«Коли на підводному човні К-431 вибухнув ядерний реактор, його кришку вагою 12 тонн викинуло на висоту більше кілометра»

1. «Обручка одного із загиблих офіцерів випромінювало 90 тисяч рентген!»
2. «Дружини начальства намагалися виїхати з дітьми подалі від Чажма, але в аеропорту їх затримували і...

Цю аварію, що трапилася 28 років тому 10 серпня 1985 року в Далекому Сході в бухті Чажма, вчені називають провісником Чорнобильської катастрофи

«Обручка одного із загиблих офіцерів випромінювало 90 тисяч рентген!»

- Я поїхав у відпустку, а на наступний ранок в одному з селищ військових моряків Тихоокеанського флоту мене наздогнала тривожна звістка - на атомному підводному човні К-431 стався вибух, - каже капітан першого рангу у відставці Лук'ян Федчик з Луцька. - Я був командиром цієї субмарини. Перша моя реакція на новину - це просто неможливо, адже не планувалося ніяких серйозних робіт на борту!

Примчавшись в бухту Чажма, де стояла К-431, дізнався подробиці події. Виявилося, коли я поїхав, технічне управління флоту самовільно вирішило зняти кришку ядерного реактора підводного човна, і це призвело до вибуху. Десять офіцерів, які безпосередньо перебували біля місця робіт, загинули миттєво. Тел не залишилося - знаходили лише їх фрагменти. На чиєїсь відірваної руці була обручка. По ньому визначили рівень випромінювання в момент вибуху - 90 тисяч рентген! Останки загиблих поховали в свинцевих капсулах. Дивом вижив вахтовий матрос, який перевіряв документи цих офіцерів на право доступу в реакторний відсік. Цей хлопець перебував поруч з епіцентром вибуху, але доля вберегла його від смерті. Він отримав велику дозу радіації. Втім, облучились все, хто там був.

* Лук'яна Федчика звільнили з флоту за станом здоров'я

Потрібно сказати, що передувало аварії: в бухті Чажма на обох реакторах К-431 замінили ядерне паливо. Ця складна, надзвичайно відповідальна і небезпечна операція зайняла кілька місяців, виконувалася на воді за допомогою спеціального судна, оснащеного підйомним краном. Перед тим як я поїхав у відпустку, був успішно перевірений на герметичність один з реакторів (в нього нагнітали тиск 250 атмосфер). Випробування другого реактора показали: з-під його кришки просочується вода. Запідозрили, що під нею залишився шматок електрода або якийсь інструмент, тому і знадобилося знову підняти кришку. У флотських інструкціях ця робота називається операцією номер один. Для її проведення потрібно отримати наказ головкому Військово-морського флоту. Однак технічне управління діяло на свій страх і ризик - не захотіло, щоб про забутий електроді дізналося командування. Але якби тільки це. Організувати роботи слід було так, як при зверненні з атомною бомбою, - потрійний контроль виконання кожної з операцій. Але кришку реактора знімали з грубими порушеннями правил. Можливо, все б обійшлося, проте в бухту якраз в цей час влетів військовий катер. Піднялася хвиля, на ній хитнулось спеціальне судно з краном, піднімав кришку реактора. За однією з версій, це стало, так би мовити, останнім поштовхом - і почалася некерована ланцюгова реакція, стався вибух. Очевидці стверджують, що кришку реактора вагою 12 тонн викинуло на висоту більше кілометра! Ядерне паливо вилетіло, заражаючи все навколо радіацією. Добре ще, що це був свіжий уран, адже відпрацьований випромінює набагато більше рентген.

На п'ятий день після аварії мене викликали на засідання комісії з розслідування причин вибуху. У залі сиділо чоловік тридцять - адмірали, генерали, цивільні фахівці. Я прямо сказав, кого вважаю винними у трагедії. До речі, зайти в зал мені довелося в одних шкарпетках - дозиметристи зажадали зняти взуття, через те що на ній було багато радіації.

- Ви брали участь у ліквідації наслідків аварії?

- Звичайно. Повернувся в Чажма і знову очолив свій екіпаж. В районі шостого відсіку К-431 рівень радіації заміряти не вдавалося - дозиметри зашкалювали. В борту нашого човна зяяла дірка: корпус пробила одна з великих частин реактора - компенсує решітка. Під час вибуху вона полетіла високо вгору, а потім впала на підводний човен, проломивши міцний корпус. Всередину К-431 почала надходити вода. Щоб субмарина не затонув, довелося підвести під її днище понтони. До речі, що компенсує решітка випромінювала 1500 рентген. Її потрібно було підняти краном і укласти в спеціальний бокс. Мені довелося брати участь в цій найнебезпечнішої операції. Найбільшу дозу отримав тоді кранівник - три рентгена.

З Москви вимагали щопівгодини доповідати про радіаційну обстановку та стан човна. Але я, зізнатися, це ігнорував, адже кожен підхід людей до аварійної субмарині означав, що вони отримають додаткове опромінення.

На жаль, однією з першорядних завдань, які довелося тоді вирішувати, було припинення мародерства. Матроси аварійних команд крали з нашого підводного човна, що впаде в око. Кортики, наприклад. До того ж вони громили молотками прилади - наче ураган прокотився. Проблема полягала навіть не стільки в їх недостойних вчинках, скільки в тому, що речі на К-431 випромінювали радіацію, а мародери приносили її в свої кубрики.

- Ночувати вас вивозили в безпечне місце?

- Ні, тут же, в бухті Чажма, спали на одному з кораблів. Дні стояли жаркі, тому я укладався під відкритим небом, постеливши матрац прямо на палубі.

- Вижили всі члени вашого екіпажу?

