Картина Рєпіна: «Запорожці пишуть листа турецькому султану»

1. Як з'явилася картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану»?
2. Історична підгрунтя - листування султана і козаків
3. Прототипи й характери - хто послужив натурщиком для полотна?
4. Як склалася доля твори «Запорожці пишуть листа турецькому султану»?

Протистояння козаків і іноземних загарбників - важлива частина становлення України як держави. В ті часи відбувалося безліч значимих подій - страшних, героїчних, а інколи й кумедних. Про один з таких моментів, відображених на відомій картині, і розповість Вам наша стаття.

Як з'явилася картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану»?

Ілля Юхимович Рєпін (1844-1930 рр.) Народився в с. Чугуїв (Харківська обл.). З самого юного віку хлопчик прагнув якомога краще пізнати свою країну, її історію і звичаї. А допомагала йому в цьому мати - активна і діяльна жінка. Вона навіть організувала невеличкий гурток, де займалася з дітьми односельців. Не дивно, що юнак перейнявся щирою любов'ю до української культури, оспівуючи її в своїх полотнах.

І однією з найбільш прославлених робіт живописця, де переплелися легенди і сучасність, стала картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» . Майстер працював над масштабним шедевром (203 * 358 см) з 1880 по 1891 р, перебуваючи в м Дніпрі, Санкт-Петербурзі і на Кубані, а ще гостя в маєтку Качанівка Чернігівської губернії. Перш ніж взятися за пензлі і фарби, він створив безліч ескізів вугіллям, продумуючи композицію. У Харківському художньому музеї також збереглися начерки з особами натурщиків - Рєпін ретельно підбирав людей з колоритною зовнішністю, щоб передати атмосферу вольниці, свободи і рівності, що панували в Січі.

Поєднання неабиякої майстерності живописця і експресивності самої сцени і зробило полотно настільки виразним і красномовним. Такому враженню сприяє і пророблений антураж - всі деталі картини, аж до одягу козаків, їх зброї та бойових стягів, в точності повторюють справжні. Більш того, сама ситуація, відображена Іллею Юхимовичем, також має реальні коріння.

Історична підгрунтя - листування султана і козаків

І. Ю. Рєпін брав активну участь у громадському житті українців - вів бесіди з багатьма видатними особистостями, цікавився досягненнями науки і техніки, а також новітніми відкриттями в різних областях. Так художник і дізнався про якийсь документі, який виявив археолог і фольклорист Я. П. Новицький. Цей учений більше 30 років досліджував руїни всіх Запорізьких Січей, зібравши колекцію артефактів - козацьких ікон, трубок, прапорів та інших предметів. Серед них була і датована XVIII ст. копія чернетки листа, автором якого був кошовий отаман Іван Сірко.

Ілля Рєпін Запорожці.1880-1891гг.
Полотно, олія.203 × 358 см. Державний Російський музей, Санкт-Петербург

У XIV-XVII ст. козаки посідали важливе місце на міжнародній політичній арені, беручи участь як у боях, так і в переговорах. З ними вважалися навіть такі могутні держави, як Річ Посполита і Османська імперія. Це доводить розпорядження, відправлене Мехмедом IV в 1676 р Ось чого вимагав турецька правитель:

«Я, султан і владика Блискучої Порти, син Ібрагіма I, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, незрівнянний лицар, ніким НЕ победіма воїн, володар древа життя, невідступний охоронець гробу Ісуса Христа, опікун самого Бога, надія і тішить мусульман, устрашитель і великий захисник християн, наказую вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без будь-якого опору і мене ва шими нападами не примушувати турбуватися. »

А ось якою була відповідь, зачитаний в якості забавного курйозу на прийомі у Дмитра Івановича Яворницького, де серед гостей був і майбутній автор картини:

