- Україна програла війну величезної і агресивної армії - армії пенсіонерів і пільговиків Нашій державі...
- вибухонебезпечна суміш
- Сорок до пенсії, сорок на пенсії
- Бідним бути вигідно
- Вихід з глухого кута
Україна програла війну величезної і агресивної армії - армії пенсіонерів і пільговиків
Нашій державі неминуче доведеться вибирати між популізмом і суверенітетом.
Хронічна хвороба демократії
При всій привабливості політичної демократії їй притаманні багато недоліків. Однією з її «хронічних хвороб» є популізм - загравання з масами шляхом невиправданих поступок і необгрунтованих обіцянок.
Найбільш характерний популізм для політичних партій і рухів, соціальною базою яких є наймані працівники і дрібнобуржуазні верстви населення. Як політична ідеологія популізм базується на багатьох популярних ідеях: соціальної рівності, егалітаризму, соціальної і національної справедливості, харизматичного лідерства, критики бюрократії, боротьби з корупцією і т. П.
Але раціональний сенс цих ідей спотворюється їх демагогічним використанням, вірою в можливість простого вирішення складних соціальних проблем, перетворенням ідей в гасла і т. П.
Прикладами демагогічних гасел в сучасній Україні можуть бути заклики: «створювати робочі місця», «підвищувати зарплати і пенсії», «не торгуватиме сировиною, а продукцією з нього», «купувати українське» і т. П. Такі гасла зрозумілі та близькі масам.
При всій зовнішній привабливості популізм надзвичайно небезпечний тим, що вводить маси в оману щодо шляхів вирішення складних економічних і соціальних проблем, породжує їх невиправдані очікування, сприяє приходу до влади екстремістських і радикальних політичних сил і навіть явних пройдисвітів.
вибухонебезпечна суміш
Її утворює з'єднання ідей популізму та соціальної державності. Саме поняття соціальної держави виникло в післявоєнній політичній і правовій теорії як альтернатива класичним ліберальному державі. Головна відмінність ліберальної держави від соціального полягає в тому, що перше базується на ідеї індивідуальної свободи, тоді як друге - на ідеї соціальної справедливості, що розуміється як більш-менш справедливий розподіл матеріальних благ у суспільстві.
Соціальна держава активно втручається в економічні та соціальні відносини, через податки і різні виплати здійснює бюджетний перерозподіл значної частини національного доходу на користь найменш забезпечених верств суспільства, кожному члену суспільства гарантує певний мінімальний рівень доходу, достатній для фізичного існування.
Вперше принцип соціальної держави був закріплений на конституційному рівні в Німеччині: «ФРН є демократичною і соціальною федеративною державою» (ч. 1 ст. 20 основного закону ФРН 1949 г.). Згодом соціальними конституційно проголосили себе багато європейських країн.
Однак розширення соціальних функцій держави, соціальних програм і збільшення здійснюваних в їх рамках виплат (пенсії, допомоги по бідності, безробіття, у разі тимчасової втрати працездатності, на дітей, житло та ін.) Неминуче приводили до дефіциту державного бюджету. Який в свою чергу покривався за рахунок збільшення податків на підприємницьку діяльність і заробітну плату (у багатьох західноєвропейських країнах податки забирають до 40% зарплати), зовнішніх фінансових запозичень. Величезний зовнішній державний борг став характерним для більшості країн Європи і найбільш виразним проявом кризи соціальної держави.
Ще одним негативним наслідком здійснюваної до останнього часу популістської соціальної політики стало сприйняття держави як благодійної організації, яка відповідає за благополуччя кожного громадянина, поширення серед широких верств населення настроїв соціального утриманства. Громадяни стали вимагати від держави все більше соціальних благ, сформувалися групи людей, які не бажають займатися суспільно корисною працею і живуть за рахунок соціальної допомоги.
Це, наприклад, зареєстровані в центрах зайнятості і отримують допомогу безробітні, які відмовляються від будь-якого запропонованого центрами роботи (в одних країнах їх називають «вічними безробітними», в інших - «безробітними-принципалами» як не бажають працювати «з принципових міркувань»), матері-одиночки (фактично або тільки значаться такими з метою отримання допомоги на народженої поза шлюбом дитини), багатодітні сім'ї, що живуть за рахунок виплачуваної на дітей допомоги, особи, які отримують допомогу по бідності, але не бажають працею у учшать своє матеріальне становище. Та й громадяни пенсійного віку не виявляють особливого бажання продовжувати працювати, віддаючи перевагу активному відпочинку.
