Ківалов Сергій Васильович

16:00 (Оновлено 16.04.2019 о 13:55)

Народний депутат України VІIІ скликання (Опозиційний блок)

Сергій Васильович Ківалов народився на території Молдовської РСР, в місті Тирасполь, 1 травня 1954 року.

Всі новини та згадки про Ківалова на FaceNEWS

Освіта.

У 1980 році закінчив Свердловський юридичний інститут, судово-прокурорський факультет за спеціальністю правознавство.

Кар'єра:

  • 1980-1985 рр. - аспірант, викладач, голова профкому Свердловського юридичного інституту.
  • Після захисту дисертації, з 1985 по 1990 рр., Ківалов працював в органах внутрішніх справ. Був командиром підрозділу оперативного реагування ППС УВС Свердловської області; старшим викладачем, начальником циклу адміністративного права та адміністративної діяльності Одеської школи міліції.
  • 1989-1997 рр. - викладач, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри морського і митного права, проректор з навчальної роботи Юридичного інституту Одеського держуніверситету ім.І.Мечнікова. В цей же час (в 1990-1998 рр.) Був депутатом Жовтневої райради, а потім - депутатом міськради Одеси.
  • З квітня 1997 року - ректор Юридичного інституту Одеського держуніверситету ім.І.Мечнікова (з грудня 1997 року - Одеська державна юридична академія).
  • 1998-2004 рр. - президент Одеської державної юридичної академії (у квітні 2000 року вуз отримав статус національного).
  • У березні 1998-го і в жовтні 2003 рр. Ківалов обирався членом Вищої ради юстиції. З травня 2001 по березень 2004 рр. очолював ВРЮ. Залишається членом Ради до теперішнього часу.
  • У 1998-му вперше став народним депутатом України. Очолював підкомітет парламентської реформи та парламентського контролю Комітету Верховної Ради з питань правової політики.
  • У 2002-му знову в мажоритарному окрузі Одеси переміг на виборах в парламент. Керував підкомітетом з питань законодавчого забезпечення політичної реформи та організації парламентського контролю комітету ВР з питань правової політики.
  • З лютого по грудень 2004 року - голова Центральної виборчої комісії.
  • З грудня 2004 по травень 2006 рр. - ректор Одеської національної юридичної академії.
  • У березні 2006-го і вересні 2007-го ще двічі стає народним депутатом України - V і VI скликань (від Партії регіонів). Обидва рази очолив комітет ВР з питань правосуддя.
  • З грудня 2012 року - народний депутат України VII скликання, висуванець Партії регіонів по одномандатному округу №135 в Одеській області. Глава комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя. Член постійної делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи.
  • Президент національного університету Одеська юридична академія.
  • З 2013 року представник України в Венеціанській комісії.
  • 16 січня 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.
  • Восени 2014 року на позачергових виборах пройшов у Верховну Раду самовисуванцем. Член Української морської партії Сергія Ківалова. У квітні 2016 року спікер ВР Андрій Парубій оголосив про входження Ківалова в Опозиційний блок.
  • Скандали. Найскандальніша історія в біографії Ківалова пов'язана з організацією та проведенням у 2004 році виборів президента України, які в результаті повальних фальсифікацій закінчилися помаранчевою революцією, позаплановим переголосуванням другого туру і перемогою опозиційного кандидата Віктора Ющенка.
  • Факт масових фальсифікацій, що спотворили реальну картину волевиявлення громадян на користь провладного кандидата, прем'єр-міністра Віктора Януковича, за позовом опозиції був доведений у Верховному Суді України. Главу ЦВК після перемоги "помаранчевих" неодноразово викликали на допити в Генпрокуратуру і УБОЗ, втім, ні кримінальної, ні адміністративної відповідальності він не поніс. Хіба що в очах значної частини українців він закріпився в когорті одіозних політиків та отримав в дні Майдану глузливе прізвисько "Підрахуй".
  • До речі, в листопаді 2007 року тисячі українців, для яких Майдан не залишився "порожнім дзвоном", порахували ганьбою нагородження Ківалова грамотою і медаллю Центрвиборчкому "за вагомий особистий внесок у забезпечення реализации констітуційніх виборчих прав громадян України". Нагороду вручив останній глава ЦВК Володимир Шаповал, екс-представник президента Ющенка в Конституційному Суді. На думку деяких спостерігачів, питання нагородження був узгоджений з Секретаріатом глави держави.