- Під час вибуху загинув один мій офіцер, який був біля реактора, капітан третього рангу Анатолій Дєдушкін. У нього тоді народився син Андрій. Вдова Дедушкина поїхала до Севастополя, і я направив голові міськвиконкому цього міста лист з проханням виділити їй квартиру. І жінці таки надали житло. Решта членів команди перебували на підводному човні, але в інших відсіках. Якраз йшли політзаняття. Екіпаж був добре навчений, і коли після вибуху човен почав тонути і оголосили аварійну тривогу, мої люди діяли грамотно. Ситуація ускладнювалася тим, що загорілися кабелі. Гасити пожежу допомагали команди інших кораблів. Потім частина мого екіпажу відправили в госпіталь. А мені хтось удружив: відправив у Москву доповідь про те, що командир К-431 самовільно поїхав у відпустку. Насправді відпустку мені надали з дозволу заступника командувача флотилією.

«Дружини начальства намагалися виїхати з дітьми подалі від Чажма, але в аеропорту їх затримували і відправляли назад»

- Кажуть, алкоголь допомагає виводити з організму радіацію.

- Це все знають, тому ліквідатори аварії в Чажма пили, а я ввів для себе сухий закон. Адже якби споживав, пішли б розмови - командир пиячить. До речі, маску-пелюстка, яка не дає радіоактивного пилу проникати в легені, я не носив - дихати через неї важко, особливо в спеку. Опромінився за той місяць сильно. Виникали типові в таких випадках симптоми - блювота, запаморочення, лущиться і облазить постраждала від променевих опіків шкіра. Мене двічі возили на обстеження. Головний радіолог Озброєний Сил генерал-лейтенант Петров наполягав на невідкладної госпіталізації, але я відмовлявся, пояснював доктору: командир не має права залишати корабель в таких ситуаціях.

Під час візиту в госпіталь зібрав знаходилися там членів свого екіпажу і відчитав: «Ваші товариші зараз на рідній підводному човні, а ви тут героїв з себе будуєте!» Після цього деякі матроси втекли до нас в Чажма. Я поїхав звідти, лише коли через місяць після аварії К-431 відбуксирували для тривалого зберігання в іншу далекосхідну бухту - Павловська. І тільки потім я зайнявся лікуванням.

- У бухті Чажма знаходиться завод, а неподалік - селище Дунай. Після аварії населення евакуювали?

- На жаль немає. Добре, що всю ніч після аварії лив дощ, який затримав поширення радіоактивного пилу. Нам наказали не розповідати правду про трагедію. Якщо хто-небудь із сторонніх запитає про аварію, слід відповідати, що на підводному човні вибухнула акумуляторна батарея. Однак в сім'ях високопоставлених осіб знали, що вибухнув ядерний реактор. Дружини райкомівських працівників та іншого начальства намагалися виїхати з дітьми подалі від Чажма, але в аеропорту їх затримували і відправляли додому. Я це дізнався від знайомих співробітників КДБ.

- У вас було передчуття, що на К-431 станеться біда?

- Мабуть ні. Це друга аварія, яку мені довелося пережити в своїй флотської кар'єрі. Перша трапилася в 1973 році, коли підводний човен, на якій я служив, зіткнулася з науковим судном «Академік Берг». Приблизно за годину до цього ПП я зібрав речі і перейшов на центральний пост, а на мою койку ліг начальник радіотехнічної служби капітан третього рангу Якуси. Коли сталося зіткнення, удар припав якраз в це місце і людині розтрощило голову.

- Як склалася ваша доля після Чажма?

- Мене звільнили з флоту за станом здоров'я. До речі, з нашим екіпажем розмовляв радіолог і настійно рекомендував в найближчі роки не заводити дітей. У нас з дружиною вже було троє діточок, і на цьому ми зупинилися.

- Коли дзвоню в Луцьк Лук'яна ФЕДЧИК, жартома запитую: «Ти навіщо підірвав мою човен?» - каже капітан першого рангу у відставці киянин Валерій Шепель. - Справа в тому, що я був командиром К-431. Ми повернулися з чергового походу, і я зі своїм екіпажем повинен бути брати участь в перевантаженні палива реакторів, але мені наказали прийняти іншу субмарину. Я заявив, що погоджуся, якщо мені дозволять забрати свій екіпаж. Командування пішло назустріч. Свою субмарину я передав резервному екіпажу, яким командував Лук'ян Федчик. Незабаром після цього на К-431 вибухнув реактор. Мені відразу ж наказали прибути в Чажма, так що я теж брав участь в ліквідації наслідків аварії. До нас направили полк хімічного захисту, збірні екіпажі з підводних човнів. Вручну вони лопатами знімали заражений радіацією грунт, дезактивували обладнання - найсерйозніші забруднення були ліквідовані. Важливо, що всі роботи організували кваліфіковано і люди не отримували вже дуже великих доз опромінення.

* Валерій Шепель: «На цій картині один з моїх товаришів по службі зобразив підводний човен К-431»

- Аварія відбилася на вашому здоров'ї?

- Мені скоро виповниться шістдесят п'ять, в такому віці певні проблеми зі здоров'ям є у всіх. Але у мене достатньо сил, щоб працювати - очолюю Центр навігаційно-гідрографічної інформації Держгідрографії України.

- Підводний човен К-431 досі стоїть в бухті Павловська?

- У минулому році її відправили на утилізацію на далекосхідний завод в місті Великий Камінь.

Знаєте, якби вибух ядерного реактора на К-431 НЕ засекретили, можливо, не було б Чорнобильської катастрофи. Через дев'ять місяців аналогічна подія - тепловий вибух реактора - сталося на ЧАЕС. Вчені називають аварію на К-431 передвісником Чорнобиля.

Фото Сергія Тушинського «ФАКТИ» і з сімейного альбому Лук'яна Федчика

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter