У самому кінці серпня Рада Безпеки ООН одноголосно підтримав резолюцію про продовження мандата миротворчої місії в Лівані ще на рік. Посол Ізраїлю в ООН Дані Данон заявив про «значимому досягненні дипломатії, здатному переламати ситуацію». Постійний представник США Ніккі Хейлі назвала прийняття резолюції сигналом про неприйняття існуючого стану справ, повідомивши, що тепер миротворці отримають необхідні «повноваження і стимули» для виконання дорученої їм роботи.
На жаль, нічого подібного дана резолюція не забезпечить, а згадані заяви демонструють лише нездатність зрозуміти і оцінити всю складність політики в Лівані і межі можливостей миротворчих місій.
Короткий екскурс в історію: в 1978 р Ізраїль вторгається на територію Південного Лівану, звідки палестинці наносили удари по єврейській державі. У відповідь на бойові дії ООН ініціювала миротворчу операцію UNIFIL - Тимчасові сили ООН в Лівані. Прийняв в ній участь 6000 миротворців доручалося надати допомогу в справі відновлення миру, підтвердити факт виведення підрозділів ізраїльської армії і підтримати ліванський уряд у відновленні контролю над своїми територіями. У 2006 р бойові дії спалахнули знову, і СБ ООН збільшив чисельність контингенту UNIFIL більш ніж до 13 000 чоловік. Однак цілі місії здебільшого залишилися практично незмінними.
Сьогодні в ліванській операції беруть участь близько 10 500 миротворців, які представляють 41 держава: з моменту заснування UNIFIL минуло майже 40 років, а вони все ще намагаються домогтися досягнення спочатку поставлених перед ними цілей.
Ізраїльські війська перебувають за свою сторону від кордону, і протягом 11 років тут не зафіксовано жодного великого збройного зіткнення, але це ще не означає завершення війни в Лівані. Південний Ліван контролюється рухом «Хезболла» (однієї із загрозливих Ізраїлю угруповань), а зовсім не ліванським урядом. Іншими словами, поточний світ ілюзорний, як, втім, і здатність миротворців забезпечувати його.
Серпнева резолюція ООН закликає Генерального секретаря організації знайти шляхи «нарощування видимого присутності сил UNIFIL, в т. Ч. Шляхом патрулювання і проведення інспекцій - в рамках існуючого мандату і потенціалу місії». Цей же документ підтверджує і право місії «вживати всіх необхідних з точки зору UNIFIL (в рамках мандата місії) дії на територіях розміщення миротворчих сил, спрямовані на запобігання використанню згаданих територій для ведення ворожих зіткнень».
Росія, зацікавлена в збереженні впливу в регіоні більше, ніж у збереженні миру на цих територіях, загрожувала накласти вето на резолюцію, якщо в ній хоч словом буде згадано рух «Хезболла».
Газета The Times of Israel надала власну інтерпретацію сенсу резолюції - мовляв, місія UNIFIL «підвищить моніторингову активність на півдні Лівану і, зокрема, увійде в ті селища, де діють підрозділи терористичного угрупування« Хезболла ». Але нічого подібного тут не відбудеться.
Миротворці не мають ні відповідного обладнання, ні бажання вступати у війну, а уряду 41 держави, які надали свої війська, однозначно не розраховували на участь їх військовослужбовців у бойових діях.
Сили «Хезболли» за чисельністю перевершують контингент UNIFIL як мінімум в співвідношенні 5 до 1. Крім того, представники руху користуються підтримкою місцевого населення, а тому миротворці просто не стануть ризикувати вступом в збройні зіткнення.
І хоча США вважають «Хезболлу» терористичною організацією, представники руху входять до складу уряду Лівану, займаючи 2 з 30 міністерських постів, а також 12 з 128 місць в ліванському парламенті. Більш того, збройні сили Лівану не мають наміру вдаватися до спроб з роззброєння «Хезболли» - як мінімум щоб уникнути старту чергової громадянської війни.
Угруповання настільки щільно тримає Південний Ліван під контролем, що в квітні організувала тут прес-тур, продемонструвавши місцевим і іноземним репортерам своїх бійців і їх озброєння.
Ліванський уряд одночасно домагається двох цілей: виступає проти розширення спектра повноважень UNIFIL і в той же час вимагає продовження терміну дії мандата місії, стверджуючи, що присутність миротворців - життєво важливий компонент забезпечення національної безпеки.
Настільки суперечливий підхід пояснюється просто: в Лівані бояться, що більш рішучі дії миротворців дестабілізують ситуацію, але при цьому хочуть, щоб місія залишалася тут - хоча б в якості інструменту захисту уряду.