Про персони:

Кілька років тому Ківалов почав захоплюватися голубами, для цього в своєму заміському будинку побудував голуб'ятник.

Сім'я:

Її Ківалов вважає "найвдалішим і дорогим проектом" в житті. З дружиною Наталією разом більше 30 років. Дружина - економіст і юрист. Дочка Тетяна Ківалова (1976 р.н.) - професор кафедри цивільного права Національного університету Одеська юридична академія, директор юридичної фірми ТСК, депутат Одеської міськради.

Компромат і чутки:

- 16 січень 2014 року голосував за "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова.

- С. Ківалова звинувачують в тому, що він є негласним узурпатором судової влади в Україні. Неодноразовими були випадки «замовних» звільнень і призначень суддів під головуванням С. Ківалова, для чого застосовувалися «підтасування» результатів голосування членів ВРЮ України. За інформацією з суддівських кіл, до ВРЮ стали практикуватися «розцінки» на відповідні подання щодо призначення на суддівські посади різних категорій. На передачі «Актуальна розмова» одеського телеканалу ATV однопартієць Ківалова Ігор Плохой стверджував, що С. Ківалов сприймає судову реформу в Україні, як інструмент для розширення свого впливу на систему судочинства, на якому тримається його бізнес-імперія. В Одеському регіоні С. Ківалов монополізував ринок правосуддя, розставивши своїх людей в різних судових інстанціях, які виносять тільки ті рішення, які бажані самому Ківалову. На думку народного депутата І. Плохого, дійшло до того, що судді не можуть винести рішення без дозволу Ківалова. Як тільки судді чують прізвище Ківалова, у них опускаються руки, оскільки вони бояться прийняти рішення, через які їх можуть вигнати з роботи «. Нардеп навів приклад, що під час місцевих виборів керівники юридичної академії обдзвонювали членів виборчої комісії і лякали їх відрахуванням дітей. Залякувати і тиснути на суддів - фообще фірмова «фішка» С. Ківалова. Екс-голови Печерського райсуду Києва Інна Отрош свого часу звинувачувала С. Ківалова в тиску на суд. Вона повідомляла журналістам, що Ківалов особисто входив в кабінети кількох суддів Печерського райсуду, погрожував їм, вимагав пояснень з приводу їх рішень. При цьому, за словами Отрош, Ківалов заявляв, що діє від імені Вищої ради юстиції, головою якого він є, хоча в дійсності будь-яких звернень, підкріплених підписами, у нього не було. Після того, як він став народним депутатом і очолив Комітет з питань правосуддя, він отримав тотальний контроль над судовими органами. І не тільки в Одеській області. Ківалов через своїх кишенькових суддів може вирішити будь-яку справу в будь-якому регіоні країни. Так, вірою і правдою служить не Феміді, а Ківалову глава Вищої Ради юстиції Володимир Колісниченко.

- Співавтор «мовного закону». 2012 рік. С. Ківалов спільно з Вадимом Колесніченком (так само депутат з парламентської фракції ПР) є автором українофобського закону «Про засади державної мовної політики», що передбачає надання мовам нацменшин статусу регіональної. Законопроект, що викликав бурхливі протести опозиції, був прийнятий влітку 2012 року з грубими порушеннями Регламенту, містить безліч суперечливих норм і посилань на недіючі (нікчемні) норми законів України.

