Помітною подією в житті об'єднаної Європи стала відбулася 19-20 січня 2001 року в Берліні міжнародна конференція "Європа без кордонів". На цьому форумі, організованому авторитетним фондом Бертельсмана, обговорювалися питання, пов'язані з політичним устроєм Європи, інтеграційними процесами в Старому Світі. Підкреслювалося, що вже зараз європейській політиці слід виробляти орієнтири на майбутнє, що завершення процесу єдності континенту і його перетворення в "великий Європейський союз" об'єктивно необхідні, а зміцнення європейської безпеки, розвиток добросусідства і відстоювання європейських інтересів в світі вимагають єдиного політичного керівництва цими процесами.
У конференції брали участь провідні політичні діячі, представники ділових кіл, дипломати, військові з 15 країн. У їх числі були: федеральний канцлер Герхард Шредер, канцлер Австрії Вольфганг Шюссель, президенти Словенії, Литви та України - Мілан Кучан, Валдас Адамкус і Леонід Кучма, прем'єр-міністр Іспанії Хосе Маріа Аснар, голова Європейської комісії Романо Проді, міністри закордонних справ Німеччини, Франції, Польщі, Угорщини, Болгарії, Хорватії. Приїхали в Берлін і ряд інших міністрів, а також Генрі Кіссінджер, Жак Делор, Ганс-Дітріх Геншер.
Росія була представлена лідером "Яблука" Григорієм Явлінським. Виступаючи в заключний день конференції, він сказав, що приналежність Росії до Європи, залучення нашої країни до європейських інституцій мають для РФ "вирішальне значення", і висловив переконання, що Росія повинна активізувати зусилля, спрямовані на "зближення з Європою". На його думку, "з політичної точки зору" РФ стане європейською країною через 20-25 років. Лідер "Яблука" зазначив також, що зараз в ЄС спостерігається паралельне проведення двох політик. Одна політика стосується забезпечення прав людини, що включає відповідні критичні заяви, наприклад щодо Чечні. Інша ж є реальною політикою і "ці дві лінії не збігаються і не доповнюють один одного", вважає він.
З великим інтересом була зустрінута виступ Герхарда Шредера. Він зазначив, що "Росія і Україна - при всіх своїх відмінностях - є стратегічними партнерами Європейського союзу". "Тут, - продовжував він, - в минулі роки за допомогою угод про кооперацію і партнерство ми створили хороші спільні структури. На даний момент нам не потрібні ніякі додаткові інструменти. Ми повинні в більшій мірі наповнити змістом і використовувати наявні структури". Глава німецького уряду підкреслив, що в ході недавньої зустрічі в Москві з Володимиром Путіним російський президент говорив про велику зацікавленість РФ в тісних відносинах з Євросоюзом. "Я повністю згоден з прем'єр-міністром Швеції, нинішнім головою Європейського союзу, в тому, що досягнення цієї мети надається особливе значення і що ми не випустимо з уваги цю мету - при всіх зусиллях, спрямованих на розширення ЄС". Цей процес, за словами Герхарда Шредера, "вступив у вирішальну фазу". Грудневий саміт Євросоюзу в Ніцці "проклав шлях до остаточного подолання поділу Європи" і тепер кожна країна-кандидат в ЄС повинна шляхом послідовних реформ сама створити передумови для прийому до Співтовариства, вказав він. Оскільки виступали на берлінській конференції багаторазово посилалися на рішення, прийняті на саміті ЄС в Ніцці, доречно коротко згадати про досягнуті там основних домовленостях: По-перше: Склад Європейської комісії і число її членів - з 2005 року повинен діяти принцип "одна країна - один представник ". Зараз великі країни, подібно до Німеччини, направляють в Брюссель двох своїх представників-членів комісії. Крім того, в Ніцці було вирішено посилити позиції голови Єврокомісії.
