклад, буква Д мала в глаголице вид Л, буква Л - А, літера М - X. З питання про походження глаголиці існують дуже суперечливі думки. Дехто вважає, що глаголиця - це, по суті, навмисно ускладнена кирилиця (вважають, що глаголиця спочатку вживалася для тайнопису).
На основі кирилиці створені писемності болгар, українців, росіян, сербів; довгий час кирилицею користувалися румуни. У Східній Європі слов'янське письмо використовується не тільки слов'янськими народами (росіянами, українцями, білорусами), але і багатьма іншими народами і народностями. Азербайджанці, узбеки, таджики, казахи, киргизи, туркмени і представники багатьох інших народів користуються слов'янським алфавітом з деякими змінами і доповненнями. Слов'янським алфавітом користуються і монголи. Сам по собі слов'янський алфавіт в тому вигляді, в якому ми його знаємо, дуже сильно відрізняється від кирилиці. Справа в тому, що протягом століть неодноразово робилися реформи російського листи (одна з таких реформ проведена Петром Першим).
Остання реформа російського алфавіту була проведена в 1917- 1918 роках: буква «ять» була замінена буквою Е, «фіта» - буквою Ф, I і «іжиця» - буквою І, твердий знак перестав вживатися в кінці слів після приголосних (ред писався в наприкінці слів не випадково: колись ь позначав голосний звук, на який закінчувалися слова в давню епоху, в наш час в нашій мові не було слів з результатом на приголосний звук - будь-яке слово закінчувалося гласним; до речі, Ь також позначав голосний звук на кшталт І , але тільки після м'яких приголосних).
Як ми вже говорили, в основі грецького алфавіту лежить семітське Консонантне лист. Від семітського листи відбулися і багато інших алфавітні писемності - єврейська, арабська, сирійська і т. П. У V столітті нашої ери вчений чернець Месропа Маштоца створив вірменське алфавітний лист, причому, мабуть, форми букв були винайдені ним спеціально (хоча не виключено, що накреслення грецьких букв надавали на Маштоца вплив під час створення їм вірменського алфавіту). Грузинське лист також, згідно з переказами, винайдено Маштоцем. Він же, як вважають, винайшов агванское алфавітний лист, до сих пір не дешифрувати. Іноді ми просто не можемо сказати, підіймається даний лист до семітського або грецькому чи ні (таке давнє сідетское лист Малої Азії, безсумнівно, алфавітний, проте дуже несхоже на грецьке, до якого сягають інші буквені писемності стародавньої Малої Азії).
Широке поширення алфавіту зрозуміло: алфавітний лист зручно, воно містить набагато менше число знаків, ніж складовий лист. Однак можливі і більш економні писемності, ніж алфавітні (літерні): так, в Індії користуються листом, мабуть, висхідним до семітського, однак значно відрізняється як від консонантного, так і від звичайного літерного листи. Знаки індійського письма передають або голосні, або поєднання приголосного з голосним, причому найпростішим поєднанням. Сполучення приголосних передаються складними знаками, принципи побудови яких, однак, дуже прості.
Відсутність гласного після приголосного позначається спеціальним штрихом. Лист це зручно: слово на кшталт МАНА виражається в ньому не чотирма знаками, як в буквеному листі, а лише двома. Запам'ятати лист не важче, ніж звичайний алфавіт.
Автор: В. Шеворошкин.
PS Старовинні літописи розповідають: Все-таки винайдення абетки було одним з найважливіших винаходів людства. Навіть важко уявити яким шляхом пішов би технічний прогрес без нього. Ось візьмемо сучасні ноутбуки , Якою була б у них клавіатура? У вигляді ієрогліфів? Символів? Як би ми писали один одному листи? Та вже без алфавіту ніяк не обійтися, особливо в нашу комп'ютерну епоху.
У вигляді ієрогліфів?Символів?
Як би ми писали один одному листи?