- Заради незаконної забудови на одеській набережній в районі 8-ї станції Великого Фонтану С. Ківалов організував передачу державної землі в приватну власність. Деталі цієї афери президента двох одеських ВНЗ висвітлюються в документальному фільмі студії «Крок вліво» на YouTube. Суть афери: земельну ділянку, виділену Одеською міськрадою в оренду Національному університету «Одеська юридична академія» під навчальну станцію (рішення № 867 від 05.11.1999 р, ділянка в 0,7 га на узбережжі в районі 8 - ї ст. Б.Ф .), був переданий приватному «Міжнародному гуманітарному університету» «для проведення практичних занять з морського і митного права» ... Махінація не викликало шуму, тому що обидва ВНЗ очолює С. Ківалов. Всупереч всім містобудівним законам і екологічним нормам на цій ділянці узбережжя Чорного моря в межах міста Одеси та був побудований «замок Ківалова» - по-суті, приморська резиденція народного депутата України. Там же біля пірсу швартується 22-метрова приватна яхта вартістю понад 2,5 млн дол., Володіння якої міська Молка також приписує С. Ківалову (офіційно яхта оформлена на офшор).

- Напередодні нового, 2011 року українські ЗМІ повідомили, що народний депутат України С. Ківалов по шляху проходження в престижний курорт Куршавель (Франція) був затриманий співробітниками швейцарської поліції в Міжнародному аеропорту Cointrin (Женева). Нібито С. Ківалов, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, вів себе розв'язно, демонстрував правоохоронцям непристойні жести, чергуючи їх зі спробами обійняти одного з поліцейських і пропозиціями про спільне розпиванні спиртних напоїв. На зауваження працівників правоохоронних органів С. Ківалов відреагував вкрай агресивно, після чого був доставлений в поліцейське управління Женеви.

- Екс-глава ЦВК відомий спробами увічнити себе пі життя. Один із прикладів - пам'ятник у дворі Міжнародного гуманітарного університету (Одеса) з особою С. Ківалова, споруджений 6 лютого 2007 року. Одесити також дізнаються його образ на одній з ікон в збудованій ним церкві. На персональному сайті С. Ківалова список регалій займає дві сторінки. Скульптурна композиція на території університету складається з двох частин. На передньому плані височить бронзовий С. Ківалов в суддівській мантії та академічної шапочці. Поруч з фігурою нардепа - барельєф: шестеро працювали на той момент професорів вузу. Автор скульптурної композиції - заслужений художник України Олександр Князік. Він і розповів, що ідея пам'ятника належала йому і самому Ківалову. «Цій роботі я приділив більше року. Ківалов на декількох сеансах особисто позував ». Загальну картину себелюбства і самовихваляння доповнює історія з не-отриманням С. Ківаловим бажаного їм звання Героя України. Як з'ясувала «Українська правда», на початку 2011 року до Президента України В. Януковичу офіційно звернулися глава Одеської ОДА Едуард Матвійчук, від Міністерства освіти - міністр Дмитро Табачник, від Академії Наук - її голова Борис Патон, від Вищої ради юстиції (його членом був сам С. Ківалов). Суть звернень, датованих різними місяцями, але написаних наче під копірку - нагородити С.Ківалова званням Героя України. Більш того: газета «Сегодня» ще 29 квітня повідомила з посиланням на «джерела в прес-службі депутата», що С. Ківалову до дня народження дадуть звання Героя. Але В. Янукович не почув «організованим» клопотаннями, і нагородив Ківалова «всього лише» орденом Ярослава Мудрого IV пстеені. Та й то не до дня народження «героя» - 1 травня, а з «запізненням» майже на 4 місяці - до Дня Незалежності.

- У 2009 році, коли стало очевидно, що у В. Ющенка немає жодних шансів повторно стати президентом, С. Ківалов терміново опублікував книгу «спогадів». Суть якої звелася до приниження «помаранчевої» влади взагалі і В. Ющенко зокрема.