За словами одного з членів парламенту Лівану, будь-які заклики до уряду його країни з вимогою встановлення повного контролю над діяльністю «Хезболли» нереалістичні. «Вони більш численною нас», - пояснює він, нагадуючи про те, що рух багато років отримує допомогу з Сирії та Ірану.
Ось чому одна з ліванських газет констатує, що нова резолюція ООН для місії UNIFIL означає лише одне - «все залишиться, як раніше». Навіть якщо миротворці, вже здійснюють сотні патрулювань кожен день, дійсно наростять їх кількість відповідно до вимог резолюції, ніякої практичної користі подібна активність не принесе.
Все це рівнозначно ситуації, в якій поліція невпинно курсує по якомусь району в патрульних авто, але правоохоронці не виходять з автомобілів і навіть не зупиняються, щоб провести розслідування або хоча б виписати комусь штраф за порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до нового мандатом миротворці зобов'язані негайно і детально описувати в звітах будь-які випадки, коли патрулям «блакитних касок» чиняться перешкоди в розслідуванні підозрілих подій. Не так давно рух «Хезболла» позбавила змоги миротворцям в'їхати навіть в той район, де прогримів вибух складу боєприпасів. У підсумку через нездатність миротворців перешкодити бойовикам в придбанні зброї, а також через відсутність в уряду Лівану контролю над власною територією руху «Хезболла», за деякими оцінками, вдалося накопичити арсенал з 100 000 ракет. Якщо війна вдарить знову, ці ракети будуть випущені по Ізраїлю. В такому випадку у ізраїльтян не буде іншої альтернативи, крім масштабного відплати.
Тим часом заходи, спрямовані на відродження Лівану як єдиної держави, проводяться - і це в кращому випадку - черепашачими темпами. Складається враження, що Ізраїль зацікавлений в прямо протилежному результаті. Прем'єр-міністр Нетаньяху, який опинився фігурантом набирає обертів корупційного скандалу, зайнятий лише обливанням своїх політичних опонентів і ЗМІ брудом. Нещодавно він навіть заявив, що Ізраїль ніколи не прибере жодне зі своїх поселень з окупованого Західного берега, тим самим продемонструвавши - найбільше його турбує питання збереження своєї посади, а не проблеми відновлення миру.
Гнітюча політична ситуація по обидва боки лівансько-ізраїльського кордону, відсутність у обох сторін хоч якихось серйозних ініціатив щодо вирішення конфлікту за допомогою міжнародного співтовариства, а також бажання уникнути яких би то ні було кроків, здатних потенційно дестабілізувати ситуацію, - все це свідчить тільки про одне: миротворці можуть залишатися тут до кінця віку.
Саме тому, незважаючи на відверту безглуздість цієї місії, навряд чи ми станемо свідками скорочення бюджету миротворчої операції UNIFIL, що досягає півмільярда доларів на рік.
Співробітники президентської адміністрації Трампа вітають один одного з перемогою по ліванській резолюції, вимагаючи при цьому від ООН скорочення бюджету миротворчих місій. Генеральна асамблея вже прийняла рішення про скорочення витрат за цією статтею майже на $ 600 млн.
При цьому більшість з нині діючих 15 миротворчих операцій проводиться в Африці, де «блакитні каски» вносять скромний посильний внесок у справу державотворення, без якого просто неможливо покласти край різноманітним конфліктів.
Доречним виглядає сьогодні нагадування про те, що Бутрос-Галі в 1996 р позбувся поста Генерального секретаря ООН лише тому, що прогнівив США. Одним з його гріхів виявилося боязке припущення про те, що Боснії дістається більше уваги з боку міжнародного співтовариства, ніж Судану, тільки тому, що там страждають люди з білим кольором шкіри.
І якщо бюджети UNIFIL і інших в рівній мірі непродуктивних місій ООН на Близькому Сході залишаться недоторканими, а витрати на миротворчі операції в інших регіонах планети будуть радикально скорочені, питання про політику подвійних стандартів Вашингтона знову з'явиться на порядку денному.
Foreign Affairs 26.09.2017 р © Council on Foreign Relations // Tribune News Services.
Денніс Джетт,
Кадровий американський дипломат (колишній посол США в Перу і Мозамбіку), професор міжнародних відносин, викладач факультету міжнародних відносин Університету штату Пенсільванія. У період президентства Клінтона - старший радник держдепартаменту з африканських питань. Автор книг «Причини провалу зовнішньої політики США: всередині країни - загрози, за кордоном - презирство» (2008) і «Американські посли - минуле, сьогодення і майбутнє дипломатії Америки» (2014 року).
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