Найменші спроби держави обмежити соціальні програми, скоротити соцвиплати розцінюються як наступ на соціальні права і зустрічають запеклий опір відповідних верств населення. Соціальні блага легко роздавати, але дуже важко відбирати.
Наочним прикладом спрацьовування «вибухонебезпечної суміші» ідей популізму та соціальної державності може служити Греція. У країні з року в рік збільшувалися витрати на розширюється державний апарат, статус держслужбовця з відповідними соціальними пільгами надавався і безпосередньо не зайнятим у ньому професійними групами працівників (наприклад, журналістам), виплачувалися високі пенсії значної частини населення. Економіка країни не забезпечувала необхідних фінансових надходжень, дефіцит бюджетних коштів покривався за рахунок все нових зовнішніх запозичень. У підсумку розміри держборгу Греції значно перевершили її ВВП, вона виявилася нездатною повертати отримані кредити. За даними Євростату, в 2011 р держборг Греції дорівнював 356,3 млрд. Євро, що становило 172,1% її ВВП.
Грецьке держава визнала свою нездатність виплачувати отримані кредити і виявилося на межі дефолту. Стояло питання про вихід Греції з єврозони і взагалі з Європейського Союзу.
Партнери по ЄС не дали грекам прірву. Вони надали Греції нові кредити під зобов'язання проводити політику жорсткої економії бюджетних коштів і повертати раніше отримані кредитні кошти. Правда, пошкодували вони при цьому не стільки греків, скільки себе, бо в разі оголошення Грецією дефолту вони б втратили позичені їй фінансові кошти.
Величезний держборг характерний для всіх країн Євросоюзу. Наприклад, за даними Євростату, станом на кінець 2016 р держборг Італії склав 2,2 трлн. євро (132% ВВП), Португалії - 241 млрд. євро (130,1% ВВП), Іспанії - 1,1 трлн. євро (99% ВВП). Правда, на відміну від Греції ці держави поки що здатні повертати кредити. А Ісландія взагалі відмовилася повертати кредити Міжнародного валютного фонду!
Непередбачених явищем стала масова міграція в європейські держави з країн Азії, а особливо - Африки. Зміст сотень тисяч мігрантів лягає важким тягарем на держбюджет.
Масового характеру має міграція і всередині Євросоюзу. Своєрідною «жертвою» такої неконтрольованої міграції стала Великобританія як країна з одними з найбільш високих в Європі соціальними стандартами. Це в чималому ступені вплинуло на прийняття нею рішення про вихід зі складу ЄС.
Сорок до пенсії, сорок на пенсії
В незалежній Україні популізм є державною політикою - як внаслідок того, що тут населення за часів соціалізму привчене до державного патерналізму, так і з-за гострої боротьби за владу.
Різні політичні сили буквально змагаються в обіцянках соціальних благ і їх розподілу. Рідко який приймається Верховною Радою соціальний закон не супроводжується збільшенням соціальних видатків, введенням все нових соціальних пільг, що заганяє державу в фінансову безвихідь. Більш того, українські політики примудрилися закріпити популізм навіть на конституційному рівні - в ч. 3 ст. 22 Конституції 1996 р .: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
По суті це конституційне положення, крім іншого, означає заборону скасування всіх існуючих соціальних пільг, в т. Ч. І тих, які були введені ще при соціалізмі, хоча живемо ми вже при капіталізмі.
Свого часу з ідеологічних міркувань, з метою продемонструвати переваги соціалізму над капіталізмом, в СРСР було встановлено чи не найнижчий в світі пенсійний вік: 55 років для жінок і 60 - для чоловіків.
В незалежній Україні, замість того щоб скорегувати пенсійний вік з урахуванням економічних можливостей держави та вікової структури населення, знизили (!) Цей вік додатково - для різних категорій працівників.