По-друге: Розширення повноважень щодо прийняття рішень - в цьому питанні на саміті було досягнуто лише незначний прогрес. Розширюються повноваження Ради міністрів ЄС, який може, в принципі, приймати "наднаціональні" рішення. Однак в найважливіших областях, наприклад в сфері політики надання притулку, як і раніше зберігається національне право накладати вето. По-третє: Кількість голосів в Раді міністрів ЄС - Німеччина, Франція, Італія і Великобританія як і раніше зберігають однакову кількість голосів.
По-четверте: Посилення співпраці - глави держав і урядів країн ЄС домовилися про спрощення різних міждержавних процедур і більш чіткій взаємодії. Це має сприяти просуванню вперед процесу європейської інтеграції.
По-п'яте: Після Ніцци - в 2004 році скликається новий саміт Євросоюзу. На ньому будуть обговорюватися насамперед питання, пов'язані з розмежуванням компетенцій між Співтовариством і національними державами.
Герхард Шредер зазначив далі, що Євросоюзу не слід забувати також про тих країнах, які не входять до списку кандидатів на вступ до ЄС. Потрібно стежити за тим, щоб зовнішні кордони ЄС не привели до утворення чергового "залізної завіси". Тому важливо надавати допомогу, зокрема, країнам Балканського регіону. У зв'язку з цим він висловив переконання, що просуватися вперед по шляху реформ буде і Югославія, що допоможе їй знову влитися в сім'ю європейських держав. "Шляху назад до національного відгородження немає. Перед обличчям прогресуючої глобалізації Європа повинна тісніше гуртуватися і говорити однією мовою", - підкреслив канцлер.
Одночасно він сказав, що є такі області і сфери життя, в яких процеси взаємного "притирання" відбуваються досить тривалий час, тому в таких випадках можливе встановлення перехідного періоду. Німеччина, наприклад, зіткнеться з проблемами, якщо відразу будуть зняті всі бар'єри на шляху допуску на ринок праці і в сектор надання послуг. Глава уряду ФРН знову висловився за встановлення семирічного перехідного періоду, в ході якого працівники з держав-кандидатів після вступу в ЄС не допускалися б спочатку на ринки праці західноєвропейських країн. Втім, в залежності від ситуації ці терміни можуть бути і скорочені, додав він.
Герхард Шредер висловився за "гнучку модель" розширення Євросоюзу. Він наголосив на необхідності більш дієво проводити роз'яснювальну роботу серед громадян, щоб вони краще розуміли, які переваги обіцяє їм політично необхідне розширення ЄС. У той же час він застеріг країни-кандидати від уявлень про те, що членство в Євросоюзі відкриває для них "райське еру". З досвіду об'єднання Німеччини відомо, що після вступу в ЄС державам належить пройти ще довгий шлях, зазначив канцлер.
Голова Європейської комісії Романо Проді охарактеризував підсумки саміту ЄС в Ніцці як "задовільні наполовину". Як позитивний момент він виділив ту обставину, що "Ніцца відкрила можливість ефективно продовжити розширення ЄС". Що ж стосується методів переговорів в рамках ЄС, то, на його думку, слід врахувати уроки саміту в Ніцці. Для підготовки зустрічі глав держав і урядів потрібні "плюралістичні методи", додав Романо Проді. Він також висловився за розвиток "Регіонального партнерства", яке охоплювало б і країн-сусідів розширюється ЄС. Одночасно глава Єврокомісії підкреслив важливість реорганізації нинішніх інститутів і організацій ЄС, оскільки, на його думку, вони не в змозі управляти спільнотою європейських держав, яке буде налічувати 27 членів. Це стосується і самої Європейської комісії - вона повинна стати "прикладом ефективності та відкритості".
"У різноманітті ми повинні дбати про єдність", - сказав далі Романо Проді, додавши, що чекає від держав Європи "європейського розуміння", яке передбачає "відмова від ведення торгів на користь національних інтересів". На ЄС не повинні більше впливати політична напруженість в окремих країнах і "ритм національних виборів", уклав він.