- У 2007 році для багатьох українців, особливо для тих, хто стояв на Майдані, або був прихильником "помаранчевої революції", був справжнім плювком в душу факт нагородження медаллю та грамотою "за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України". Тим більше, що даний факт нагородження в обов'язковому порядку узгоджувався з Президентом України, в той час їм був Віктор Ющенко. Цей факт нагородження С. Ківалова дає багатьом впливовим «регіоналам» вважати С. Ківалова дворушника, в ході виборчої кампанії 2004-2005 рр. працював «на два кошики». І підтвердженням версії про те, що за сценарієм тодішнього Президента Леоніда Кучми глава ЦВК С. Ківалов мав стати юридичним «гарантом» третього терміну Л. Кучми. Згідно з цим сценарієм, нібито, через безліч порушень вибори повинні були бути визнані такими, що або перемога у В. Януковича відбирається через суди, і Л. Кучма отримує повноваження на подальше управління державою - до проведення наступних президентських виборів. Реалізуючи цей сценарій, С. Ківалов поспішно оголошує В. Януковича переможцем другого туру виборів (не чекаючи судових вердиктів з цього приводу, хоча штаб Партії регіонів наполягав саме на дотриманні законної процедури). При цьому спеціально не завірити постанову ЦВК про визнання В.Януковича переможцем, і не передавши його в офіційну пресу для публікації. Тим самим створивши прецедент для скасування результатів виборів. Тоді багато політиків і експерти визнали, що С. Ківалов отримав хабар від «спонсорів» В. Януковича. Але не менше в порушеннях встановленої законом процедури, допущених ЦВК в особі С. Ківалова, були зацікавлені і автори сценарію переголосування другого туру в інтересах В. Ющенко. Адже саме кроки С. Ківалова дали формальні підстави для скасування результатів виборів Верховним Судом. Прихильники цієї конспірологічної версії стверджують, що в знак вдячності за свої заслуги 8 липня 2005 року С. Ківалов отримав від Президента В. Ющенка широко відому фотографію «Сергію на довгу пам'ять» (за іншими даними, цю фотографію С. Ківалову «підметушився» Віра Ульянченко , довірена особа Ющенка). Цю фотографію бачили багато колег С. Ківалова, і факт її наявності не викликає сумнівів. Цікаво, що в той же день - 8 липня, наукову раду очолюваного С. Ківаловим одеського ВНЗ направив на адресу Секретаріату Президента України прохання дозволити назвати університет на честь Ющенко (текст якої з особистого сайту С. Ківалова вже видалено). Відповідь Секретаріату невідомий.

- На початку 2006 року в інтерв'ю виданню «2000» С. Ківалов поділився інформацією про те, що в 2004 році його дійсно і вмовляли фальсифікувати дані, і пропонували дуже великі гроші. У підсумку - пішли погрози. В інтерв'ю прямо не говориться, з якою саме сторони були погрози, але сам політик підводить до висновку, що вони виходили не з команди «біло-синіх». «В одній з розмов з тонкими натяками на те, що незговірливі люди швидко перестають бути живими, намагався відбутися жартами. Кажу: я ж недоторканний. Знаєте, який був відповідь? "Так, недоторканний. Але не куленепробивний ". Ось такий добрий, шутейний розмова », - згадував С. Ківалов.

- Два роки тому тепер уже екс-глава РНБО і екс-депутат П. Порошенко захищав дисертацію кандидата юридичних наук саме в ОНЮА, на вченій раді під керівництвом С. Ківалова. Звичайною практикою для ОНЮА є навчання на заочному та післядипломному факультетах N-го кількості народних депутатів, працівників Кабінету Міністрів і т. Н. адміністрації президента. Ясна річ, ніхто з них за роки навчання ніколи в академії не з'являвся. Присутні тільки їх заліковки.

А як кваліфікувати захист кандидатської дисертації заступником Генерального прокурора Т.Корняковою, яка відбулася 29 грудня 2004 року в ОНЮА? Спробуйте тепер розраховувати на принциповість Генпрокуратури щодо персони Підрахуя.

- Самою скандальною історією, в центрі якої опинявся Сергій Ківалов, сталася в 2004 році, під час організації і проведення президентських виборів в Україні. Тотальні фальсифікації народного волевиявлення по всій країні спровокували початок так званої "помаранчевої революції". Найбільше підозрювали в причетності до фактів фальсифікації Сергія Ківалова, але він так і не поніс за це ніякої відповідальності. Правда, як голова Центральної виборчої комісії, отримав кличку "Підрахуй".

