Лебедина бандерівська пісня Кисельова

Малюнок Ігоря Конденко

Андрій КРИКУНОВ

Разом з 2012 роком нас покинула програма «Велика політика», яка виходила на каналі «Інтер» під проводом російського тележурналіста Євгенія Кисельова більше 3 років. Зрозуміло, без п'ятничного політичного ток-шоу канал не залишиться, вже 25 січня в ефір виходить програма «Справедливість», яку буде вести Анна Безулик, останніми роками трудилася в тому ж жанрі на «5-му каналі». Таким чином, зміни на «Інтері» торкнулися переважно самого Кисельова. Це привід згадати, що ж ми бачили в його виконанні на одному з центральних українських каналів, зокрема, що він запропонував нам наостанок.

Євген Кисельов сплив на наших екранах в передачі «молочного брата» Савіка Шустера. Деякий час він, можна сказати, стажувався в «Шустер Live», що виходить тоді на каналі «Україна» по буднях, найбільше нагадуючи людину, яка потрапила в незнайому компанію і явно не вловлює нитку розмови.

Євген Олексійович вслухався в не зовсім зрозумілу йому мову агресивно налаштованих людей і, можливо, задавався питанням - що він тут робить? Втім, товариш по цеху, напевно, пояснив, що в ситуації з українською мовою важливо не стільки розуміти, скільки робити вигляд - а це перше вміння будь-якого телеведучого. Ну а для пожвавлення Кисельова у Шустера завжди були відповідні теми - «тиранія» Путіна та ін. Тут Євген Олексійович отримував можливість вставити пару багатозначних реплік.

Стажування пройшла швидко, і вже восени 2009-го Кисельов отримав власне велике ток-шоу на ще більш солідному і рейтинговому каналі, по суті першій кнопці України. При цьому він не так вже змінився з часів свого дебюту. Як і раніше місцеві теми залишалися йому малозрозумілими і не дуже цікавими, звідси і рівень обговорення. Правда, ситуацію з часом вдалося поліпшити «за допомогою друзів», коли питання в студії стали задавати представники друкованих ЗМІ.

А ось про рідну країну пан Кисельов поговорити любив. За аналогією з фігурним катанням українську частину кожного випуску «Великої політики» можна було б назвати обов'язковою програмою, ну а ту, в якій говорилося про російську опозицію і «жахи режиму» - довільної. Як сказав саксофоніст у фільмі «Ми з джазу», «зіграю-ка я для душі».

Те глибоке увагу, що «Велика політика» приділяла положенню в Росії, могло б серйозно здивувати, враховуючи, що в аудиторії завжди переважали націоналістично орієнтовані фігури. Для них, по ідеї, Росія просто не має бути цікава, адже Україна - Юбер аллес. Але немає, послухайте, панове, хвилин 50 виливу Ксенії Собчак про тяготи її опозиційної життя. Прийміть відро помиїв, хвацько збивають на дріжджах «Пуссі Райот», не тільки на РПЦ, а й православ'я як таке. Склалося враження, що всередині МКАД вже не залишилося борця з путінським самодержавством, який би хоч раз не приїжджав до Києва до Кисельова або не виходив на сеанс супутникового зв'язку. З обов'язковою преамбулою: ось у вас демократія, не те, що у нас.

Інтересам Киселевського начальства, мабуть, відповідав саме такий підхід - побіжно, без непотрібних заглиблень, розглядати український політикум, зате по повній бичувати північного сусіда, в даній програмі представленого в якості зовнішнього ворога. Нашому телеглядачеві дуже важливо бачити Росію крізь призму поглядів тамтешньої опозиції і ніяк інакше.

Русофобія, зрозуміло, служила Кисельову індульгенцією в очах української демократичної громадськості, а й звідти почали лунати закиди в заангажованості: то не запрошував в ефір Юлію Тимошенко, то недостатньо часто говорив про наших політв'язнів, то «Беркут» не пустив в студію «Свободу» ( хоча начебто на брак представників цієї сили в телеефірі останніх років скаржитися гріх). Не випадково екс-соратник по НТВ і видатний московський опозиціонер Віктор Шендерович назвав дует Кисельова - Шустера «ландскнехтами, яким заплатили, і вони воюють».

