- СУЧАСНІ СКУЛЬПТУРИ
- Парк скульптур в Йоркширі - найбільша відкрита галерея в Англії: 500 акрів території і 250 000 чоловік в рік
- КИЇВ
- Гід по Arsenale 2012
СУЧАСНІ СКУЛЬПТУРИ
Сучасні скульптури добре виглядають в оточенні старої архітектури. Таке зустрічається у багатьох містах. Історичні місця і сучасне мистецтво часом разом можуть виглядати дуже цікаво. Але потрібно шукати підхід до кожного місця і до кожної ситуації індивідуально. Коли скульптурний парк відкрився в Йоркширі в 1977 році, ми починали зі значно меншою виставки, ніж сьогодні в Києві (В ботсаду ім. Гришка. - Прим. Ред.), І багато працювали, щоб створити аудиторію, почути і залучити її.
Ми даємо докладну інформацію про автора та його роботі, це дає глибоке розуміння. Але все ж, я думаю, головне - щоб людям просто подобалося. Наприклад, в скульптурі «Дехто і дехто» Єви Ротшильд людям може подобатися колір, форма. Можна ходити навколо роботи Найджела Холла і бачити, як вона змінюється з різних ракурсів. Або ж «Будинок знань» - її автор Жауме Пленса каже, що ріс серед книг, ніби в лісі букв, і це видно в його роботі. Така додаткова інформація допомагає зрозуміти автора, але в першу чергу потрібно насолоджуватися скульптурою. Це дуже красива робота, і вона тут як вдома, в правильному місці.
Великі монументи прославляють одну історичну постать. Найчастіше вони піднімаються, стоячи на великих плитах, і дивляться на всіх зверху, як би кажучи: «Ми сильніші вас!» А сучасні - знаходяться поруч, в тому ж просторі, що й люди. Про них можна говорити: «Мені подобається ця скульптура, її колір, а ця - ні, мені не подобається її форма». Словом, сучасні скульптури більш демократичні.
Сучасні скульптури не порушують унікальної атмосфери старих парків. До такої скульптурі існують різні підходи, саме це ми показуємо в Йоркширі. Можна підібрати з готових робіт ту, яка буде добре виглядати, з чимось перегукуватися. А можна замовити скульптуру спеціально для цього місця. Це як замовляти в квартиру кухню і знати, що вона ідеально впишеться. А ще є підхід, коли місце і люди, які там живуть, можуть стати частиною скульптури. Приклад такої скульптури - робота Карлоса Канака «Як Земля мріє бути схожою на Небо». Він оформив простір як нічне місто, підсвічений ліхтарями, і виглядає це як сузір'я. Це дуже гарна річ. У створеному ним місті він показав світлом будинок, в якому народився, історично важливі місця. Але, як на мене, особливо важливим стало те, що були опитані жителі, їх попросили поділитися спогадами про місто. Наприклад, маленька дівчинка розповіла, в якому парку любить кататися на велосипеді, саме його і підсвітили. А ще був сліпий чоловік, який розповів, що останнє, що він побачив у місті, це каплиця. Це дуже красива робота, і в ній спогади людей. Це не просто монумент королю або прем'єр-міністру. Це інший підхід, який може бути застосований. В процес створення скульптури залучені люди, щоб магію втілити в життя.
Парк скульптур в Йоркширі - найбільша відкрита галерея в Англії: 500 акрів території і 250 000 чоловік в рік
Якби скульптури KSP можна було залишити в Києві, їх не варто було б нікуди переміщати з ботсаду. Мені здається, вони дуже добре виглядають тут, на цьому ландшафті, в зелені. «Будинок знань» раніше виставлявся в центрі міст. І це теж добре виглядало. Залежно від місця скульптура набуває іншу атмосферу. І немає правильного чи неправильного місця. Вони добре виглядають в парку, а й добре будуть виглядати в місті.
Київські скульптури мені здалися цікавими, тому що мені їх пояснили. Адже без пояснень для мене вони такі ж, як в Парижі, Франкфурті або Лондоні. Але сучасні скульптури сильно відрізняються від пам'яток, які є в кожному місті і характеризують його. Сучасні скульптори працюють в більш поетичній формі. Добре, коли є пам'ятники, але ще краще, коли є заняття на кшталт «Спадкової мантії», які показують історію в іншій манері.
Традиція стосуватися скульптур і загадувати бажання досить мила. І це абсолютно природно. З давніх часів у людей був об'єкт поклоніння, який допомагав їм, наприклад в полюванні. А також релігійні об'єкти, символи, містичні ритуали. Люди самі наділяють об'єкти магічними властивостями і вірять в це. Приживеться така традиція в Kyiv Sculpture Project? На жаль, скульптури загороджені, як і в Йоркширі. Але якби вони стояли в місті, то чому б і ні.
КИЇВ
Київський пам'ятник Леніну - це артефакт, як в музеї. Але мені так здається, тому що це не моя історія. Але я розумію людей, які жили в той час, і пам'ятник для них - асоціація з поганим часом. А Батьківщина-мати дуже вражаюча! Це сильна ідентифікація міста. Як статуя Свободи в Нью-Йорку або Ангел Півночі в Англії. Це те, що зображують на листівках. Коли я перший раз приїхала до Києва і побачила її, я сказала: «Вау!» Дивовижна статуя, смілива, впевнена.
По дорозі з аеропорту в центр вражають величезні будівлі, як місто майбутнього. Мені цікава брутальна архітектура, адже архітектура в цілому показує історію місця. У Києві дуже багато красивих місць, але найбільше сподобалися золоті куполи церков, виблискують на сонці. Виглядає багато. А ось Хрещатик був закритий, коли я приїхала, але мені він сподобався - такий енергійний.
Відкрите місто, готовий до спілкування, на відміну від багатьох інших, де після роботи люди відразу йдуть додому і центр порожніє. Київ живий і подобається людям. Всі чимось зайняті і гуляють по вулицях навіть вночі, з сім'ями. Видно, що тут мегаполіс визначає життя людей. На площі Незалежності є цікава архітектура і багато символів. У Києві багато душі, історії, а ще - багато людей, які турбуються про неї. І це найважливіше: «Сенс життя в самому житті» (Meaning of living, not meaning of life) - ось вам і відповідь, чому ми тут.
Гід по Arsenale 2012
Я бачила не дуже багато сучасних скульптур в Києві, але зрозуміла, що все швидко розвивається. Що особливо важливо - і це моя особиста думка - що тутешні скульптори залишаються українськими і коріння їх на Україні, але при цьому вони швидко ростуть і розвиваються. Кожен по-своєму, але при цьому у кожного - українська душа.
Думаю, українці можуть бути збентежені сучасними скульптурами. Тому що всі знають, про що Батьківщина-мати, всі розуміють її зміст, зміст цієї скульптури. А у сучасних скульптур немає таких же смислів, тому що їх автори вільніші в своїй творчості. Але це означає, що і люди вільні формувати своє розуміння і ставлення до цієї скульптури. Немає правильного чи неправильного шляху розуміння. Часто скульптуру просто відчувають. Як тільки люди відчують скульптуру, вона буде означати щось особисто для них, і це добре.
Приживеться така традиція в Kyiv Sculpture Project?
