Минулої суботи, 28 травня, на запрошення ініціативних жителів ми відвідали село Ліски Кілійського району. Запросили нас не просто для того, щоб пригостити полуницею і показати красу свого села, а для того, щоб поділитися своїми проблемами і переживаннями. Здавалося б, які проблеми в полуничною і рисової «столиці» Кілійського району? Природа, великий агрохолдинг, що вирощує рис, працьовиті люди, і що ще потрібно для добробуту Лісківці, процвітання, розвитку села, і ремонту доріг. Але, як виявилося, проблеми є і їх досить багато.
Почнемо з дуже явною проблемою, з якою жителі села стикаються щодня і в якій «живуть», в прямому сенсі слова. Вода. Без цього природного блага не може жити і рости жодна жива істота і рослина, але коли її занадто багато, коли немає контролю цього життєво важливого ресурсу, то жити стає складно. Жителі скаржаться на затоплення скидних каналів, і як наслідок, надлишок ґрунтових вод, що веде до переповнення колодязів, затоплення погребів, городів і щедрою вогкості в будинку. Звідки ж взялася ця вода в такому надлишку? Що стало причиною того, що вода стала для Лісківці проблемою, а не фактором процвітання та розвитку.
У Лісках вирощують рис і, як відомо, існує три основних типи рисівництва:
- протокове (поливне) рисівник;
- суходільне рисівник;
- лиманове рисівник.
У Кілійському районі використовують перший метод: проливні поля або чеки, на яких рис вирощують при постійному затопленні водою, поки урожай не дозріє, а перед його збором воду спускають (відкачують). Таким чином, виготовляють до 90% світової рисової продукції. Скидні канали перебувають по обидва боки села і не десь там далеко, а в безпосередній близькості до житла людей. Чи має технологія вирощування рису пряме негативний вплив на життя людей? Це питання буде розглянуто нижче, а зараз повернемося до проблем жителів.
Нам показували переповнені колодязі, затоплені льохи, городи, будинки повні вогкості, в яких не те що зовнішні, а міжкімнатні стіни прогнивають. Гниють підлоги, стіни, килими, меблі, адже волога йде з грунту, на якій стоїть будинок і навіть високі фундаменти часом не рятують. Від постійного насиченого запаху цвілі й вогкості в будинках, можна тільки уявити, як страждають жителі. Люди розповідали, що навіть діти не хочуть приїжджати в гості до батьків. Нам показали будинок по кутах кімнат, в якому ростуть гриби, а стіни вкриваються пліснявою.
Також цікавий процес поховання близьких, так як один з скидних каналів знаходиться через дорогу від кладовища. В процесі прощання на кладовищі, починають вичерпувати воду з могили, потім кладуть у могилу кілька снопіков сіна, а на нього вже труну. Саму могилу копають буквально на метр в глибину. Ось так жителям довелося вигадувати додатковий ритуал, щоб гідно прощатися з близькими. Але проблеми затоплення кладовища і можливі загрози здоров'ю людей цей метод не вирішує.
Також жителів хвилює доля зрошувальних систем або доріг, як їх називають місцеві, і те, що в селі немає аптеки, млини, ветеринара, заправки, швидкої допомоги. Так! Навіть швидкої допомоги. За словами жителів, «Швидка» міста Вилкове, до якого відноситься село, відмовляється їхати до них через погані дороги, а Кілія не приймає, так як село знаходяться під юрисдикцією Вилківської лікарні. Описана картина більше нагадує життя і побут жителів сільської місцевості XVIII століття.
Керівник агрохолдингу «Рис Бессарабії», розташованого на території села, Олександр Васильович Чернявський так прокоментував проблему затоплення: «Немає проблеми з затопленнями скидних каналів. Вас дезінформували. І з районної адміністрації приїжджала комісія, обговорювали з Козловим Григорієм Семеновичем начальником сільгосп управління (Кілійської РДА - ред.), Мною, агрономом моїм, з жителями. У мене на руках є акти, підписані всієї нашої комісією. Ніяких підтоплень немає. Протягом двох місяців через день йдуть дощі. Піднімаються грунтові води, на відкачування ґрунтових вод (років 5 - 10 назад відкачувати держава грунтові води) на сьогоднішній день держава не виділяє ніяких ресурсів. Село топить ще з зими. Коли сказали Олександру Опанасовичу Іваненко про проблему, то нашим головним управлінням водного господарства було виділено кошти на відкачування води. Три дні вони качали за свій рахунок - це близько 12 тис.грн. Решта має відкачувати моє підприємство. З тієї води, яку ми подаємо на вирощування рису, ми відкачуємо абсолютно все за технологією. Є акт подачі води, акт скидання води. А технічну воду - дощі, грунтову воду відкачувати на сьогоднішній день не маю можливості за рахунок підприємства. Це має робити держава, але воно цього не робить. Ми писали листа в ПУОС, в обласне управління водного господарства. Я особисто їздив до Потопу Василю Івановичу - керівник обласного водного господарства. Я як депутат районної ради від Лєсков брав в цьому питанні активну участь. Писали колективні листи, листи від підприємства, від сільської ради. Але, допомогти нам поки ніхто не прийшов. Відповідь всюди один - немає грошей. Свою технічну воду ми відкачуємо щоночі, але на увазі погодного стану ми не може відкачати все. Ми намагаємося донести це до жителів. Три роки тому, коли я став керівником господарства, ми відкачували 28% поданої для вирощуючи рису води (скидів), на сьогоднішній день - 50%. »
У даній публікації ми розглянули лише невелику частину з проблем, але саму основну на даний момент для Лісківці. І винна в ній підприємство, керівником якого є Олександр Чернявський або нескінченні зливи, щедро зрошують наш край в цьому році, відповісти важко. Але, проблема є і це факт. Залишати людей наодинці з нею - неправильно. Слід розібратися в усіх аспектах і тонкощах, ніж ми і будемо займатися надалі, адже жителі наполягають на тому, що з підтопленням стикаються не перший рік. Жителям також необхідно подавати запити і звертатися не тільки в ЗМІ, але і до сільських і районних депутатів не тільки свого округу. Спільними зусиллями можна розібратися в істинних причинах проблем Лісківці.
Анастасія Філіна, фото автора 
Звідки ж взялася ця вода в такому надлишку?
Чи має технологія вирощування рису пряме негативний вплив на життя людей?