Міністр закордонних справ Франції Юбер Ведрін висловив переконання, що саміт в Ніцці виконав своє завдання, відкривши прямий шлях до розширення Євросоюзу. Він висловив надію, що вже в недалекому майбутньому в ЄС вступить Польща. Глава паризького МЗС підкреслив прагнення Франції "тісно співпрацювати з Німеччиною на шляху, що веде до європейської інтеграції". Йому вторив міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. За його словами, таке партнерство, яке було б свого роду маховиком інтеграції, обов'язково має розвиватися. Обидва міністри підтвердили рішучість своїх країн всіляко сприяти швидкому розширенню Євросоюзу на Схід.
На розгляд учасників конференції був представлений робочий документ форуму під назвою "Європа без кордонів - стратегії політичного устрою", розроблений дослідницькою групою "Політика" фонду Бертельсмана спільно з Центром прикладних політичних досліджень Мюнхенського університету. У ньому наголошується, що символом європейської єдності завжди було подолання кордонів. Сьогодні ця символіка знайшла нову якість: європейську політику визначає процес ліквідації кордонів. З західноєвропейського післявоєнного спільноти Євросоюз перетворюється в союз загальноєвропейський. Крім того, після фізичного введення в обіг євро в 2002 році впадуть кордону національних валютних просторів. Це надасть неминуче вплив також на ті держави ЄС, які не входять до єврозони.
Розширення ЄС за рахунок центрально- і восточнооевропейскіх держав, йдеться в робочому документі, окреслює "географічний радіус дії" Євросоюзу. Він охоплює сьогодні весь Захід Європи, за винятком Швейцарії, Ліхтенштейну, Норвегії та Ісландії, які можуть вступити в ЄС в будь-який час. Поряд з цим є три групи держав, які стануть в майбутньому членами ЄС. Першу групу складають нинішні кандидати: держави в східній частині Центральної Європи, країни Балтії, держави Південно-Східної Європи, а також дві острівні республіки - Кіпр і Мальта. До числа найбільших складнощів в ході переговорного процесу про вступ до ЄС ставляться "підгонка" і уніфікація насамперед аграрної політики різних держав і перенесення правової системи ЄС до країн-кандидатів. Вступ до Євросоюзу можуть ускладнити також політичні проблеми: досить згадати, що до сих пір ще не завершений процес інтегрування російської меншини в Естонії та Латвії. Або: стан угорських меншин в різних державах не забезпечено належним чином на тривалу перспективу, а вступ в ЄС тільки грецької частини Кіпру лише зміцнить розділеність цього острова.
Друга група майбутніх країн-членів ЄС - це держави західної частини Балканського регіону. Завдяки Пакту стабілізації і заявами різних європейських інститутів вони отримали "добро" на членство в ЄС, якщо це дозволить, зокрема, їх внутрішній розвиток. У цих рамках можливість вступу в перспективі в ЄС відкривається також у СРЮ.
