Made in Рубіжне

В одному магазині одягу я став свідком цікавої картини. До прилавка підійшла дівчина і попросила показати не дуже дороге, але пристойну сукню з натуральної тканини. На такі запити продавщиця відповіла, що, мовляв, за якістю краще йдіть в фірмовий магазин, а за оптимальною ціною - в секонд хенд. Як так вийшло, що українці почали купувати якість і одяг окремо? Чому за 20 років вітчизняні товарні ринки завалює різного роду непотріб і секонд хенд, а вітчизняний виробник змушений виживати? Невже в Україні і справді немає легкої промисловості, яка б за помірну ціну змогла забезпечити споживача якісним одягом? І чи здатний вітчизняний легпром ще створити свій наряд? ... Невже у нас не залишилося своїх потужних центрів виробництва одягу і взуття? Для розуміння ареалу поширеності українського легпрому наведемо деякі дані.

Так, виробництво тканин розвинене в Тернополі (бавовняне), Донецьку (бавовняно-прядильне), Полтаві (прядильне), Києві (ватно-ткацька). Вовняна промисловість зосереджена переважно в Харкові, Луганську, Одесі, Черкасах. На Черновітчіне і Закарпатті прядуть килими з вовни. І хоч виробництва, наприклад, натурального шовку в Україні майже не залишилося, але ми одні з небагатьох можемо похвалитися повним циклом виробництва та переробки льону (з нього виробляються брезент, пожежа ні рукава, сировина для взуттєвої промисловості). Вироби наших швейників (центри в Тернополі, Києві, Львові, Дніпропетровськ е, Одесі, Харків, Донецьку) охоче одягають італійці, французи і німці. А ось українці змінюють їх на китайський ширвжиток. Купити «свою» взуття ще можна на фабриках в Києві, Харкові, Запоріжжя , Одесі.
На вітчизняних прилавках вільно почувають себе китайський і турецький одяг, взуття, іграшки ... Зроблені ж в Україні аналоги, якщо і лежать поруч, то на них подивиться не кожен покупець. Більшість українців намагається максимально заощадити на покупці, при цьому повністю забуваючи про «користь» синтетичних речей або секонд хенду. Якщо ж озвучений аргумент знаком не всім (у всякому разі, його вплив здається непомітним), то з недовгим терміном експлуатації таких речей ознайомлені напевно все. Звичайно, серед імпортного одягу попадається і якісна. Але якщо вона завезена легально, то її вартість не нижча за українську.
«Сьогодні виникла ситуація, коли імпортери стали монополістами. А монополістами на українському ринку є Китай і Туреччина.
На що ми витрачаємо свої «кровно зароблені»? Їжа, комунальні послуги та одяг. Саме ці три основні позиції особистого і сімейного бюджету є основою регулярних і великих витрат. Як продукти харчування, так і товари легкої промисловості кожен набуває там, де вважає правильним і вигідним: магазин, ринок, секонд-хенд, індивідуальний пошив в ательє. Варіанти пошуку дефіциту і товарів з-під прилавка давно канули в Лету. Яка ж ситуація у вітчизняній легкій промисловості сьогодні?

Факти і цифри
Політичні зміни 90-х рр. негативно вплинули на стан легкої промисловості України, на частку якої припадає близько половини обсягу вироблених непродовольчих товарів народного споживання. Питома вага легкої промисловості в загальному надходженні податків до бюджету України складає в даний час 0,45% (близько 230 млн грн) проти 14% в 1990 році. За статистичними даними, середньорічна чисельність зайнятих в цій галузі промисловості скоротилася за три останні роки вдвічі і становить сьогодні 147 тис. Чоловік (в 1990 р - 756 тис.). З усієї кількості підприємств легкої промисловості (близько 850) майже половина - збиткові, виробничі потужності завантажені на 15-60%.