«Ті, султан, чорт турецький, i проклятого чорта син и брат, самого Люцеферя секретар. Якiй ти в чорта лицар, коли голою з **** ю Їжак НЕ вб'ешь ?! Чорт ти, ви **** а твоя морда. Hе будеш ти, с *** н син, сінiв хрістіянськіх пiд собою мати, твойого вiйска ми не боїмося, землею i водою будем битися з тобою, враже ти розпроклятій сину! Распроно ** б твою мать! Вавілоньскій ти жіхась, Македоньскій колесник, Iерусалімській бравірнік, Александрiйській козолуп, Великого и Малого Єгипту свинар, Армянськ злодіюка, татарська сагайдак, Каменецький кат, у всього свiту i пiдсвiту блазень, самого гаспіда онук, а нашого х ** гак. Свиняча ти морда, кобиляча с *** а, рiзніцька собака, нехрещеній лоб, ну і **** **** ***. Від так тобi Запоріжцi відказала, плюгавче. Чи не будеш ти i свиней хрістiанськіх пасти. Тепер кончаємо, бо цифри не знаємо i календаря не маемо, До дому я у небi, рік у Книзі, а день такий у нас, Який i у вас, за це поцілуй в с *** у нас! ..

Пiдпісалі: Кошовий отаман Іван Сірко Зо всiм кошем Запорожськiм ».

Втім, навряд чи подібний лист намір відправляти - швидше за все, наші предки просто «відвели душу», пишучи нахабний відповідь, а султану відвезли інший документ. Однак це не завадило йому отримати всесвітню популярність! Дотепні рядки перевели на більшість європейських мов, їм присвятив вірші французький поет Гійом Аполлінер і оперу - російський композитор Дмитро Шостакович.

Прототипи й характери - хто послужив натурщиком для полотна?

Картина Рєпіна знаменита не тільки через свою барвистості і багатоплановості - не менше цікаві і її персонажі. Майстер зобразив як своїх сучасників, так і простих людей - він шукав незвичайні типажі всюди, часом зарисовуючи особи прямо в дорозі. Отже, хто показаний на панно?