У складі армії українських пенсіонерів - не тільки особи похилого віку, яких нам зазвичай показують по телевізору, але і багато сотень тисяч осіб у розквіті сил, яким пенсія призначена в віці до 55 років. Пільгове пенсійне забезпечення було введено або полегшено для суддів, працівників правоохоронних органів, військовослужбовців, науковців. Нерідко на пенсію за вислугою років, в яку зараховують службу в армії і навчання за фахом у ВНЗ, виходять особи у віці 40-45 років, після чого можуть ще років 30-40 прожити на пенсії.
У результаті питома вага пенсіонерів у складі населення України став невиправдано високим - 12,7 млн. Пенсіонерів на 42 млн. Жителів, значна частина яких до того ж працюють за кордоном і не сплачують внески до Пенсійного фонду. Дефіцит Пенсійного фонду, що покриваються за рахунок держбюджету, перевищив 100 млрд. Грн. У держбюджеті на 2018 року на ці цілі передбачено 139,3 млрд. Грн.
Бідним бути вигідно
Все більше бюджетних коштів витрачається в останні роки на житлові субсидії населенню. Вони були введені постановою Кабінету Міністрів ще в 1995 р
У перші роки після введення житлові субсидії не були особливо обтяжливими для держбюджету - їх отримували відносно небагато людей і в невеликому розмірі. Але в міру зростання тарифів на послуги ЖКГ, особливо стрімкого в останні роки, житлові субсидії надавалися дедалі більшої частини населення, причому їх розмір неухильно зростав. Так, в грудні 2014 р субсидії отримували близько 1,1 млн. Домогосподарств України, в грудні 2015-го - 4,6 млн., В березні 2016- го - 5 млн. Домогосподарств. Середній розмір субсидії на одне домогосподарство становив відповідно 335,3, 1090,9 і 1196,6 грн., В січні 2017 року - вже 1521,2 грн. В опалювальний сезон 2016/2017 рр. програмою житлових субсидій скористалися 7,4 млн. сімей, в наступний за субсидією звернулись уже 8,8 млн. сімей.
Житлові субсидії виплачуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим. Відповідно до закону про держбюджет така субвенція становила в 2016 р 47,1 млрд. Грн., В 2017-м - 68,8 млрд. Грн., В 2018-м - 71 млрд. Грн. без урахування субвенції на надання пільг та житлових субсидій на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, яка була в зазначені роки відповідно 1,2 млрд. грн., 2,5 млрд. грн. і 2,7 млрд. грн.
А є ж ще і численні категорії пільговиків! Причому багато хто з них є дуже молодими людьми, і їх сотні тисяч. За повідомленням прес-центру Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, тільки статус учасника бойових дій за станом на серпень 2017 го отримали 306,1 тис. Осіб.
Як наслідок - держборг України особливо швидко і значно збільшувався в останні роки. Як повідомила голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз, станом на 1 січня 2018 року державний гарантований борг України становив 2,14 трлн. грн., на 1 січня 2016- го - 1,6 трлн. грн. Державний і гарантований державою борг України вже перевищив 60% її ВВП - максимально допустиму величину боргу для фінансово спроможного держави.
Державним бюджетом України тільки на обслуговування держборгу (т. Е. Без його погашення) в 2018 р передбачено витратити 130,2 млрд. Грн., В 2017-м відповідні бюджетні витрати становили 110,8 млрд. Грн., В 2016 р - 96,3 млрд. грн.
Зараз отримання Україною закордонних кредитів президент, Кабмін, міністри і провладні засоби масової інформації представляють громадськості як отримані чи не даром гроші, безперечне досягнення їх політики, тоді як насправді це є свідченням її неспроможності. Держава, країна не повинні жити в борг!
Зарубіжні кредити потрібно брати не тоді, коли їх дають, а у виняткових випадках і під конкретні цілі, досягнення яких дозволить не тільки повернути кредити, але і отримати економічну вигоду. Розмір держборгу на момент приходу президента, прем'єр-міністра і членів уряду до влади і на момент їх звільнення є одним з найважливіших показників ефективності їх діяльності. Вищі посадові особи держави повинні нести хоча б політичну (наприклад, у формі відставки або звільнення з посади), якщо не кримінальну відповідальність за те, що держава при їх правлінні залізло в борги.