- Крадіжка стадіону у «Спілки архітекторів». Недалеко від будівлі академії знаходиться стадіон, за часів СРСР належав Спілці архітекторів. Керівники Союзу звернулися до народного депутата України С. Ківалова з проханням допомогти в переоформленні прав власності на стадіон за правилами незалежної України. Академік обіцяв допомогти, взяв документи ... А незабаром обзавівся новими, згідно з якими стадіон став ставитися до очолюваної ним юридичної академії. Таких прикладів безліч; ось за такі вчинки Ківалов і став володарем клички «Кідалов».

- Де-юре Ківалов БУВ ректором ОНЮА Всього рік - з 1997 по 1998-й, тобто рік з дня ее Заснування. У 1998р. его звертаючись депутатом Верховної Ради, а це призводе до автоматичного звільнення з посади ректора. Але, будучи юристом Радянської школи, яка вчились НЕ Дотримуватись, а обходити закони, Ківалов придумавши для себе посаду Почесного президента ОНЮА, что зобов'язували колектив академии зверни, а Міністерство освіти и науки - затвердіті ректора. А Вийшла все навпаки: з квітня 1998р. по 26 грудня 2004р. в ОНЮА не було ректора, його обов'язки виконували Ю. Полянський або А. Паньков. 26 грудня 2004 р. конференція трудового колективу ОНЮА, список делегатів якої стверджував сам С.Ківалов, затвердила його в старій посаді. А безальтернативного конкурента на посаду ректора-77-річного професора юридичних наук, професора Ю.С.Червоного, якого знову ж вибирав Ківалов, природно, «прокотили». І конференція трудового колективу не знайшла в цьому нічого протиприродного: за С.Ківалова на формально чесні вибори проголосували 146 делегатів проти восьми. Але сама процедура цього фіктивного конкурсу незаконна: Міністерство освіти і науки повинно було почати розгляд заяв через місяць після оголошення конкурсу на заміщення посади ректора ОНЮА, а не через два тижні. Але, незважаючи на ці порушення, 28 грудня Підрахуй з документами про своє обрання з'являється на порозі міністерства в Києві. Правда, протягом трьох днів тодішній міністр В.Кремень відмовляється приймати свого, як він сам говорив, давнього друга. Відомо, що в новорічну ніч завжди відбуваються чудеса, і 31 грудня таке чудо сталося: міністр, який одним з перших урядовців надів помаранчевий шарф, змінивши гнів на милість, і буквально на коліні підмахнув наказ про призначення С.Ківалова ректором, а разом ним і контракт на сім років.

- Ківалов змусив говорити про себе всю Одесу, коли в 1997 році створив Одеську юридичну академію. Цей процес «створення» супроводжувався розгромом юридичного факультету найстарішого Одеського університету і ряду середніх навчальних закладів, чиї будівлі були використані для розміщення академії. Особові справи студентів університету без їх згоди перевели в академію. Допомога в «руйнівному будівництві» Ківалову надавав тодішній прем'єр-міністр України Павло Лазаренко. Лазаренко довелося бігти з країни в 1999 році, коли він перестав ділитися баришами з президентом Кучмою і виявив президентські амбіції. Академія була задумана як особистий бізнес Ківалова під дахом держави. Освіта в цьому навчальному закладі платне, але незважаючи на це надходження в нього не обходяться без хабарів. У перші роки роботи академії легальний обіг становив 10 мільйонів доларів на рік. При цьому цей заклад знаходиться на утриманні державного бюджету. Не встигнувши зробити жодного випуску, академія першою з одеський вищих навчальних закладів отримала статус Національної, що для викладачів означало прибавку до зарплати. Перший диплом почесного доктора академії був вручений президентові України Кучмі .

Читайте також: досьє на Кілінкаров Спірідон Павлович

Знаєте, який був відповідь?
Корняковою, яка відбулася 29 грудня 2004 року в ОНЮА?
Навигация сайта
Новости
Реклама
Панель управления
Информация