Залишається зрозуміти, чому євроінтегратор і основний акціонер «Інтера» Валерій Хорошковський все-таки вирішив позбутися від такого ведучого, тим більше з таким цінними якостями ландскнехта? Найбільш реальна версія політолога Володимира Фесенка. У «Великої політики» було кілька спонсорів-кураторів, але зважаючи на останні події їх шляхи-дороги розійшлися. Після відходу з поста першого віце-прем'єра фінансувати «дорогий проект» поодинці Хорошковському не хотілося. А ось «Справедливість» з Безулик, на думку Фесенка, дешевша альтернатива.

Цікаво, що ж було найдорожчим у «Великій політиці» - піаніно, ряджені Пушкін і Шевченко або приготована на одній з осінніх програм «качка по-пекінськи»? Або справа в гонорар неймовірно професійного ведучого, який, здавалося, ось-ось засне ще на стадії «сьогодні у випуску». Пригадується відома фраза з міліцейських зведень: «завищення вартості в актах виконаних робіт».

До речі, в перебуванні Євгена Кисельова в українському ефірі є і невеликий плюс - він напевно підняв самооцінку місцевим колегам. Є сенс в словах Андрія Куликова ( «Свобода слова»), що «тепер на« Інтері »нарешті з'явиться гарне політичне ток-шоу». Можна погодитися з ним і в тому, що Анна Безулик «краще тримається в кадрі і більше знає про своїх гостей».

Може бути, програма Безулик буде нудніше (якою була її «Республіка» на «5-му»), обійдеться без Пояркова і бійок, але і це в принципі позитив. А ще в порівнянні з Кисельовим навіть у журналістів «5-го каналу» трохи більше толерантності в питаннях, що розривають українське суспільство. У «ландскнехтів» же підхід був один: чим більше крику, тим краще передача.

Між іншим, судячи з усього, два головних легіонера тепер знову возз'єднаються - вже на Першому Національному. З чуток, саме там Євген Кисельов вестиме щотижневу підсумкову програму, щось на кшталт «Підсумків» на НТВ. Сам ведучий підтвердив, що працює над великим проектом для одного з українських каналів.

Характерні особливості конферансу пана Кисельова були і в останньому випуску «Великої політики». При тому що передноворічний був задуманий в жанрі мюзиклу, тобто в основному складався з музичних номерів, лише перемежовуються якимись роздумами запрошених політиків. Здавалося б, йти - так з музикою. Прощальний вечір з хорошими піснями і зведеною до мінімуму політиканської гризнею - хіба погана ідея?

Але які пісні могли запропонувати нашій увазі Кисельов і його редактори? Про це неважко здогадатися. Хоча деякі номери перевершили очікування навіть підготовлених глядачів.

Перед піснями пан Кисельов зачитував ідеологічно вивірені підводки. Все було точно, як в аптеці. Жодна пісня радянського періоду не обійшлася без якого-небудь негативного «причепа» (виняток - сучасна «Дуже хочеться в Радянський Союз» групи «Ундервуд»). Скажімо, пісня з фільму «В бій ідуть одні старики» супроводжувалася фразою «але ж це кіно хотіли заборонити». Згадувалося і про цькування Марка Бернеса. Навіть «Марш авіаторів» завинив перед Кисельовим в тому, що був перетворений німцями в Herbei zum Kampf .., який звучав у фільмі «Тріумф волі» Лені Ріфеншталь. За словами ведучого, після війни виконання цього маршу за кордоном було «неполіткоректним», а в НДР і СРСР його співали.

У цьому місці залишилося неясним, чи хотілося авторам, щоб в Радянському Союзі принципово відмовилися від «Ми народжені, щоб казку зробити бувальщиною» через нацистського осквернення, або вони вважають, що в СРСР співали Herbei zum Kampf ...

«В СРСР забороняли інші марші і пісні вояків УПА, яких в той час інакше як бандерівці називати було не прийнято», - продовжив пан Кисельов. І знову дивно, хіба у самих бандерівців є якісь претензії до цього слова?

Ну а потім, після розповіді про неполіткоректно нацистському марші, залишалося тільки перейти до головного прикраси новорічної програми - бандерівської пісні «Лента за лентою». Поки Тарас Чубай закликав українського «повстанче» не відступати в бою, несподівано активізувався Киселевский Дід Мороз (до цього дрімав біля ялинки). Чи то він зріс на цій пісні, чи то так радів, що його не спіткала доля опудала Діда Мороза, який урочисто похилило «Братство» в Києві напередодні Дня святого Миколая. Загалом, він вітально махав рукавичкою, а іноді навіть робив якісь героїчні жести. В результаті навіть Чубай, доспівавши пісню, зізнався, що не зрозумів, «до чого тут Дід Мороз». «А це не Дід Мороз, а Святий Миколай», - відповів Кисельов. Тоді зрозуміло. Святий Миколай - це ж один з найбільш відомих полковників УПА.

