Починаючи з вересня 2011 року, активізувалися спроби вирішити палестинську проблему через посередництво Квартету міжнародних посередників (США, Євросоюз, Росія, ООН). Важливу роль в цьому процесі зіграв лідер ФАТХ і глава автономії Махмуд Аббас, який подав заявку на членство Палестини в ООН. Де-факто її суверенітет визнала вже 131 країна. 
У вересні Аббас виcтупіл на сесії Генасамблеї ООН із закликом про визнання її незалежності. Цікаво відзначити, що відразу після цього виступу поспішила визнати її Антигуа і Барбуда - маленька країна Карибського басейну. Крім того, ще в минулому році відразу кілька країн Латинської Америки оголосили про визнання Палестинської держави.
Одним з перших на відповідний запит Аббаса відгукнувся бразильський президент Луїс Інасіу Лула де Сілва. При цьому Аргентина і Бразилія в офіційних заявах підтримали наміри палестинців повернутися до кордонів 1967 року. Тоді МЗС Ізраїлю висловив жаль у зв'язку з рішенням, прийнятим латиноамериканськими країнами. Слідом за Бразилією, Чилі, Уругваєм, Болівією і Еквадором в січні 2011 року Палестину підтримала Гайана.
Читайте також: ХАМАС поставив Ізраїль на коліна
В Ізраїлі з тривогою сприймають геополітичні зміни, які почали відбуватися в Латинській Америці ще з кінця минулого століття. Краще за інших думка ізраїльтян висловила журналістка Каролайн Глик.
"Ірано-латинські зв'язку зіграли важливу роль у визнанні американськими країнами Палестини. Але це не вся історія. Ізраїльські ЗМІ проґавили вплив, який справила американська політика в Південній Америці і на Близькому Сході на ставлення до Ізраїлю таких країн, як Бразилія і Аргентина.
У роки правління Буша латиноамериканська політика США була сповнена протиріч. З одного боку, США не допомогли противникам Чавеса скинути його, коли у них були всі шанси це зробити. Такий же прорахунок був зроблений в Нікарагуа, де США не підтримали тамтешніх демократів в боротьбі проти Даніеля Ортеги ", - цитує її слова портал Zman.com .
Серед країн Європи першої виявила свою готовність визнати Палестину Норвегія (в січні 2011 року). А вже в березні норвезьку ініціативу підтримала Франція. Глава її МЗС Ален Жюппе на засіданні парламентської комісії ЄС говорив про можливе визнання Палестинської держави на рівні Євросоюзу.
Читайте також: США топлять мир на Близькому Сході
В ході подальшого обговорення ініціатив Аббаса в ООН французький президент Ніколя Саркозі запропонував компромісне рішення. Йшлося про необхідність визнати незалежну Палестину, обмежившись її участю в ООН тільки як спостерігач. Однак подібний крок для Ізраїлю виявився неприйнятним в умовах, коли мирні переговори не завершені.
Варто відзначити, що офіційна позиція Франції в значній мірі відображає настрої в суспільстві. За даними соцопитувань, проголошення Палестинської держави підтримують 54 відсотки респондентів, і лише 20 відсотків - проти. Не варто також забувати, що мусульмани також складають майже 10 відсотків населення країни.
Французьке керівництво протягом декількох десятиліть проводить політику, спрямовану на зближення з арабським світом, в той час як відносини з Ізраїлем залишаються напруженими. Характерно, що останні заяви Саркозі викликали обурення єврейської громади Франції. Треба сказати, що слова французького президента, який повернувся з Нью-Йорка з переговорів по палестинській проблемі, дійсно прозвучали досить різко на тлі майбутнього загострення арабо-ізраїльського конфлікту.
"Нерозумно говорити про єврейську державу і вимагати його визнання таким від палестинців, в той час, як в Ізраїлі проживають не менше двох мільйонів арабів. Це визначення так само логічно, як, наприклад, католицький стіл", - сказав французький президент. Втім, пізніше Саркозі спробував розрядити обстановку, сказавши, що він повністю підтримує принцип "двох держав для двох народів".
Читайте також: Обама оголосив арабам про новий хрестовий похід
Німеччина (з причин історичного характеру, пов'язаних з Голокостом) не поспішає зайняти ту чи іншу сторону в обговоренні статусу Палестини. У Берліні вважають, що її суверенітет повинен бути визнаний, проте без укладення повноцінного мирного договору з Ізраїлем це навряд чи можливо.
Останнім часом активізувала свої зусилля по підтримці палестинців і Туреччина. Помірні ісламісти на чолі з прем'єром Реджепом Тайіпом Ердоганом демонструють жорстку позицію по відношенню до Ізраїлю, виявляючи готовність надавати всебічну підтримку жителям сектора Газа, незважаючи на попередження з боку Ізраїлю.
Нагадаємо, що палестинське посольство було відкрито в Анкарі в липні 2009 року. На церемонії був присутній Махмуд Аббас, який виступив із закликом до припинення будівництва ізраїльських поселень. Тоді було заявлено також про намір Туреччини в майбутньому відкрити посольство в Палестині (у Східному Єрусалимі). Дана заява прозвучала з уст турецького президента Абдулли Гюля, що є недвозначним підтвердженням підтримки, наданої автономії на найвищому рівні.
Зі свого боку, Росія також заявляє про свою підтримку наміру Палестини домогтися міжнародного визнання. Як наголошується в заяві для преси постпреда РФ при ООН Віталія Чуркіна, ми будемо голосувати за будь-яке з пропозицій палестинців. Глава МЗС Сергій Лавров також підтвердив принципову позицію російської делегації з цього питання, додавши при цьому, що формат посередництва Москви в рамках квартету збережеться.
Незважаючи на те що Палестину підтримують десятки країн, багато з яких грають значну роль в міжнародних справах, більшість аналітиків не очікують найближчим часом прориву на дипломатичному фронті. Вся справа в тому, що США збираються скористатися правом вето в ООН, щоб не допустити проголошення Палестинської держави. Американський президент Барак Обама вважає неможливим досягнення миру на основі одних тільки резолюцій ООН, не підтверджених реальними палестино-ізраїльські переговорами.
Тепер експертного комітету належить провести ряд засідань і скласти доповідь, який буде висвітлювати різні точки зору щодо майбутнього статусу Палестини. Тільки до 11 листопада буде представлений відповідний доповідь по заявці Махмуда Аббаса на членство ПА в ООН. Не виключено, що подальші переговори можуть затягнутися, оскільки США, ЄС і Росія поки далекі від вироблення компромісного рішення палестинської проблеми.
Отже, з проголошенням Палестинської держави доведеться почекати.
Читайте найцікавіше в рубриці "Світ"