Вихід з глухого кута
Якщо він взагалі існує, то можливий тільки через рух назад. Головне в такому русі - скорочення соціальних витрат держави, перетворення його з загального благодійника, наліво і направо роздає соціальні блага, в творця умов для того, щоб люди могли утримувати себе самі.
Однією з найбільш актуальних проблем є зниження частки пенсіонерів у складі населення України і підвищення їх життєвого рівня. Найпростіший шлях вирішення цієї проблеми - підвищення пенсійного віку, як це робиться в зарубіжних країнах. Однак в українському суспільстві цей шлях не сприймається категорично.
Ранній вихід на пенсію може як сприяти продовженню тривалості життя (наприклад, тим, хто трудився у шкідливих умовах), так і скорочувати її. Відомо, що порушення звичного життєвого ритму при виході на пенсію негативно впливає на самопочуття і здоров'я людини. Для осіб, які все життя працювали на одному або небагатьох місцях, вихід на пенсію і пов'язані з ним відчуття незайнятості, незатребуваності є важким психічним і моральним потрясінням, яке не сприяє зміцненню здоров'я і навіть може скорочувати тривалість життя.
Пропозиції щодо підвищення пенсійного віку дуже болісно сприймаються суспільною свідомістю. Однак назвемо речі своїми іменами: виступаючи за збереження раніше встановленого пенсійного віку, ми в дійсності боремося не тільки проти його підвищення, скільки за те, щоб отримувати пенсію якомога раніше, поєднуючи в подальшому отримання пенсії з роботою за наймом. Таке поєднання в європейських державах, як правило, не допускається. В Україні воно є виправданим через низького рівня пенсій і необхідності їх доповнення заробітком.
Не менш гостра проблема житлових субсидій. А адже до останнього часу призначення житлових субсидій здійснювалося без врахування майнового стану претендента: наявності квартир (будинків), автомобілів, земельних ділянок, банківських депозитів, отриманих на них в якості відсотків коштів і т. П.
Ефективним шляхом економії бюджетних коштів могло б стати скорочення витрат на утримання держапарату. Але останнім часом чітко проявилася тенденція необґрунтованого збільшення зарплати суддів і працівників правоохоронних органів. Посадовий оклад суддів місцевих судів - 111 690 грн., Суддів апеляційних і вищих спеціалізованих - 186 150 грн., Суддів Верховного Суду - 279: 225 грн. І це без регіонального коефіцієнта і доплат! Зараз середній розмір пенсії судді у відставці, за даними Пенсійного фонду, становить 21 963 грн. Лише трохи відстають від суддів прокурори.
Народні депутати України обходяться державі приблизно в 70 тис. Грн. в місяць, половина з яких - зарплата, а другу половину вони вільні використовувати на свій розсуд - витрачати на проїзд, житло, роботу з виборцями і т. д.
Про мільйонних зарплатах і преміях керівників деяких держкомпаній ми не говоримо - вважається, що такі гроші вони заробляють.
Ефективним засобом економії могла б стати оптимізація системи державних органів. З'являються такі новоутворення, як Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції, Вищий антикорупційний суд. На мою думку, крайньої необхідності в наявності таких органів і величезних бюджетних витрат на їх утримання немає. Тим більше що за час свого існування вони відзначилися не тільки ефективністю боротьби з корупцією, скільки медійної активністю.
Віконувані ними Функції Цілком успешно могли б Здійснювати Державне бюро розслідувань, Генеральна прокуратура України, Державна служба фінансового моніторингу, апеляційні суди и Касаційній кримінальний суд (у складі Верховного Суду). В європейських країнах подібної системи антикорупційних органів немає.
Оптимізація соціальної політики, жорстка економія бюджетних коштів, приведення до розумних розмірів оплати праці деяких працівників держапарату, скорочення його зайвих ланок повинні стати пріоритетами державної політики в Україні. В іншому випадку все більше залазячи в борги, країна неминуче прийде до фінансової неспроможності та дефолту. Від якого, на відміну від Греції, її ніхто не врятує. У разі дефолту іноземні кредитори заберуть в України останнім - знаходяться все ще в державній власності промислові підприємства, землі сільгосппризначення і залишки суверенітету.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