Зовнішність регоче чоловіки в шапці і з довгими вусами запозичена у Яна Францевича Ціоглінского - викладача малювальної школи Імператорського товариства заохочення мистецтв. Незважаючи на те, що цей учасник петербурзького творчого об'єднання був поляком, він органічно вписався в суспільство запорожців. Молодий красень в темному кунтуші та чорної шапці з білим околишем - син баронеси Варвари Ікскуль-Гільденбандт і внучатий племінник композитора М. І. Глінки. Тоді він був камер-пажем при царському дворі - ймовірно, Рєпін зустрів його під час одного з імператорських прийомів. Що стоїть поруч з юнаком козак з перев'язаною головою - Микола Дмитрович Кузнецов. Грек за національністю, він керував класом батального живопису в Академії мистецтв, заснував Одеське літературно-артистичне товариство та Товариство південноросійських художників. А ще чоловік прославився своєю незвичайною силою і любов'ю до розіграшів. За задумом Іллі Юхимовича, разом з попереднім персонажем він уособлює образи Андрія і Остапа - синів Тараса Бульби. А головного героя повісті М. В. Гоголя можна побачити в правій частині картини - це високий чоловік в червоному жупані і підбитим світлим хутром шапці. Його прототипом є професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець - син польських шляхтичів. Він чудово грав на бандурі, а також зібрав понад 6 тис. Народних пісень, билин і дум. Через Тараса визирає сумовитий худий козак з довгими вусами. Це соліст Маріїнського театру Федір Гнатович Стравінський (батько великого композитора). Цікаво, що в юності він довго вагався між кар'єрою музиканта і художника. Похмурий запорожець у жовтій накидці і високою чорної шапці - колекціонер і меценат Василь Тарновський (молодший). Йому належало маєток Качанівка, де влітку 1880 р жив І. Е. Рєпін, зарисовуючи кращі раритети зборів - шаблю Богдана Хмельницького, гетьманські універсали, клейноди, особисті речі І.Мазепи, П. Полуботка і К. Розумовського. Крім того, там живописець накидав ескіз ще одного героя - одноокого чоловіка з вибитим зубом, вбраного в рвану одяг. Таким прототипом козака Голоти послужив кучер В. Тарновського - Никишка. Художник встиг зафіксувати нетверезого слугу, поки вони переправлялися на поромі через Дніпро. Опис картини було б неповним без згадки центрального персонажа - Івана Дмитровича Сірка. Майстер написав його з генерал-ад'ютанта, а згодом - київського, подільського і волинського генерал-губернатора Михайла Івановича Драгомирова. Він прославився як провідний військовий педагог свого часу і автор блискучого «Підручника тактики». А ще чоловік часто ставав героєм байок - зокрема, він відправив імператору Олександру III телеграму «Третій день п'ємо за здоров'я Вашої Величності», а солдат назвав не інакше як «святий худобою». Поруч з ним видно молодий бурсак, підстрижений «під макітру». Це графік, фольклорист і етнограф Порфирій Денисович Мартинович. У 1873-1881 рр. він навчався в Петербурзькій Імператорської Академії мистецтв, що не закінчивши курс через важку хворобу. Але на одному з практичних занять з усміхненого юнака зняли гіпсову маску - саме нею і керувався Рєпін, малюючи свого козака. Лисий запорожець на передньому плані, сидить спиною до глядача - предводитель дворянства Катеринославської губернії і обер-гофмейстер двору Його Імператорської Величності, Георгій Петрович Алексєєв. Дізнавшись, хто автор картини, він погодився позувати, але коли поміщику пояснили, в якому вигляді потрібно постати на полотні, він з обуренням відкинув пропозицію художника. Тоді Ілля Юхимович вдався до хитрощів - він замалював чоловіка, поки той розглядав належить Д. І. Яворницького колекцію монет. Довірливий нумізмат розкусив підступ лише тоді, коли твір представили публіці, і дуже образився на змовників. До речі, Дмитро Іванович Яворницький теж є на картині - він показаний в образі писаря. Подібний вибір не випадковий, адже саме знаменитий історик був головним консультантом і натхненником живописця. Але при створенні ескізу не обійшлося без труднощів - коли чоловік приїхав в майстерню художника, він був надзвичайно похмурим. Рєпін зміг викликати у нього посмішку, тільки вручивши журнал з карикатурами. Напівголий козак з картами в руках - вчитель народної школи Костянтин Дмитрович Белоновский. Малюючи його в такому вигляді, майстер підкреслював чесність гравця - адже без сорочки не можна заховати туз в пазуху або рукав. Татарин в тюбетейці написаний зі студента відповідної національності. А його широку посмішку художник запозичив у ... черепа запорожця, витягнутого з археологічного розкопу поблизу Січі. А ось ким був дідок з трубкою в беззубих яснах, дослідникам так і не вдалося встановити. Відомо лише, що Рєпін зустрів його на пристані г. Запорожье.

Як склалася доля твори «Запорожці пишуть листа турецькому султану»?

Історія створення картини була досить незвичайною, але на цьому її пригоди не завершились. Спочатку шедевр критикували (в тому числі і за «історичну недостовірність»), що не завадило йому заслужити успіх на виставках в Росії, Угорщині, Німеччині, Швеції та США. А в 1892 р полотно придбав сам Олександр III за нечувану суму в 35 тисяч рублів! У царській колекції воно знаходилося до 1917 р, а після повалення правителя твір помістили в Російський музей.

Існує і другий варіант картини, поступається оригіналу в розмірах - І. Е Рєпін працював над ним в 1889 р, але так і не закінчив. Зараз полотно зберігається в художньому музеї м Харків.

І, зрозуміло, Ви завжди можете купити самоцвітними репродукцію шедевра , Скориставшись послугами інтернет-магазину «Янтар Полісся»!