У Рубіжному відкрилася виборча дільниця ПАТ «Глорія Джинс»
Ми розмовляємо з його начальником - Вікторович Енгельсович Орловим.
- Що з себе являє Публічне акціонерне товариство «Глорія Джинс»?
- Саме підприємство знаходиться в місті Луганську. Його ділянки - Білокуракине, Старобільськ, Вакрушево (Красний Луч), Рубіжне , Луганськ.
- Рубіжанський ділянку за обсягом, вірніше, за масштабом виробництва буде в лідерах?
- Ділянка у нас буде приблизно такою ж, як в Луганську, дин з найбільших. Орієнтовно - тільки швачок 870 чоловік. З обслуговуючим персоналом - до тисячі чоловік.
- Тільки прекрасна половина людства вас цікавить?
- Як швачки - так.
- З досвідом роботи?
- Це важливе питання. Я хотів би, щоб цю нашу позицію знали всі: ми беремо практично всіх бажаючих. Хто хоча б в загальних рисах мав справу з голкою і ниткою, хто має хоч маломальской поняття про швейній машинці.
- Ви так переконливо і заманливо рекламуєте початок процесу роботи, що самому хочеться в швачки. Можна сказати, з нуля в плані досвіду?
- Так. І тут молоді дівчата отримують перші навички швейної роботи. Нічого, виходить. Втягуються. Починають працювати. Перші півроку ми будемо шити тільки дитячі футболки. Це самий простий крій, треба щоб дівчатка навчилися.
-А як же час на навчання? Прикріплювати треба наставника, який навчає.
-Для цього у нас розроблена наступна стратегія. Крій повністю приходить з обласного центру, з Луганська. Ось, Ви бачите на візках зразки ... Дівчатам залишається це все зшити. Нескладна робота - це і є та «наставник навчальний», і час на навчання. Все в одній особі - сама. Швачка самостійно зростає як фахівець, як майстер, починаючи практично з нульових професійних навичок.
-Так що боятися не треба - у всіх вийде?
- Уточнимо - у всіх, хто цього сильно захоче.
Як показала практика, через три - чотири дні дівчата вже починаю шити вироби. Перші два дні тренуються на клаптиках. Тестові матеріали нам передає Луганск, і потім вже починають випускати у нас готові вироби.
- Працюємо в одну зміну?
- Ні. Працюємо в дві зміни. Перша - з 8 до 14 і друга з 14 до 22.
- Пізно ... дівчаткам по домівках повертатися?
- Ми вирішили питання з автобусом. Маршрут 115 тепер під'їжджає під саму прохідну (назвемо так колишній вхід до поліклініки), і дівчата їдуть в місто. Робочий день по сім з половиною годин плюс 30 хвилин перерву.
- Середня зарплата ваших працівниць?
- Середня зарплата швачок наших на всіх ділянках по області, як нам оголошували керівники нашого підприємства, - 2300 грн. За умови виконання норм.
- Як складно її виконати?
- Кожен цех досягав встановленої норми за різний проміжок часу: від 4 до 6 місяців. Згодом практично всі цехи мають можливість вийти на рівень встановленої норми. Тобто нічого позамежного, неможливого в ній немає.
- Норма визначається на людину, на цех, на бригаду?
- У нас бригадна оплата праці.
- Мушкетерський принцип - один за всіх і всі за одного?
- Якщо одна, дві, кілька швачок і вирвалося вперед - норма не буде зарахована, треба підтягувати відстаючих. Плюс колективна матеріальна відповідальність.
- Скільки вже набрано швачок?
- На сьогоднішній день працює 340 чоловік.
- Коли плануєте вийти на повну потужність виробництва?
- Плануємо вийти ... «вчора». Ми б це вже здійснили, але, як Ви бачите, паралельно проводяться роботи по реконструкції. Ми зайшли сюди разом з будівельниками. Йдемо з ними синхронно. Вони нам здають поверх, і ми відразу його обладнаємо, заповнюємо, починаємо процес виробництва. Затримка тільки в цьому. Були б готові цеху - на повний обсяг виробництва ми вийшли б ще вчора.
- Де працівники вашого підприємства будуть намагатися харчуватися?
- На першому поверсі ми готуємо приміщення для прийому їжі.
- Чому так урочисто, не "їдальня"?
- Ні, їдальня на увазі печі, приготування їжі. У нас буде реалізовуватися готові продукти, готові страви. Зараз вирішується питання, хто буде годувати наших швачок, робочих, обслуговуючий персонал. У місті проходить конкурс. Переможець і отримає це право. .
Ми йдемо по поверхах колишньої поліклініки тепер - по цехам. Я згадую минулі дні, коли тут була флюорографія ..., тут приймав терапевт ..., тут - хірург ... Але швейний цех організований не на шкоду можливості жителів мікрорайону «Південний» отримувати медичну допомогу. Поліклініка (правда, в скороченому варіанті) переїхала в будівлю лікарні на перший і другий поверхи, де проведений також капітальний ремонт.
А в колишній поліклініці тепер весь поверх - площа цеху. Тут абсолютно все встановлюється заново. Скрізь сучасне обладнання, комунікації, опалення ... На кожному поверсі - туалети з гігієнічним душем. Словом, все грунтовно, по-діловому, мобільно і в кращих зразках ...
Підходимо до дівчат, які вже закінчили роботу, п'ють каву. Як дізналися про дану ділянку швейному? Подобається робота?
Маша:
- Дізналися ... Та зараз все в місті тільки про це і говорять. Я була по суті безробітної. По-перше, у нас зараз з роботою погано, і вибирати особливо не доводиться. По-друге, тут дійсно хороші умови. Обіцяють непогану зарплату. Але перший місяць (випробувальний термін) мінімал-ка, звичайно. Працюю тільки четвертий день. Але оскільки у мене і професія - швачка (я закінчила Рубіжанський ліцей, колишнє ПТУ - 13), то я впевнена в своїх силах, у мене все вийде.
Ганна:
- Я з нуля почала, практично нічого не вміла. Працюю місяць ... Подобається.
Наталка:
- У мене були невеликі навички. Вдома є машинка. Мама вчила шити. Так що мені трохи простіше, тим більше починаємо з футболок. Коли кроїти нічого не треба. Тут хороша ділова, а й доброзичлива атмосфера. Працювати подобається.