Нарешті, третя група, вказується в робочому документі, включає простір на Сході та Південному Сході вищеназваних регіонів розширеного Європейського союзу. Серед розташованих на цьому просторі держав тільки Туреччина має мандат на вступ в ЄС. Що стосується Росії або України, Молдавії або Грузії, то у них є принципова можливість в майбутньому піти в цьому плані по шляху Туреччини. Рішення надати Туреччині статус кандидата на вступ до ЄС по-новому визначило межі Європи: радіус дії інтеграції вже не можна однозначно визначити географічно, оскільки Туреччина лежить на "перехресті" декількох великих регіонів, і лише мала частина цієї країни розташовується на Європейському континенті. Є різні сценарії європейської інтеграції. Європейський союз може стати федерацією європейських держав, яка спирається на конституційний договір з обмеженою відповідальністю на різних рівнях і демократичними механізмами контролю. Тим самим огосударствліваніе Європи вирішилося б на користь наднаціональної ідеї. Однак європейська інтеграція може піти по другому шляху, на якому наднаціональна діяльність лише тільки доповнювала б політику держав. Така Європа могла б прийняти вид свого роду сильноразвитой зони вільної торгівлі - досить вільної, щоб дозволяти державам проявляти свої амбіції, і досить міцною, щоб в процесі поетапного розширення ЄС з 15 до 28 і більше держав не розгубити те, що досягнуто в рамках спільного економічного простору. Третім шляхом могла б стати диференційована інтеграція. Якщо не вдасться розширити ЄС і одночасно реалізувати його політичні цілі, то група держав спочатку могла б створити економічний союз, союз внутрішньої безпеки та оборонний союз. Таким чином підтримувалася б концепція створення європейської федерації. За часів, коли руйнуються кордону і змінюються поняття, особливо необхідна співпраця громадян і держав ЄС. Створення економічного і валютного союзу, реформа політичної системи, прийом в ЄС нових членів і оновлення міжнародної ролі ЄС вимагають прояснення цілей і принципів суспільства, нового підходу до розподілу вирішуваних завдань, вирівнювання соціального рівня в Європі. Будівництво майбутнього в цій вирішальній фазі вимагає проведення широкого громадського діалогу за участю багатьох. Необхідно і в майбутньому фіксувати результати здійснюваних реформ шляхом внесення відповідних змін до договору про союз, однак вони повинні бути кінцевою точкою дебатів з питань європейської інтеграції, а не крапкою відліку. Тим самим урядові конференції стали б не ерзацом дискусій про реформи, а підводили б під ними риску. 2001 рік має стати роком широкої, масштабної громадської дискусії про компетенції і політичному будівництві Європи. У 2002 році експерти отримали б результати цієї дискусії і виробили б на їх основі необхідні пропозиції. Для прояснення ролі національних парламентів повинна бути створена міжпарламентська комісія. У 2003 році можна було б створити робочу групу з представників урядів і парламентів, яка звела б згадані пропозиції воєдино для їх подальшого розгляду на конференції глав урядів. До цього процесу повинні бути підключені майбутні члени ЄС. Переговори про розширення Євросоюзу з найбільш прогресивними країнами можна було б завершити вже в 2002 році, щоб деякі держави з початком наступної конференції глав урядів змогли вступити в ЄС і вже мали на цьому форумі право голосу, вказується в робочому документі Берлінської конференції. На цьому форумі Романо Проді, а також провідні німецькі та французькі політики підкреслили важливе значення тісної співпраці Європи з США і НАТО. Голова Європейської комісії сказав, що "самостійна європейська оборонна ідентичність не послаблює НАТО", а робить Євросоюз стабільним партнером. У свою чергу, Йошка Фішер заявив: "інтегрує Європа проводить інтеграцію не проти США". Американцям має бути ясно пояснено, що розширюється на Схід ЄС сприяє зміцненню безпеки, додав глава МЗС ФРН. Як відомо, плани посилення співпраці ЄС в області європейської воєнної політики та політики безпеки, які передбачають, зокрема, створення загальноєвропейського корпусу швидкого розгортання, із занепокоєнням були зустрінуті в США. У Вашингтоні занепокоїлися, що реалізація цих планів призведе до "ослаблення НАТО". Європейські політичні діячі, в тому числі і на Берлінській конференції, підкреслювали, що самостійна оборонна міць ЄС покликана зміцнювати європейську опору Північноатлантичного альянсу. Згідно з їхніми запевненнями, самостійні - без НАТО - дії європейського корпусу швидкого розгортання стануть, скоріше, винятком, а не правилом.
Cм. також:
Явлінський візьме участь в Міжнародному форумі "Європа без кордонів"
(c) Виняткові права ІТАР-ТАСС захищені законом. Переробка та поширення інформації ІТАР-ТАСС будь-яким способом без його письмової згоди заборонені.