- Може, неполіткоректно в серйозну програму таке неподобство, якісь незрозумілі пісні політично невитримані співати? - задався далі питанням ведучий. Правда, запитувати він міг абсолютно спокійно, адже серед гостей студії не було нікого, хто б резонно відповів: «Так, неполіткоректно, неподобство, втім, і передачу вашу серйозної не назвеш». Замість цього Олесь Доній розповів, як «донощик Колесніченко» намагався зірвати фестиваль подібних пісень, стверджуючи, що вони розпалюють міжнаціональну ворожнечу.

- Давайте не будемо про Колесніченко, - витончено вставив Кисельов, і всі засміялися.

Ну що ви справді, в пристойному суспільстві і такі прізвища називаєте.

Радянський Союз посварили, «набої» поподавалі, що ж далі? А, про Путіна ще нічого не було. Яке упущення! Тут, згадавши недавно виявлені Володимиром Володимировичем музичні таланти і пісню «С чего начинается Родина», на сцену запросили Васю Обломова, з тим щоб він пояснив, «з чого насправді начинается Родина».

Остросоциальний «рукопожатних» реп про недоліки Росії, де беруть хабарі, дороги роздовбані, виходячи на пенсію, слід замовляти труну, бо людям похилого віку тут не місце, і т. Д. Українським політикам за Кисілевської столом слухати було зовсім не соромно. Адже це в Росії, а не у нас. Головне - не забути віддати хвалу Господу за те, що ми не москалі.

І це теж було зроблено негайно. На сцену вийшов колектив Ореста Лютого (в миру актор Антон Мухарський), і пішов вже справжній бандерівський хардкор. В рамках проекту «Лагідна Українізація» Лютий-Мухарський складає мерзенні тексти до популярних радянським мелодіям, таким як «Пісня про зайців», «Шаланди, повні кефалі», «Ваше благородіє» і ін. Чому саме до радянських? Мабуть, щоб довести якомога більшу кількість наших пенсіонерів. Вони, звичайно, могли б не дізнатися про цей проект, але тут вже постарався найдобріший Євген Олексійович. Адже на відміну від інтернету, канал «Інтер», безсумнівно, дивляться і літні люди.

Мені не хочеться думати про їхню реакцію на перетворення Кістки-моряка в Рому-вояка, а шаланд з кефаллю - в «вагони, повні москалів», які «в Бескидах Рома подрівав». Як і на рядки «I комуняцькі пси скавчалі, як на гілляку їх Саджан» або «Вже третій день печуть Гуцули з енкаведістів шашлики». По-моєму, це наочний приклад «дихаючого ненавистю тексту». Що було особливо помітно на контрасті з піснею «Ундервуда» про СРСР, написаної на мові любові, а не ненависті.

Взагалі такі «милі» пісеньки в ефірі одного з найрейтинговіших каналів країни - яскраве свідчення того, куди котиться наше суспільство і який в цій справі досягнуто прогресу за останні роки. Тут навіть «Лента за лентою» стоїть осторонь. Зауважте, наголошується на необхідності знищення вже не тільки співробітників НКВС і комуністів, але і москалів. А з огляду на контекст - всіх радянських людей, які перемогли фашизм.

І фінальний штрих до портрету Кисельова. У розпал шабашу під час завивань Лютого «А я не москаль» (на мотив «Пісні про зайців») провідний-москвич показово прицмокував губами і ворушив вусами, в загальному, підспівував цьому пріпевчіку. Йому навіть плескали. Якби в студії були футбольні фанати і завели свою «Хто НЕ скачи, тієї москаль», Євген Олексійович, мабуть, і поскакав б.

Це нормальна реакція організму. Важко ж роками генерувати антімоскальскі міркування і при цьому залишатися одним з них. Тому, думаю, Євген Кисельов повністю заслужив урочисте виключення з лав москалів. Ну а яке інше слово слід до нього застосовувати - в цьому обов'язково розберуться його глядачі.

Ви незадоволені своїм тілом? Чи вважаєте, що ви виглядаєте не сексуально і привабливо? Набути впевненості в собі і полюбити себе вам допоможе ліпосакція . Пропонуємо вам зайти на сайт www.compozitiv.ru і прочитати інформацію по-цього приводу більш детально. Вас це дуже зацікавить і ви зрозумієте, що це саме те, що вам потрібно. Ми вас чекаємо!

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...