Навряд чи варто заперечувати твердження про те, що для підвищення інвестиційного іміджу регіону потрібна серйозна і планова організаційна робота. Співпраця з компанією «Глорія Джінc», яка розмістила своє виробництво на території Рубіжанської громада - один з таких позитивних прикладів. 16 грудня виробництво почало функціонувати, а паралельно триває реконструкція приміщень та ведеться прийом персоналу. Як бачимо, на роботу беруть не тільки досвідчених професіоналів, а й тих, хто бажає освоїти нову для себе професію. Таким чином, «Глорія Джинс» допомагає рубежанам позбутися статусу «безробітний» та отримати високооплачувану роботу і ще одну професію
Нещодавно новостворене виробництво відвідали представники міської влади - А.В. Хоменко, секретар Рубіжанського міськради, і І.Л. Бондаренко, заступник міського голови, де разом з інвестором обговорили хід подальшої реконструкції та робочі проблеми виробничого і питання побутового характеру.
такі інвестори цікаві для громади, - сказав А.В. Хоменко, - і влада докладе максимум зусиль, щоб вони змогли тут плідно працювати.
- Створення задекларованих 870 робочих місць на даній промисловому майданчику, - продовжив І.Л. Бондаренко, - необхідні як з точки зору зайнятості населення, так і відрахувань до бюджету, які будуть формувати і поповнювати нашу міську казну.
Оновлення міської стратегії розвитку, початок якій поклав спільний проект з «Глорією Джінc», безумовно направлено на ефективне і довгострокове розвиток міста ...
Вкотре переконуєшся в правильності гегелівської формули розвитку суспільства - по спіралі, як заперечення заперечення. Пам'ятайте, в дитячі роки вчили вірш Павла Грабовського «Швачка»:
Рученьки терпнуть, зліпаються віченькі.
Боже, чи Довго тягті?
З раннього ранку до пізньої ніченькі
Голка денно верти ...
Цією особою капіталізму нас лякали в світлому соціалізмі і протиставляли образ радянської швачки. Наприклад - Валентини Гаганової. Її добре пам'ятають усі, кому за 50, - і не тільки в Росії, але і в країнах колишнього СРСР і соцтабору. Проста ткаля з Вишнього Волочку добровільно перейшла в відстаючу бригаду і вивела її в передовики виробництва. Зараз це назвали б "вдалим менеджерським ходом", в ті часи - "славним гагановскім почином". Гаганова дуже швидко стала кавалером ордена Леніна, Героєм Соцпраці, депутатом Верховної Ради. Її життєрадісна посмішка в 60-і роки була не менше пізнавана, ніж посмішка Гагаріна, з яким вони часто разом виступали перед трудящими.
Зараз ми повернулися до капіталізму, але на більш високій стадії розвитку, коли не треба «З раннього ранку до пізньої ніченькі голка денно верти» - є машинки високого класу, є інша форма організації робочого дня, є, нарешті, соціальні захисту. А метод бригадний, як і при соціалізмі. Подивимося, чи зможуть в Рубіжному, в цьому швейному цеху «Глорія Джинс» з'явитися свої Гаганової?
Володимир ПЕРУШЕНКО
Довідка
«Глорія Джинс» - провідний модний бренд молодіжної та дитячого одягу.
Сьогодні роздрібна мережа «Глорії Джинс» налічує понад 200 магазинів в Росії і 22 магазини в Україні.
Компанія розробляє, виробляє і реалізує високоякісну недорогий одяг під брендами Gloria Jeans і Gee Jay.
Роздрібна структура компанії складається з регіональних представництв в Сибіру, ​​Поволжя, Північно-західному регіоні, на Уралі, в Центральному та Південному федеральних округах Росії, а також в Україні.
Українська мережа магазинів представлена ​​в найбільших містах країни - Києві, Донецьку, Дніпропетровськ е, Запоріжжя , Одесі, Сімферополі, Севастополі, а також в обласних і районних центрах.
«Глорія Джинс» розробляє, виробляє і реалізує недорогий одяг для молоді, підлітків і дітей. Компанія пропонує широкий асортимент продукції, починаючи від нижньої білизни і закінчуючи зимовими пуховими куртками. Найбільшу частку в асортименті займає продукція для молоді від 13 років.
У планах компанії на найближчі 2-3 роки - відкриття до 100 нових магазинів по Україні. Перспективні регіони для розвитку українського роздробу «Глорії Джинс» - Київ, Дніпропетровськ , Харків, Донецьк, Одеса , Луганськ та інші.